На сучасному етапі реформування МВС України важливого
значення набувають питання необхідності зміцнення національної свідомості, патріотичного
виховання працівників міліції та підвищення їх авторитету серед населення. Вирішенню
цих завдань разом із застосуванням інших методів національно-патріотичного виховання
та професійної підготовки мають сприяти і відомчі друковані ЗМІ. Видання офіційних
друкованих періодичних органів виконавчої влади завжди мало вагоме суспільно-політичне
значення в будь-якій країні світу. Не стало винятком щодо цього і МВС (НКВС, МОГП)
України. Так, фактично протягом майже всього часу існування Міністерство внутрішніх
справ приділяло особливу увагу виданню власного офіційного друкованого органу.
Слід зазначити, що МВС УНР доби Центральної Ради та МВС Української
держави часів гетьмана П. Скоропадського, внаслідок військових дій та нетривалого
періоду перебування при владі, так і не встигли заснувати свій друкований орган.
Тому нормативні акти, які видавались ними, матеріали, присвячені діяльності МВС,
друкувались в урядових та інших періодичних виданнях.
На відміну від попередників, МВС УНР за
доби Директорії вдалося заснувати власне офіційне друковане видання під назвою
"Вістник Народнього Міністерства Внутрішніх Справ Української Народньої Республіки".
Цей часопис видавався інформаційно-видавничим відділом МВС.
Вісник складався з офіційної та неофіційної
частин. В офіційній публікувались Закони УНР, постанови та розпорядження Ради Народних
Міністрів, накази та обіжники МВС. У неофіційній частині розміщувались матеріали
про діяльність МВС та інших міністерств УНР, організацію та діяльність державних
органів та органів місцевого самоврядування зарубіжних країн та інша різноманітна
інформація. Перший номер часопису (здвоєний, № 1-2) вийшов 30 вересня 1919 р. Були
встановлені: ціна видання - 20 грн.; періодичність виходу - два рази на місяць;
передплата на рік - 240 грн.
Головними завданнями видання було ознайомлення
державних і громадських інституцій відомства МВС із законодавчими та іншими поточними
нормативно-правовими актами, які безпосередньо стосувалися їхньої діяльності, а
також з розпорядженнями інших міністерств, що мали широке суспільно-державне значення;
надання широким верствам населення, передусім селянству, можливості ознайомлення
з державним і суспільно-правовим устроєм УНР, та інших держав. Проте у другій половині
1919 року видання часопису було припинено через втрату технічних можливостей у
зв'язку із захопленням переважної частини території УНР Добровольчою армією генерала
Денікіна та радянськими військами.
Наприкінці 1917 року за часів першої спроби встановлення радянської
влади в Україні на початковому етапі своєї діяльності Народне секретарство внутрішніх
справ (створено 17 (30 за н. ст.) грудня 1917 р. і діяло до середини квітня
1918 року) власного друкованого органу не мало. Тому нормативні акти та матеріали,
що стосувались його діяльності, друкувались в урядових та інших місцевих радянських
газетах.
Першим офіційним виданням Народного комісаріату внутрішніх
справ, який було створено 29 січня 1919 р., став журнал "Вестник Народного
комиссариата внутренних дел УССР", що виходив з січня по серпень 1919 року.
Загалом за цей час вийшло 11 номерів видання. Перші три номери були видані в Харкові,
а решта - у Києві. Журнал складався з трьох основних розділів: "Частина офіційна",
"Частина неофіційна" і "Становище на місцях". На його сторінках
друкувались декрети і постанови РНК УСРР, циркуляри і розпорядження НКВС, окремі
довідкові матеріали тощо. Це видання припинило існування у зв'язку з відступом
більшовицьких військ та окупацією території України Добровольчою армією А. Денікіна,
внаслідок якої було тимчасово ліквідовано і сам НКВС УСРР.
Після відновлення НКВС у лютому 1920 року його новим
офіційним органом став журнал "Радянська Україна", який видавався у Харкові
з липня по грудень 1920 року, як і його попередник, українською та російською мовами.
Загалом вийшло 4 номери часопису. У виданні публікувались переважно правові акти
ВУЦВК та Раднаркому УСРР, що стосувались НКВС, постанови, накази, інструкції тощо,
які регламентували діяльність служб і підрозділів наркомату.
Правонаступником "Радянської України" став
"Бюллетень Народного комиссариата внутренних дел УССР", який видавався
у Харкові з серпня 1922 року по липень 1925 року. Спочатку "Бюллетень"
виходив як тижневик, а з 1924 року - двічі на місяць. Загалом вийшло 72 номери видання.
У ньому переважно публікувались нормативні акти (постанови, накази, інструкції
тощо), які регламентували діяльність служб і підрозділів наркомату. Бюлетень мав
два розділи: "Дії і розпорядження уряду" та "Циркуляри і постанови
НКВС та його управлінь". Починаючи з 3 серпня 1925 р., журнал став виходити
під назвою "Адміністративний вісник". З серпня 1925 року по 1926 рік це
видання виходило у Харкові як тижневик. У віснику друкувались науково-практичні
статті, матеріали про хід реформи управління в Україні, діяльність НКВС, офіційні
документи ВУЦВК і Раднаркому УСРР, огляди законодавства тощо.
Крім вищезгаданих офіційних журналів МВС (НКВС, МОГП) України
радянської доби, заслуговують на увагу й інші періодичні видання МВС, Головного
управління та місцевих органів міліції УСРР (УРСР). Це такі газети і журнали, як,
наприклад, журнал "Щит" (Харків), двотижневий журнал міліції та карного
розшуку УРСР "На посту" (Харків), газети: "Вартовий Жовтня"
(Київ) - орган робітничо-селянської міліції Київської області; "Голос міліціонера",
"Голос міліціонера Поділля" (Вінниця) - орган Вінницького оперативного
сектора робітничо-селянської міліції; "Міліціонер Кременчуччини" (Кременчук)
- орган політчастини, партосередку та профбюро міліції; "Міліціонер Поділля"
(Кам'янець-Подільський); "Міліціонер прикордоння" (Вінниця); "На
бойовому посту" (Чернігів) - орган робітничо-селянської міліції Чернігівської
області; "На варті" (Бердичів) - орган партколективу та профкому Бердичівської
залоги робітничо-селянської міліції; "На варті" (Дніпропетровськ) - орган
політвідділу та облміліції; "На варті" (Макіївка) - орган політчастини
міськміліції; "На варті" (Слов'янськ) - орган працівників міліції
Слов'янського району; "На варті Жовтня" (Київ); "На варті революційної
законності (Зінов'ївськ); "На посту революційної законності" (Херсон);
"На революційному посту" (Одеса) - орган міськкультпобуткому та командування
міськміліції; "На страже" (Мелітополь)
- орган гарнізону міліції; "На страже социалистиче-ского Донбасса"
(Сталіно); "Радянський вартовий" (Харків) - орган робітничо-селянської
міліції Харківщини; "Радянський міліціонер" (Київ) - орган МВС УРСР;
"Червоний вартовий" (Сталіно) - орган політчастини Донецького сектора
та Сталінської міськміліції; "Червоний страж" (Суми) - орган політвідділу
Сумського оперативного сектора робітничо-селянської міліції тощо.
Крім того, МВС випускало і наукові періодичні видання. Обов'язково
слід згадати "Труды Киевской высшей школы МВД СССР" - щорічний збірник
наукових праць професорсько-викладацького складу, ад'юнктів та слухачів КВШ МВС
СРСР, який видавався протягом 1968-1978 рр. Загалом за цей час вийшло 12 випусків.
У збірнику розглядались актуальні проблеми охорони правопорядку та вдосконалення
діяльності ОВС УРСР, публікувалися статті з проблем історії радянської міліції,
державного права, кримінального права і процесу, кримінології, адміністративного
права, виправно-трудового права та інших галузей юриспруденції, рецензії на наукові
праці, хроніка наукового життя КВШ тощо. З 1978 року це видання стало виходити у
вигляді тематичних збірників наукових праць за галузями права.
У незалежній Україні його наступниками у справі розвитку юридичної
науки у вищих навчальних закладах МВС стали такі видання, як: "Науковий вісник
Національної академії внутрішніх справ України"- збірник наукових праць, що
видається НАВСУ з 1996 року, спочатку двічі на рік, згодом - щоквартально, а з
2004 року - 6 разів на рік; "Вісник Національного університету внутрішніх справ"
- науково-практичне видання НУВС МВС України, що виходить з 1996 р. у Харкові;
"Вісник Одеського юридичного інституту"; "Вісник Запорізького юридичного інституту"; "Науковий
вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ" (Дніпропетровськ)
та інші.
Серед вищезгаданих видань на особливу увагу
заслуговує такий друкований орган МВС УРСР, як щотижнева газета "Радянський
міліціонер", що почала виходити з 5 травня 1955 р. У 1992 році її замінив тижневик
МВС України - газета "Іменем Закону". Це видання висвітлює проблеми боротьби
зі злочинністю, подає оперативну інформацію про криміногенну обстановку, вміщує
юридичні консультації, нормативні документи, матеріали з історії ОВС. У травні
поточного року видання "Іменем Закону" відсвяткувало 50-річний ювілей.
Крім даної газети, за часів незалежності України побачили
світ ряд інших друкованих періодичних видань, засновниками або співзасновниками
яких є МВС, ГУМВС, УМВС України, вищі навчальні заклади МВС. Це, наприклад, такі
видання, як щомісячний науково-популярний журнал "Человек и закон", що
був заснований 1999 року МВС України, Академією педагогічних наук України, Національною
академією внутрішніх справ України та ін. (видається з 2003 року); щомісячний журнал
ГУМВС України в м. Києві "Столична міліція"; газета міліції Київщини
"Наша версія"; "Милиция Прикарпатья"; громадсько-правова всеукраїнська
газета "Кримінальна хроніка", яка була заснована 1998 року Департаментом
карного розшуку МВС України; газета НАВСУ "Наша Академія" та багато інших.
Серед сучасних видань на особливу увагу заслуговує щомісячний
інформаційно-популярний та науково-практичний ілюстрований журнал "Міліція
України" - часопис МВС України. Це видання було засноване у листопаді 1996
року, а перший номер журналу побачив світ у липні 1997 року.
У журналі публікуються найважливіші нормативні акти вищих
органів державної влади України, рішення колегії МВС, накази та розпорядження МВС,
висвітлюються питання досвіду роботи як вітчизняних, так і зарубіжних правоохоронців,
підготовки кадрів, соціального захисту особового складу ОВС тощо. У часописі "Міліція
України" також друкуються розповіді про кращих працівників міліції, інтерв'ю
з відомими особами, цікаві публіцистичні та художні твори, даються юридичні консультації,
зокрема з питань, пов'язаних з діяльністю ОВС. Значне місце у часописі відводиться
також матеріалам, присвяченим історії української міліції та МВС.
У жовтні цього року виходить ювілейний - 100-й номер журналу.
Вітаючи з цієї нагоди колектив часопису "Міліція України", можна впевнено
стверджувати, що дане видання є авторитетним і вкрай важливим засобом виховання
працівників української міліції, відданих справі захисту інтересів держави та її
громадян.
Петро МИХАЙЛЕНКО,
Володимир ДОВБНЯ,
("Міліція України" 10 2005р.)
Комментариев нет:
Отправка комментария