Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

пятница, 26 октября 2018 г.

Вони захищали Україну від фашистської навали. Закінчення



Володін Леонід Олександрович

Народився у 1921 році у Токмакі. В органах МДБ/МВС з 1946 по 1964 р.р.  За участь у бойових діях Другої світової війни нагороджений орденами Червона Зірка, двома орденами Слави, Вітчизняної війни,  медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграду»  тощо.

Остапенко Яків Якович

Народився у 1915 року у Токмакі. Служив у робітничо-селянській червоній армії з 1937 по 1940 роках на посаді заступника політрука. Учасник бойових дій на озері Хасан. Був поранений. Нагороджений орденом Червона Зірка. В органах НКВС/МДБ/МВС з 1941 по 1965 р.р.  За участь у бойових діях Другої світової війни нагороджений двома медалями «За відвагу», медалями «За оборону Кавказу», «За визволення Будапешту» тощо.

СТРОГАНЬ
ПАРФИРИЙ  ГРИГОРЬЕВИЧ

         Родился 26 февраля 1907 г., с. Вознесеновка, Мелитопольского р-на Запорожской области.
            С октября 1929 года по октябрь 1931 г.г. служил на срочной службе в РККА в отдельном саперном эскадроне, 1-й кавалерийской дивизии в г. Проскурове. Кавалерист, сапер, командир отделения, старший сержант. Уволен в запас в октябре 1931г.
            В апреле 1932 г. поступил на работу в горотдел милиции г. Мелитополь, где работал на разных должностях от рядового до старшего оперуполномоченного. Последняя должность в Мелитопольском  райотделении милиции - старший оперуполномоченный по разрешительной системе. Спецзвания: сержант милиции, лейтенант милиции.
            В связи с началом в 1941 году ВОВ и приближением фронта к Мелитополю, по распоряжению руководства горотдела НКВД, были эвакуированы в тыл и уже находясь в эвакуации в районе Сталинграда были уволены из органов милиции 27 октября 1941г. приказом №678.
            Волей судьбы очутился в г. Сталинабаде Таджикской ССР.В январе 1942 года был принят на работу в Управление милиции Таджикской ССР на должность оперуполномоченного оперотдела по разрешительной системе, в марте 1942 г. уволен из милиции в связи с призывом в Советскую армию Центральным РВК г. Сталинабада и направлен в отдельный учебный батальон, 389 стрелковой дивизии в г. Термез. В феврале 1943 года из-за тяжелого ранения был признан негодным к военной службе.
            20.10.1943г. поступил на работу в Управление милиции Таджикской ССР на должность оперуполномоченного оперотдела Управления милиции, затем назначен на должность начальника этого отделения, позже повышен в должности и назначен на должность зам. начальника оперотдела.
            Потом был назначен начальником Паспортного отдела Управления милиции Таджикской ССР, где работал 2 года.
            Уволен из органов милиции в 1957 году по болезни.
            Умер 3 ноября 2001 года после продолжительной болезни.

 Воспоминания Строканя Порфирия Григорьевича

В апреле  1932 г. поступил на работу в Мелитопольский горотдел            милиции, где работал на разных должностях от рядового до старшего оперуполномоченного. Последняя должность - старший оперуполномо­ченный по разрешительной  системе. Лейтенант милиции.
В связи с началом  Великой Отечественной войны и приближением  фронта к городу Мелитополю, по распоряжению руководства горотдел  был  эвакуирован в тыл близ Сталинграда. Уже находясь в эвакуации,  я был уволен из органов мили­ции 27 октября 1941 г. приказом № 678. После чего мы все разъе­хались, кто куда.
Волей судьбы я очутился в г. Сталинобаде Таджикской ССР.
7 января 1942 г. я был принят на работу в Управление ми­лиции Таджикской ССР на должность оперуполномоченного оперотдела по разрешительной системе, а 6 марта 1942г. уволен из милиции в связи с призывом в Красную Армию.
Воевал. После ранения был комиссован и возвратился г. Сталинобад Таджикской ССР, где поступил на службу в милицию.
18.06.1957 года уволился на пенсию с должности заместителя начальника оперотдела управления милиции Таджикской ССР.

Манько Борис Іванович
 Учасник бойових дій Другої світової війни. Нагороджений орденами та медалями.

Із спогадів колишнього директора музею запорізької міліції
Дубровіна І.О.
         «…5-го июля 1948 года мы увидели заслуженного фронтовика в рядах славних защитников граждан от преступных посягательств отщепенцев нашого общества.
         Вначале он работает участковым уполномоченным и пом.оперуполномоченного уголовного роозыска Верхне-Хортицкого РОВД (1948-1951г.г.), с 1951 по 1959 годы – старшим оперуполномоченным, дежурным 7-го городского отделения МГБ гор.Запорожья. Получил определенный опыт работы.
         С 1959 года он работал в отделе внутренних дел исполкома Орджоникидзевского райсовета депутатов трудящихся города Запорожья в качества инспектора, затем старшого инспектора уголовного розыска по розыску уголовных преступников, скрывшихся от следствия и суда. За этот период  им разыскано свыше 250 уголовных преступников…

         …В 1968 году продолжительное время разыскивался опасный преступник Бессараб, который нанес по несколько ножевых ранений двум гражданам и скрылся от следствия. Борис Иванович, изучая образ жизни и связи преступника, пришел к заключению, что он может скрываться в Орехове, где под видом друга разыскиваемого установил место работы преступника, выехал в поле и прямо на тракторе задержал преступника…»  


Золотов Гурій Олександрович
(16.12.1914 – 17.08.1993 рр.)

Учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами: орденами Червона Зірка,  Вітчизняної війни, медалями  тощо.
Золотов Г.О. серед колег


Новіков Костянтин Іванович

Учасник бойових дій Другої світової війни. Нагороджений державними нагородами: орденом Червоної Зірки, медаллю «За бойові заслуги» тощо.










Булигін Іван Федорович
1910 року народження. Учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами:  орденом Червона Зірка, медаллю «За бойові заслуги» тощо.







ЧЕРНОВ АЛЕКСАНДР  ВЛАДИМИРОВИЧ

         1902 года рождения. В Красной Армии с 1924 года. В органах НКВД с 1933 года, зав. адресного стола, регистратор паспортного стола Красноярского края, начальник Абаканского гор. отдела милиции Красноярского края, начальник райотдела милиции, начальник паспортного стола Черногорского гор.отдела милиции Красноярского края, начальник 2-го отделения паспортного отдела Управления милиции УМГБ Запорожской области, начальник 1-го отделения паспортного отдела  УМГБ УМВД г.Запорожья, начальник областного адресного бюро г.Запорожье.
            Награжден: орден "Красной Звезды", орден "Красного Знамени"; медаль "За победу над Германией".









Закарлюка Данило Денисович
Учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами (медаллю «За відвагу» тощо)











ЗЮЗІН ІЛАРІОН ФЕДОРОВИЧ

            Зюзін Іларіон Федорович народився у 1903 році у м. Приморську , Запорізької області.
            У 1920 році Іларіон Федорович сімнадцятирічним юнаком поступає на службу до загону народної міліції м. Бердянська. У 1932 році його направляють на службу до органі міліції м. Запоріжжя.
            Коли почалась Велика Вітчизняна війна Зюзін І.Ф. до останніх днів оборони м. Запоріжжя та відступав разом з останнім загоном МВС, який забезпечував охорону демонтованого обладнання заводів. Після цього всю війну працював в органах МВС, виконуючи особливо важливі завдання в тилу у німців.
            У м. Запоріжжя Іларіон Федорович повернувся у кінці 1944 року. Знову почав працювати в органах внутрішніх справ. Звільнився на пенсію у 1960 році з посади інспектора – чергового Сталінського РВМ м. Запоріжжя у спеціальному званні капітана міліції.

Старший лейтенант міліції Зюзін І.Ф. 1948 р.


З колегою Здебським

1946 р. Особовий склад 2-го відділення міліції м. Запоріжжя

1957 р. Особовий склад 2-го відділення міліції м. Запоріжжя


Зюзіни: батько та син

Разом з колегами Мухіним (начальником паспортного столу) та Набокою (дільничним уповноваженим)


Грамота про нагородження Зюзіна І.Ф. польовою сумкою




Військовий квиток зразка 1946 року Зюзіна Іларіона Федоровича
















Фокін Степан Дмитрович
Учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами: двома орденами Слави, орденом Червона Зірка тощо
Заява на прийом на службу.
Зміст:
                                                                       «Зам. Нач ОК НКВД Запорожской области
                                                                       капитану т.Трегубенко
                                                                       от Фокина Степана Дмитриевича

                                                           Заявление

            Прошу принять меня на работу в НКВД так как я желаю работать в органах НКВД буду службу нести так как нес в РККА, как работал на заводе.

4/ХІІ-45                                                                                Проситель  подпись»

Заява написана на маленькому аркуші паперу розміром 10 см х 15 см., напевно, вирваного  з амбарної книги. Це свідчить про дефіцит паперу в післявоєнний період та слабке матеріально-технічне постачання міліції. На тексті заяви простим олівцем резолюція начальника «Допустить на должность нач.паспортного стола ІV ГОМ. Подпись. 17/ ІІІ (рік не вказано - Літописець)».


Червоноармійська книжка Фокіна С.Д.


На першій сторінці штамп «Паспорт выдан в 1945 г

Характеристика Фокіна С.Д.

1950 р. Сталінський РВМ. Фокін С.Д. разом з членами ДНД
несе службу по охороні громадського порядку на пр.Леніна



  
Степаненко Федір Васильович


Степаненко Федір Васильович з 2.10.1939 по 26.10.1941 року проходив службу помічником уповноваженого військово-облікового столу відділу кадрів управління міліції УНКВС Запорізької області. Брав участь у обороні та визволенні міста Запоріжжя від німецьких загарбників. Звільнився із органів внутрішніх справ в грудні 1964 року з посади заступника начальника Ленінського РВВС м.Запоріжжя.


Степаненко Ф.В. – помічник уповноваженого командного відділу 
УМ УНКВС Запорізької області. 1940 р.

Особовий склад командного відділу УМ УНКВС Запорізької області ( зліва направо):
 1-й ряд: Занава, Срульова С., невідомий; 2-й ряд: Степаненко, Фомичов, Нізяева, Куций (заступник начальника відділу)


 1957 р. Зустріч особового складу Ленінського РВВС з Пазюком

1953 р.

1953 р. Особовий склад Ленінського РВВС на стадіоні «Локомотив»

1957 р. Особовий склад Ленінського РВВС на стадіоні «Металург»

 1953 р.

 1963 р. Особовий склад Ленінського РВВС приймає присягу

 Заступник начальника Ленінського РВВС по службі Степаненко Ф.В.1963




БЕЛІК  ПЕТРО  ПЛАТОНОВИЧ
Белік  Петро Платонович народився 5 вересня 1925 року в с.Сислучуватому Томаківського району Дніпропетровській області.  Має середню спеціальну освіту у 1943 році закінчив ФЗУ “Южмаша” м. Дніпропетровськ. У 1943 році був призваний на службу до Радянської армії. Воював на 1-му Українському фронті артилеристом. Під час визволення м.Богодухова Харківської області був поранений. Після оздоровлення був направлений на 2-го Білоруський фронт у 259 окрему винищувальну протитанкову дивізію наводчиком самохідної зброї. З нею він пройшов всю війну до Берліну.
У 1949 році був демобілізований з армії, після чого розпочав службу в ОВС Запорізької області на посаді командира відділення  3 у спеціальному званні сержанта міліції. У 1975 році був  звільнений з ОВС за віком у спеціальному званні сержанта в.с. Бєлік Петро Платонович був нагороджений орденом  Вітчизняної війни II ст. медалями  “За перемогу над Німеччиною ”,  “За відвагу”, “За взяття Берліну”, - “За визволення Варшави ” тощо.




Баришніков Петро Кирилович

Учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами: двома орденами Червона Зірка, орденом Вітчизняної війни, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги» тощо.


Белогурова Любов Денисівна
25.07.1920 року народження, учасниця бойових дій Другої світової війни, обороняла Запоріжжя від фашистів, відзначена державними нагородами. У міліції - з  1939 р. по  1971  року.


БОНДАРЕНКО
НИКОЛАЙ КОНСТАНТИНОВИЧ

         Родился 22 июля 1910 года в г.Александровске (Запорожье), член КПСС, образование высшее. После окончания 8-и классов  в 1926 году поступил в ФЗУ при паровозном заводе г.Запорожье, где окончил по специальности токаря 4-го разряда и продолжал работать на этом же заводе др 1931 года. В 1931 году был призван Запорожским военкоматом в армию, по моему желанию в авиацию. В Киеве при 5-й авиабригаде закончил школу авиатехников и был направлен в новую авиабригаду в качестве авиатехника в г.Конотоп. С 1938г. по 1940 г. опять учеба в г.Ленинграде.
            С мая 1940 года направлен для прохождения службы в 62-ю авиадивизию, 94-й авиаполк СБ инженером !-й авиаэскадрильи г.Овруч. Здесь и застала война (то был Киевский военный округ), потом с 1941г. Юго-Западный фронт.
            С 22 июня 1941 года Юго-Западный фронт, участие в обороне Киева.
            1942 год -Крымский фронт, старший инженер 867-го истребительного авиаполка, Керчь.
            Март 1943 года 3-й Украинский фронт, 286-й истребительный полк, старший инженер полка 17-й ВА.
            9 мая 1945 год - конец войне.
            В августе 1946 года расформирование частей и демобилизация. Вернулся в г.Запорожье.
            С 1946г. по 1948г. работал в Запорожском аэропорту на летно-испытательной станции ОКБ завода № 29 г.Запорожье (Мотор-Сич) и диспетчером таксопарка.
            В МВД с 1948г. по 1960 год - начальник отделения ГАИ УМ УМНКВД, начальник ГАИ УМ УМТБ области, зам.начальника ГАИ области.
            Бондаренко Н.К. награжден орденами "Отечественной войны 2 ст.", "Красной Звезды", медалями "За оборону Сталинграда", "За взятие Вены", "За отличную службу по охране общественного порядка", "За безупречную службу" 1ст.
            В 1960 году уволился на пенсию с должности зам.начальника ГАИ УВД Запорожской области, в звании подполковник милиции.















Белаш Ілля Михайлович
1926 року народження, учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами. У міліції - з січня 1951 р. по серпень 1970  року.



Анушко Полікарп Ілліч

Учасник бойових дій Другої світової війни, відзначений державними нагородами.




Комментариев нет:

Отправить комментарий