Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

четверг, 3 июля 2014 г.

Транспортна міліція


Управління МВС України на Придніпровській залізниці

Створення та розвиток транспортної міліції на Придніпровській залізниці нероз­ривно пов'язані з історією сталевої магістралі. У 70-х роках XIX століття почало­ся практичне освоєння багатств Кри­ворізького рудного та Донецького вугільно­го басейнів. Зважаючи на це, постало питан­ня про спорудження залізниці, яка б з'єднала ці два басейни і створила сприятливі умови для економічного розвитку Катеринослава і півдня Російської імперії. Паралельно з будівництвом і розвитком Катерининської залізниці формувались поліцейські і жан­дармські структури, які пильнували право­порядок на ній.
На території України, що входила до складу Російської імперії, було створено 5 жандармських поліцейських управлінь на залізницях, які діяли до 1895 року: Київське, Кременчуцьке, Одеське, Харківське та Харківсько-Царицинське з 30 відділеннями, які підпорядковувалися територіальним поліцейським підрозділам. Нагляд за право­порядком на Катерининській залізниці спо­чатку здійснювали Харківське і Кременчуць­ке жандармські поліцейські управління.
Зі спорудженням другої Катерининської залізниці, зі зростанням її економічної по­тужності і перетворенням в одну із провідних прибуткових магістралей як півдня України, так і Російської імперії загалом, виникає не­обхідність створення самостійного жандармського поліцейського управління на Ка­терининській залізниці. Революційні події 1905 року прискорили його заснування.
Вже 1909 року на залізниці діяло Катерининське жандармське поліцейське уп­равління. Його начальником став полков­ник Олександр Дмитрович фон Гесберг, ад'ютантом управління - поручик Вадим Вікторович Варенцов. До складу Катерининського жандармського поліцейського управління на залізниці входило 10 відділень, які розташовувались на великих станціях дороги: Катерининське, Долгінцівське, Гришинське, Таганрогське, Маріупольське, Кічкаське, Бердянське, Попаснянське, Дебальцівське, Луганське (дані 1910-1915 рр.).
Лінійні відділення споруджувались за кілометровим принци­пом, територія обслуговування охоплюва­ла від 200 до 300 верств.
Штатна чисельність нижніх чинів жан­дармських поліцейських управлінь на залізницях обумовлювалась нормою - 2 ун­тер-офіцери на станцію та 3 унтер-офіцери на столичну станцію. В лінійних відділеннях було лише 1-2 обер-офіцери, всі інші працівники -унтер-офіцери. Отже, усе про­фесійне навантаження лягало на молодший начальницький склад. До липня 1914 року в Україні на залізницях несли службу 62 гене­рали та офіцери, 53 вахмістри, 1355 унтер-офіцерів, які здійснювали функції як загальної, так і політичної поліції на залізницях.
Ще за часів Тимчасового уряду було прийнято Постанову "Про заснування міліції", згідно з якою жандармську поліцію на Катерининській залізниці було скасовано і замінено залізничною міліцією, що займа­лась пильнуванням порядку та гарантуван­ням безпеки на залізниці.
За часів Української Держави міліцію бу­ло скасовано. 9 серпня 1918 року був ухвале­ний Закон "Про Статут Української Держав­ної варти", згідно з яким міліцію перейменували на Державну варту.
Після встановлення Радянської влади в Україні почали формуватись нові органи влади та управління, серед яких правоохо­ронні відомства посідали чільне місце. 29 червня 1919 року було прийнято Постанову Ради Народних Комісарів УРСР "Про ор­ганізацію залізничної міліції". Згідно з цим документом на Катерининській залізниці при Управлінні дороги створювалось Уп­равління Радянської робітничо-селянської залізничної міліції.

Декретом ВЦВК від 8 червня 1920 року було ухвалено нове Положення про робітни­чо-селянську міліцію, згідно з яким Уп­равління залізничної міліції на всіх залізнич­них дорогах України були реорганізовані в лінійні управління. Вся лінія залізниці сто­совно Лінійного управління залізничної міліції розподілялась на райони та дільниці. Очолював Лінійне управління начальник, якого призначало і звільняло Головне уп­равління робітничо-селянської міліції, ство­рене у березні 1920 року і підпорядковане Народному комісаріату внутрішніх справ.
Лінійне управління залізничної міліції на Катерининській дорозі розділялось на вісім районів, на чолі з начальником районного уп­равління залізничної міліції: Катерининський, Долгінцевський, Кічкаський, Маріупольський, Бердянський, Гришинський, Ясинуватський, Таганрогський.
Залізнична міліція, як і вся українська, у радянський період розбудовувалась на відкрито класових засадах. Так, у "Положенні про організацію залізничної міліції" зазнача­лось, що на службу до міліції приймають ли­ше робітників і селян, яким виповнився 21 рік, грамотних, що користуються виборчим правом до Рад, відданими Радянській владі, інтересам робітничого класу та найбіднішого селянства. Не дозволялось приймати на службу до міліції осіб, які перебували під слідством і судом за обвинуваченням у зло­чинних діях і піддавались засудженню до по­збавлення волі.
Радянська влада не дозволяла викори­стовувати на службі в міліції колишніх служ­бовців поліції, Центральної Ради, Державної варти. Тільки в окремих випадках, коли вони були незамінними і тільки з дозволу Голов­ного управління робітничо-селянської міліції колишніх чинів залишали на службі.
Умови, за яких відбувалося становлення залізничної міліції на Катерининській залізниці, були не просто складні, а надто складні. У таких умовах важко було вести бо­ротьбу з численними бандитськими угрупо­ваннями, які діяли в той період на Катеринославщині. Залізниця, як магніт притягувала до себе різні декласовані елементи, а велика протяжність залізничної магістралі усклад­нювала цю боротьбу.
У період Громадянської війни і в перші ро­ки Радянської влади залізнична міліція Катерининської дороги діяла у тісному контакті з чекістськими органами. Наприкінці 1921-го і на початку 1922 року на Катеринославщині, як і в усій Україні, майже всі значні бандитські уг­руповання було знищено. Проте замість них з'явились дрібні банди та грабіжницькі угруповання, що потребувало і нових методів бо­ротьби з ними. В цей період великого значен­ня набув карний розшук. Наказом НКВС УРСР від 19 липня 1922 року №183 карний розшук було виведено зі складу міліції і безпосеред­ньо підпорядковано НКВС республіки.
23 грудня 1921 року залізничну міліцію було скасовано. її функції перейшли до Головного політичного управління (ГПУ), а з листопада 1923-го - до Об'єднаного дер­жавного політичного управління при Раднаркомі СРСР. У ОДПУ було створено до­рожньо-транспортні відділи. Таким чином, з 1922-го і до 1927 року охороною правопо­рядку та боротьбою зі злочинністю на транспорті займалися органи місцевої міліції, те­риторією якої проходила залізниця, транс­портні відділи ОДПУ та підрозділи наркому шляхів сполучення. Начальників міліції, відділів карного розшуку та транспортних відділів ОДПУ зобов'язували працювати в тісному контакті для успішної боротьби з криміналітетом.
У1936-1937 роках відбувається нова ре­організація залізничної міліції. 4 січня 1936 року Дніпропетровська залізниця була пе­рейменована на Сталінську. 26 червня 1937 року спільним наказом НКВС і Народного комісаріату шляхів сполучення №370-26 Ц знову було створено залізничну міліцію, а в складі Головного управління робітничо-се­лянської міліції НКВС СРСР - Відділ залізничної міліції. Таким чином, з червня 1937 року на Сталінській залізниці став діяти Дорожній відділ залізничної міліції.
1971 р. Дорожній відділ міліції МВС СРСР на Придніпровській залізниці було перейменовано на Придніпровський відділ транспортної міліції МВС УРСР. 1978 р. відбулася чергова реорганізація транспорт­ної міліції. Так, наказом від 17.03.1978 №044 Придніпровський відділ транспортної міліції УРСР було реорганізовано в Придніпро­вське Управління транспортної міліції МВС УРСР.
1973 р. міністерство видало наказ "Про організацію роботи базових органів внутрішніх справ з передового досвіду". Згідно з цим документом, як базові органи транспортної міліції було визначено Північно-Західне, Середньо-Уральське, Придніпровське та Східно-Сибірське уп­равління. Це свідчить про якісну роботу Придніпровського управління, професіоналізм працівників та високу роль керівництва у боротьбі зі злочинністю на Придніпровській залізниці.
1994 р. відбулась чергова реорганізація транспортної міліції. Наказом від 10.07.1994 №392 Придніпровське Управління транс­портної міліції було перейменоване в Уп­равління МВС України на Придніпровській залізниці.
Нині Придніпровська залізниця - це су­часна, потужна, складна структура залізнич­ного комплексу нашої держави, яка обслуго­вує Дніпропетровську та Запорізьку області, Крим, окремі райони Харківської, Херсонсь­кої, Миколаївської, Донецької та Кірово­градської областей.
Експлуатаційна протяжність дороги ста­новить 3250 км. Загалом по шести залізницях України обсяг завантаження Придніпровської залізниці становить 34%.
Структура Управління складається з 17 підпорядкованих лінійних підрозділів - 9 лінійних відділів, куди належить 8 лінійних відділень та 8 лінійних пунктів. Лінійні відділи розташовані на станції Дніпропетровськ, яко­му підпорядковані лінійні відділення на станціях Дніпродзержинськ та Верхівцеве; лінійні відділи на станціях Нижньодніпровськ - Вузол, Синельникове, Павлоград, Кривий Ріг - Головний, якому підпорядковано лінійні відділення на станціях П'ятихатки та Ніко­поль; лінійний відділ на станції Запоріжжя, якому підпорядковано лінійне відділення на станції Бердянськ; лінійний відділ на станції Мелітополь; лінійний відділ на станції Сімфе­рополь, якому підпорядковано лінійні відділення на станціях Севастополь та Євпа­торія; лінійний відділ на станції Джанкой, яко­му підпорядковано лінійне відділення на станції Керч. Також на станціях Новомо­сковськ, Миколаївка-Донецька, Чаплине, Вольнянськ, Запоріжжя - Ліве, Пологи, Тавричеськ та Новоолексіївка функціонують лінійні пункти. Загальна штатна чисельність особового складу Управління МВС України на Придніпровській залізниці становить 1246 осіб. До складу УМВС України на Придніпро­вській залізниці входить 16 відділів, відділень та секторів.
Журнал Міліція № 5-6 травень-червень 2014

Комментариев нет:

Отправить комментарий