Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

четверг, 3 июня 2021 г.

Експонат музею: пов’язки членів добровільної народної дружини

 


Добровільна народна дружина (ДНД) — добровільна організація, що надає допомогу державним правоохоронним органам у охороні громадського порядку, державного кордону, на рівні підприємства, колективного господарства, домоуправління, вулиці чи села. У СРСР  перші  осередки добровільних товариств сприяння міліції (осодміл) з’явилися листопаді 1928 року, які у квітні 1932 року були перетворені у бригади сприяння міліції (бригадміл). 2 березня 1959 року  постанова «Про участь трудящих в охороні громадського порядку в країні» стала основним нормативно-правовим документом, що визначив завдання, повноваження та форми організації ДНД. У 1972 році чисельність дружинників в СРСР становила майже 7 млн осіб. Зовнішніми відзнаками дружинників були червоні нарукавні пов'язки (частіше рукотворні) та нагрудні значки, які видавалися  разом із посвідченням члена ДНД. Члени ДНД заохочувалися додатковими вихідними (відгулами) та днями до своєї відпустки за основний місцем роботи та їх діяльність захищалась законом.

Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» [2000р.],  визначає порядок створення та діяльності громадських формувань по забезпеченню охорони громадського порядку, обов'язки та права їх членів, питання соціального захисту та засобів заохочення і стягнення, які можуть бути застосовані до членів громадських формувань. У відповідності з наказом МВС України № 379 від 13 червня 2000 року, дружинники були внесені у категорію осіб, яким дозволено мати засоби самооборони: газову і травматичну зброю.

 

 

Комментариев нет:

Отправить комментарий