Читачам журналу, мабуть, цікаво буде знати історію
створення прокуратури як важливої державної установи, яка має здійснювати
нагляд за дотриманням законів, періоди та закономірності її розвитку. На жаль,
до теперішнього часу глибокого спеціального дослідження історії прокуратури в
Україні не проводилося.
В даній статті я спробую заповнити цю прогалину. Слово
«прокуратура» походить від латинського дієслова рrосurаrе —
мати піклування, завідувати, керувати, звідси й утворилося похідне — іменник рrосurator — завідувач, керуючий. Становлення прокуратури
започатковано римським імператором Августом (Гай Юлій Цезар Октавіан, 63 р. до
н.е. — 14 р. н.е.), який вперше заснував інституту» прокуратора у провінціях
Римської імперії.
У давньофранцузькій мові слово «стряпчий» мало назву «рrocurateur», а потім воно перетворилося у «рrocyreyr». Вперше прокуратура з'явилася у Франції як інструмент
захисту інтересів королівської влади. Вже у XIII столітті при різних судах був численний клас стряпчих, які вивчали закони
та вирізнялися довгим одягом. Серед цих людей король вибирав собі повірених,
про яких коротко згадується в історичних пам'ятках другої половини XIII
століття.
Повірені поділялися на королівських прокурорів,
які займалися письмовою частиною процесу, і адвокатів — усних захисників у
суді. Коли король був тільки власником доменів і сюзереном своїх васалів, його
прокурор був простим фіскальним повіреним корони, але з розвитком та посиленням
королівської влади часто інтереси монарха стали співпадати із
загальнодержавними. Король Філіп IV із свого оточення призначив першими прокурорами Гійома Ногаре, Гійома
Пелізьяна, П'єра
- Дюбуа, які завжди намагалися «знайти» законye підставу для вимог монарха. Під їхнім впливом 1302 року
Філіп IV скликав Генеральні штати
Франції — першу станово-представницьку установу країни, де дворяни та
представники міст під керівництвом першого королівського прокурора Гійома
Ногаре підтримали владу короля, направлену проти значної частини феодальної знаті
та Папи Римського.
Отже, прокуратура охороняла права та свободи громадян і
виконувала обов'язки королівської влади. З XVI століття королівські прокурори та адвокати стали дійсними посадовими
особами, які належали до магістратури. Таким чином, прийнято вважати, що
засновником прокуратури є французький король Філіп IV Красивий (Рhilippe Lе Веl,
1285-1314). Пізніше інститут прокуратури був створений у Німеччині, Англії,
Шотландії та інших країнах.
У Росії засновником прокуратури став
Петро І. До нього на Русі не було спеціальних органів публічного
переслідування, які проводили б нагляд за виконанням законів. Під час
проведення Петром І реформ посилилось протистояння між прибічниками царя та
консервативною частиною феодальної знаті. У зв'язку з цим виникла необхідність
у створенні
органів, які б здійснювали нагляд за новоствореними
установами і контролювали їхні дії.
Спочатку такими структурами були фіскали, створені за
наказом імператора від 2 березня 1711р., однак їхня діяльність була неефективною,
у зв'язку з чим вони були замінені на прокурорів. Декретом Петра І від 12 січня
1722 р. була створена прокуратура. В Указі зазначалось: «Надлежит быть при Сенате
Генерал-Прокурору и Обер-Прокурору, а так-же во всякой Коллегии по Прокурору, которые
должны будут рапортовать Генерал-Прокурора». Петро І прийняв за основу
французьку модель прокуратури для того, щоб мати ефективний контролюючий
орган, «око государево», який би здійснював нагляд за центральними та
місцевими адміністративними структурами. Іншими указами імператора Петра було засновано
прокуратури у провінціях, при надвірних судах, та посаду прокуратора при Святейшому
синоді. Органи прокуратури, які знаходилися і функціонували на території
тодішньої України, входили як складова частина до прокурорської системи Російської імперії. Суть їхньої діяльності
визначалась у широкому здійсненні контролюючого початку, що втілювався в
особі імператора. 12 січня 1722 р. Петро І
своїм указом призначив Петра Ягужинського першим Генерал-прокурором сенату Російської імперії, який згодом став видатною особою. Представляючи сенаторам Генерал-прокурора, Петро І сказав такі слова: «Вот око мое, коим я буду все видеть». Цей вислів знайшов підтвердження і в Указі монарха від 27 квітня 1722 р. «О должности Генерал-прокурора»: «И понеже сей чин
— яко око наше и стряпчий о делах государственньіх». Царський декрет встановлював основні обов'язки і повноваження Генерал-прокурора: нагляд за сенатом та керівництво підлеглими органами.
своїм указом призначив Петра Ягужинського першим Генерал-прокурором сенату Російської імперії, який згодом став видатною особою. Представляючи сенаторам Генерал-прокурора, Петро І сказав такі слова: «Вот око мое, коим я буду все видеть». Цей вислів знайшов підтвердження і в Указі монарха від 27 квітня 1722 р. «О должности Генерал-прокурора»: «И понеже сей чин
— яко око наше и стряпчий о делах государственньіх». Царський декрет встановлював основні обов'язки і повноваження Генерал-прокурора: нагляд за сенатом та керівництво підлеглими органами.
Після закінчення правління Петра І прокурорський нагляд
двічі скасовувався. Так, під час царювання Катерини І роль Генерал-прокурора і
прокуратури в цілому практично була зведена нанівець.
Указом імператриці Анни Іоанівни прокуратура була
відновлена у колишніх правах, де було передбачено, що «в колегіях і
канцеляріях у державних справах слабо чиниться управління і чолобитники у своїх
справах справедливого і швидкого рішення одержати не можуть, і бідні сильними
притісняються, образи й розорення терплять». Остаточно прокурорський нагляд
був відновлений під час правління імператриці Єлизавети Петрівни.
Згідно з судовою реформою 1860 р. прокуратура була
позбавлена наглядової функції і перетворилася в орган кримінального
переслідування осіб, які скоїли злочини, і головною функцією прокурорської
системи періоду 1722-1917 років у Російській імперії був нагляд за виконанням
законів та різних нормативних актів, а з 1864 р. до 1917 р. — за кримінальним
переслідуванням осіб, що скоїли злочини.
Розвиток державного інституту прокуратури України також
відбувався в цей час, оскільки наша країна входила до складу Російської
імперії.
Володимир КЛОЧКОВ.
Міліція України № 7-2000
Комментариев нет:
Отправка комментария