Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

среда, 31 декабря 2014 г.

Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (Іловайський котел, серпень 2014 року). Частина 5.


Герої не вмирають!

Втрати в Іловайському котлі, серпень  2014 р. (частина 5)


Увага! Інформація про загиблих героїв збирається із різних джерел (офіційних, соцмереж, тощо), тому у окремих випадках вона потребує уточнення. Літописець



Загинули в боях під Іловайськом (Донецька область). Станом на 13.09.14 ідентифіковано 107 тіл загиблих в Іловайському «котлі». Тільки за 13 і 14 вересня 2014 р., пошукова група ВГО "Народна Пам’ять", в ході здійснення гуманітарної місії, виявила під Іловайськом ще 26 загиблих українських військовослужбовців
Герої не вмирають!

3-й батальйон оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України


Ложешніков Володимир Іванович     52 роки, Черкаси. Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Закінчив в 1989 році з відзнакою Таллінську спеціальну школу міліції, а в 1997 році Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого. У м. Черкаси служив в підрозділах карного розшуку на різних посадах, в тому числі був заступником начальника карного розшуку Соснівського району м. Черкаси. Після звільнення з міліції, працював у приватному бізнесі. Балотувався у депутати міської ради в 2014 році. У загиблого залишилася дружина та троє дітей.  
Брав участь у боях за Іловайськ (Донецька область), разом із бойовими побратимами потрапив у оточення. Перше легке поранення він отримав у Іловайську 18 серпня, а друге важке – 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими військовими. Помер об 11 годині ранку 31 серпня, в населеному пункті Кутейникове, вже перебуваючи у полоні. Смерть настала не від отриманих ран, а від байдужості російських військових лікарів. Пораненому солдату не ввели антисептики і у нього почалась гангрена, яка і забрала його життя через дві доби.

“У боях під Іловайськом загинула Людина, яку я знав, на жаль, лише невеликий проміжок часу. Але цього часу мені було достатньо, що б вгледіти щирість душі, відкритість серця, жизнєлюбство, простоту й невимушеність у спілкуванні та багато інших чудових якостей мого нового товариша. Його ім’я — Володимир Іванович Ложешніков. Ми познайомились під час виборів, йшли в одній команді як кадидати у депутати Черкаської міської ради.
Майже одразу після виборів він добровольцем вступив до лав батальйону “Донбас” і вирушив захищати суверенітет та спокій нашої держави. І ось його не стало… До мене дійшли лише деякі невеликі подробиці того, що відбулося із ним під Іловайськом: був поранений в стегно; через постійні обстріли вражої артилерії не могли його відправити в тил, а через відсутність відповідних медикаментів пішло зараження крові і, як наслідок, гангрена; в полон росіянам здаватися відмовився. Головою розумію — “це ж війна”, а душа вірити відмовляється… Є дружина, діти, друзі, родичі, колеги, просто товариші і, напевно, дехто з них із болем та слізьми питає: “Чому він?! За що?! Чому взагалі?!”… Але я гадаю, що Він сам відповів на всі ці запитання у перших двох словах останнього речення свого передвиборчого листа: “Имею честь!…” Таким він був і таким назавжди залишиться у моїй пам’яті та серці! Щирі співчуття родині, близьким та рідним. Земля тобі пухом, Володю… Вічна та світла пам’ять! ГЕРОЮ СЛАВА!!!http://progolovne.ck.ua/archives/110023


Пане Президент! Хто відповість за Іловайську бойню?




Коломієць Віталій     21 травня 1970, Стеблів Черкаська область. Проживав у місті Біла Церква на Київщині. Кулеметник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. 1987 року вступив у Танкове училище. З 1990 по 1994 рік працював в органах МВС, а з 1994 року був приватним підприємцем. Брав активну участь у Революції Гідності. З квітня 2014 року став членом ВО «Свобода». Залишилось троє дітей.          1 вересня 2014          Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали Віталія в Білій Церкві на головній алеї Сухоярського цвинтаря біля монумента жертвам фашистського терору



Кабалюк Дмитро       33 роки, Великий Ключів Коломийський район Івано-Франківська область. Командир мінометного підрозділу, боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Залишилася хвора мати, батько та дружина з трьома дітьми.         30 серпня 2014    Загинув у бою в ніч на 30 серпня під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали героя у Великому Ключеві біля могили Січових стрільців.


Кіктенко Гордій           21 рік, Олександрія Кіровоградська область. Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. 30 серпня 2014          Загинув у бою в ніч на 30 серпня в Іловайську (Донецька область) під час спроби виходу з оточення
Журавленко Андрей (можливо Позивний «Жорік»)  40 років, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Командир групи розвідки 1-го взводу 3-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України.             

Загинув 29 серпня 2014 (орієнтовна дата) у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення в результаті обстрілу українських військових з російського танка. Рідні впізнали його лише за татуюванням
Батальон "Донбасс", который попал в окружение под Иловайском, предпринял попытку выйти из него, при отступлении погиб житель Каменец-Подольска, боец батальона с позывным "Жорик".
Об этом сообщил его близкий друг в facebook Андрей Руденко, сообщив, что боец погиб в результате обстрела их из тяжёлой техники поздно ночью. "Командование так и не выслала нам подмоги в виде бронетехники и новых солдат" - пишет сослуживец. Помимо этого, он сообщил, что террористы сделали коридор, специально для отступления батальона. И именно там их и разгромили.
Напомним, батальон "Донбасс", "Днепр-1", "Азов" попали в окружение под Иловайском при попытке освободить населённый пункт. Российские террористы применили тяжёлую технику из РФ для уничтожения Украинской армии, а также артиллерию в местах дислокации военнослужащих. http://kirovgrad.pp.ua/criminal/351-v-okruzhenii-pod-ilovayskom-pogib-zhitel-kirovogradschiny.html

Білий Василь Іванович («Лисий»)    
Дата та місце нарождення: 1965 р., м. Краматорськ, Донецька область.
Звання: Солдат.
Посада: Гранатометник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Сімейний стан: Залишились дві дорослі доньки і внучка.
Чолокян А.А.    
Звання: Солдат.
Посада: Гранатометника.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Харченко Євген Борисович («Ред»)
Дата та місце нарождення: 1 лютого 1987 р., м. Київ.
Звання: Солдат.
Посада: Розвідник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Петров Сергій Олександрович («Тур»)     
Дата та місце нарождення: 27 лютого 1965 р., с. Дзигівка, Вінницька область.
Звання: Капітан.
Посада: Командир роти.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Ковєшніков Сергій Іванович («Бірюк»)     
Дата та місце нарождення: м. Житомир.
Звання: Солдат.
Посада:
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Щербина А.В.   
Звання: Прапорщик.
Посада: Старший розвідник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Рябов Р.К.         
Звання: Солдат.
Посада: Розвідник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Данев М.Б.        
Звання: Солдат.
Посада: Розвідник-санітар.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ
Тимошенков Д.С.     
Звання: Солдат.
Посада: Розвідник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Дмитренко В.І. 
Звання: Старший лейтенант.
Посада: Командир роти.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Карбан Д.С.      
Звання: Солдат.
Посада: Номер обслуги-далекомірник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Ул'яницький О.М.      
Звання: Солдат.
Посада: Стрілець.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Шимков С.В.     
Звання: Солдат.
Посада: Стрілець.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Данилов Д.А.    
Звання: Старший солдат.
Посада: Гранатометник.
Підрозділ: 3-й батальйон оперативного призначення НГУ "Донбас".
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.


Стрюков Владислав Геннадійович  (Позивний «Стаф»)   34 років, Київська область. Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Залишилась 3-річна донька.            29 серпня 2014          Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.

Цедік Антон Ігорович  (Позивний «Еней»)            27 років, Полтава. Мешкав у місті Київ. Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Навчався у 1-му ліцеї Полтави, з 2007 по 2008 роки проходив службу в армії, був командиром відділення розвідки. Мав дві вищі освіти – закінчив факультет міжнародної економіки й менеджменту Національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана та історичний факультет Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. З 2012 року був членом ВО «Свобода».                 
Загинув 29 серпня 2014у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали Антона 8 вересня на Алеї Героїв Боженківського кладовища в рідній Полтаві
Viktor Susak Боже духів і всякої плоти, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму дарував — сам, Господи, упокой душу убієнного раба Твого Антона, на місці світлім, на місці квітучім, на місці спокійнім, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ним словом, або ділом, або помислом, як благий і чоловіколюбець Бог прости, бо немає чоловіка, що жив, а не згрішив би; Ти бо один без гріха, правда Твоя — правда вовіки, і слово Твоє — істина. Амінь!https://www.facebook.com/teroboronaDonbass/photos/a.1441461316093716.1073741829.1441136222792892/1494139724159208/?type=1


Прокуратов Максим позивний «Мега»    37 років, Запоріжжя. Водій, боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України.   
Загинув 28.08.2014 р. в Іловайську (Донецька область) під час артилерійського обстрілу російськими терористами

Фотографию с места трагедии опубликовал сослуживец Максима Алексей Антипов 

- Это фото, того места, где вчера рано утром упала первая мина из миномёта (Возле кучи мусора, правый угол). Там в двух, трёх, метрах пацаны заваривали чай. Итог — семеро убитых. Один из нашего батальона, позывной «Мега» и шестеро - гости из других батальонов, -сообщил Алексей.http://zanoza-news.com/?p=25745
Сергей Тиунов, командир Самообороны:

- Максим был добровольцем батальона "Донбасс", его позывной "Мега". Так получилось, что 24 августа после минометного обстрела там, в Иловайске, только его машина осталась цела, его "Урал". Батальон необходимо было снабжать. И он, под минометным обстрелом, водил эту машину за несколько десятков километров по грунтовке, чтобы привозить в батальон продукты, боеприпасы.

Каждый раз, когда он возвращался, мы видели на его лице только улыбку — он постоянно смеялся: "Они меня обстреливают, а я прохожу!" Он выражал им свое презрение. В итоге он попал под минометный обстрел и не смог выжить. Но как солдат, как Гражданин Украины он сделал все, чтобы Донбасс жил мирно. К сожалению, ценой своей жизни.

Мы, "Самооборона" Запорожья, сделаем все, чтобы в нашем городе был мир. Чтобы его, Максима, память, его жизнь была гарантией мира и тишины в нашем городе. Спи спокойно, побратим, мы тебя никогда не забудем!
Читать полностью: http://h.ua/story/407985/#ixzz3GIUihBH2



Пушкарук Володимир Сергійович  (Позивний «Пушик»/«Котик»)      9 березня 1972, Мовники Волинська область. Проживав у Нововолинську. Командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Залишилися дружина і троє дітей.            23 серпня 2014          загинув у боях за звільнення Іловайська (Донецька область).



Кіпішинов Геннадій Юрійович  (Позивний «Румун») 38 років, Цюрупинськ Херсонська область. Боєць резервного батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Залишилась дружина та двоє малолітніх дітей.   21 серпня 2014          загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). Поховали Геннадія 24 серпня в Цюрупинську.

Кузяков Артем  1980, Суми. Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. У зоні АТО перебував із травня. Залишилась 13-річна донька.  

Ніколаєнко Анатолій  (Позивний «Карат»)         Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України.Залишилось двоє дітей.


Уткін Олександр Анатолійович 1970, Кролевець Сумська область. Старший розвідник, сержант 3-го відділення 2-го взводу батальону резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Похований 23.08.2014 в Киселівка (Менський район) Чернігівської області

Загинули 20 серпня 2014 в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область). Російські бойовики захопили автобус з пораненими бійцями батальйону. Двоє поранених загинуло, інших вдалося відбити.



Костюк Віталій  (Позивний «Улибка»)       37 років, с. Нова Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області. Боєць резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Проживав у Черкасах, сім'ї не мав.         Загинув 19 серпня 2014    в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область). Вночі батальйон Донбас продовжив операцію зі звільнення міста від терористів, знищив кілька блокпостів і вогневих точок. Терористи вели мінометний обстріл прямо в місті

Паславський Марк  (англ. Mark Paslavsky, позивний «Франко» — на честь Івана Франка) 55 років. Етнічний українець зі США. Служив в армії США. 10 років мешкав в Україні. Працював у Маріуполі менеджером з продажу металопродукції за кордон. Рядовий резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Щоб вступити в батальйон прийняв українське громадянство.                       Загинув 19 серпня 2014 в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область).
Sergiy Gusovsky

Загинув Марк. Він здав американський паспорт. Пішов до лав "Донбасу". Захищав рідну країну. Воїн.

Шкарівський Сергій Олександрович  (Позивний «Шульц»)         Капітан резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Дружина - журналістка Михайлина Скорик.                        Загинув 19 серпня 2014 в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область)
В бою під Іловайськом загинув чоловік журналістки Михайлини Скорик - Сергій.
Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook.
"Він хотів піти героєм. Пішов. У Іловайську. За Україну, за друзів, за перемогу і за мирний Донбас", - написала Михайлина.
 "Дзвонити не треба. Писати теж. Достатньо помолитися за мир і кінець цього жахіття", - додала вона. http://www.pravda.com.ua/news/2014/08/20/7035286/ 


Романенко Олександр Трохимович  (Позивний «Скіф»)         Стара Синява Хмельницька область. Боєць, розвідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Старосинявський  селищний голова, Ветеран-«афганець», відслужив у бойових точках Афганістану майже 7 років, був нагороджений орденом "Червона Зірка" та медаллю «За відвагу», очолював району організацію Спілки ветеранів Афганістану 
Загинув 19 серпня 2014 в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область).
Указом президента України № 754/2014 від 6 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Герої не вмирають!
55-а окрема артилерійська бригада (Запоріжжя), в/ч А1978




Катанов Віктор Володимирович  1982, Запорізька область. Військовослужбовець 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня. Місце поховання: Первомайське кладовище, м. Запоріжжя.Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
      
Д'ячков Юрій Анатолійович    1985, Запорізька область. Військовослужбовець 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня.  Місце поховання: с. Розумовське, Запорізька область.     
Загинули 25 серпня 2014 в ночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область)


Габчак Іван Миколайович    29 червня 1992 р., с. Уличне, Львівська область.
Звання: Лейтенант. Посада: Командир взводу звукометричної розвідки.
Підрозділ: 55-а окрема артилерійська бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. при виході з «котла» під Іловайськом - Старобешеве (Донецька область).
Сімейний стан: Залишилися батьки, сестра та кохана.
Місце поховання: с. Уличне, Львівська область.
Севостьянчик Дмитро Олександрович     

Дата та місце нарождення: 17 травня 1991 р., смт. Покровське, Дніпропетровська область.
Звання: Лейтенант.
Посада: Командир взводу звукометричної розвідки.
Підрозділ: 55-а окрема артилерійська бригада.
Сімейний стан: Залишилися батьки.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. при виході з «котла» під Іловайськом - Старобешеве (Донецька область).
Місце поховання: смт. Покровське, Дніпропетровська область.




Герої не вмирають!
73-й морський центр спеціального призначення,
 військова частина А1594 (Очаків)


Заграничний Валентин Анатолійович       
Дата та місце народження: 9 грудня 1978 р.
Звання: Капітан 2-го рангу (посмертно).
Посада: Заступник командира загону з ПДП.
Підрозділ: 73-й морський центр спеціального призначення.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виконанння бойового завдання в районі с. Многопілля Донецької області.
Указом президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).



Костюк Володимир  33 роки, Коломия Івано-Франківська область. Капітан-лейтенант, начальник групи десантного забезпечення 73-го морського центру спеціального призначення, військова частина А1594 (Очаків).        Загинув під Іловайськом в боях з російськими окупантами 31 серпня 2014.

Герої не вмирають!
3-й полк особливого призначення ГУР МО (Кіровоград)

Волкотруб Віталій Юрійович     5 червня 1986, Бобринець Кіровоградська область. Молодший сержант, командир відділення – начальник радіостанції відділення управління загону спеціального призначення 3-го полку особливого призначення ГУР МО (Кіровоград). Залишилися дружина та шестирічний син.     31 серпня 2014          Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення до села Червоносільське по так званому «зеленому коридору», який було обстріляно російськими збройними формуваннями
Командир групи капітан Максим Брянчиков розповів яким був Віталій за життя: "Знаю його давно, більше шести років, він був радистом, потім командиром відділення. Його життєвим девізом було "роби як я". Він завжди був спокійним і розсудливим. Перш ніж виконати якесь завдання, він кілька разів подумає і виконає його так, як ніхто. Він робив усе так, що краще за нього це не міг зробити ніхто інший. Хочу подякувати батькам, за те, що виховали такого сина. Йому б і самому ростити сина і піклуватись про сім'ю, але він, на жаль, загинув. Але загинув як герой. Він виконав свій обов'язок. Хочу сказати йому: Віталя, дякую тобі, що ти нас завжди підтримував. Ніколи не боявся, першим рвався у вертоліт, першим рвався на складні завдання. Але воно так виходить завжди, куля знаходить найсміливішого, першого у строю. Нехай земля буде тобі пухом".http://rk.kr.ua/kulja-nazdognala-odnogo-z-kraschih-kirovogradskih-biitsiv-foto


Романов Федір Анатолійович    1983, Кіровоград. Фельдшер госпітального відділення медичної роти 3-го окремого полку спецпризначення (Кіровоград). Випускник Кіровоградського медичного коледжу ім. Мухіна. До служби в складі ЗС України, проживав у м. Кіровограді та працював на станції швидкої медичної допомоги.
Загинув 29 серпня 2014 поблизу м. Іловайськ (Донецька область) в результаті отриманого осколкового поранення



Придаток Дмитро Миколайович        1988, Кіровоград. Сержант, старший розвідник-снайпер групи спеціального призначення загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення (Кіровоград). З початком російської агресії пішов до військкомату добровольцем, на Схід країни вирушив одним з перших, ще наприкінці березня. Залишилась дружина та 1-річна донька.               Загинув 29 серпня 2014 у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали Дмитра на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кіровограда
«Підросте донька Марійка і запитає маму, хто був наш батько? А мама відповість – твій батько – Герой, який віддав своє життя за Україну. Його іменем названо вулицю…» – сказав у своєму виступі перед людьми, які зібралися, щоб провести свого захисника в останню путь, голова обласної державної адміністрації Олександр Петік.
http://persha.kr.ua/u-kirovogradi-proveli-v-ostannyu-put-geroya-rozvidnika-dmitra-pridatka/


Пане Президент! Хто відповість за Іловайську бойню?





Герої не вмирають!
Добровольчий батальйон патрульної служби міліції
особливого призначення «Дніпро-1»


Пелипенко Дмитро  (Псевдо «Пілот»)          Дніпропетровськ. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 
Самооборона Дніпропетровська, сотня імені Дмитра Пелипенка
При попытке прорыва окружения под Иловайском геройски погиб наш побратим - Дима "Питерский" Пелипенко, ветеран ВДВ, спортсмен, координатор Красногвардейского района Самообороны Днепропетровска, боец батальона "Днепр-1", "бандеровец" еврейского происхождения родом из Петербурга... Димон, ты был лучшим из нас. Земля уходит из-под ног... Ничем не заполнить эту пустоту. Приносим свои самые искренние соболезнования близким и Украине, потерявшей настоящего патриота и воина, одного из первых ставших на защиту ее Независимости. Ты навсегда останешься в нашей памяти, брат. Нет слов, чтобы выразить эту боль от непоправимой утраты...   https://www.facebook.com/svoboda.dp?hc_location=timeline    

Савчук Андрій   Підгородне Дніпропетровська область. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».   http://vk.com/savchuk27

Митник Анатолій       Львів. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».
Як розповіла власкорові IA ZIK сестра загиблого, Анатолій був сином військовослужбовця з Яворова, рано осиротів, закінчив школу №3. Одружившись з чарівною Іриною, перебрався жити в село Наконечне Перше. Та доля не була щедрою: опісля серйозної автокатастрофи кохана стала інвалідом. Заледве її виходив.
«Анатолій був мудрою, життєрадісною, щирою людиною. До нього ми йшли за порадами. Умів розрадити у скрутну хвилину. Про свій патріотизм словесно не заявляв, ділами доводив любов до Вітчизни. І найвищою з цих усіх справ стала його смерть в ім’я України», – мовить сестра.
На своїй соціальні сторінці 17-літній син героя-міліціонера, якого теж звуть Анатолієм, написав таке: «Герої не вмирають! І ти, рідненький, не помер, ти навічно залишишся не лише в моєму серці, а й в серцях всіх, хто хоч трішки був знайомий з тобою. А я не здамся, я достойно проживу життя за нас двох. Прапор твій, татку, майорить на подвір’ї, я не позволю його нікому зняти, я знаю, як ти радів, коли його вивішував. Вічна тобі пам’ять».
http://zik.ua/ua/news/2014/09/04/na_lvivshchyni_pohovaly_zagyblogo_v_zoni_ato_militsionera_batalyonu_dnipro1_anatoliya_mytnyka_520499
            Загинули 31 серпня 2014 у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення




Брус Тарас       с. Лісовичі, Львівська область. Командир 3-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».                   
Загинув 29 серпня 2014 при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. В Тараса влучив снаряд з РПГ і він згорів
В АТО загинув побратим львівського сотника – Тарас Брус. Він загинув як справжній воїн у нелегкому бою.  Чоловік врятував 9 життів, а потім його вразила ворожнеча куля.

Про це у Facebook написав Володимир Парасюк.

Чоловік врятував 9 життів, а потім його вразила ворожнеча куля

«Серце рветься на шматки, коли ловиш себе на думці, що нема людини, яку поважав і любив як брата. Він завжди мені казав... «А, хто за тобою пригляне? Ти, Володя, іди вперед, а я прикрию, не переживай». Я не знаю як жити без Тараса, але знаю точно, що буду боротись до кінця за ті ідеали, за які гинули наші хлопці», - йдеться у повідомленні.
Ці фотографії були зроблені за годину до того, як колону розбили.





Савченко Василь      26 вересня 1982. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».    
Хорольський Антон  14 травня 1974. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».                 
Загинули 26 серпня 2014 під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).

Харченко Роман       1985. Сержант, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Тафийчук Сергій       1984. Старшина, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».     Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).  
Загинули 18 серпня 2014 р. під час бою за звільнення Іловайська, що на підступах до Донецька. Операція проводилась силами ЗСУ, батальйонів «Дніпро-1», «Донбас» і «Азов». Проти українських військових були застосовані РСЗВ «Град» і «Ураган», бронетехніка. Сили АТО звільнили від російських терористів половину міста, в центрі міста піднято Український прапор.


Герої не вмирають!


Івкун Василь Дмитрович  1984, Ямпіль (місто) Вінницька область. Оператор навідник БТР. Військовослужбовець ЗСУ. Виріс в сім’ї селян-хліборобів, навчався в сільськогосподарській школі, де набув фаху комбайнера і тракториста. Відслужив армію, повернувся до рідного міста, працював спочатку в колишньому совгоспі, так як і батьки, потім на приладобудівному заводі і в товаристві «Спектр». На весні був призваний за мобілізацією.                 Загинув 30 серпня 2014 (орієнтовна дата) в боях під Іловайськом (Донецька область). Хлопець загинув, сказавши на останнє своїй матері: «Мама, танки»



Весною під час загрози підлого нападу Путінської Росії Василь Івкун, був мобілізований до війська, де дякуючі своєму фахові тракториста обійняв посаду-оператора навідника БТР. В червні-липні прийшов додому у відпуску, мати не хотіла відпускати сина, вмовляла його залишитись і відкупитися від армії. Хлопець не захотів, а пішов у військо, продовжувати боронити рідну Україну. Під час Іловайської трагедії, він був серед тисяч наших хлопців, хто із-за зради людей з великими погонами, що зуміли підтвердити високе звання шакалів (так називають прості солдати і сержанти засучених офіцерів), із-за тупості генералів, та зради високопосадовців, про що постійно говорять, як командири добровольчих батальйонів так і прості солдати. Хлопець загинув, сказавши на останнє своїй матері: “Мама, танки!”.http://www.dnisterua.com.ua/pohorony-vasylya-ivkuna/



Пане Президент! Хто відповість за Іловайську бойню?

Журналист Ростислав Шапошников провел неделю внутри "иловайского котла" со своей видеокамерой и стал свидетелем всего, что происходило в Иловайске.
Выдержки из его видеодневника с 24 по 31 августа обнародованы в программе "Секретные материалы" телеканала "1+1".
"Ростислав оказался вместе с бойцами внутри настоящего котла, когда на территорию города на танках и с тяжелым вооружением зашли российские солдаты", - говорится в сюжете. "Я видел своими глазами, как мы едем, и на поле стоит техника, очень серьезная техника, это и минометы, и пушки, которые просто нас расстреливали, как в тире. То есть, это не была война, это не был бой. Это был просто расстрел в тире. Не было ни одного шанса выбраться оттуда живыми в том же составе", - приводятся слова журналиста, который чудом выбрался из окружения. http://lb.ua/news/2014/09/09/278844_obnarodovana_eksklyuzivnaya_semka.html



Герої не вмирають!

Добровольчий батальйон патрульної служби міліції
особливого призначення «Миротворець»

Катрич В'ячеслав      35 років, Калинівка (місто) Вінницька область. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Свого часу проходив строкову службу у спецпідзрозділі «Ягуар» у Калинівці. Був призваний у липні. Залишилась дружина та 10-річний син.     Указом президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).       

У неділю, 7 вересня, провели в останню путь 35-річного В'ячеслава Катрича із Калинівки. Чоловік, який служив у батальйоні МВС «Миротворець», загинув у пеклі Іловайського котла. Чоловік свого часу проходив строкову службу у спецпідзрозділі «Ягуар» у Калинівці. На війну призвали у липні в батальйон «Миротворець». Їхньою основною функцією була робота у звільнених Нацгвардією містах. Рідним сказав, що їде на 45 днів, а потім з ротацією повернеться додому. Та цьому статися не судилося... В'ячеслав загинув у пекельному обстрілі під Іловайськом.
– Із 25-26 серпня зв'язок з ним зник. Потім з Інтернету я дізнався про Іловайський котел, що росіяни ввели війська в Новоазовськ і оточили батальйони. Як виявилося, наш Славик був там. Загинув 29 серпня. Якраз приблизно у ці дні він мав би повернутися додому, — каже згорьований рідний брат героя Павло. — За словами товаришів по службі, при виході коридором, який був домовлений між обома сторонами, їх зрадили. Почався обстріл. Розстріляли їх, як у тирі мішені. Обстріл був шалений. Перша смуга — стрілецька зброя, друга — міномети, третя — артилерія, четверта — танки. Вони посеред цього пекла були абсолютно беззахисними. При собі мали тільки автомат і один боєкомплект. Таке враження, що їх спеціально всіх зібрали і кинули в Іловайський котел.
Брат загиблого В'ячеслава їздив на опізнання тіла в Запоріжжя. Його туди привезли 1 вересня. А вже 6 числа брат привіз тіло додому. Чоловік вважався неопізнаним, бо при ньому не знайшли документів.
- Дивився по фотографіях на неопізнані тіла. Але там не тіла, там — останки... Молодих хлопців просто знищили, розірвали на шматки. У мене відняло мову від побаченого. Коли впізнав на одному з фото Славу, тоді мені надали на опізнання вже саме тіло, — продовжує Павло Степанович. — Я досі не вірю. Горює і не вірить і його дружина Валентина та 10-річний син Ігор. Не знаю, як будемо без нашого Славика — доброго, чуйного та надійного...
Єщенко Віктор Васильович         47 років, Київ. Полковник міліції у відставці, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Після закінчення вищого інженерного радіотехнічного училища протиповітряної оборони проходив службу в лавах Збройних сил України, від командира взводу до командира роти. Службу в органах внутрішніх справ, якій віддав 15 років, розпочав з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку. А у 2010 році закінчив службу на посаді керівника одного з відділів Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України. В травні 2014 добровільно вступив до батальйону «Миротворець». Залишились три доньки, одна з яких неповнолітня.  Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення 29 серпня 2014. Указом президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Назаренко Дмитро Миколайович       28 жовтня 1974, Кременчук Полтавська область. Боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Художник, майстер-коваль. Брав участь в першому Майдані в Києві - в 2004 році, активно займався всіма справами козацького товариства Канівського полку. Активний учасник Революції Гідності. Залишився син.      
"Мы сегодня хороним талант. Он мог с куска железа создать настоящее изделие искусства, которому удивлялись люди. Он был художником, мастером, кузнецом от Бога. Более всего любил свободу, всегда имел свое мнение, писал стихи о Боге, человеческом предназначении на земле. Когда начались события на Майдане - не смог оставаться в стороне. Собрался и поехал в Киев отстаивать европейское будущее нашей страны. Одержав победу над внутренним врагом Дмитрий поехал воевать с внешним врагом. Принимал участие в освобождении Славянская, боях под Дзержинском и Иловайском. Мечтал вернуться в Кременчуг и воспитывать сына", - рассказал о погибшем Герое каневский казак Владимир Шумко
http://kremenchugtoday.com.ua/news.php?id=35805&year=2014&today=09&month=09


Єсипок Андрій Анатолійович    Дата та місце нарождення: 4 січня 1994 р., с. Новий Биків, Чернігівська область. Звання: Молодший сержант.Підрозділ: 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець".Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.Місце поховання: с. Новий Биків, Чернігівська область.Указом президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сухенко Максим Володимирович («Трассер») Дата та місце нарождення: 1981 р., м. Київ. Звання: Рядовий. Підрозділ: 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Сімейний стан: Залишились дружина та дві доньки, 8 та 10 років.
Горай Олексій Зигмундович Дата та місце нарождення: 14 жовтня 1979 р., м. Київ. Звання: Рядовий. Посада: Водій. Підрозділ: 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Місце поховання: с. Курне, Червоноармійський район, Житомирська область.


Цуркан Дмитро Володимирович  Дата та місце народження: 14 вересня 1979 р., м. Знам'янка, Кіровоградська область. Звання: Майор. Посада: Старший інспектор.Підрозділ: 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.

Набєгов Роман Валерійович  Дата та місце нарождення: 11 листопада 1986 р., м. Херсон.Звання: Лейтенант. Посада: Старший інспектор.Підрозділ: 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець".Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.


Халус Руслан Петрович Дата та місце народження: 5 квітня 1977 р., Вінницька область. Звання: Рядовий. Підрозділ: 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. у боях під Іловайськом (Донецька область).

            Загинули 29 серпня 2014 при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами

Герої не вмирають!


Ар'янов Сергій  28 років, Вінниця. Був добровольцем, в зоні АТО перебував півтора місяця. Батько Сергія помер, коли йому було десять років. Сергій - єдина дитина у матері. Лише рік тому одружився. Разом із мамою та дружиною займався сімейним бізнесом, працювали на весіллі музикантами, фотографами та звукооператорами. Подружжя брало участь у програмі «4 весілля» на телеканалі «1+1», тоді вони перемогли й виграли путівку до Франції.       Відомо, що Сергій загинув від вогнепального поранення 29 серпня 2014
під Іловайськом (Донецька область)
Сергій рідним не розповідав про війну...
10 серпня хоронять вінничанина, 28-річного Сергія Ар'янова. Його вбили терористи на ворожому Сході.
– Поки що ніяких деталей цієї трагедії ми не знаємо. Навіть рідні мало знали, він не хотів, щоб вони переживали. Сергій був добровольцем, це людина-патріот. Пробув у АТО він півтора місяця. Кілька днів тому набрав дружину й сказав, що їде на завдання. Телефон виключив. І уже чужі люди повідомили, що Сергія нема вже. Сказали їхати у Дніпропетровськ за тілом. У нього вогнепальне поранення. Сергій був єдиним сином у мами, батько помер, коли йому було десять років, — розповідають друзі покійного. — Він із мамою та жінкою працювали на весіллі музикантами, фотографами та звукооператорами. Лише рік тому Сергій одружився. Його коханій Марині двадцять років. Мабуть, всі бачили, як це гарне подружжя взяло участь у програмі «4 весілля» на телеканалі «1+1» й здивували суперників не тільки справжніми українськими традиціями, а й душевністю свята. Історія кохання почалась ще у далекому 2008-му, але тоді вони були просто друзями. А коли через чотири роки Сергій поїхав до Польщі, то обоє зрозуміли, що не можуть жити один без одного. А вже через рік коханий зробив пропозицію руки та серця. У програмі вони перемогли й виграли путівку до Франції. То було казкове весілля... Дуже мріяли про народження дитини. І ось такий кінець...
11-й батальйон територіальної оборони ЗС України «Київська Русь»

Герої не вмирають!

7-й полк армійської авіації
(Сухопутні війська Збройних Сил України)

Дремлюха В’ячеслав Анатолійович     23 вересня 1991, Бершадь Вінницька область. Військовослужбовець 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Мобілізований 19 червня. Залишилась мати, сестра та наречена.                   
Загинув 29 серпня 2014  під Іловайськом (Донецька область). Зв'язок з військовим перервався у четвер 28 серпня. Поховали В'ячеслава 6 вересня у Бершаді.

Тіло В'ячеслава Дремлюхи шукали п'ять днів

6 вересня у Бершаді поховали 22-річного В'ячеслава Дремлюху. Він служив у Збройних силах України. Загинув у пекельному котлі під Іловайськом. Тіло бійця пролежало на сонці чотири дні, поки його ідентифікували...

        Навчався у Бершадській ЗОШ І-ІІІ ступенів №3. Завжди був веселим, життєрадісним хлопцем, який любив пригоди. 23 вересня Славик мав святкувати своє 23-річчя. Ми не знаємо, у якій бригаді він служив, бо нещодавно його перевели, — розповідають знайомі Славка. — Два тижні був на навчанні, на передовій пробув два-три тижні. Мамі щодня телефонував. А минулого четверга з ним не стало зв'язку. Мама налякана була, весь час плакала. Люди втішали її, казали, що він живий. Але ж рідні самі бачили, яке пекло було під тим Іловайськом. А тоді зателефонували батькам із військкомату й сказали їхати на опізнання до моргу Запоріжжя. Добре, що влада допомогла з машиною. У Запоріжжі рідним вручили мішок із тілом. Навіть труни не було. Батьки почали по всьому місту шукати труну. Але у них не вистачало коштів на цинкову. Тоді громада Бершадщинии мерщій зібрала 8 тисяч й вислала на картку. Ось так купили труну. Але зрозуміло, що тіло вже почало розкладатись, то довелось ще одну брати. То був страшний похорон. У хлопця залишились сестричка та наречена. Він ніде не працював, лише підробляв. Родина живе скромно. Мама – продавчиня, а тато безробітний. Нам дуже боляче було чути після похорону те, що місцеві активісти прийшли до наколотої медикаментами мами додому й почали вимагати показати накладні на труну. Начебто не вірилось їм, що вона обійшлась у 8 тисяч гривень. Це дуже страшно... http://33kanal.com/33-jj-kanal/vantazh-200-vantazh-200-6-zagiblikh-geroyiv-1179.html



Гелетей искал вырвавшегося из "котла" под Иловайском репортера, чтобы узнать, "какая там ситуация на дороге", - журналист
Во время трагедии под Иловайском на тот момент глава Минобороны Валерий Гелетей не имел полной информации о происходящем.

Как сообщает Цензор.НЕТ, об этом в своей статье на Lb.ua написала Соня Кошкина. По ее словам она написала Гелетею смс следующего содержания:

 "Я знаю, что вы все знаете. Многополье. Там девять часов уже ад. И очень много раненых. В том числе медики. И им СРОЧНО нужна помощь. СРОЧНО. Мой Макс (Левин, журналист Lb - ред.) утром вырвался, но я не буду молчать, если там уничтожат тех, кто остался. И не надо отмазок, что у вас там везде так. Не везде. И вы, опять-таки, это знаете. Отвечать мне не надо. Просто действуйте. Соня"(...)

 К моему удивлению, министр отозвался.

 "Пусть скинут топографические ориентиры, откуда русские ведут обстрел. Через ваш мобильный".

 Признаться, это смс меня поразило.

 Потому что у меня в голове не могло поместиться как это: министр обороны спрашивает у журналиста "топографические координаты"? При том, что я сама не там. И откуда, черт возьми, я знаю эти самые "координаты"? Разве это - моя парафия?! Или все-таки министра?", - написала Кошкина.

 Позднее Гелетей также узнавал через журналистку координаты огневых точек, из которых велся обстрел украинских военных.

 "На этом история не закончилась. Прошло два дня. Я уже в Украине. Первые бойцы "Донбасса" - наиболее удачливые - лесами и полями, уже вышли из окружения.

 Звонит Гелетей:

 - Скажите, а ваш парень вышел (имеет ввиду Макса, - С.К.)? Можно ли его телефон? Мы бы спросили, какая там ситуация на дороге.

 Нет слов! А о чем мы с вами говорили позавчера? Что я вам рассказывала? Или все мимо ушей пропустили? Так перечитайте переписку, в конце-концов! Да, он вышел! И все топографические координаты я вам подробно расписала", - написала журналистка. Источник: http://censor.net.ua/n306773


Герої не вмирають!
Батальйон патрульної служби міліції
особливого призначення «Івано-Франківськ»

Білінський Зорян Михайлович  29 роки, Новичка Долинський район (Івано-Франківська область). Рядовий батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».
Погорєлов Михайло Анатолійович    22 роки, Обертин Івано-Франківська область. Рядовий батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».
Карабінович Андрій Михайлович      6 грудня 1990, с. Дзвиняч (Богородчанський район) Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції 3 зводу 1 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».

За повідомленням ГУ МВС в Івано-Франківській області, під час виходу колони з-під Іловайська 29 серпня 2014 загинули 8 бійців батальйону, тіла 5-х з них знаходяться на ідентифікації.
На поминальну панахиду, що сьогодні відбулась біля УМВС України в Івано-Франківській області, прийшли сотні прикарпатців, аби віддати останню шану загиблим бійцям спецпідрозділу «Івано-Франківськ». http://paralleli.if.ua/news/45973.html


Герої не вмирають!
40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас»


Шиян Андрій Вікторович   Дата та місце нарождення: 1976 р., Дніпропетровська область. Звання: Старшина. Посада: Командир відділення. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.

Міщишин Віталій Анатолійович Звання: Старший солдат. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Коваленко Олег Миколайович  Дата та місце нарождення: 16 серпня 1984 р., с. Лозоватка, Дніпропетровська область. Звання: Солдат. Посада: Кулеметник. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Місце поховання: с. Лозоватка, Дніпропетровська область.
Голота Юрій Васильович Дата та місце нарождення: 1965 р., Дніпропетровська область.Звання: Сержант. Посада: Головний сержант. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Мирошниченко Олександр Іванович         Звання: Солдат. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Русін Андрій Миколайович          Звання: Старший солдат. Посада: Старший стрілець. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Толкачов Віталій Михайлович  дата та місце нарождення: 1973 р. Звання: Молодший сержант. Посада: Старший водій. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Мельник Валерій Ігоревич Дата та місце нарождення: 1984 р., Дніпропетровська область. Звання: Солдат. Посада: Кухар. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Лихогруд Андрій Григорович    Дата та місце народження: Дніпропетровська область. Звання: Старший лейтенант. Посада: Комендир взводу. Підрозділ: 40-й батальйон територіальної оборони "Кривбас". Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.


Тітенко Володимир  1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, боєць 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Мобілізований 18 травня. Закінчив Терновський індустріальний технікум.

Семеніщенков Олександр Андрійович        21 квітня 1983, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Навідник-кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».
Лана Украинка
Гибнут Криворожья сыновья,
В горле ком, немой вопрос: «Доколе
Будет принимать их мать-земля,
Принося родным их боль и горе?»

Нет ответа, ангелы молчат,
И ответ они не знают сами,
А в Кривбассе матери не спят,
Молятся неистово ночами.

Сколько воинов ещё нам хоронить,
Чтоб наелся Сатана войны?
Погибают, чтоб могли мы жить
Криворожья лучшие сыны!
https://www.facebook.com/geroikrivbassa/posts/532806213532025

Гажура Олександр Анатолійович       1975, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, снайпер стрілецької роти військової 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на Інгулецькому ГЗК у цеху технологічного автотранспорту. Залишились дружина, син та донька.
Герои Кривого Рога
11 вересня в Інгулецькому районі відбулося поховання ще одного Героя та патріота ГАЖУРА ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЙОВИЧА. 39 - річний молодший сержант Олександр був мобілізований до лав Українського війська 20 травня 2014 року снайпером другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу стрілецької роти військової частини польової пошти В-2603. Життя патріота трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання у зоні АТО 29 серпня 2014 року. Олександр разом з дружиною, сином та донькою проживав в Інгулецькому районі, працював у цеху технологічного автотранспорту ПАТ "ІнГЗК". Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Він віддав своє життя заради миру на нашій землі. З усіма почестями був похован 11 вересня на Дем'янівському кладовищі м. Кривий Ріг. Вічна пам'ять нашому Герою!https://www.facebook.com/geroikrivbassa/photos/a.508650745947572.1073741827.500633900082590/532793103533336/?type=1

Троценко Максим Миколайович         29 років, Нікополь Дніпропетровська область. Боєць 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» . Працював стропальником на ТОВ «Интерпайп Ніко Тьюб». Мобілізований 15 травня. Залишились батьки та сестра.
Рідні згадують Максима добрим і завжди готовим прийти на поміч хлопцем.
- Навіть втомившись після роботи він йшов і допомагав тим, хто цього потребував. Максим просто не міг нікому відмовити. Він був світлою людиною. Чудовим братом…, - не стримуючи сліз від непоправного горя говорить сестра Анна.
http://city-nikopol.com.ua/3833-nkopol-vshanuy-svogo-geroya-maksima-trocenko.html

Остроушко Денис Валерійович            30 серпня 1989, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат стрілецької роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» . Закінчив сільскогосподарський технікум, служив в армії, працював охоронцем в «АТБ-Маркет». Потом вступив до металургійної академії, з 2012 року працював термістом цеху № 7 у ТОВ «Интерпайп Ніко Тьюб». Залишилась дружина та син 2,5 років

        
Загинули 29 серпня 2014 при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Комбат Олександр Мотрий назвав попередні дані по втратах батальйону під Іловайськом, 10 бійців загинули.[114] За даними групи «Герои Кривого Рога» у Facebook підтверджено інформацію про 17 загиблих (станом на 10 серпня), прізвища не повідомляють, поки не сповіщено всіх рідних


Герої не вмирають!
Добровольчий батальйон патрульної служби міліції
особливого призначення «Херсон»


Жеков Максим Петрович  Дата та місце народження: 29 років, м. Севастополь.

Звання: Молодший лейтенант. Посада: Старший інспектор взводу. Підрозділ: 30-й батальйон патрульної служби міліціі особливого призначення "Херсон". Обставини загибелі: Загинув 26 серпня 2014 р. під час боїв під Іловайськом (Донецька область). Місце поховання: м. Херсон.

Ковальов Владислав Вікторович       1 жовтня 1984, Каховка Херсонська область. Рядовий добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Закінчив Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна за спеціальністю лікувальна справа. Упродовж чотирьох років працював у відомчій лікарні УМВС, лікар-хірург. Добровольцем записався до лав батальйону.  Залишилась дружина та двоє дітей, 2-річна донька і однорічний син. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 

Мазур Павло Валерійович           12 лютого 1984, Херсон. Рядовий добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Закінчив Херсонський центр освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради. Залишилась дружина та трирічний син.Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).


 Салівончик Руслан    Костопіль Рівненська область. Капітан міліції, військовослужбовець добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Навчався у Запорізькому юридичному інституті. Проживав у місті Каховка Херсонська область, шість років працював у секторі карного розшуку Каховського райвідділу міліції. З початку АТО одним з перших записався добровольцем у новостворений батальйон. Залишилась дружина та маленька донька.Указом президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Загинули у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення 29 серпня 2014


Герої не вмирають!
93-я Дніпропетровська окрема механізована бригада (Черкаське)

Яковлев Олег Миколайович      Дата та місце народження: 2 січня 1973 р., Дніпропетровська область. Звання: Сержант. Посада: Начальник радіостанції. Підрозділ: 93-окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.


Ушаков Павло Геннадійович Дата та місце нарождення: 10 жовтня 1989 р., с. Богатирівка, Запорізька область. Звання: Старший солдат. Посада: Номер обслуги. Підрозділ: 93-окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Місце поховання: с. Люцерне, Запорізька область.

Тимощук Кирило Володимирович     Дата та місце народження: 1992 р., с. Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область.Звання: Сержант. Посада: Командир бойової машини-кмоандир відділення. Підрозділ: 93-окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Лотоцький Олег Михайлович    дата та місце нарождення: 1975 р., Дніпропетровська область. Звання: Рядовий. Посада: Кулеметник.
Підрозділ: 93-окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.

Шахник Євген Юрійович  Дата та місце нарождення: 10 грудня 1972 р., Дніпропетровська область.Звання: Старший лейтенант. Посада: Командир взводу.
Підрозділ: 93-окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.

Балагланов Павло Юрійович    Дата та місце народження: 28 червня 1974 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Звання: Капітан. Посада: Начальник зв'язку - командир взводу. Підрозділ: 93-окрема механізована бригада.Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Романов Федір Анатолійович   Дата та місце нарождення: 27 вересня 1983 р., м. Кіровоград. Звання: Солдат. Посада: Медична сестра госпітального відділення. Підрозділ: 93-а окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ.
Задніпряний Олександр Миколайович Дата та місце народження: 10 січня 1979, с. Верблюжка, Кіровоградська область.
Звання: Старший сержант. Посада: Майстер майстерні ремонтного взводу.  Підрозділ: 93-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Помер 31 серпня 2014 р. від розриву серця від больового шоку. Усі внутрішні органи розірвані, що свідчить про те, що він міг перебувати у полоні, де був закатований.
Польський Дмитро Олександрович  Дата та місце народження: 23 жовтня 1988 р. Звання: Молодший сержант. Посада: Командир бойової машини - командир відділення. Підрозділ: 93-а окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 31 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Кушіль Олександр Дмитрович  Дата та місце народження: 1 жовтня 1978 р. Звання: Старший сержант. Посада: Заступник командира взводу. Підрозділ: 93-а окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 31 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сидоренко Сергій Іванович       Дата та місце народження: 30 вересня 1980 р., с. Новопавлівка, Дніпропетровська область. Звання: Старший сержант. Посада: Командир бойової машини - командир відділення. Підрозділ: 93-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Сімейний стан: Залишились дружина, десятирічний син та п’ятнадцятирічна донька. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ревуцький Артем Михайлович      18 серпня 1979, 35 роки, Запоріжжя. Сержант, зв'язківець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після строкової служби в армії заочно закінчив Запорізький національний технічний університет, працював в одному з відділень "Приватбанку", потім логістом на ТОВ "Інтайм". На фронт пішов добровольцем 2 квітня. Залишився 9-річний син.              
Поховали Артема на Первомайському кладовищі.Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ільїн Віталій В'ячеславович      23 роки, Панфілівка Запорізька область. Військовослужбовець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом з 2013 року. Віталій добре малював, захоплювався важкою музикою та бджолярством.Місце поховання: с. Панфилівка, Чернігівський район, Запорізька область.

Клевчук Іван В'ячеславович     Дата та місце народження: 25 жовтня 1995 р., смт. Новомиколаївка, Запорізька область. Звання: Старший солдат. Посада: Кулеметник.
Підрозділ: 93-окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Місце поховання: смт. Новомиколаївка, Запорізька область. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).



Кравцов Роман Анатолійович Дата та місце нарождення: 26 грудня 1979 р., м. Запоріжжя. Звання: Старший солдат. Посада: Телефоніст. Підрозділ: 93-окрема механізована бригада. Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. Місце поховання: Кладовище смт. Кушугум, Запорізька область.Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Соловйов Роман Юрійович         20 років, Полтавська область. Військовослужбовець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. З 5 років проживав у селі Чапаєвка (Пологівський район) Запорізька область, потім виховувався в дитячих будинках-інтернатах Бердянська та Запоріжжя, сирота. Після закінчення Приморського ліцею пішов на строкову службу до лав ЗСУ, а з 2013 розпочав службу за контрактом. Залишився молодший брат-студент.Місце поховання: с. Чапаєвка, Пологівський район, Запорізька область.Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Древаль Олексій Вікторович      22 жовтня 1984, Кременчук Полтавська область. Військовослужбовець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське),військова частина А1302. Залишилися дружина з двома малими дітьми, сестра та бабуся.        
Під час виходу з оточення з-під Іловайська Донецької області 29 серпня був поранений у ногу з пошкодженням артерії. Товариші під обстрілами російських збройних формувань витягли його по полях до Волновахи, але він помер від втрати крові. 6 вересня Олексія поховали на кладовищі Кременчука поряд із мамою
Про це його родичам повідомив бойовий друг Євген, якого нещодавно відправили на лікування до Німеччини після поранення.
 Як розповіла сестра Олексія "Tелеграфу", зв'язок з братом перервався 29 серпня. 30 серпня телефон запрацював, але на дзвінки Олексій не відповідав. Тому рідні стали його посилено розшукувати. Але їм вдалося лише дізнатися, що у нього пошкоджені ноги, і він відправлений в Дніпропетровськ з іншими пораненими.
 Всі їхні наступні пошуки були безуспішними, а потім до них зателефонував Євген і повідомив, що Олексій загинув.
 Також родичам загиблого стало відомо, що троє кременчужан, які служили з Олексієм Древалем, повернулися з-під Іловайська. Сестра Олексія зустрілася з товаришами по службі брата. Вони розповіли їй, як тягли Олексія з пробитою артерією на стегні, як потрапили під обстріл, і замість обіцяного коридору петляли полями. У підсумку він стік кров'ю, і вони особисто повантажили його тіло в Волновасі.
 Рідні досі не знають, де знаходиться тіло Олексія і коли його доставлять в Кременчук. У Олексія залишилося двоє дітей.
 Як каже сестра Олексія, доля ще одного кременчужанина з шістьох, які служили в 93-й бригаді, залишається невідомою. http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/pid-ilovaiskom-zaginuv-29-richnii-kremenchuzhanin-22647.html

Загинули 29 серпня 2014 в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.

Клименко Євген Олександрович      1 лютого 1978, Оболонь Семенівський район Полтавська область. Молодший сержант, сапер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Добровольцем пішов захищати державу. Залишилась дружина та троє неповнолітніх дітей.        Поховали Дмитра 26 серпня в рідному селі.Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Не існує слів, які можуть передати біль, що відчувають рідні загиблого, адже в нього залишилися сиротами троє неповнолітніх дітей. Немає слів втіхи, які можуть заспокоїти й пояснити чому так сталося. Віримо й знаємо, що пам'ять про героїв-земляків назавжди залишиться в наших серцях», звернувся до присутніх - т.в.о. начальника Семенівського РВ УМВС України в Полтавській області Івана Палія. http://mvs.gov.ua/mvs/control/poltava/uk/publish/article/148133;jsessionid=1E5AB9974F0F0416ACDB0999FE455E45


Ємельяненко Ігор Володимирович   29 квітня 1989, Саксагань Дніпропетровська область. Проживав в Новомосковську. Старший солдат, гранатометник механізованого відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив професійно-технічне училище за спеціальністю електрогазозварювальника. З 2008 по 2009 рік проходив строкову службу на посаді оператора радіолокаційної станції. Мобілізований до лав ЗСУ 20 червня.    
Загинув 22 серпня 2014 від вогнепального поранення в боях за Іловайськ (Донецька область). Поховали Ігора в Новомосковську. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
24 серпня 2014 року У Новомосковську відбулося поховання старшого солдата, гранатометника механізованого відділення 93 бригади  Ігоря  Володимировича Ємельяненко. Чесний, принциповий, мужній син своєї країни поклав життя за свободу та незалежність Держави, приймаючи участь у бойових діях на сході України. 
Віддати останню шану прийшло керівництво міста, рідні, друзі, бойові товариші, знайомі та просто ті люди, які співчувають незбагненному горю великої втрати нашого співвітчизника.
http://www.novomoskovsk-rada.gov.ua/news/novomoskovci-proveli-v-ostannyu-put-uchasnika-ato



Скрабунов Микола Сергійович 1986, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Військовослужбовець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).          21 серпня 2014    загинув в боях за Іловайськ (Донецька область). Микола отримав смертельне осколкове поранення від гранати у груди на очах свого брата. Поховали 26 серпня на Алеї Слави кладовища Соцміста у Дніпродзержинську
Котовий Сергій Феліксович       15 січня 1988, Кіровоград. Молодший сержант, командир евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення мінометної батареї 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Військову підготовку проходив у навчальному центрі «Десна», навчався у Кіровоградській льотній Академії НАУ, звідки і пішов добровольцем на фронт. Залишились батьки і сестра.                     Загинув 21 серпня 2014 у бою за Іловайськ (Донецька область), коли витягував пораненого товариша з поля бою під мінометним обстрілом російських бойовиків. Поховали Сергія на Алеї слави Рівнянського кладовища у Кіровограді


Сергій був професіоналом своєї справи. Як він сам говорив, "зі зброєю був знайомий як з рідною мамою". Військову підготовку пройшов у славнозвісній "Десні". Одразу після початку трагічних подій на сході пішов добровольцем в армію. Про те, що знаходиться у зоні бойових дій не казав рідним до останнього. Сергій наголошував, що хоче не воювати, а захищати рідну землю.

І захищав, доки билося серце... Рятуючи життя побратима, молодший сержант Сергій Котовий загинув 21 серпня під Іловайськом.

На прощальну панахиду прийшли рідні, друзі, товариші по військовій службі загиблого. Свою пошану воїну віддали активісти кіровоградського Євромайдану, представиники влади. Також на прощанні було чимало студентів КЛА НАУ, де вчився Сергій.

Виконанням гімну України та традиційним трикратним пострілом героя провели в останню путь. Сергія Котового поховали на алеї Слави Рівнянського кладовища.

Слава і вічна пам'ять герою!http://rk.kr.ua/rjatujuchi-pobratima-zhittja-poklav-kraschii-z-kraschih-kirovogradskih-biitsiv-foto


Ровенський Дмитро Олександрович         26 квітня 1976, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Сержант, водій-електрик радіостанції польового вузлу зв`язку. 93-окрема механізована бригада. Працював в РФ агентом з нерухомості. Через події на сході повернувся до України і пішов добровольцем до військкомату, в зоні проведення АТО перебував з 20.06.2014 року.
Загинув 29 серпня 2014 у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. В машину, в якій перебував військовослужбовець, поцілив снаряд, він та усі, хто був поряд, загинули. Рідні дізналися про смерть Дмитра тільки 4 вересня. Поховали Дмитра на Алеї Слави на кладовищі Соцміста у Дніпродзержинську.



Усс Степан        9 серпня 1978, Градизьк Полтавська область. Проживав у місті Кременчук. Старшина, військовий фельдшер, 93-окрема механізована бригада. Був мобілізований та направлений в зону АТО 5 квітня 2014 року. Залишилася дружина і однорічний син.         

Загинув 29 серпня 2014 поблизу міста Іловайськ (Донецька область) під час виходу колони з оточення так званим «зеленим коридором», який був обстріляний російськими військами.
Как рассказывают родственники погибшего, он был Луганске, а потом вернулся в Кременчуг в отпуск. Но во время отпуска он почувствовал себя плохо. Медики констатировали у него предынфарктное состояние. Но этот Герой решил снова вернутся в зону АТО



Герої не вмирають!

Кифоренко Борис Борисович   11 квітня 1974, Демівка (Чечельницький район) Вінницька область. Полковник (військове звання отримав 25.08.2014 р.), командир 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (смт Черкаське Дніпропетровська область). Закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку (1996) та Національний університет оборони України ім. Черняхівського (2004). Проживав в Одесі, командував 1-м батальйоном Одеського окремого полку зв'язку ППО командування «Південь», потім був переведений до 121-го полку зв'язку. Залишилися дружина та дві доньки, тринадцяти та одного року.         29 серпня 2014          Загинув смертю хоробрих під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. За словами співслужбовців, яким вдалося вижити, у його УАЗ, який рухався головним в колоні техніки, потрапив ворожий снаряд. Полковник отримав поранення, після чого його застрелив чоловік у формі російської армії.

Велика колона техніки та особового складу відразу декількох різних військових частин та добровольчих батальйонів з Іловайська вийшла о шостій ранку й пішла на прорив з котла. А за півтори години українські вояки потрапили узасідку. Бійня була страшною, загинули й зазнали поранень не десятки — сотні людей. Хвилин 35 по колоні лупили згармат 2А42 — озброєння бойових машин піхоти БМП-2, гранатометів та стрілецької зброї, включаючи крупнокалібернікулемети. В уазик, у якому їхав комбриг Кифоренко, влучив постріл з гранатомета. Майор та капітан, які сиділи назадніх сидіннях, загинули одразу, а командира та водія, старшого солдата Павла Шапошникова, вибуховою хвилеювикинуло з машини. Водій отримав контузію та численні осколкові поранення кінцівок, а командирові перебило обидвіруки й ноги. Поранення були дуже важкими, хоча, напевно, якби б полковникові Кифоренку своєчасно надалимедичну допомогу, він, мабуть, і вижив би... Та допомоги від росіян, а саме вони, а не місцеві сепаратистиобстрілювали колону, чекати не доводилося...
 Поранений водій підповз до свого командира та хвилин 15 вони ще розмовляли, поки до понівеченого уазика непід’їхала російська БМП-2. Усе — як має бути, десантники з російськими шевронами на рукавах, вони навіть ненамагалися приховати свого походження! Обом пораненим вони зв’язали руки скотчем та кинули напризволяще,поїхавши далі. У Павла, на щастя, поранення були легкими, а ось Борис Борисович по-справжньому стікав кров’ю. І так — ще довгих чотири години... А потім «легких» поранених росіяни забрали з собою, а «важких» залишили помиратипід спекотним серпневим сонцем. Це — у кращому випадку, в гіршому ж... Коли ворог завантажував на машини тих ізпоранених, які могли самі пересуватися, наші хлопці чули постріли й інакше ніж добиванням поранених природу йпричину цих одиночних пострілів та коротких, економних черг, хлопці пояснити не можуть. Причому, чули ці пострілиі Шапошников, і інші люди навіть з інших частин, яким пощастило тоді вціліти у розбитій колоні...
4 сентября в Одессе сослуживцы, друзья и знакомые (около 500 человек) попрощались с 40-летним командиром 121-й отдельной бригады связи, полковником Борисом Кифоренко, который погиб 29 августа при выходе из-под Иловайска.

Борис Борисович Кифоренко начинал свою службу в местном полку связи объединения ПВО, в марте был назначен командиром бригады в Днепропетровск, 25 августа ему было присвоено звание - полковник.

А через 4 дня, при прорыве из окружения, вражеский снаряд отрикошетил от БТР и попал в УАЗ командира, возглавлявший колонну техники. Двое военнослужащих были убиты сразу, водителя выбросило из кабины, а полковника — ранило. Как рассказали сослуживцы, раненого Кифоренко добил российский прапорщик с позывным "Москва".

Герої не вмирають!

6-й батальйон патрульної служби міліції
особливого призначення «Шахтарськ»
                                                    
Володимир («Фiн») Дата та місце нарождення: 28 років, м. Луганськ. Звання: Рядовий. Підрозділ: 6-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Обставини загибелі: Загинув 19 серпня 2014 р. у бою під час звільнення Іловайська Донецької області.

Горячевський Олександр Олександрович        Дата та місце нарождення: 1979 р., м. Полтава. Звання: Рядовий.Підрозділ: 6-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ». Обставини загибелі: Загинув 19 серпня 2014 р. у бою під час звільнення Іловайська Донецької області.
Курочка Анатолій Михайлович («Дєд»)     Дата та місце народження: 30 серпня 1967 р., с. Сліпорід-Іванівка, Полтавська область. Звання: Старший сержант.
Підрозділ: 6-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ».Обставини загибелі: Загинув 19 серпня 2014 р. у бою під час звільнення Іловайська Донецької області. Сімейний стан: Залишились дружина, дорослі донька і син, та троє внуків. Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 


Дмитро  (Позивний «Адвокат») Київ. Боєць сотні Ісуса Христа («Братство» у складі батальйону «Шахтарськ»). Працював юристом у Києві.                    Помер в лікарні від поранень, отриманих в боях за Іловайськ (Донецька область) 29 серпня 2014р.


Герої не вмирають!

Ус Артем Володимирович          30 серпня 1994, Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Військовослужбовець Національної гвардії України. Строкову службу проходив у Внутрішніх військах, у квітні мав повернутися додому, але залишився на службі та записався добровольцем у Національну гвардію. Понадстрокову службу проходив у Києві, а 25 серпня їхню частину направили на схід країни. Був єдиною дитиною у батьків.       29 серпня 2014          Був смертельно поранений в голову осколком міни в районі міста Комсомольське (Старобешівський район Донецька область), де підрозділ Артема займався підготовкою «коридора» для виходу з оточення під Іловайськом підрозділів ВСУ і добровольчих батальйонів
Під Комсомольським вони облаштовували блок-пости, створювали «коридор» для виходу з «котла» українських військових «оточенців». Натомість оголошений терористами «коридор» виявився аж ніяк не мирним, навпаки – «гарячим». Одна міна розірвалася там, де поблизу виконував завдання Артем, хоч було небезпечно. Кількох його побратимів поранено, а для нього осколок у голову виявися смертельним. Це трапилось під вечір 29 серпня, а наступного дня Артему Усу виповнилося б 20 років. Але 30 серпня його мертве тіло везли в рідні Марківці, що під Бобровицею.

Хоронили воїна з усіма військовими почестями 1 вересня. У місцевій школі пролунав не традиційний перший дзвоник, а останній… для Артема Уса. І учнівська лінійка вишикувалась за воротами школи, кудою несли домовину з убитим нацгвардійцем.

Такого масового похорону Марківці не пам’ятають. Траурна колона розтягнулася на сотні метрів. І вся ця велика маса людей в один голос плакала. http://pik.cn.ua/11560/chernigivets-dobrovolets-natsgvardiyi-zaginuv-u-zoni-provedennya-ato/

Герої не вмирають!

Бережний Юрій Олександрович       1984, Чупахівка Охтирський район Сумська область. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу. Залишилися дружина і син.             Загинув 29 серпня 2014 у боях під Іловайськом (Донецька область)


Герої не вмирають!
51-а окрема механізована бригада (Володимир-Волинський)


Дзингель Денис Андрійович     22 роки, Русанівці Летичівський район Хмельницька область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишились батьки та сестра.                  
Помер 12 жовтня 2014 у шпиталі від важких осколкових поранень в голову та опіків, отриманих під час виходу з «котла» під Іловайськом наприкінці серпня. Денис був у комі, лікарі Дніпропетровська та Львова більше місяця боролись за його життя. Поховали Дениса 15 жовтня у Русанівцях
“12 жовтня перестало битись серце ще одного справжнього ГЕРОЯ УКРАЇНИ, випускника нашої школи Дзингеля Дениса. Йому було лише 22 роки. Він був надійним другом, хорошим учнем, уважним сином, добрим братом, чесною і порядною людиною, - розповідає педагог Любов Новак. - Лікарі Дніпропетровська та Львова більше місяця боролись за його життя, але важкі поранення і опіки, отримані при виході з “Іловайського котла”, так званим “зеленим коридором”, не залишили йому шансів на життя. Не так давно його навчали ми у школі, а тепер він показав нам приклад справжнього патріотизму, мужності, героїзму і людяності, віддавши своє молоде життя за наш мир і спокій. Спасибі тобі, Денисе! Вічна пам'ять! Героям Слава! Герої не вмирають!”
http://ye.ua/news/news_17962.html



Ільяшенко Роман Ігорович  («Опасний»)   23 роки, Чортків Тернопільська область. Військовослужбовець 2-ї батареї самохідного артилерійського дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Майстер спорту та чинний володар Кубку України з Фрі-файту. Залишились брат та батьки.                     
Загинув 30 серпня 2014  при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами

 Дем’яник Сергій Валерійович   1988, Камінь-Каширський Волинська область. Проживав у місті Ковель. Молодший сержант, мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).         
Останній дзвінок від Сергія був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Тіло воїна забирали із Запорізького моргу 15 вересня. Повідомляють, що Сергій був вбитий кулею в голову (можливо, страчений у полоні

Тарасюк Богдан Володимирович     1990, Буцин Волинська область. Cолдат, розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).          Останній дзвінок від Богдана був 28 серпня з-під Іловайська. Станом на 5 вересня був у списку пошуку, тіло Богдана знайшли 11 вересня в Дніпропетровську. За іншими джерелами, військовослужбовець загинув ще 4 червня у бою поблизу Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Мати солдата, яка їздила у Дніпропетровськ, лише по медальйону і татуюванню впізнала тіло сина, таким жахливо понівеченим воно було

Тарасюк Олексій Васильович  1990, Ковель Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Здобув освіту у ковельському медичному коледжі за спеціальністю "фельдшер". 9 квітня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України. Без батька залишилися 4-х річна донька.        3 вересня тіло Олексія знайшли у запорізькому морзі. Похований 7 вересня у Ковелі

Бірюков Роман Ростиславович         12 квітня 1991, Нововолинськ Волинська область. Військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки та брат-близнюк.           29 серпня 2014          Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. За іншими джерелами загинув 30 серпня біля села Андріївка Донецької області.
Світлий душею, веселий, вродливий, сміливий… Клята війна забрала ще одного нововолинця.
 Сьогодні відспівали і поховали на низкиницькому цвинтарі Романа Бірюкова. Бачила свіжий горбочок, щільно заставлений вінками. Від однокласників, від військовослужбовців, друзів, рідних...
Загинули 29 серпня 2014у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення.
Герої не вмирають!
51-а окрема механізована бригада (Володимир-Волинський).
Ярмолюк Олександр Петрович         1982, Ковель Волинська область. Сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).                     Загинув 26 серпня 2014 (орієнтовна дата) у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. 29-30 серпня бригада понесла втрати під час виходу з оточення з-під Іловайська. Похований 7 вересня у Ковелі.
Деркач Олександр Петрович    1987, Довжиця Маневицький район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).   
Загинув 30 серпня 2014 орієнтовна дата у боях під Іловайськом - Старобешеве (Донецька область). В останнє виходив на зв'язок 30 серпня
Кушнір Ігор Миколайович Великий Омеляник Луцький район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). В полоні - за даними Центру звільнення полонених на 14.09.14        Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади
Потапчук Станіслав Володимирович           Іваничівський район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Лучук Роман Олександрович    10 серпня 1994, Луцьк Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньенерго», був призваний на військову службу за мобілізацією.
Оніщук Юрій Віталійович  27 квітня 1990, Луцьк Волинська область. Військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Був мобілізований 9 квітня.    


Пазин Тарас Іванович      25 років, Новояворівськ Львівська область. Військовослужбовець ЗСУ (можливо 24-та бригада). Син поета-письменника Івана Пазина.       Загинув 25 серпня 2014

Загиблий – син народного поета Івана Пазина, патріотичної тематики творчість якого відома далеко за межами України. Батько вельми пишався своїм Тарасом, якого разом з дружиною назвали у честь Великого Кобзаря.
Під час Революції гідності Тарас Іванович Пазин був в перших лавах борців за справедливу Україну. На своїй сторінці в соціальній мережі він написав тоді такі поетичні слова, що стали для нього пророчими – сьогодні:

У Києві, під Крутами, із ворогами лютими

Зійшлися юні ратники, хоробрі і палкі.

А нині з неба синього піснями лебединими

Вони до нас вертаються, мов з вирію років.

На площі Незалежності ми пісню їх підхопимо

І сміло заспіваємо, як і вони колись.

А якщо треба, станемо, нескорені, хоч зранені

І лебедями білими теж піднесемось ввись.

Нагадаємо, що на зорі Незалежності України народний поет Іван Пазин (батько нині загиблого в зоні АТО військовослужбовця з 51-ї механізованої бригади Тараса Пазина) збирав однодумців для дивної для багатьох на той час акції миру – об’їхати трактором довкола світу й зорати поля в різних державах. Дозвіл на таку кругосвітню подорож він отримав від посольств багатьох країн, однак втілити задум в життя не вдалося через брак коштів та відсутність справного трактора. Тоді, незважаючи нерозуміння багатьох людей, Іван Пазин пояснював журналістові, мовляв: орати поля по світі – це спонукати можновладців до миру на земній кулі, бо мир – це найбільше щастя.
http://zik.ua/ua/news/2014/09/01/ostanniy_dzvonyk_na_lvivshchyni_prolunav_dlya_zagyblogo_v_ato_voyakyvchytelya_519276

Марфич Михайло Васильович 1972 р.н., Рахів Закарпатська область. Військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Омелянюк Андрій Васильович  Дубове (Ковельський район) Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

Голяновський Руслан Вікторович     24 серпня 1982, с. Горичів Володимир-Волинський район Волинська область. Військовослужбовець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
У селі Горичів Володимир-Волинського району поховали бійця 51-ої механізованої бригади Руслана Голяновського.
 Провести в останню путь бійця у четвер, 28 серпня прийшли односельчани, небайдужі волиняни, а також побратими бійця Руслана із військової частини.
 Спочатку церемонію відспівування провели біля будинку, де мешкав Руслан Голяновський.
 Потім жалобна процесія у супроводі оркестру вирушила на кладовище поряд із селом, де поховали бійця. http://www.volynpost.com/news/38630-na-volyni-pohovaly-bijcia-51-oi-brygady-foto
Момотюк Дмитро Володимирович    19 серпня 1991, Плоска (Дубенський район) Рівненська область. Військовослужбовець 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 р.
Мостика Андрій В'ячеславович         с. Зелена (Ковельський район) Волинська область. Військовослужбовець 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).Загинув в ніч на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область) в районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом.
Павляшик Микола Анатолійович       Качин Камінь-Каширський район Волинська область. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Брик Дмитро Юрійович      Старий Чорторийськ Маневицький район Волинська область. Молодший сержант 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).
Шульга Максим Костянтинович         23 березня 1991, Луцьк Волинська область. Сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, пішов на військову службу за контрактом у 2010 році.



Шилік Анатолій          Капітан, командир мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).             Загинув 25 серпня 2014 р.в бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом.
Родині загиблого бійця 51-ої бригади Анатолія Шиліка збирають гроші.
Про це в Facebook пише Анна Вега.
"Загинув наш земляк, мешканець м.Ковеля, командир мінометної батареї, капітан АНАТОЛІЙ ШИЛІК (51 бригада). Він був гарним сім'янином і батьком двох діток. Головним годувальником сім'ї! Друзі давайте всі допоможемо цій родині, хто скільки може... Не будемо байдужими, адже він воював і за нас з вами! Номер рахунку картки Приватбанк: 4627 0812 0520 6894 ШИЛІК ОЛЕНА ГРИГОРІВНА, це дружина Анатолія", - повідомила вона.
http://www.volynpost.com/news/38589-rodyni-zagyblogo-bijcia-51-oi-zbyrayut-groshi


Бугайчук Сергій  25 років, Нововолинськ Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).          25 серпня 2014          Загинув в бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом.
Шепелюк Олексій     Майор, командир зенітної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).             Загинув 25 серпня 2014 в бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом.

Беца Ігор  28 років, Видинів Снятинський район Івано-Франківська область. Лейтенант, заступник командира посту, командир взводу мінометної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), мобілізований у квітні. Тренер футбольного клубу «Прут» села Видинів.   Загинув в ніч на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. 
Він був командиром взводу і одночасно заступником командира посту. Спочатку воював під Луганськом, потім на Донбасі. За цей час вдома був лише п’ять днів, інформує ”Репортер”.
«Тоді були страшні бої, він сказав, що зайнятий і зателефонує наступного дня, — каже Юрій Беца, племінник загиблого. — Про його смерть дізнались 25 серпня о 14:00 годині».
Зателефонував невідомий чоловік і сказав, що Ігоря немає в живих. У військкоматі він є у списку загиблих.
«Коли він приїхав із зони АТО, ми просили його не їхати більше, — пригадує Юрій Беца. — Але він сказав: «Я не буду ховатись, там мої хлопці!»http://vikna.if.ua/news/category/if/2014/08/26/21314/view



Безручак Андрій       33 роки, Стрий Львівська область. Капітан 28-й окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ. Залишилась дружина та двоє дітей.
Загинув 25 серпня 2014 під час виходу тактичної групи бригади з «котла» в районі Кутейникове - Старобешеве в Донецькій області, де військові знаходились під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган»



Горомовий Денис         27 років, Росохач (Чортківський район) Тернопільська область. Старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє синів, 3 і 6 років.
Із 27-річним молодим чоловіком і дружиною Галею ми познайомилися за два дні до його повернення в зону АТО з відпустки (до слова, Денис родом із Кіровоградщини, доля привела його на Тернопілля, і тут запломеніло серце юнака коханням). Під час спілкування у кожному його слові зауважила непоборну стійкість, незламну віру у перемогу, і він не мав найменшого сумніву, що повернеться на поле бою. Як стверджував: «Там мої побратими. Я їх не зраджу і не зраджу Батьківщини. Один за всіх і всі за одного».
http://svoboda.te.ua/novyny/denys-hromovyj-z-ternopillja-zahynuv-herojem-stavshy-anhelom-dlja-ditej.html
11 квітня, у першу хвилю мобілізації, в складі 51-ї механізованої бригади артилерійського самохідного дивізіону за військовою спеціальністю старший оператор гранатометника пішов боронити рідну Україну. І ось 31 серпня – важке поранення черевної порожнини, несумісне з життям, сильна кровотеча. Лікарі боролися за життя хлопця, та не врятували… Помер воїн – Герой України – у райлікарні смт Велика Новосілка Донецької області.
В АТО 27-річний Денис Горомов пішов добровольцем чотири місяці тому. До війни уродженець Кіровоградської області, щоб утримувати сім'ю, їздив на заробітки. У нього залишилися двоє маленьких дітей, старший з яких вчора став першокласником. 
«Він був дуже добрим і спокійною, тому вчора весь Росохач був в жалобі, а шкільна лінійка обмежилася хвилиною мовчання та українським гімном. Не до свята. Все село плаче», - розповіли Сегодня.ua в місцевій сільраді.http://ukr.segodnya.ua/regions/lvov/pod-ilovayskom-pogib-27-letniy-otec-dvoih-detey-sosedi-vse-selo-plachet-548991.html

 Приходько Володимир Володимирович    Народився 17 червня, Цміни Маневицький район Волинська область. Солдат, старший навідник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Виріс в багатодітній сім'ї, де був наймолодшим. Після школи вступив до Маневицького ліцео освоювати столярну справу. Навчання не закінчив, бо призвали в армію, служив у десантних військах. Коли повернувся, їздив на заробітки то в Київ, то в Москву, останнім часом працював у бригаді, що будувала клуб у селі Галузія. У квітні був мобілізований. Залишились батьки, двоє братів і дві сестри.                    Загинув 22 серпня 2014 у бою під смт Старобешеве (Донецька область)
СМЕРТЬ КОЛИСЬ УЖЕ ХОДИЛА БІЛЯ НЬОГО
Цей чорний смуток переповнює серце матері Валентини Василівни. Жінка, здається, спочатку навіть не зреагувала, що в хату хтось зайшов. І на похороні сина вона, як скаже згодом, ніби бачила людей, які прийшли попрощатися з її дитиною, але не усвідомлювала, що відбувається. Хто вони, ці люди, для чого зібрались? Слово за словом — Валентина Василівна все ж повернулася до років юності сина: як ріс, чим захоплювався, як пішов в армію на строкову службу.
Після школи Володимир вступив у Маневицький ліцей освоювати столярну справу. Навчання не закінчив, бо призвали в армію. Коли повернувся, життя «закрутилося» і вже було не до ліцею. Як багато хто з односельчан їздив на заробітки то в Київ, то в Москву. А останнім часом працював у бригаді, що будувала клуб у селі Галузія.
Згадуючи строкову службу сина, жінка каже, що вже тоді смерть ходила біля нього. У 2008 році десантник Володимир Приходько служив у Яворові на Львівщині. У день народження 17 червня отримав подяку за високі професійні якості. 2 серпня у День десантника до неї додався ще й нагрудний знак. Беручи в руки посвідчення до цієї нагороди, Валентина Василівна каже:
— Ото все, що залишилося від сина. 6 серпня, як зараз пам'ятаю, на навчання зі стрільби з'їхались до Яворова військові з багатьох частин. Як старший навідник Володя свої міни відстріляв і відійшов від міномета. Напарник почав заряджати свої. Але щось не спрацювало, і міномет розірвало. Двох чи трьох солдатів убило. Володю ударною хвилею відкинуло в сторону. Від сина я про це дізналась вже пізніше. А тоді на екрані телевізора прочитала «біжучу» стрічку про нещастя на полігоні. Довго не могла додзвонитися до сина. Коли він нарешті відповів, хотіла їхати до нього. Володя відмовляв: «Не приїжджайте, мамо». http://www.volyn.com.ua/index.php?rub=5&article=0&arch=1724

Данилевич Роман Миколайович  10 листопада 1980, Облапи Ковельський район Волинська область. Солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).                        Загинув 24 серпня 2014 в результаті ураження осколком снаряду у боях за Іловайськ (Донецька область) в районі смт Старобешеве.

 Кондисюк Олександр   (інформація потребує уточнення)    Нововолинськ Волинська область. Майор, командир зенітно-ракетного дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилось двоє дітей.           25 серпня 2014   Загинув в бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» За словами однополчан, Олександру відірвало ногу, і він підірвав себе гранатою.
Майор Олександр Кондисюк із 51-ої ОМБР живий.
Про це на своїй сторінці у Facebook написав Костянтин Зінкевич.
"Я радий, що помилився у попередньому пості. Майор Олександр Кондисюк живий, але в полоні з багатьма нашими. Багато однофамільців є на війні", - зазначив волонтер.
Нагадаємо, попередньо повідомлялося, що Олександр Кондисюк в бою втратив ногу, після чого підірвав себе гранатою.
http://www.volynpost.com/news/38611-major-iz-volyni-iakogo-vvazhaly-mertvym--zhyvyj
3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади
На цю хвилину (я розумію відповідальність заяви) ми маємо до 100 ЛЮДЕЙ ВБИТИМИ і щонайменше 50 У ПОЛОНІ. Багато поранених і зниклих.
Командиру зенітно-ракетного дивізіону майору Олександру Кондисюку відірвало ногу, і Сашко підірвав себе гранатою.
 Вбитий командир зенітної батареї майор Олексій Шепелюк.
 Вбитий командир мінометної батареї капітан Анатолій Шилік.
Подвиг здійснив командир 8-ї роти 3-го батальйону капітан Олег Редюк. Він зібрав усіх бійців зі свого блок-поста, в т. ч. поранених, на 2 БМПшки та один МТЛБ та рушив на Іловайськ, який зайнятий сєпарами. Дякувати Денису П'ятигорцю, броня була обварена решітками. Тому, постійно "працюючи" гарматами, вони перетнули Іловайськ, дійшли до Донецька і по околиці міста поїхали на захід, доки не дістались до нашого блокпоста!!!http://ndilo.com.ua/news/tragedija-51-ji-brygady-desjatky-vbytyh-i-polonenyh-za-dobu.html

Герої не вмирають!
39-й батальйон територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2»

Нестратенко Сергій  Боєць стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».               Загинув 29 серпня 2014 поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла». Сергія було поранено, він повз по полю, і поряд із ним розірвався снаряд з танку, Сергій згорів заживо. Тіло пізніше було вивезено з поля бою Червоним хрестом (з розповіді командира роти 39-го батальйону старшини Юрія Лисенко

Самосадов Олександр       5 квітня 1989, Суми. Боєць стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Родом був із Сум, але постійно мешкав у Криму, де на нього було оголошено «полювання» за його вірність Україні і тому у нього не залишалося іншого вибору, як виїхати з тимчасово окупованої території. Член партії ВО «Батьківщина». Добровольцем пішов на фронт захищати територіальну цілісність України. Без батька залишилася однорічна донька.                  Загинув 29 серпня 2014 від пострілу снайпера (за іншими даними, від осколка, що потрапив у голову) поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла»
 - Мне посчастливилось быть с ним знакомым. Это патриот с большой буквы. В отпуске не был и не хотел. Говорил «я останусь здесь пока не выбьем эту нечисть». При жизни был предоставлен к награде. Ничего не боялся. Я с уверенностью говорю, что он Герой. Настоящий Герой. Из пяти выстрелов попадал пять, хотя говорил скромно – четыре, - вспоминает о сослуживце, сержант Сайко Владимир.http://www.dancor.sumy.ua/news/newsline/139336

«Русские просили подождать 15 минут. Генерал приказал нам стрелять и идти на прорыв» 
Нелли Вернер — 12 сентября 2014, 16:40
История старшины Юрия Лысенко, исполняющего обязанности командира Стрелковой роты 39-го батальона теробороны, не похожа на другие геройско-патриотические истории об «Иловайском котле». Его рассказ на телевидении исказили до неузнаваемости с помощью монтажа, подав информацию с лучшей стороны. «Правда должна быть раскрыта, - уверен Лысенко. - Может, что-то я преувеличиваю, но это моя точка зрения».

39-й батальон охранял блокпосты под Иловайском. Долгие будни под обстрелами, несъедобные сухпайки, ребята, которые служили и боролись каждый день. Генерал, питавшийся за счет солдат мясными обедами. Выход из «котла» с тайным разделением на две колонны, переговоры с россиянами, внезапные атаки и бегство командования, которое оставило бойцов на произвол судьбы.

Лысенко не боится говорить открыто: «Много ребят обиженных на него (на командующего войсками сектора "Б" и оперативным командованием "Юг" генерала-лейтенанта Руслана Хомчака – LB.ua). За это должен кто-то ответить. За халатность под Иловайском, за гибель людей. Это была борьба с надеждой, что Иловайск мы освободим – но этого не произошло. Вовремя не подошла подмога, которую обещал генерал. Он врал, рапортуя наверх, что город уже взят».http://society.lb.ua/life/2014/09/12/279018_general_prikazal_atakovat.html

Герої не вмирають!

Грачов Олексій Георгійович      24 квітня 1977, Очаків Миколаївська область. Полковник, начальник Відділу підготовки військ Управління бойової підготовки 6 Армійського корпусу. 15.07.2014 року, за особисту мужність і героїзм був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, Указ Президента України № 593/2014. Мешканець Чорноморське (Одеська область). Залишилася дружина та донька 2011 р.н.
Загинув 29 серпня 2014 у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 29 серпня він виводив колону 93-ї бригади з іловайського «котла» і потрапив в засідку. БМП, в якому знаходився Грачов, обстріляли з РПГ. Полковник помер від осколкового поранення живота.
Герої не вмирають!


Вахула Іван Васильович   1967, Старий Яр Яворівський район Львівська область. Солдат 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Був дуже віруючою людиною, прислуговував у місцевій церкві. До війни їздив на заробітки. Довгий час був на Майдані під час Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Як кажуть сусіди, Іван мав «золоті руки» і всім допомагав. Залишилася мати.                  Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) 28 серпня 2014
"Він був дуже слухняним і добрим. Я його сусідка, тому добре знала Івана. Він не був одружений, дітей не мав, жив разом з мамою, у нього були "золоті руки". Вахула допомагав з будівництва всім, хто не попросить. Був дуже віруючою людиною, прислуговував у місцевій церкві. До війни їздив на заробітки. Довгий час був на Майдані. В АТО попросився добровольцем. Обіцяв повернутися з перемогою, але ось, що сталося...", – розповіла "Сегодня" сусідка загиблого Наталія Собейко.

Ховати Вахула зійшлися майже всі жителі Старого Яру і довколишніх сіл, відспівували покійного майже десять священиків
http://ukr.segodnya.ua/regions/donetsk/pod-ilovayskom-pogib-47-letniy-maydanovec-549271.html


Герої не вмирають!


Пасічник Олександр           1982, Чорний Острів (смт) Хмельницька область. Сержант, військовослужбовець (необхідно уточнення)      Загинув на Донеччині поблизу міста Іловайськ  27 серпня 2014   

Герої не вмирають!


Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.


Помінкевич Сергій Петрович («Чех»)       
Дата та місце народження: 31 липня 1977 р., м. Луцьк.
Звання: Рядовий міліції.
Посада: Міліціонер.
Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом.
Місце поховання: с. Забороль Луцький район, Волинська область.

Ляшук Максим Володимирович («Яр»)     
Дата та місце народження: 18 травня 1989 р., м. Луцьк.
Звання: Лейтенант міліції.Посада: Заступник командира взводу.Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом.
Місце поховання: с. Острожець, Млинівський район, Рівненська область.
Сацюк Олександр Миколайович («Білий»)       
Дата та місце народження: 4 червня 1994 р., с. Куснище, Любомльський район, Волинська область.Звання: Рядовий міліції.Посада: Міліціонер.Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом.
Місце поховання: с. Куснище, Любомльський район, Волинська область.


Шолуха Віктор Григорович («Шериф»)    
Дата та місце народження: 29 серпня 1974 р., смт. Локачі, Волинська область.
Звання: Сержант міліції. Посада: Міліціонер.
Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом.
Місце поховання: смт. Локачі, Волинська область.
Сивий Олександр Анатолійович ("Док")   
Дата та місце народження: 1 січня 1991 р., м. Луцьк.
Звання: Рядовий міліції. Посада: Фельдшер медичного пункту.
Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом.
Місце поховання: с. Боратин, Луцький район, Волинська область.

Столярчук Мирослав Станиславович       
Дата та місце народження: 27 січня 1977 року, с. Підгайці, Луцький район, Волинська область.Звання: Рядовий міліції. Посада: Міліціонер.
Підрозділ: Рота патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України в Волинській області.
Обставини загибелі: Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом


Іщук Володимир        30 років, Підгайці (Луцький район) Волинська область. Боєць роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). В період з 2002 по 2004 роки проходив службу у Збройних силах України, а в серпні 2014 р. відбув добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Залишилася дружина та двоє малолітніх дітей.                       
Загинув 26 серпня 2014 р. під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримують позиції. Володимир отримав важкі поранення, його не вдалося вчасно евакуювати, від отриманих поранень він помер.
«Ми схиляємо голови перед подвигом нашого колеги і висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким загиблих. Герої не вмирають!» – йдеться у повідомленні СЗГ облуправління міліції.http://zik.ua/ua/news/2014/08/28/v_ilovaysku_zagynuv_militsioner_iz_volyni_volodymyr_ishchuk_518508



Російські військові, які обстріляли колону українських військ, що намагалася вийти з оточення під Іловайськом, убили у тому числі і полонених російських десантників, які знаходилися в ній.

 Про це написав у Фейсбуці заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Борис Філатов.

 "Росіяни давали слово офіцера, що випустять. Але почали стріляти. Але в не офіцерському слові навіть справа. А справа в тому, що в нашій колоні знаходилися десятки поранених і полонених росіян десантників. Їх поклали теж", - заявив Філатов.

Герої не вмирають!



   


Семен Семенченко
Командир батальона в Добровольческий батальон территориальной обороны Донецкой области "Донбасс" · 185 033 подписчика · 27 августа · 

 Ждать больше нечего. Нас обманули в очередной раз. Обращаюсь ко всем неравнодушным украинцам с призывом спасти наших побратимов. Если их бросили многозвездные генералы, то я верю что их не бросит Народ Украины. Никакой помощи сегодня НЕ БУДЕТ. Ответственные за это - министр обороны и командующий АТО. Нет даже команды пробиваться к своим . Сейчас, если слабые пока заслоны на трассе Кутейниково-Старобешево затвердеют, появится вторая линия блокады, то это будет братская могила. Сегодняшний пикет организовываю не я - его организовывает общественность Киева. Я делаю перепост и прошу поддержать. Завтра я присоединяюсь к организации нового пикета - нужно как можно больше людей под Генштабом. Об этом инфо после 17-00 сегодня. Время завтрашнего сбора ориентировочно на 10-00. 

 Перепост

 Врятувати наших людей!
 В Іловайську 5-й день в оточенні перебувають підрозділи батальйонів «Донбас», «Дніпро», «Свитязь», «Херсон» та «Миротворець».
 Командування цих підрозділів протягом усіх цих 5-ти днів звертається до керівництва АТО з вимогою створити коридор для вивезення тяжкопоранених. Ці звернення ніким не почуті і саботуються як військовим командуванням, так і керівництвом держави.
 Звертаємося до Автомайдану, усіх патріотів і небайдужих людей. Терміново виходьте сьогодні на Банкову з вимогою до керівництва держави негайно надати допомогу усім підрозділам, що перебувають в оточенні в Іловайську. Життя поранених та усіх бійців в ваших руках. Рахунок іде на хвилини. 17-00.

 Резюме: сегодня пикет киевлян на банковой 17-00, к нему мы уже присоединится не успеем. Завтра пикет под Генштабом 10-00, там мы успеем поучаствовать. Прошу поддержки. Рассчитывать больше не на кого. Это не паника - это трезвый вывод из создавшейся ситуации.

Добровольчий батальйон патрульної служби міліції
 особливого призначення «Херсон»


Жеков Максим 29 років, Севастополь. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор взводу №5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. З 2013 року обіймав посаду завідувача сектором правової допомоги Фонду соціального захисту інвалідів України Херсонського обласного відділення. У червні 2014 виявив бажання і пішов служити в зону АТО.                  Загинув під час боїв під Іловайськом (Донецька область) 26 серпня 2014 р.

Сторчеус Руслан Олександрович      1979. Лейтенант міліції, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Юрист і педагог, учасник Революції Гідності з перших днів. Коли весною УМВС області почало формувати батальйон «Херсон», найпершим прийшов до кадровиків і з 9 травня став командиром батальйону. Залишились дружина і троє дітей.  25 серпня 2014          На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область)

Пешков Олег Анатолійович         1971. Рядовий міліції 3-го взводу добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», водій командира батальйону. Залишились дружина і двоє дітей.          
25 серпня 2014          на службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область)

Герої не вмирають!
Пасічник Олександр            1982, смт Чорний Острів Хмельницька область. Сержант, військовослужбовець ЗС України. Залишилась дружина та двоє дітей.                    
Загинув 24 серпня 2014 р. (орієнтовна дата) під час виконання бойового завдання в районі Іловайська, за іншими даними - висоти Савур-Могила на Донеччині. Олександр поїхав на завдання разом із групою прикриття розвідників замість молодого бійця, який відмовився.
“Загинув наш товариш, однокласник та односельчанин з Чорного Острова Олександр Пасічник! Залишилась дружина та двоє дітей! Герої не вмирають!!!”, - написав у “Вконтакті” Володимир Кузьмич.
“Війна увійшла в нашу родину. “Двохсотим” повернувся до Чорного Острова племінник нашого зятя Олександр Пасічник. З-під Іловайська. То був не його бій - тиждень тому 32-літній Сашко сів на броню машини групи прикриття розвідників, коли молоде хлопча, яке мало іти в тій групі, впало в істерику - боявся іти на завдання.
 - Я піду, - поклав край істериці Олександр.
 У Чорному Острові його відспівував священик московського пітріархату. Над гробом бійця він картав тих, хто уник збору коштів на потреби українського війська. І коли в промовах лунало “Слава Україні!”, цей священик щиро разом з усіма відказував “Героям слава!”, - розповів у ФБ хмельницький журналіст Михайло Цимбалюк. http://ye.ua/news/news_17497.html





Герої не вмирають!
Батальйон спецпризначення «Азов»




Русак Олександр  (Позивний «Дєрзкий»)          7 жовтня 1990. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Ультрас ФК «Дніпро».          23 серпня 2014          одна з груп спецбатальйону «Азов» потрапила в засідку під час виконання бойового завдання під Іловайськом. Розрахунок терористів з РПГ обістріляв колону.
«Саня, братан, ну як так!? Ще нещодавно ми угорали з тобою на виїздах, ще пару тижнів тому ми стояли, сміялися і курили перед твоїм черговим завданням. А тепер тебе немає... Нас не було з тобою в потрібний момент, не врятували, не вберегли. Прости нас, Сань. Ти завжди будеш з нами. Ти герой. Будь ТАМ таким же, як і тут - веселим, відчайдушним і завжди готовим допомогти другу. А ми... а ми зробимо все як треба, Саня, адже ти наш Брат! Спочивай з миром.»http://xsport.ua/football_s/news/v-zone-ato-pogib-ultras-dnepra_105623/


Снітко Андрій  (Позивний «Хома»)    18 років, Маневичі Волинська область. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Студент 2-го курсу фізкультурного факультету Східноєвропейського національного університету імені Л. Українки. Був одним з перших добровольців з Волині, які ще в травні склали присягу та стали на шлях боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. 20 серпня 2014            Загинув від розриву гранати в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область
Батальйон спеціального призначення "Азов" - нова сторінка
Захар Лаврентьев
Иловайск , у нас 6 раненых двое убито.
 Скорбный день для всех стариков батальона. Хома был с нами с первых дней батальона. Аксен с самого начала с нами, совсем молодой парень.
 Мы подчистили несколько улиц. Но отсутствие бронетехники и легкое вооружение заставляют платить нас кровью.
 Под городом полно бронетехники и артиллерии военных, но при этом нас бросают без поддержки на укреп-районы.
 Хотя было обещано и поддержка авиации и бронетехники, но этого ничего нет.
 Потери у Донбасса больше 20 процентов состава,они три дня в городе в окружении.
 Большие потери у Днепра.
 Возникает вопрос кому выгодно Это?


Аксьоненко Олег  (Позивний «Аксьон»)       Луганськ. Боєць батальйону спецпризначення «Азов». Ультрас луганського ФК «Зоря».     20 серпня 2014          Був поранений в око в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область), помер під час евакуації з поля бою.
Eugeny Spirin 
Сегодня матч Зари в Киеве. Этот парень его уже не увидит.
 Заря Ультрас
 сегодня в 12:01
 Аксьон.
 Загинув сьогодні у бою за Іловайськ.
 Олег отримав вогнепальне поранення в око,по дорозі з поля бою сердце героя зупинилось …
 Досі не можу повірити, зовсім молодим був. Ще пару тижнів назад мені писав що перемога вже близько. Писав що найбільше хоче нарешті вже звільнити з побратимами рідний Луганськ .
 Ти назавжди в наших серцях.
Герої не вмирають!

Ліщинський Станіслав Сергійович    1989, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Лейтенант, випускник 2014 р. Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, командир взводу механізованого батальйону 17-ї окремої Криворізької танкової бригади.      Імовірно, загинув 20 серпня 2014 в бою під час звільнення Іловайська (Донецька область)












1 комментарий: