Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

понедельник, 18 июля 2016 г.

Погляд на ОВС з «вікна» баварської поліції



           
Нещодавно в Національній академії внутрішніх справ України відбувся семінар за участю начальника відділу по зв’язках із пресою та громад кістю мюнхенської міської поліції Вольфганга Венгера, на якому був присутній і наш спеціальний кореспондент.
            … Зустріч з паном Венгером, який має 25-річний стаж роботи в поліції і надто моложавий вигляд у свої 46, почалася з демонстрації фільму про структуру поліції Німеччини на прикладі Мюнхена – столиці федеральної землі Баварія (адміністративно- територіальна одиниця Німеччини). Мюнхен – це третє за величиною місто (після Берліна й Гамбурга) з населенням 1,6 мільйона громадян. Загалом же в Німеччині налічується 7 поліцейських федеративних дирекцій (президій), де найвищий чин – президент поліції. Крім того, кожна земля має власне МВС, яке вирізняється достатньою самостійністю.
            Поліцейська президія розміщена в мальовничому центрі Мюнхена. Президент поліції – юрист, його перший заступник – оперативник-практик. Цікаво. Що нині в німецькій поліції працює чимало жінок, особливо після 1990 року, коли їх остаточно зрівняли у правах з чоловіками. Найбільш представниць прекрасної статі в кримінальній поліції й патрульній службі, де з усього особового складу 45% - це фрау із серйозним виглядом. Загалом же мюнхенська поліція налічує близько 7000 осіб, з них – 1100 служить у кримінальній поліції, 900 – працівників – вільнонайманих.
            Рівень розкриття злочинів у Мюнхені вважається одним з найкращих в країні і становить 60 %. Так, у 2002 році до міської поліції надійшло 126000 заяв про злочин і (тільки вдумайтесь в цю цифру) 874000 за допомогою. Німці до того довіряють своїм правоохоронцям, що повідомляють будь-яку, як їм здається корисну для поліції інформацію і чекають від них допомоги в будь-яких, навіть безневинних ситуаціях. Тому, як каже Вольфганг Венгер, правоохоронцям доводиться постійно тримати себе у формі і стежити за рейтингом (про що йтиметься нижче)…
            У автора цих рядків з’явився шанс поспілкуватися зі своїм колегою з Німеччини.         
- Вольфганге, скажіть, будь ласка, яким чином у ФРН оцінюють
роботу поліцейських і яка роль вашої служби у цій справі?
-  Для поліцейського будь-якої країни важливо мати і підтримувати високий рівень довіри
серед населення, бо іна­кше не уникнути проблем у роботі. А кінцевий результат, за яким нас оцінюють, - це спеціальний рейтинг комфортності проживання на тій чи іншій території (зоні, секторі) нашої відповідальності, який ми періодично публікуємо. На відміну від українських критеріїв оцінки діяльності міліції, процент розкриття злочинів є одним з головних складників даного рейтингу. Ми добре розуміємо: у відриві від інших соціальних чин­ників обиватель, непрофесіонал цей відсоток не сприйме належним чином й не оцінить зусилля поліції через абстрактний показник. Яка різниця нашому бюргеру - розкриють правоохо­ронці 40 чи 70% усіх злочинів, вчинених у Баварії... Обиватель сприймає криміногенну ситуацію виключно через власний
досвід, рівень безпеки в тих місцях, де він буває і де проживає його родина. Іншим найважливішим чинником є функція ЗМІ, інформаційна політика яких у цій сфері доповнює сформова­ний стереотип (це обов'язково враховують як журналісти, так і
прес-офіцери). Тому роль прес-служб у німецькій поліції вель­ми значна.
- До ролі прес-служби ми ще повернемося. А які все ж таки га­рантії держави, яка мотивація тяжкої праці поліцейського у
Німеччині?
-          Насамперед правоохоронець має одержувати заробітну плату, гідну його професійного рівня, ступеня ризику й відповідальності. Я не скажу, що ми маємо надзвичайні доходи,
але поліцейський у Німеччині - людина, яка належить до середнього класу. Важливість його особи підкріплюється дер­жавними соціальними гарантіями. Наприклад, у ФРН поліцей­ського віком до 27 років можна звільнити за дисциплінарні провини й дрібні правопорушення. До цього віку правоохоронець проходить навчання, стажування, здійснює професійний вибір сфери діяльності, де він міг би найбільш якісно й повно
розкрити свій потенціал. Згодом поліцейський отримує довічний статус держчиновника, який не підлягає звільненню; це - своєрідний «імунітет», «щеплення» від корупції. «Недоторканного» не звільнять навіть у разі вчинення ним карного
діяння, якщо санкція відповідної статті Кримінального кодексу не передбачає позбавлення волі на термін понад 12 місяців. З такою особою працюватимуть психологи і керівництво Депар­таменту по роботі з персоналом, щоб розібратися у причинах провини і призначити відповідне покарання. Зазвичай таких працівників переводять на нижчі посади чи менш відпові­дальні ділянки роботи. Але в порушників завжди є шанс випра­витися і повернутися на колишнє місце служби. Звичайно, як­що поліцейський вчиняє тяжкий злочин, то він відповідає за всією суворістю, позбавляючись статусу, який набувався про­тягом тривалого часу роботи в поліції і котрий гарантував би безбідну старість і забезпечене майбутнє дітям. Тому корупція в лавах німецьких правоохоронців має дуже низький рівень.
- Ми чули про потужне психологічне забезпечення поліції на За­
ході...
- Баварську поліцію курирує 7 професійних психологів. Крім того, у штаті Центру психологічної служби є ще 7 практиків на місцях, радник-нарколог. Наприклад, у них є спеціальна ме­тодика підготовки оперативників, які звільняють заручників, ведуть боротьбу з тероризмом та організованою злочинністю - так звана група БЕК. І на спецоперації правоохоронці обов'яз­ково виїжджають разом із психологами.
- Пане Венгере, а з чого зазвичай починається кар'єра правоохоронця в Німеччині?
- У нас є так звані «оперативні сотні» - поліцейські формування, основне завдання яких - охорона громадського порядку. Молодший командний склад (унтер-офіцерів) готують за
чотирирічним циклом навчання. Молодий поліцейський при­ходить в «оперативну сотню» чи інші спецгрупи, де протягом півроку набуває практичного досвіду аж до виходу на самостійну роботу. Існують спеціалізовані «сотні», наприклад для затримання небезпечних злочинців.
- Про який підрозділ Ви найбільше хотіли б розповісти ук­раїнським колегам?
- Цікавою є структура Департаменту карного розшуку Пре­зидії, що складається з трьох дирекцій. До першої належать відділи: «убивчий», з розслідування злочинів, скоєних на сексу­альному грунті (у тому числі маніяками), протидії оргзлочинності, розслідування пожежі злочинів проти екології. Крім того, сюди входить група підрозділів «профайлингу», тобто аналі­тичні служби, що готують додаткові відомості, які надаються в ході того чи іншого розслідування. Друга кримінальна дирекція займається розкриттям злочинів проти власності (крадіжки), грабежів і розбоїв, «тіньовою» економікою, рекетирами і про­тидіє поширенню наркотиків. Компетенція третьої дирекції, куди належать 2 комісаріати, - вивчення доказів, слідів, пошук ок­ремих осіб, предметів, які стосуються кримінальних справ.
Особливі комісаріати займаються захистом свідків і міжнародним пошуком злочинців.
Хотів би відзначити, що для Німеччини найнагальніша про­блема - зростання рівня злочинності серед іноземців. Адже 23% населення Мюнхена - громадяни інших держав і вихідці з-за кордону в першому поколінні. За окремими видами зло­чинності до 60% криміналу скоюється саме ними. Найжахливіші злочини - це ті, що пов'язані з насильством, левову част­ку яких скоюють вихідці з Туреччини,Угорщини, Албанії і країн колишнього СРСР.
- Здається, що настав час продовжити розмову про роботу з пресою.
- Цілком згоден. Насамперед зазначу, що робота із ЗМІ нале­жить до компетенції керівного складу німецької поліції. Кожна земля має свій, що не виходить за рамки федерального, закон про ЗМІ, на якому і ґрунтується юридичний бік цих відносин...
  Найбільший інтерес для журналістів, які займаються розслідуванням кримінальних подій, становить репортаж з місця пригоди (МП). На всі резонансні злочини обов'язково виїжджає керівництво президії і представник поліцейського відділу по взаємодії із ЗМІ. В даному разі завдання прес-служби - захистити керівника операції саме в цей момент від контакту із пресою, що відбирає багато часу, а також прогнозувати появу представників мас-медіа в тому чи іншому місці, де проводяться поліцейські за­ходи. Мої підопічні повинні допомогти журналістам, які шукають «вікно» для одержання ексклюзивної інформації, щоб уникнути чи пом'якшити можливий конфлікт з оперативниками. Для цього на МП створюється спеціальний сектор для прес-служби, де здійснюється контакт членів слідчо-оперативної групи (СОГ) із ЗМІ. Також створюється секторі для відеозйомок. Усі первинні за­яви, коментарі з МП, як правило, надаються за узгодженням з керівником слідчо-оперативної групи прес-офіцерами, які вхо­дять до складу СОГ. Згодом для журналістів, якщо є така потреба, проводяться брифінги чи прес-конференції.
- Пане Венгере, Ви хочете сказати, що в демократичній Німеччині існує цензура інформації для преси?
- Як це не дивно, але цензура й дозування стосовно подачі матеріалів на кримінальну тематику - обов'язкова умова робо­ти нашого відділу під час проведення оперативних заходів. Мені не потрібні працівники, які щось домислюють і по-своєму трактують інформацію, яка стосується громадської безпеки.
Іноді ЗМІ одержують інформацію раніше, ніж ми. Це най­частіше буває тоді, коли немає порозуміння між поліцейською прес-службою і певним виданням. Тоді журналістам доводить­ся добувати інформацію на стороні, але це буває надзвичайно рідко, що в результаті не вигідної самим правоохоронцям. Хоча ми знаємо, що частина поліцейських нелегально співпрацює із ЗМІ і цю проблему можна вирішувати тільки за допомогою ко­ректного поводження із журналістами.
-А як побудований механізм роботи вашого відділу? Чи існу­ють «правила гри» з мас-медіа?
-  Прес-центр мюнхенської поліції працює цілодобово. Щодня о 7 ранку добова команда вже комплектує пакет доку­ментів і прес-реліз керівництву про свіжі матеріали, що ви­йшли на кримінальну тематику у пресі, на телерадіоканалах й в інтернет - виданнях. Одночасно готується прес-реліз і для ЗМІ, який об 11.30 роздається журналістам.
Щодо «ігор»... Прес-служба повинна однаково ставиться до всіх журналістів, виробити певні «правила гри» з ними і постійно нагадувати представникам мас-медіа про їхнє чесне виконання професійних обов'язків. Але з деякими із ЗМІ у нас склалися давні партнерські, довірливі стосунки. І саме таким журналістам надаються ексклюзивні матеріали.
- Іноді доводиться «грати» у різні «ворота»...
-  Нерідко представники мас-медіа дорікають поліції в
суб'єктивності і неповноті наданих їм зведень, упередженні до
відкритості і гласності, а іноді й звинувачують правоохоронців
у приховуванні інформації від громадськості. Але не завжди
правда може принести обопільну користь, інколи вона може
завдати навіть більшої шкоди, ніж деяке «притримування»
поліцією певних відомостей. Існує й службова (таємна) інформація, яку журналіст не має права одержувати.
До речі, і поліція має низку претензій до мас-медіа. Іноді нам здається, що робота правоохоронців подається у ЗМІ надто непрофесійно і в перекрученому вигляді. Нерідко колеги ма­ють підстави заявляти, що журналісти не розуміють специфіки їхньої роботи. Але й у наших лавах, чи то з бажання самоствердиться, чи то заробити «зайве євро», є працівники, які дещо «зливають» пресі, чим зраджують, не побоюся сказати, національні інтереси Німеччини. Звичайно, таких прецедентів мало, але якщо вони мають місце, то ми вдаємося до жорстких заходів реагування...
Інтерв'ю провів Геннадій КАРПЮК. Моя міліція № 06-2004



Комментариев нет:

Отправить комментарий