Літопис запорізької міліції

Україна понад усе!

среда, 31 декабря 2014 г.

Втрати українських патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (березень - травень 2014 року). Частина 1.






Герої не вмирають!

Втрати за березень-травень 2014 р. (частина 1)

Втрати за 2015 рік: частина 8частина 9частина 10

Увага! Інформація про загиблих героїв збирається із різних джерел (офіційних, соцмереж, тощо), тому у окремих випадках вона потребує уточнення. Літописець


Курилович Віталій Іванович - 18 грудня 1973, Тернопіль. Майор, начальник групи бойової підготовки управління павлоградського полку Національної гвардії України з охорони особливо важливих державних об’єктів (військова частина 3024). Залишились дружина та двоє синів. Загинув 29 травня 2014 року поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження продуктів харчування та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Загинуло 12 чоловік — шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи двох членів екіпажа гелікоптера[81], та шість — представників спецпідрозділу МВС України[34][82]. 31 травня після церемонії прощання похований на цвинтарі Павлограда
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" І ступеня
КУРИЛОВИЧА Віталія Івановича (посмертно) - майора
Президент України Петро ПОРОШЕНКО  20 червня 2014 року

Герої не вмирають!





Семанюк Василь Васильович,  Яков'як Віктор Петрович,  Лисенчук Володимир Васильович,  Безпалько Петро Васильович,  Остап'юк Петро Володимирович,  Шарабуряк Володимир Богданович-  співробітники спецпідрозділу (колишнього «Беркуту») УМВС України в Івано-Франківській області.  29 травня 2014 року поблизу міста Слав'янська Донецької області, в районі проведення АТО, після розвантаження продуктів харчування, висадки зміни та при проведенні ротації особового складу на п'ятому блок-пості гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України, повертаючись у зворотньому напрямку, попав під обстріл, що вівся із лісосмуги, та був підбитий. В результаті події загинуло 12 чоловік – шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи екіпаж гелікоптеру, та шість – представників спецпідрозділу МВС України

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" І ступеня

ОСТАП'ЮКА Петра Володимировича (посмертно) - старшину міліції 
СЕМАНЮКА Василя Васильовича (посмертно) - старшого лейтенанта міліції 
БЕЗПАЛЬКА Петра Васильовича (посмертно) - старшого лейтенанта міліції
ЛИСЕНЧУКА Володимира Васильовича (посмертно) - прапорщика міліції
ШАРАБУРЯКА Володимира Богдановича (посмертно) - старшого прапорщика міліції 
ЯКОВ'ЯКА Віктора Петровича (посмертно) - старшого сержанта міліції 
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!




Ліпський Віктор Володимирович - 11 січня 1983, Малі Кутища, Вінницька область[19]. Прапорщик, інструктор − старший кулеметник 2-ї роти спецпідрозділу «Ягуар» калинівського полку Національної гвардії України (військова частина 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ). Залишились дружина та 10-річний син. Загинув 29 травня 2014 року поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження продуктів харчування та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Загинуло 12 чоловік — шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи двох членів екіпажа гелікоптера, та шість — представників спецпідрозділу МВС України. 31 травня похований на кладовищі рідного села.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" І ступеня
ЛІПСЬКОГО Віктора Володимировича (посмертно) - прапорщика
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!


Білошкурський Валентин Васильович - 17 грудня 1979, Вінниця[19]. Прапорщик, інструктор − старший кулеметник 2-ї роти спецпідрозділу «Ягуар» калинівського полку Національної гвардії України (військова частина 3028 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ). Залишились дружина та донька. Загинув 29 травня 2014 року поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження продуктів харчування та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Загинуло 12 чоловік — шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи двох членів екіпажа гелікоптера[81], та шість — представників спецпідрозділу МВС України[34][82]. 31 травня похований на Алеї Слави Центрального міського кладовища Вінниці
Шєлємін Дмитро Михайлович - 21 лютого 1992, Киселеве. Призваний на військову строкову службу 29 квітня 2011 року Свердловським ВМВК Луганської області. Строкову службу проходив у військовій частині № 3035. На військову службу за контрактом зарахований 28 лютого 2012 року. Сержант за контрактом, заступник командира 1-го стрілецького взводу, командир 1-го відділення 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону з конвоювання підсудних. 28 травня під час озброєного штурму військової частини № 3035 (Олександрівськ) знаходився на вогневій позиції біля контрольно-пропускного пункту. Отримав осколкове поранення голови та грудей. 30 травня близько 3:00 в лікарні Луганська серце бійця зупинилося
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" І ступеня
БІЛОШКУРСЬКОГО Валентина Васильовича (посмертно) - прапорщика

ШЕЛЄМІНА Дмитра Михайловича (посмертно) - сержанта
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!


Ісадченко Володимир - 19 років, Одещина. Старший солдат строкової служби, стрілець патрульної роти військової частини № 3036 (Дніпропетровськ) Національної гвардії України. 29 травня 2014 року загинув під час обстрілу поблизу села Кам'янка (Харківська область) автоколони, яка рухалась в бік Ізюму після доставки продуктів харчування й інших вантажів на блокпости, що знаходяться під Слов'янськом. Також цим транспортом після служби на блокпостах поверталися українські бійці.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня

ІСАДЧЕНКА Володимира Олександровича (посмертно) - старшого солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року



Герої не вмирають!


Кульчицький Сергій Петрович - 17 грудня 1963, Веймар, Тюрингія. Генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки ГУ Галицького з’єднання Національної гвардії України (військова частина 3002 Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ). Залишились дружина та син. 29 травня 2014 року загинув поблизу Слов'янська в районі проведення АТО. Знаходився у гелікоптері Мі-8МТ Національної гвардії України, який після розвантаження продуктів харчування та проведення ротації особового складу на п'ятому блокпосту, повертаючись з району гори Карачун, зазнав обстрілу, що вівся з лісосмуги, та був підбитий. Загинуло 12 чоловік — шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи двох членів екіпажа гелікоптера[81], та шість — представників спецпідрозділу МВС України[34][82]. 31 травня відбулося відспівування в Храмі Святого Князя Володимира та прощання із загиблим у військовій частині 4114, похований у Львові на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.

marisalife
 Червень 2, 2014 at 19:41

ГЕНЕРАЛ, КОТОРОМУ АПЛОДИРОВАЛИ СОЛДАТЫ.

 В тот день Кульчицкий был смущен. В боевом лагере АТО он выстроил бойцов перед встречей с Арсениеем Яценюком. Подошел к Арсению строевым шагом и начал доклад:

 – Товарищ вице-премьер … – запнулся – премьер…- личный состав сил АТО построен. Без происшествий. Арсений тогда улыбнулся, тепло поздоровался. Типа не заметил.
 Сергей Петрович отошел, расстроенный оговоркой. Раздосадованный, обратился ко мне:
 – Извините, никогда премьеру не рапортовал. Сбился..
 – Да разве ж это важно. Воспитанники ваши тут за вас скажут – я тогда кивнул на первый батальон Нацгвардии – на ребят, которых Кульчицкий готовил от учебного полигона..

 Воспитанники не подвели. Как и сам генерал. От пуль не прятался. Передовой не чурался. Как и тяжелой черновой работы.
 Работал не броско, по-военному четко и честно.
 А сегодня погиб. Погиб вместе со своими товарищами от рук террористов..
 Я гоню от себя гнев и комок в горле.. Вспоминаю сегодня то утреннее недоразумение и еще нашу встречу в пасхальное воскресенье..

 В учебном городке в Павлограде мы тогда сели в курилке с ребятами из первого резервного батальона Нацгвардии – разбирали проблемы – что не так в деле, которое мы тогда только начинали.. Говорили откровенно и, следовательно, не слишком комплементарно.. И тут в конце встречи, встал хлопчик и выдал:
 – А еще просим отметить нашего генерала! Он классный! – и начали хлопать. А ребята искренне подхватили.. Я тогда просто обомлел и порадовался..
 Майдановцы хлопали генералу МВД!
 Помните, ребята, тот день? Под первой весенней листвой мы все хлопали генералу Кульчицкому Сергею Петровичу, настоящему офицеру!
 Вы не ошибались. Слава героям!


УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 544/2014
Про присвоєння С.Кульчицькому звання Герой України
За виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету України, постановляю:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" КУЛЬЧИЦЬКОМУ Сергію Петровичу - генерал-майору (посмертно).
Президент України Петро ПОРОШЕНКО   20 червня 2014 року


Герої не вмирають!



Бульдович Сергій Іванович - 4 серпня 1973, Кіровоград. Полковник, командир екіпажу гелікоптера Мі-8МТ, управління Гвардійської авіаційної бази Національної гвардії України (військова частина 2269, Олександрія). Залишились дружина та син.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:

Нагородити орденом "За мужність" І ступеня
БУЛЬДОВИЧА Сергія Івановича (посмертно) - полковника

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року




Кравченко Сергій Миколайович - 16 березня 1975, Олександрія, Кіровоградська область. Капітан, старший бортовий технік – інструктор екіпажа гелікоптера Мі-8МТ, вертолітна ескадрилья Гвардійської авіаційної бази Національної гвардії України (військова частина 2269, Олександрія)). Залишились дружина та двоє синів.
29 травня 2014 року поблизу міста Слав'янська Донецької області, в районі проведення АТО, після розвантаження продуктів харчування, висадки зміни та при проведенні ротації особового складу на п'ятому блок-пості гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України, повертаючись у зворотньому напрямку, попав під обстріл, що вівся із лісосмуги, та був підбитий. В результаті події загинуло 12 чоловік – шість військовослужбовців Національної гвардії України, включаючи екіпаж гелікоптеру, та шість – представників спецпідрозділу МВС України
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:

Нагородити орденом "За мужність" І ступеня
КРАВЧЕНКА Сергія Миколайовича (посмертно) - капітана

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року

Герої не вмирають!

Зінчик Станіслав Михайлович - 22 вересня 1975, село Гайшин. 2001 року закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет та працював вчителем української мови у школі. Стрілець 1 відділення 1 стрілецького взводу 18 стрілецької роти 6 стрілецького батальйону Національної гвардії України. Залишились дружина та 7-місячний син. 24 травня 2014 року загинув від поранень осколками гранати, що розірвалася поблизу нього, в бою з терористами, який розпочався близько 17:00 та тривав біля двох годин, на блокпосту в районі перехрестя доріг Красний Лиман — Краматорськ на східній околиці Слов'янська. Врятував товаришів, коли до блокпосту влучила граната, але сам отримав осколкові поранення несумісні з життям. 27 травня в рідному селі героя провели в останню путь[66].
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ЗІНЧИКА Станіслава Михайловича (посмертно) - солдата резерву
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року

Герої не вмирають!

Невідомий патріот - 25 — 30 років, чоловік. 23 травня 2014 року вбитий терористами опівдні на блокпосту в центрі Антрацита (Луганська область) пострілом в голову за те, що вимагав, щоб ті «забиралися з міста»

Герої не вмирають!

Козлов Микола Володимирович  (позивний «Матвій»)        1953, Пермська область. Проживав у Запоріжжі. Майор у відставці, боєць батальйону територіальної оборони «Донбас» Донецької області. Військовий пенсіонер, колишній начальник прикордонної застави. Залишились дружина, донька та двоє синів.                 Прикривав відхід товаришів та загинув у бою з терористами угруповання «Восток» 23 травня 2014 біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Тіло бійця забирали з Карлівки. За інформацією голови штабу Самооборони Запорізької області Сергія Тіунова був встановлений контакт з сепаратистами. Вони погодились віддати тіло на блокпосту за умови прибуття відкритої машини під білим прапором, в якій буде перебувати не більше чотирьох осіб без зброї. 27 травня у Запоріжжі біля штабу Самооборони відбулося прощання з бійцем. Похований у селі Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області поряд з батьками

"Тато сам зголосився добровольцем у батальйон «Донбас». У день загибелі, рано-вранці, він зателефонував мамі і встиг сказати всього одне слово - засідка. Я відразу відкрила інтернет і дізналася, що батальйон потрапив у засідку під Карлівкою. Увечері нам подзвонили з іншого номера і сказали, що тато загинув. За свідченням очевидців, він відстрілювався до останнього набоя, але не здався. Хоча терористи пропонували", - розповіла дочка бійця.http://www.ukrinform.ua/ukr/news/u_zaporiggi_poproshchalisya_z_geroe_m_donbasu_foto_1942670
Псевдонім «Рябий» - 33 роки, донеччанин. Боєць батальйону «Донбас» територіальної оборони Донецької області МВС України. 23 травня 2014 року потрапивши у засідку біля села Карлівка, прикривав відхід товаришів, отримав важке поранення у бою з терористами. Виповз через болото до своїх і зберіг особисту зброю. Помер у лікарні[

Псевдонім «Рейдер» - 36 років, Артемівськ, програміст. Боєць батальйону «Донбас» територіальної оборони Донецької області МВС України. 23 травня 2014 року загинув у бою з терористами біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Був важко поранений, відмовився здаватися; розстріляний з підствольних гранатометів

Дописувач Вікіпедії Raider загинув у бою з терористами

23 травня 2014 року у бою з терористами трагічно загинув активний дописувач української Вікіпедії  Raider (справжнє ім’я — Олег) — доброволець батальйону «Донбас».
Олег народився у 1978 році, за даними батальйону «Донбас» походив з Артемівська. Останні роки жив у Києві, працював програмістом та аналітиком. Не був членом жодної партії чи політичної організації.
Олег зареєструвався в українській Вікіпедії 4 квітня 2007 року, а з осені став активно писати статті. Був одним з найактивніших вікіпедистів, зробив близько 20 тисяч редагувань та започаткував майже тисячу нових статей. Окрім написання нових статей, він також працював над вдосконаленням статей інших авторів, зокрема, певний час працював над проектом статей, які потребували поліпшення. Raider також брав активну участь в обговореннях правил та політик Вікіпедії, а також відвідав кілька «вікізустрічей» — зустрічей користувачів Вікіпедії в реальному житті.
Як вікіпедист Raider мав широке коло інтересів. Найбільше статей він написав з історичної тематики — передусім історії Стародавнього світу та середньовіччя, але він також писав статті з економіки, зоології та про аніме. Він започаткував ряд статей на звичайні, але потрібні теми, такі як М’ясо, Селяни або Стать, які потім були доповнені іншими користувачами. Raider любив писати на основі якісних друкованих джерел, часто писав статті на основі інформації, якої не було в Інтернеті. Своєю найкращою статтею він вважав статтю про народи моря, яка отримала від спільноти статус «доброї статті» — заради написання цієї статті Raider спеціально їздив до бібліотеки Вернадського та зібрав найповнішу інформацію з цієї теми українською мовою.
16 квітня 2014 Олег написав у своєму блозі, що він записався добровольцем у батальйон «Донбас». Він не боявся війни, бо вважав, що він дорослий і ще не змучений життям, а тому має боротися за свою долю і долю наступного покоління… У батальйоні Олег узяв таке ж псевдо, як і у Вікіпедії — «Рейдер». 23 травня батальйон «Донбас» потрапив у засідку терористів з «Батальйону Восток» поблизу села Карлівка на Донеччині. За повідомленнями ЗМІ, в ході бою загинули п’ятеро бійців добровольчого батальйону, одним із яких був Рейдер. Під час бою він знищив одного терориста, був важко поранений, проте відмовився здаватися. Він був розстріляний з підствольних гранатометів…
У день цієї публікації минає місяць з дня загибелі Олега… На жаль, його й досі не поховано — тіло ще в день бою було викрадене терористами, і за місяць рідним і бойовим побратимам загиблого не вдалося його знайти. Якщо ви маєте інформацію, яка зможе допомогти знайти тіло Олега, будь ласка, надсилайте її на адресу raider.wiki{HA}ukr.net . Конфіденційність гарантуємо.
Редактори української Вікіпедії та ГО «Вікімедіа Україна» висловлюють співчуття рідним та близьким загиблого. У Вікіпедії створено сторінку, де можна залишити свої співчуття.
Сподіваємося, що в Україні найближчим часом запанують мир і порядок, і висловлюємо глибокий жаль щодо того, що ціною миру виявилася втрата десятків товаришів, друзів, родичів і близьких нам людей.


Псевдонім «Федір» - 38 років, Донецьк, підприємець. Боєць батальйону «Донбас» територіальної оборони Донецької області МВС України. 23 травня 2014 року загинув у бою з терористами біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Заблокований у будівлі, відстрілювався до останнього патрона. Отримав поранення, розстріляний терористом

Псевдонім «Дід» - 60 років, Макіївка, пенсіонер. Боєць батальйону «Донбас» територіальної оборони Донецької області МВС України. 23 травня 2014 року загинув у бою з терористами біля села Карлівка, потрапивши у засідку. Був важко поранений. Відстрілювався до останнього патрона. Був розстріляний при спробі самопідриву


Герої не вмирають!



АБРОСІМОВ Андрій Вікторович - старший солдат, 22 роки. Родом з Павлограду Геройськи загинув 23 травня 2014 року на одному із блокпостів у Добропільському районі , Донецької області.Терористи під’їхали до блокпоста і наказали бійцям здаватись. Проте ті не прийняли пропозицію терористів. Далі зав’язався бій. Снайперська куля влучила Андрію в голову.
"На днях,в бою по Донецком погиб земляк,сын,друг...Андрей Абросимов. Завтра состоятся его похороны,всем желающим проводить Андрюшу в последний путь быть на 10.00,остановка 20-й школы(по направлению в центр). Его страдающая мать осталась одна.Каждый не безразличный может оказать любую финансовую помощь,номер карты 5168 7572 1621 2730 Абросимова Ирина Яковлевна(МАМА) тел. для координации 066 753 99 89 Ангелина" Из страницы  Андрея Абросимова  Вконтакте http://vk.com/id199046983
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
АБРОСІМОВА Андрія Вікторовича (посмертно) - старшого солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!


Ситяєв Юрій Миколайович, 1977г.р. Родом із с. Кобиляки Полтавської області. Танкіст, механік-водій 93-ої окремої механізованої бригади. Загинув 23 травня на одному із блокпостів у Слов'янську Донецької області від кулі снайпера.

«Вчера 23 мая в районе 15:00 был атакован блокпост с нашими ребятами. Выстрелом снайпера был убит танкист. Погиб механик-водитель Ситяев Юрий Николаевич, 1977г.р. Юрко был в великолепным веселым парнем с очаровательной улыбкой и умением подружиться с каждым. Свое село Кобыляки он прославил среди всей бригады. В конце апреля выдал замуж дочку. Слов не хватает, захлестывают эмоции... Весь взвод в состоянии неверия и непонимания произошедшего. Вечная память Герою. !!!» Максим Рева

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
СИТЯЄВА Юрія Миколайовича (посмертно) - старшого солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року

Герої не вмирають!

Ковальчук Олександр Володимирович  - 21 березня 1984, село Лопатичі. Мобілізований. Солдат, боєць 30-ї окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Новоград-Волинський). 22 травня 2014 року загинув від кульового поранення голови в бою з терористами поблизу Рубіжного на Луганщині. Бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, вчинили напад із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів на колону механізованого взводу, яка рухалась через міст автошляхом в напрямку Новодружеська
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
КОВАЛЬЧУКА Олександра Володимировича (посмертно) - солдата

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року

Ярошенко Сергій Григорович -10 травня 1978, Тальне. Мобілізований. Сержант, боєць 30-ї окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Новоград-Волинський). У селі Радовель, куди він переїхав після весілля, залишились дружина, донька та син. 22 травня 2014 року загинув від кульового поранення голови в бою з терористами поблизу Рубіжного на Луганщині. Бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, вчинили напад із застосуванням стрілецької зброї та гранатометів на колону механізованого взводу, яка рухалась через міст автошляхом в напрямку Новодружеська[61]. 26 травня в Тальному загиблого військовика провели в останню путь
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ЯРОШЕНКА Сергія Григоровича (посмертно) - сержанта

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!

Махновець Віталій Іванович - 3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині  


Прокопчук Володимир Іванович, механік-водій, солдат 3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині



Шкрібляк Дмитро Олександрович  - 3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині


Маринич Віталій Петрович -  3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині

Озеранчук Леонід Вікторович -  3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині   

Нечипурук Андрій Дмитрович -  3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині

Овчарук Володимир Борисович -  3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині



Ліщук Віталій Леонідович -  3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині

Біда Євгеній Миколайович (праворуч) -  3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині


Кузьмін Любомир Ігорович - 3-ій батальйон 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України. 22 травня 2014 р. загинули під Волновахою на Донеччині

 
 Бондарук Микола Петрович - солдат 3-го батальйону 51-ї ОМБ, 05.04.1991 р.н.с. Заріччя, Володимир-Волинського району неодружений Батько Бондарук Петро Віталійович 15.04.1967
Мати Бондарук Оксана Вікторівна 22.12.1973 Сестра Мтірашвілі Наталя Петрівна 20.08.1985  22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччині




Попов Павло Володимирович - солдат 3-го батальйону 51-ї ОМБ, 30.06.1991 р.н.м. Нововолинськ Неодружений Володимир-Волинський ОМВК  22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччині


Грицюк Михайло Михайлович - солдат 3-го батальйону 51-ї ОМБ, 05.06.1984 р.н.с.Милятин, Іваничівського району.Одружений. Дружина: Грицюк Олеся Володимирівна, 05.09.1987 р.н.
Діти: син Олексій, 14.05.2012р.н. донька Анастасія, 01.04.2014р.н.  
22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччині
Герої не вмирають!

Артемук Олександр Іванович - сержант 3-го батальйону 51-ї ОМБ, 11.09.77 року народження.
Домашня адреса : м. Ковель Склад сім’ї : дружина Валентина Миколаївна 1977р.н.
Син 2004 р.н.Син 2005 р.н.Дочка 2014 р.н.Батько Артемук Іван Йосипович 1949 р.н. Мати Артемук Надія Романівна 1950 Нововолинський ОРВК  22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччиніhttp://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/voni-zaginuli-za-nas-2


Герої не вмирають!

Йовзик Дмитро Васильович - солдат 3-го батальйону 51-ї ОМБ, 02.04.1983 р.н.
м. Луцьк Мати Йовзик Зоя Іванівна 1948 р.н. 
22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччині
Герої не вмирають!

Зарадюк Володимир Володимирович - солдат 3-го батальйону 51-ї ОМБ  14.07.1991 р.н.
м. Луцьк, неодружений. 22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччині

Герої не вмирають!

Полінкевич Леонід Олександрович - командир 3-го батальйону 51-ї ОМБ, майор.1984 року народження Батько: Полінкевич Олександр Олексійович – сільський голова смт Колки, Маневицький район.Мати: Полінкевич Галина Андріївна Сестра: Світлана Олександрівна
Дружина: Ірина, проживає м. Володимир Волинський Дочка: Олександра, 5 років.
Луцький ОМВК 22 травня 2014 р. загинув під Волновахою на Донеччиніhttp://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/voni-zaginuli-za-nas-2



"З офіцерського складу підлеглі і солдати-строковики найбільше спілкувалися саме з Льонею. Він був дуже життєрадісний, відкритий, ніколи не сумував. А солдатам подобалося, що він був не так строгий з ними, як інші офіцери. Вони тягнулися до нього", - розповіли товариші майора по службі.
 За словами підлеглих, у військовій справі Леонід Полінкевич розбирався відмінно, а його "коником" була військова техніка.
"Особливо добре він розбирався в БМП. Мені здається, сама відповідна для нього посада - це заступник командира з техніки або щось в цьому роді. У цій справі він ас. Років шість тому, пам'ятаю, Леонід був заступником командира 1-ої механізованої роти з озброєння. Потім став командиром батальйону. Чесно кажучи, не знаю, як він справлявся, мені здається, командування підрозділом - це не його...", - розповів один з солдатів, який раніше служив у Володимирі-Волинському.
 У 51-ій моторизованої бригаді Леонід Полінкевич служив за контрактом. Майору був всього 31 рік.http://www.volynpost.com/news/33321-u-zagyblogo-pid-volnovahoyu-majora-na-volyni-zalyshylasia-druzhyna-i-dytyna

Герої не вмирають!

Беляк Геннадій Йосипович 28 березня 1978, село Рихальське. Солдат, номер обслуги мінометного підрозділу 95 окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України. Залишились дружина та двоє дітей. 19 травня 2014 р. загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами гори Карачун поблизу Слов'янська, де розташований телерадіопередавальний центр, контрольований українськими військовиками
...Яким був у житті загиблий воїн-герой із поліського села? Працівники військкомату запам’ятали Геннадія, коли його мобілізували. Отримавши повістку, він прибув у Ємільчине у військкомат без будь-яких запізнень на точно зазначений час. Поводився як дисциплінована, врівноважена людина, яка знає, що її обов’язок — захищати.

У селі Геннадія знали як добру, порядну й працьовиту людину, — розповів рихальський сільський голова Григорій Шроль. — Після школи вчився на водійських курсах при районному відділенні Товариства сприяння обороні України. Згодом пішов служити в армію. А повернувшись, створив сім’ю і докладав усіх зусиль, аби забезпечити добробут своїх близьких. Працював за різними робітничими професіями. Останнім часом — в одній з київських фірм. Дружина Ольга працює на місцевому маслозаводі.

Односельчани кажуть, що Беляки добре господарювали, були зразковим подружжям. Дуже тішилася родина, що спільними зусиллями купили ошатний дім. Уже й облаштували його, нові вікна поставили. Біля хати охайно і багато барвистих квітів. Родина чекала швидшого повернення Геннадія: казав, уже скоро приїде... Нині у великому розпачі і дружина, і діти. Страшний удар для батьків.
http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/voni-zaginuli-za-nas-2

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
БЕЛЯКА Геннадія Йосиповича (посмертно) – солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року



Герої не вмирають!
Невідомий патріот  Село Сергіївка. Фермер. 18 травня 2014 р. Біля полудня розстріляний терористами на очах у сім'ї за підозрою у зв'язках з «Правим сектором» — допомагав українській армії продуктами харчування

Герої не вмирають!



Гиржеу Руслан, 20 років, житель села Новониколаевка Килийского району. Служив в 25-ій аеромобільній бригаді(ВДВ) за контрактом після проходження термінової служби. Загинув 16 травня в госпіталі від ран, отриманих у бою з терористами під Краматорськом. Залишилися мама

Герої не вмирають!

  
Якимов Олександр Валерійович 4 червня 1993, Харків. Старший солдат, старший навідник мінометного взводу 95 окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України. Залишилась дружина. На околиці села Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блок-пости, 13 травня 2014 р. близько 12:30 була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї. Внаслідок годинного бою загинуло 5 військовослужбовців Збройних Сил України; 8 отримали поранення різного ступеня важкості; один важкопоранений (помер у гелікоптері під час транспортування до медзакладу)


Герої не вмирають!


Хрущ Сергій Юрійович 3 жовтня 1975, село Верхівня. Солдат, навідник аеромобільно-десантного взводу 95 окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України. Мобілізований. Залишились дружина та троє дітей. На околиці села Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блок-пости, 13 травня 2014 р. близько 12:30 була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї. Внаслідок годинного бою загинуло 5 військовослужбовців Збройних Сил України; 8 отримали поранення різного ступеня важкості; один важкопоранений (помер у гелікоптері під час транспортування до медзакладу)
 
Герої не вмирають!




Славицький Олег Вікторович 9 серпня 1975, село Зоряне. Сержант, стрілець — номер обслуги аеромобільно-десантного взводу 95 окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України. Мобілізований. Залишились дружина та двоє дітей На околиці села Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блок-пости, 13 травня 2014 р. близько 12:30 була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї. Внаслідок годинного бою загинуло 5 військовослужбовців Збройних Сил України; 8 отримали поранення різного ступеня важкості; один важкопоранений (помер у гелікоптері під час транспортування до медзакладу)

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
СЛАВІЦЬКОГО Олега Вікторовича (посмертно) – сержанта
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року


Герої не вмирають!


Рудий Віталій Валентинович 31 серпня 1984, смт Головине. Молодший сержант, командир відділення аеромобільно-десантного взводу 95 окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України. Мобілізований. Залишилась дружина. На околиці села Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блок-пости, 13 травня 2014 р. близько 12:30 була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї. Внаслідок годинного бою загинуло 5 військовослужбовців Збройних Сил України; 8 отримали поранення різного ступеня важкості; один важкопоранений (помер у гелікоптері під час транспортування до медзакладу)
  

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
РУДОГО Віталія Валентиновича (посмертно) – сержанта
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року

Герої не вмирають!


Дульчик Віталій Георгійович 30 квітня 1986, Бердичів. Старший лейтенант, командир аеромобільно-десантного взводу 95 окремої аеромобільної бригади ВДВ ЗС України. Мобілізований. Залишилась дружина. На околиці села Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блок-пости, 13 травня 2014 р. близько 12:30 була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї. Внаслідок годинного бою загинуло 5 військовослужбовців Збройних Сил України; 8 отримали поранення різного ступеня важкості; один важкопоранений (помер у гелікоптері під час транспортування до медзакладу)

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 593/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня
ДУЛЬЧИКА Віталія Георгійовича (посмертно) - капітана
Президент України Петро ПОРОШЕНКО   15 липня 2014 року


Герої не вмирають!


Заброцький Вадим Йосипович 17 червня 1979, Харків. Капітан, заступник начальника штабу аеромобільно-десантного батальйону 95 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ЗС України. Мешкав у Житомирі. Залишились дружина, дві доньки 2004 та 2005 р.н.  На околиці села Октябрське (Слов'янський район), що за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блок-пости, 13 травня 2014 р. близько 12:30 була обстріляна терористами зі заздалегідь підготовлених позицій з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї. Внаслідок годинного бою загинуло 5 військовослужбовців Збройних Сил України; 8 отримали поранення різного ступеня важкості; один важкопоранений (помер у гелікоптері під час транспортування до медзакладу)
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ЗАБРОЦЬКОГО Вадима Йосиповича (посмертно) - майора

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року
  

Герої не вмирають!


Ігорь Гейсун, 35 років. Загинув 9 травня 2014 р. (дата орієнтована) під Славянськом.
Ігорю Гейсуну було 35 років. В нього цікава біографія. З 2007 до 2011 року служив у спецпідрозділі Беркут, ще 2 роки – в карному розшуку. Проте потім деражнянець звільнився з міліції і поїхав на Євромайдан, де протистояв колишнім колегам.

9-го травня Гейсун востаннє вийшов на зв'язок з рідними. Точна дата і обставини загибелі досі невідомі. Життя обірвали 3 кулі. Після звільнення Слов’янська від бойовиків могилу героя розшукали. За підтримки багатьох депутатів тіло привезли у Деражню. Офіцера не дочекалися дружина і 6-річна донька.

Герої не вмирають!


Єрмоленко Михайло Володимирович  30 грудня 1976, Маріуполь. Співробітник батальйону патрульної служби МВС. 9 травня 2014 р. загинув в бою з сепаратистами, що атакували управління МВС у Маріуполі.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ЄРМОЛЕНКА Михайла Володимировича (посмертно) - прапорщика міліції

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року

Герої не вмирають!

Саєнко Віктор Олександрович 26 вересня 1972, Маріуполь. Начальник ДАІ Маріуполя. Залишились дружина та троє дітей. 9 травня 2014 р. загинув від вогнепального поранення під час бойових дій біля будинку УВС Маріуполя.
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
САЄНКА Віктора Олександровича (посмертно) - підполковника міліції

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!

Шлемкевич Богдан Васильович 7 березня 1993, село Білоберізка. Старший солдат строкової служби. Старший дресирувальник кінологічної групи львівського полку Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. 9 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції у Маріуполі. Військовослужбовці Національної гвардії поверталися з Маріуполя на Захід України до місця постійної дислокації, але були обстріляні сепаратистами. 13 травня Богдана провели в останню путь
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ШЛЕМКЕВИЧА Богдана Васильовича (посмертно) - солдата

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року

Герої не вмирають!

Добродомов Родіон Костянтинович 30 жовтня 1984, Київ. Солдат батальйону «Азов». Брав активну участь у подіях Євромайдану та був активістом Автомайдану. Залишились дружина та донька 4 років. 9 травня 2014р. загинув в бою з сепаратистами, що атакували управління МВС у Маріуполі
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ДОБРОДОМОВА Родіона Костянтиновича (посмертно) - рядового міліції

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!


Ейсмант Олег Володимирович 16 травня 1974, Дніпропетровськ. Кулеметник, солдат батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Дніпро». 9 травня 2014р Загинув в бою з сепаратистами, що атакували управління МВС у Маріуполі[33][35]. 14 травня Олега поховали на Краснопільскому цвинтарі Дніпропетровська

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
ЕЙСМАНТА Олега Володимировича (посмертно) – солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року


Герої не вмирають!


Демиденко Сергій Володимирович 3 червня 1973, Дніпропетровськ. Підполковник, заступник командира батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області «Дніпро». 9 травня 2014р. загинув в бою з сепаратистами, що атакували управління МВС у Маріуполі


Герої не вмирають!

Сало Валерій Володимирович 6 грудня 1970, село Шандриголове[15]. Фермер. Активіст, був членом організації «Просвіта» міста Красний Лиман, виступав за єдність України. 8 травня 2014 У центрі рідного села його машину зупинили озброєні бойовики, побили, непритомного поклали у багажник його ж автомобіля та зникли. Тіло чоловіка наступного дня було виявлене біля села Петрівське у спаленому автомобілі


Герої не вмирають!



Долінський Віктор Григорович 8 квітня 1980, село Нижчий Ольчедаїв[15]. Прапорщик, інструктор-гранатометник взводу вогневої підтримки четвертої роти спецпідрозділу «Ягуар» Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Залишились дружина та 12-річний син. 5 травня 2014 р. загинув від вибуху гранати (постріл з гранатомету або куля влучила в гранату на поясі і стався вибух; Віктор в цей час сидів на броні) під час проведення антитерористичної операції під Слов'янськом. Колона спецпризначенців була атакована озброєними терористами з метою прориву з оточеного нашими військами Слов'янська. 7 травня похований на цвинтарі рідного села
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю:
Нагородити орденом "За мужність" III ступеня
ДОЛІНСЬКОГО Віктора Григоровича (посмертно) - прапорщика

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!


Лужевський Руслан Михайлович 31 серпня 1975, село Волошинівка[15]. Співробітник інструкторського відділу спецпідрозділу «Альфа». Мешкав у Києві. Визнаний майстер кульової стрільби України, багаторазовий учасник, призер міжнародних, всеукраїнських та київських турнірів з кульової стрільби, майстер спорту зі стрільби та рукопашного бою. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей. 5 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції під Слов'янськом. 7 травня у рідному селі відбулася церемонія прощання із загиблим

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю: 
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
ЛУЖЕВСЬКОГО Руслана Михайловича (посмертно) - майора
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Аніщенко Олександр Григорович  17 грудня 1969, Суми. Підполковник, заступник командира спецпідрозділу «Альфа» в Сумській області. 5 травня 2014 р. загинув від вибуху гранати під час проведення антитерористичної операції під Слов'янськом, рятуючи пораненого товариша по службі. 7 травня відбулася церемонія прощання із загиблим
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю: 
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
АНІЩЕНКА Олександра Григоровича (посмертно) - полковника 

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!


Коваленко Петро Миколайович 20 років, село Рахнівка. Солдат військової служби за контрактом, механік-водій 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України. 2 травня 2014 р. загинув у районі села Андріївка поблизу Слов'янська від вибуху гранати з підствольного гранатомета під час нападу групи озброєних екстремістів, які прикривалися місцевими мешканцями. Поховали десантника в рідному селі 5 травня на центральній алеї кладовища

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
КОВАЛЕНКА Петра Миколайовича (посмертно) – солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року
Герої не вмирають!

Панасюк Сергій Іванович 20 жовтня 1985, Коростишів. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1 аеромобільно-десантного батальону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України. Мобілізований. 2 травня 2014 р. загинув у районі села Андріївка поблизу Слов'янська від кулі снайпера під час нападу групи озброєних екстремістів, які прикривалися місцевими мешканцями


Герої не вмирають!



Грішин Ігор Іванович 11 січня 1975, Слов'янськ, Донецька область. Старший лейтенант, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Броди, Львівська область). Залишились дружина, дві доньки 1995 та 2005 р.н. 2 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Слов'янськом. Два гелікоптера здійснювали повітряне патрулювання визначеного району та були збиті подвійними пусками ПЗРК кожен
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю: 
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
ГРІШИНА Ігоря Івановича (посмертно) - капітана

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року



Топчій Микола Миколайович 1 липня 1973, смт Близнюки, Харківська область. Капітан, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Броди, Львівська область). Залишилась донька 2004 р.н. 2 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Слов'янськом. Два гелікоптера здійснювали повітряне патрулювання визначеного району та були збиті подвійними пусками ПЗРК кожен.
«Вначале подбили первый вертолет, второй вертолет полетел на помощь. Командир экипажа, который подбили первым, дал возможность своему технику выскочить из вертолета и пытался спасти еще одного члена экипажа», — рассказали сослуживцы вертолетчиков.
Но мама Николая Топчия, которая живет в Близнюках, отказывается верить в гибель сына. «Она попросила священника не проводить панихиду, а сделать это только через год, — рассказал глава Близнюковского поссовета Геннадий Король. — Женщина говорит, что ее сердце чувствует, что сын жив. Парень прошел все горячие точки мира, был а Либерии, а погиб дома. У всех просто шок».
У Николая Топчия в Бродах остались жена и 10-летняя дочь. Через месяц-другой капитан, бортовой авиационный техник собирался выйти на пенсию, на малой родине его ждал дом, где он планировал поселиться.
1 июня Николаю Топчию должен был исполниться 41 год  
/http://south-west.net.ua/novost/v-bliznjukakh-pokhoronjat-kapitana-nikolaja-topchija-a-v-bro/
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю: 
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
ТОПЧІЯ Миколу Миколайовича (посмертно) - майора
Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року



Сабада Олександр Борисович 9 жовтня 1979, село Мошни, Черкаська область. Майор, начальник штабу — перший заступник командира вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Броди, Львівська область). Залишились дружина та син 2011 р.н. 2 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Слов'янськом. Два гелікоптера здійснювали повітряне патрулювання визначеного району та були збиті подвійними пусками ПЗРК кожен=  
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю: 
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
САБАДУ Олександра Борисовича (посмертно) - підполковника

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року



Руденко Сергій Сергійович 13 квітня 1979 р.н., Броди, Львівська область. Майор, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Броди, Львівська область). Залишились дружина та донька 2011 р.н. 2 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Слов'янськом. Два гелікоптера здійснювали повітряне патрулювання визначеного району та були збиті подвійними пусками ПЗРК кожен



Плоходько Руслан Володимирович 14 січня 1975, Харків. Майор, командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України (Броди, Львівська область). Залишились дружина, син 2004 р.н. та донька 2011 р.н. 2 травня 2014 р. загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Слов'янськом. Два гелікоптера здійснювали повітряне патрулювання визначеного району та були збиті подвійними пусками ПЗРК кожен


Герої не вмирають!


Куриленко Дмитро Олександрович 12 березня 1992, смт Ріпки, Чернігівська область. Закінчив Ніжинський агротехнічний інститут, технік-електрик. Солдат військової служби за контрактом, водій інженерно-саперного взводу. 28 квітня 2014 р.  загинув на аеродромі Краматорська, де проходив службу. Вранці з молодшим сержантом Максимом Римбалюком робили щоденний огляд інженерних загороджень периметру та підірвалися на міні. Помер від отриманих осколкових поранень у гелікоптері близько 12-ої години дорогою до військово-медичного клінічного центру в Харкові. 1 травня поховали на кладовищі районного центру

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
КУРИЛЕНКА Дмитра Олександровича (посмертно) – солдата
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року
Герої не вмирають!


Дяковський Юрій Іванович 27 лютого 1989, Стрий, Львівська область[15]. Навчався в Івано-Франківському університеті нафти та газу. Від грудня залишив навчання та знаходився в Києві на Майдані; був поранений у шию. На місці загиблих Володимира Рибака та Юрія Поправка знайшли тіло із слідами катувань[16]. Разом з Юрієм Поправкою та ще трьома товаришами відправився до Слов'янська. 16 квітня Їх помітили, але пропустили в пастку між двома блок-постами та почали оточувати. Юрія узяли в полон 17 квітня після 13:30 — до цього часу він був на зв'язку. Дата смерті: 28 квітня 2014


Герої не вмирають!

  
Іванюк Марк Миколайович 8 травня 1997, Березне, Рівненська область. Навчався в училищі Чорноморського району Криму. 21 квітня 2014 р 16-річний юнак загинув у Криму. На нього напали, начебто, через розмову українською[13]. Місцева міліція намагається це спростувати
  

Герої не вмирають!



Поправко Юрій 19 років. Студент КПІ, активіст Євромайдану. Юрій разом із друзями поїхав до своєї дівчини до Харкова 16 квітня, після цього з ним не було зв'язку. Дівчина Юрія, Даша, яка навчається в Харкові, розповіла, що він приїхав до неї з друзями, а наступного дня поїхав невідомо куди. 22 квітня його тіло було знайдено в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Донецької області з ознаками насильницької смерті разом із тілом Володимира Рибака



Герої не вмирають!


Рибак Володимир Іванович 30 листопада 1971, Горлівка, Донецька область. Депутат Горлівської міської ради від ВО «Батьківщина». Володимир Рибак був викрадений невідомими 21 квітня в Горлівці одразу після мітингу, організованого на підтримку міського голови Євгена Клепа, у ході якого Володимир Рибак намагався зняти прапор сепаратистської «Донецької народної республіки». 22 квітня його тіло було знайдено в річці Казенний Торець біля смт Райгородок Донецької області з ознаками насильницької смерті та було впізнано дружиною.[9] Разом із ним був знайдено тіло Юрія Поправка — студента КПІ. За повідомленням прес-служби МВС, причиною смерті обох загиблих — комбінована травма тіла внаслідок тортур, з подальшим утопленням ще живих непритомних потерпілих.


Герої не вмирають!


Андрусенко Дмитро, 21 рік. старший солдат, призвався з Кременчука Полтавської області  у військову частину спеціального призначення, розташовану на Кіровоградщині. Смертельне поранення з автомата Калашникова наніс товариш по службі, який ніччю 19 квітня близько 1:30 прийняв його за озброєного порушника межі поста у Міжнародному аеропорту "Донецьк" імені Сергія Прокофьева.  Дмитра поховали 21 квітня, на кладовищі в селі Піщане.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
АНДРУСЕНКА Дмитра Олександровича (посмертно) - молодшого сержанта
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року

Герої не вмирають!


Біліченко Геннадій Васильович 42 роки. Капітан, співробітник Центру спеціальних операцій Служби безпеки України. Учасник 180 бойових операцій. За роки служби був удостоєний чотирьох медалей. Перший віце-прем'єр Віталій Ярема повідомив, що 13 квітня 2014 р. на співробітників Полтавського центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом сепаратисти напали в місті Слов'янську несподівано, коли офіцери вели переговори з місцевим населенням. Автомобіль із бійцями спецпідрозділу СБУ розстріляли з автоматів. У загиблого залишилися дружина та 13-річний син. Також диверсантами було поранено ще кількох співробітників «Альфи». Перший віце-прем'єр повідомив журналістам, що в нападі на спецпідрозділ СБУ у Слов'янську брали участь солдати 45-го гвардійського підрозділу повітрянодесантних військ «Куп'янка-1», що розквартирований біля Москви. Нині бійці цього підрозділу перебувають на території України
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 543/2014
Про відзначення державними нагородами України 
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу постановляю: 
Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
БІЛІЧЕНКА Геннадія Васильовича (посмертно) - капітана

Президент України Петро ПОРОШЕНКО 20 червня 2014 року


Герої не вмирають!

Карачевський Станіслав Володимирович 19 квітня 1981, Бердянськ. Майор Військово-Морських Сил ЗСУ. 6 квітня о 23.40 за київським часом, у смт Новофедорівка в офіцерському гуртожитку двома пострілами впритул з автомату АК-74 військовослужбовець окремого батальйону морської піхоти ЧФ РФ молодший сержант Є. С. Зайцев застрелив майора Карачевського Станіслава Володимировича (1981 р. н.), який проходив службу в одній з військових частин ВМС ЗС України та готувався до виїзду на материк. Попередньо встановлено, що одна куля потрапила українському офіцеру в груди, друга — в район ока, сліди крові ведуть від третього поверху. Є припущення, що мало місце переміщення тіла загиблого. Також є інформація, що товариш загиблого — офіцер оперативного відділення штабу військової частини ЗС України капітан Артем Володимирович Єрмоленко по звірячому побитий та заарештований солдатами РФ


Герої не вмирають!



Кокурін Сергій Вікторович 1 січня 1978, Сімферополь. Прапорщик ЗСУ Загинув під час штурму 13-го фотограмметричного центру в Сімферополі, прямим влученням у область серця. Прапорщик С. В. Кокурін перебував на спостережній вежі автопарку частини. Крім того, пострілами в область шиї та руки було поранено капітана В. А. Федуна. Ще один український військовослужбовець отримав важкі травми ніг та голови від ударів кийками, арматурою та іншими предметами. Нападники були одягнені у військову форму солдатів Збройних сил Російської Федерації без знаків розрізнення та озброєні автоматичною зброєю і снайперською ґвинтівкою.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 599/2014
Про відзначення державними нагородами України
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, постановляю:
Нагородити орденом «За мужність» III ступеня
КОКУРІНА Сергія Вікторовича (посмертно) – прапорщика
Президент України Петро ПОРОШЕНКО
19 липня 2014 року

Герої не вмирають!


Аметов Решат Медатович 24 січня 1975 р.н. Кримський татарин. 3 березня 2014 року о 7:30 Решат Аметов вийшов із дому з наміром піти у військкомат через оголошену часткову мобілізацію та записатися до лав добровольців. Пізніше з'ясувалося, що він брав участь у мирному протесті проти окупації Криму російськими військами на Площі Леніна, звідки троє людей з так званих «загонів самооборони Криму» повели його у невідомому напрямку. 15 березня Аметова було знайдено мертвим у селищі Земляничне Білогірського району. На тілі чоловіка були численні ознаки катування, голову було обв'язано скотчем, а поряд з ним лежали наручники.


Герої не вмирають!

Чернявський Дмитро Олександрович, 5 березня 1992 р.н., селище Артемівське, Донецька область. Керівник прес-служби Донецької обласної організації ВО «Свобода». 13 березня 2014 року Дмитро Чернявський взяв участь у акції «За єдину Україну», що відбувалася в Донецьку. Після закінченні акції захищав людей від агресивно налаштованих проросійських бойовиків. Під час однієї з атак його було важко поранено; помер у кареті швидкої допомоги по дорозі до лікарні.

Втрати за червень 2014 р. (частина 2) дивись на 
http://www.veteranovd.zp.ua/2014/07/2014-2.html#more
 Втрати за липень 2014 р. (частина 3) дивись на
http://www.veteranovd.zp.ua/2014/05/28-1978.html
 Втрати за серпень 2014 р. (частина 4) дивись на
 http://www.veteranovd.zp.ua/2014/08/2014.html

Втрати за вересень 2014 р. (частина 5) дивись на
http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-4.html


1 комментарий:

  1. Сайт свободных людей! Рабам доступ заказан! Выдави из себя раба, стань свободным и можешь оставить свой комментарий. Летописец

    ОтветитьУдалить