Лихі 90-ті роки минулого століття. Матеріально-технічне
забезпечення запорізької міліції, як і всієї української міліції вкрай
незадовільне. Затримка виплати грошового
забезпечення стає нормою. В ті часи ми отримували місячну зарплатню із
затримкою, часто розділену невеликими сумами. Інколи 5-6 разів на місяць. І при
цьому запорізька міліція гідно перенесла ці випробування, не дала злочинності
взяти верх на запорізькій землі. Серед криміналу у ті часи Запоріжжя вважалось
ментовським містом. І я пишаюсь, що служив у ті буремні часи. Серед особового
складу по кабінетам блукала листівка із віршем «Ода чесного мента», який
передає атмосферу того часу. Нажаль, автор його нам невідомий. Також у ті роки
ходила карикатура на начальника фінансового відділу Миколу Іванович Зубача, на якій
він через віконце каси замість зарплатні пожимає
руку співробітникам міліції, які вистроїлися у чергу. Розміщуємо листівку з
віршем на нашому сайті. Літописець
Ода честного мента
Я согласен и
впредь - не платите, Пусть
шатает меня на ходу,
Не давайте жилья, не кормите, Все
равно я на службу приду.
День получки -
нет траурней даты, Просто
нет ее в этом году, Не давайте паек и зарплату, Вес равно я на службу приду.
Отдыхать ни за
что не поеду,
Это море имел
я в виду,
Чай пустой и
сухарик к обеду
Все равно я на службу приду.
И лечиться вовек мне не надо, Могут
вылечить вдруг на беду.
Не нужны ни какие награды, Все равно я на
службу приду.
Ничего, что
одежда в заплатах, Я не вру Вам,
имейте в виду.
Даже если проезд будет платный,
Все равно я на службу приду.
Комментариев нет:
Отправка комментария