Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

вторник, 14 ноября 2017 г.

МИ ОЧІКУЄМО, ЩО ДЕТЕКТИВ СТАНЕ ФЛАГМАНОМ ПОЛІЦІЇ, - МАКСИМ ЦУЦКІРІДЗЕ

Заступник начальника Департаменту забезпечення діяльності Голови Національної поліції України безпосередньо курує одразу декілька напрямів роботи поліції, які перебувають в процесі реформування. Серед них – експеримент із впровадженням інституту детективів та створення управління кримінального аналізу.
Заслужений юрист України, з юридичною та економічною освітами, кандидат юридичних наук, в минулому – заступник начальника Управління Головного слідчого управління Нацполіції України, Максим Цуцкірідзе паралельно пише докторську дисертацію про слідчу діяльність. Його наукова праця, зокрема, торкається і законодавчих ініціатив щодо впровадження системи детективів.
Максиме Сергійовичу, вже більше ніж півроку ми говоримо про роботу детективів. Чому прийшли до впровадження цього експерименту та які результати вже отримали?

На даний момент до цього експерименту у нас задіяні 8 регіональних підрозділів та новостворений підрозділ в Головному слідчому управлінні Нацполіції. Маємо вже і позитивні результати, бачимо і проблемні місця. З прийняттям Кримінального процесуального кодексу України колосально зросло навантаження на слідчих. Тому перша і ключова мета запуску експерименту з введенням інституту детективів – зменшення цього навантаження.
Другий момент. У нас також з’явився інститут негласних слідчих розшукових дій (НСРД). Як це відбувається. За дорученням слідчого НСРД займається оперативний блок. Але по суті безпосередньо цим мають займатися слідчі. Створюється великий ланцюг – слідчий дає доручення оперативнику, той – наприклад, технічному підрозділу для безпосереднього проведення НСРД. І так само інформація повертається назад. Така схема не сприяє ефективності роботи. Крім того, слідчі не мали досвіду у проведенні таких заходів на відміну від оперативників, які займаються оперативно-розшуковою діяльністю.
Ще одна наша мета – усунення змагальності між слідчими та оперативними працівниками та підвищення ефективності. Наш кінцевий результат – направлення провадження до суду, з’ясування всієї істини, компенсування матеріальних затрат потерпілому. А у нас виходить таким чином, що оперативний підрозділ встановив особу, далі займається слідчий, і важко було визначити ефективність і роль кожного в цьому. Хоча зусилля були з обох сторін. А тепер буде один керівник, який несе відповідальність за результат. Відповідно, вся команда зорієнтована на нього і працює за тими дорученнями, які надає їм керівник.
Щодо результатів, тут потрібно говорити про суб’єктивний фактор і управлінську роль керівника. Не всі керівники на першому етапі усвідомили роль цього експерименту. Тому і були деякі прогалини. Переломним моментом стало те, що Голова Нацполіції Сергій Князєв наполіг, що експеримент має бути проведений. Всі його заступники, представники Департаменту діяльності Голови виїхали для надання допомоги на місцях. І почалися ті позитивні моменти, на які ми чекали.
По-перше, оперативні працівники почали самостійно приймати доленосні рішення. Поки мова не йде про тяжкі та особливо тяжкі злочини. Але це рішення, які несуть юридичні наслідки як для потерпілого, так і для підозрюваного. Детективи з числа колишніх оперативників самі почали повідомляти про підозру, клопотати про обрання запобіжного заходу, направляти обвинувальні акти до суду.
Наступний плюс – зменшення «бумаготворчості»: доручення, відповідь на доручення… А в даному випадку доручення немає кому давати. Є планування роботи, є доручення керівництва, але дублювання не буде. Це допоможе нам відійти від практики, коли слідчий киває на оперативного працівника, а оперативний працівник – на слідчого.
Необхідно прямо говорити про те, що в деяких регіонах, зокрема, в київських відділеннях поліції навантаження колосальне. Доходить до 500 кримінальних проваджень на слідчого. І він не те, що не може їх розслідувати, а фізично не може їх з купки на купку перекласти. Тому найважливіше, що зі втіленням цього експерименту значно зросла вірогідність того, що людину, яка звернулась до поліції, вислухають і почують, а злочинець понесе покарання.
І для нас дуже важливо, що на місцях і прокуратура, і слідчі судді почали підтримувати ініціативу цього експерименту. Вони підтримали поліцейських, для яких відбулася зміна підходу до роботи.
Як цей експеримент врегульований на рівні законодавства?
Напевно, що законодавчі ініціативи будуть після того, як можна буде сказати про ефективність запровадження експерименту на державному рівні. Проте зараз законодавча неврегульованість саме в цьому питанні не заважає ефективно впроваджувати ці зміни.
Чи проходили додаткове навчання поліцейські, які стали детективами?
По-перше, є куратори, які закріплені в Головних управліннях. Додатково для всіх провели навчання щодо ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. В інших питаннях ми прийшли до того, що навчання відбувається внутрішньо. Оперативний працівник навчає слідчого проведенню негласних оперативних заходів, а слідчі навчають оперативників більш професійному підходу до складання процесуальних документів, прийняттю рішень, адже якщо потрібно прийняти рішення, яке стосується обмеження конституційних прав, – має бути серйозна аргументація. І найменша помилка може зруйнувати всю справу.
Нещодавно ви відвідали Румунію, де знайомилися з досвідом колег щодо функціонування інституту кримінального аналізу. Розкажіть, що корисного побачили?
Консультативна місія ЄС позиціонувала румунських колег як гарних спеціалістів за цим напрямком. Після поїздки ми переконалися, що це дійсно так. Інститут кримінального аналізу в Румунії зародився в 2005 році. Протягом цього часу вони його активно розвивали та аналізували отримані результати.
Але якщо порівнювати з нашою системою, я не скажу, що правоохоронні органи Національної поліції набагато відстали. Головна відмінність в тому, що в Румунії змогли сконцентрувати кримінальний аналіз в одному підрозділі ще 12 років тому. У нас цим займалися різні підрозділи. І тільки кілька місяців тому було створено єдине управління кримінального аналізу.
Чого нам варто у них навчитися?
Консолідації. Насправді, у нас все є. Перешкодою стає те, що, наприклад, не кожний оперативник, слідчий чи працівник аналітичного підрозділу має доступ до відомчих баз даних. Це нонсенс. У наших колег з Румунії, і не тільки у них, все набагато простіше. Будь-який поліцейський протягом двох годин може отримати інформацію по людині чи підприємству, яка необхідна для розслідування кримінального провадження.
А ще сподобалась систематизованість структури. Вона простіша. Немає дублювання функцій підрозділів. Кожен займається своєю специфічною діяльністю.
У той же час, я вважаю, що не потрібно копіювати конкретну модель. Ми маємо для себе усвідомити та побачити з практики проблеми – і знайти свій варіант вирішення.
Така доступність до інформації з юридичного боку – чи не порушує це права громадян?
Ні. Оскільки будь-який поліцейський, і це прописано в Законі «Про Національну поліцію», має право користуватися такою інформацією тільки в службових цілях. Це дійсно велика відповідальність. Але якщо ми хочемо забезпечення прав доброчесних громадян, то ми маємо вимагати відповідні гарантії і можливості для поліцейських. Якщо ж це використання не пов’язано зі службовою необхідністю, він несе відповідальність, зокрема, кримінальну.
Яким вимогам мають відповідати співробітники такого нового структурного підрозділу?
В моєму розумінні, аналітик – дуже творча, всебічно розвинена людина, яка орієнтується в багатьох питаннях, зокрема, володіє IT-технологіями. Майстерність людини зростає з тим, що вона щодня на практиці вдосконалюється, а з появою сучасних технологій швидко вникає, опановує нові навички та ефективно застосовує їх. Злочинність прогресує. Але разом з тим, і професійність наших оперативних працівників зросла. І саме такими я бачу аналітиків.
- Повертаючись до можливостей поліцейських. Не перший рік тягнеться питання про прийняття Закону про кримінальні проступки. На якій стадії зараз знаходиться ця ініціатива?
- Зараз для нас проблема номер один – це прийняття цього закону. І всі це усвідомлюють: і міністр, і Голова Нацполіції, і всі в один голос про це говорять. Але поки що вона залишається невирішеною. Існує два проекти, в одному з яких я був співавтором, коли працював у Головному слідчому управлінні. Другий проект – наукової спільноти. Зараз вони знаходяться в комітеті.
В європейських країнах до розкриття нетяжких правопорушень на законодавчому рівні залучені всі служби. І це працює. У нас у розслідуванні зараз не бере участь патрульний поліцейський, дільничний офіцер поліції, працівник групи швидкого реагування, ювенальний поліцейський.
Що заважає, наприклад, дільничному поліцейському, який бачить на вулиці бійку, розслідувати потім цей злочин? Тут не потрібно нічого, крім показів свідків та призначення експертизи. Або у випадку виявлення наркотичної речовини – патрульний і так бере пояснення, і це є своєрідним протоколом допиту. А призначення експертизи – 15 хвилин. Тобто це категорія злочинів, яка відбирає багато часу через кількість таких правопорушень, але не є складною, адже зазвичай – це очевидні злочини.
Вважаю, в цьому плані необхідно змінювати і вносити корективи, оскільки вся поліція повинна працювати на встановлення істини по злочину.
І від прийняття цього закону ми очікуємо, що детектив не просто вийде на передове місце в поліції, а стане її флагманом.
-                     Які ще, на вашу думку, законодавчі зміни необхідні для ефективної роботи правоохоронних органів?
-                     Для підвищення ефективності, потрібний ряд змін в Кримінальному процесуальному кодексі. Зокрема, необхідно надати слідчому інструмент впливу на усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Наприклад, на початку моєї служби мав досвід, коли протягом певного часу в одному з парків міста у вечірній час систематично вчинялися напади на жінок. Деякий час нам не вдавалося встановити злочинців, але я зрозумів, що ми можемо попередити такі правопорушення. Для цього необхідно було лише установити освітлення в парку. Зараз ми не маємо повноважень на законодавчому рівні звернутися до органів місцевого самоврядування, як у цьому прикладі.
Також необхідно спростити процедуру обрання запобіжних заходів, які не пов’язані з обмеженням конституційних прав людини. Наприклад, навіщо йти до суду для обрання такого запобіжного заходу, як особисте зобов’язання чи особиста порука. Вони обираються не по тяжким злочинам, і це може зробити і слідчий, і прокурор.
Крім того, потрібно спростити тимчасовий доступ до речей і документів. Зокрема, інформації, яка міститься в операторів мобільного зв’язку.
- До чого ще ви би хотіли докласти своїх зусиль як людина, яка безпосередньо бере участь у реформуванні?
Хотілося б, щоб запрацювала правоохоронна система саме в контексті органу досудового розслідування. Відбулося розвантаження слідчого підрозділу. Звідси буде і високий рівень довіри громадян. Окрім того, дати таке нормативне забезпечення нашим працівникам поліції, яке б дозволяло ефективно виконувати роботу. І структурно зсередини змінити все таким чином, щоб самим поліцейським було комфортно працювати. Тоді вони зможуть нормально виконувати сервісну функцію. Поліцейський розслідує, а людина отримує від цього результат.
А ще хочу, щоб Голова Національної поліції увійшов в історію як практичний працівник, який успішно впровадив важливі зміни, зміг вдосконалити правоохоронну систему. І наша команда, яка зараз докладає зусиль до змін, залишила свій позитивний слід.
Ваша особиста думка, чи змінилося ставлення людей до роботи поліції за останній рік?
- Особисто я бачу такі зміни. Я бачу людей, які вірять в результат, бачать результат і говорять про це. І очі горять за нашу поліцію. Я бачу, що поступово рівень довіри людей збільшився. Звичайно, є негативні приклади наших колег, які цей рівень підривають, але ми маємо брати верх. Ті добросовісні працівники, які прийшли дійсно служити та захищати, мають брати верх і закривати цей негатив собою.

Комментариев нет:

Отправить комментарий