Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

пятница, 26 августа 2016 г.

З історії міліцейських журналів України

Першу спробу видати в Україні республіканський міліцейський журнал було здійснено після прийняття Радою Народних Комісарів УСРР декрету "Про організацію карного розшуку від 16 квітня 1919 р. У травні того ж року постановою Народного Комісаріату Юстиції було ухвалено "Положення про організацію карного розшуку і судово-карної міліції", яке передбачало організувати у складі Центральної секцій судово-карного розшуку (Центсудугроз) редакцію журналу "Известия Центсудугроза". Цей часопис передбачалось видавати в міру накопичення матеріалу. Головне ж його завдання полягало у публікації отриманих від місцевих секцій судово-карного розшуку реєстраційних карток злочинців, виготовлених фотографічним способом. Крім того, в "Известиях" мали друкуватись відомчі нормативні акти, а також статті, що висвітлювали роботу карного розшуку. Штат редакції журналу передбачав посади редактора, його помічника і
чотирьох співробітників-фахівців карного розшуку. Всі губернські, міські і повітові секції судово-карного розшуку в наказовому порядку мали передплачувати це видання. На жаль, наступ денікінських військ улітку 1919 р. завадив випуску часопису...
У липні 1922 р. Перші окружні курси Головміліції УСРР з підготовки командного складу (м.Харків) випустили перший ювілейний номер журналу "Красный милиционер", присвячений річниці курсів і 3-му випуску молодшого командного складу. У листопаді того ж року Другі окружні курси Головміліції республіки (м.Київ) почали видавати часопис "Революционный страж". З другого номера журнал став виходити як орган політінспекції Київської губернської міліції. Останній подвійний (№3-4) випуск часопису побачив світ у грудні 1923 р. як науково-популярний, літературно-художній та побутовий журнал міліції і розшуку.
У лютому 1923 р. Харківською губміліцією і відділом управління губвиконкому було видано ювілейний часопис "На посту", присвячений 5-ій річниці робітничо-селянської міліції України. У передмові говорилося, що це видання є першою спробою зібрання найбільш цінних матеріалів для усвідомлення питань "...розвитку міліції та її ролі в різні епохи нашої революції і громадянської війни". У подальшому журнал з такою назвою в Україні не видавали. Тому хочу заперечити Л.П.Михайленку і В.А.Довбні, які стверджують, що часопис "На посту" (Харків) був двотижневим виданням міліції та карного розшуку УРСР (див. "Міліція України", 2005, №10, с.23). Справді, часопис з аналогічною назвою видавав адмінвідділ Ленінградського губвиконкому і один з номерів журналу (№14 за 1926 р.) було присвячено"вопросам организации и работы Адморганов, Милиции и УгрозыскаУССР".
Побачили світи інші ювілейні видання, присвячені українській міліції. Зокрема, до 6-ої (1925 р.) та 10-ої (1929 р.) річниць міліції та карного розшуку України було видано ювілейні випуски "Бюллетеня НКВД УССР". Там було надруковано статті, в яких йшлося про основні етапи розвитку міліції та розшуку України, досягнуті успіхи та труднощі, що стоять перед правоохоронними органами. Також було надруковано спогади ветеранів про перші кроки органів міліції та розшуку УСРР.
Першим українським республіканським відомчим міліцейським часописом був "Щит революционного порядка", напрям якого визначався як "щомісячний науково-популярний, літературно-художній журнал міліції і розшуку УСРР". Перший номер часопису вийшов у липні 1923 р. Звертаючись до читачів, редакція журналу зазначала, що вважатиме своє завдання виконаним, якщо зуміє охопити та конкретно виявити "...в живій, простій, але зрозумілій формі роль і чергові завдання міліції та розшуку, їх життя, діяльність, успіхи, досягнення, потреби, недоліки та смішні сторони, переслідуючи єдину мету - зміцнення, покращання і спрощення органів міліції та розшуку в цілому та їх апаратів зокрема, а також виховуючи окремого працівника-професіонала міліцейської і розшукової справи, розвиваючи в ньому класову свідомість, чуйно-свідоме ставлення до своїх обов'язків та відданість Робітничо-селянській владі". Часопис складався з 10-ти постійних розділів. Крім загальнотеоретичних матеріалів з міліцейського будівництва, велика увага приділялась проблемам практики організації та діяльності міліції. Статті на цю тему розміщувались у рубриці "Профміліцейська пропаганда". Діяльності карного розшуку було присвячено розділ "Злочин і розшук", який згодом став називатись "Карний розшук". У ньому знаходили відображення проблеми організації розшукової роботи, техніки і тактики боротьби з кримінальною злочинністю. Тут друкувались і матеріали, де йшлося про організацію розшукової справи в країнах Західної Європи та США. А матеріали про розкриття найбільш резонансних злочинів розміщувались у рубриці "Кримінальна хроніка". Значну увагу "Щит" надавав питанням професійної підготовки міліцейських кадрів. Матеріали стосовно їх комплектування і навчання систематично друкувались у розділі "Шкільно-курсова справа". Читачі журналу також мали змогу ознайомитися з відомчими наказами, постановами, інструкціями та іншими нормативними актами. Крім "Офіційної частини", в цьому виданні були постійні рубрики: "Що нам пишуть з місць", "Гумор та сатира","Літературний відділ". Серед авторів часопису - Михайло Зощенко, Дем'ян Бєдний та інші відомі літератори.
В останньому (№5-6) номері журналу (листопад-грудень) було запроваджено нову рубрику "Куточок історії радянської української міліції", в якій друкувались статті з історії міліції Чернігівщини. А матеріали з історії міліції інших регіонів України, очевидно, передбачалося опублікувати в наступних номерах часопису. На жаль, через фінансові труднощі наприкінці 1924 р. "Щит революционного порядка" припинив існування...
Слід зазначити, що, окрім названих часописів, Головне управління міліції та розшуку НКВС УСРР мало спеціальні "закриті" друковані видання. Так, з середини 20-х років Управління карного розшуку республіки почало видавати "Агентурно-информационный бюллетень", на сторінках якого місцеві органи карного розшуку інформувались про стан злочинності в республіці, форми і методи боротьби з нею, а також знайомились з теоретичними питаннями оперативно-розшукової діяльності. У звіті про діяльність НКВС УСРР за 1924-1925 рр., зокрема, говорилося: "...6) з метою нагляду і контролю в боротьбі карно-розшукових апаратів зі злочинністю видається щомісячний агентурно-інформаційний бюлетень, який має своїм завданням висвітлювати: стан округів стосовно їх насиченості кримінальною злочинністю, методи розшукових апаратів у боротьбі зі злочинністю найголовніше – рух видатних розробок, що виходять за межі і мають значення республіканського масштабу".
З 1961 року МВС УРСР під грифом "таємно" почало видавати спеціальний "Бюллетень по обмену опытом оперативной работы", необхідність якого була зумовлена вимогами практичної діяльності оперативних підрозділів ОВС. Журнал ставив завдання: підвищити рівень оперативної роботи співробітників оперативних підрозділів МВС, дати можливість повніше використовувати всі засоби для своєчасного попередження і розкриття кримінальних злочинів з метою забезпечення зразкового порядку в республіці. Поточного року "Бюлетень" відзначатиме 45-річний ювілей!



Насамкінець нагадаю, що автор цієї публікації першим (у грудні 1991 р.) у статті "Міліцейський журнал? А чому б і ні?" порушив питання про те,"...що в умовах, коли Україну проголошено самостійною державою, нам потрібен свій відомчий міліцейський журнал, який допомагав би вирішувати нові завдання, що постали перед працівниками ОВС (див. "ІЗ", №49, 1991 р.). Заслуговує на увагу і такий факт: у січні 1996 р. автором даної статті було передано міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку через одного з його консультантів ксерокопії двох номерів журналу "Щит революционного порядка", витяги з якого Юрій Федорович згодом цитував керівному складу міністерства. Гадаю, що ознайомлення міністра із "Щитом" і сприяло прийняттю рішення щодо заснування відомчого часопису МВС "Міліція України"...
Володимир ЧИСНІКОВ. ("Міліція України" №2-2006р.)

Комментариев нет:

Отправить комментарий