Ода чесного мента

Лихі 90-ті роки минулого століття. Матеріально-технічне забезпечення запорізької міліції, як і всієї української міліції вкрай незадовільне. Затримка виплати  грошового забезпечення стає нормою. В ті часи ми отримували місячну зарплатню із затримкою, часто розділену невеликими сумами. Інколи 5-6 разів на місяць. І при цьому запорізька міліція гідно перенесла ці випробування, не дала злочинності взяти верх на запорізькій землі. Серед криміналу у ті часи Запоріжжя вважалось ментовським містом. І я пишаюсь, що служив у ті буремні часи. Серед особового складу по кабінетам блукала листівка із віршем «Ода чесного мента», який передає атмосферу того часу. Нажаль, автор його нам невідомий. Також у ті роки ходила карикатура на начальника фінансового відділу Миколу Іванович Зубача, на якій він   через віконце каси замість зарплатні пожимає руку співробітникам міліції, які вистроїлися у чергу. Розміщуємо листівку з віршем на нашому сайті.  Літописець

Ода честного мента

Я согласен и впредь - не платите,                                                                                                           Пусть шатает меня на ходу,

Не давайте жилья, не кормите,                                                                                                           Все равно я на службу приду.

День получки - нет траурней даты,                                                                                                       Просто нет ее в этом году,                                                                                                                    Не давайте паек и зарплату,                                                                                                                  Вес равно я на службу приду.

Отдыхать ни за что не поеду,

Это море имел я в виду,

Чай пустой и сухарик к обеду

Все равно я на службу приду.

И лечиться вовек мне не надо,                                                                                                         Могут вылечить вдруг на беду.

Не нужны ни какие награды,                                                                                                            Все равно я на службу приду.

Ничего, что одежда в заплатах,                                                                                                            Я не вру Вам, имейте в виду.

Даже если проезд будет платный,                                                                                                    Все равно я на службу приду.