![]() |
А.Котькорло (праворуч) серед колег |
Напередодні святкування Дня міліції мені б хотілося вшанувати
пам’ять нашого покійного товариша Котькорло Анатолія
Григоровича, розмістивши про ньго цю статтю. Так трапилось, що я особисто не
знав цього чоловіка, але з розповіді його товаришів можу впевнено сказати, що
це був чесний працівник міліції з великої букви. Нехай пам'ять про нього залишиться
назавжди у наших серцях. Літописець
ЗАВЖДИ ПОЄДИНОК
СИДІВ перед слідчим похмурий,
насторожено скоса поглядав
холодними очима.
— Але це
ж чистісінька правда,— повторював він уже вкотре, — ніколи раніш я не
крав. Тимчасово не працюю, приїхав до бабусі в Молочанськ, назад їхати грошей
немає, ось і заліз уперше в магазин.
крав. Тимчасово не працюю, приїхав до бабусі в Молочанськ, назад їхати грошей
немає, ось і заліз уперше в магазин.
Іноді Анатолієві
Григоровичу зраджувала його неупередженість,
і він відчував ворожість до цієї молодої людини з коротко підстриженим волоссям
і важким поглядом маленьких очей. Працювати
б такому на повну силу, користь людям
приносити, а він став злодієм.
Але внутрішній
голос відразу ж зупинив: візьми себе в руки, ти не маєш права на емоції. І знову до розмови повертався спокійно.
Проте сьогодні
старшому слідчому управління УВС облвиконкому
Анатолієві Григоровичу Котькорлу після чергового допиту інтуїція підказала, що вірити В. Гібадуліиу не можна. Сьогоднішній «герой» якимось чином причетний до тих крадіжок, які
ще не були розкриті.
Разом із своїм
напарником співробітником управління карного
розшуку М. В. Пивоваровим їдуть у Слов'янськ до матері Гібадуліна.
Сусіди В.
Гібадуліна розповіли, шо Володимир часто продає
їм дефіцитні речі, привозить їх з Ленінграда, Барнаула та інших міст. Адже він працює
провідником на поїздах далекого
прямування.
— Так, мій
син працює провідником, — упевнено говорила мати В. Гібадуліна. — В
нього чіткий графік: завжди через 20 днів він їде на 9 днів у далекі рейси.
нього чіткий графік: завжди через 20 днів він їде на 9 днів у далекі рейси.
З'ясувалося,
що з дому пішла дружина В. Гібадуліна. Вирішили з нею поговорити. Розмова вийшла
тривалою. Різні риси характеру Гібадуліна
висвітлювалися перед слідством: людина хитра, потайна, жадібна до грошей. І хоч він чітко додержував
«графіка роботи», часто їхав
і приїздив без запізнень, вона відчувала, що Володимир їй і іншим бреше, шо він
ув'язався в темні діла. Вона кинула ного. Коли поїхала до Дніпропетровська, у
відділку залізниці дізналася, що В.
Гібадулін ніколи не працював провідником. Пошук нових
свідків, порівняння фактів — дні, тижні напруженої
роботи. І в результаті — незаперечні докази, які довели вину підслідного. Ніде
не працюючи і обманюючи рідних,
знайомих, він їхав із Словенська в нашу область, їздив по селах, вів
нагляд за магазинами і вибирав черговий об'єкт злочину. Надія на те, що кара
за пограбування магазинів мине його, не
здійснилася...
— Надзвичайної
працездатності людина, — говорить про старшого
слідчого начальник слідчого управління УВС
облвиконкому В. Ю. Прудивус. — За кількістю розслідуваних злочинів
займає провідне місце в області, йому можна доручити справу будь-якої
категорії, і кожну розслідує добре і в строк. Вміє побачити, знайти
іноді непомітну дрібничку, яка потім виявляється «ключем» до розкриття
злочину.
У діяльності слідчого немає погонь, він веде бій без пострілів, його робота
зовні не
така помітна, як, скажімо, у співробітників карного розшуку. Тримає в руках десяток
цупких аркушів, складених ним у пору ведення слідства по розбазарюванню гумотехнічних виробів старшим групи РТІ «Облсільгосптехніки» Л. І. Фінарьовим, — «зброю» слідчого. На одних значаться графи: «версія», «докази», «примітки». В інших («робочих конспектах», як він їх назвав) коротко викладені показання підозрюваннх, свідків під час допитів у колгоспах і радгоспах області, куди за готові гроші реалізував вироби главарь групи. Червоним фломастером підкреслені і факти, шо заслуговують, на погляд Котькорла, першочергової уваги, - ті, що викликають сумнів, вимагають перевірки...
В управлінні УВС облвиконкому сформувалася про Анатолія Григоровича думка, як цро
слідчого принципового, оперативного, скрупульозного, здатного розібратися в складній ситуації.
така помітна, як, скажімо, у співробітників карного розшуку. Тримає в руках десяток
цупких аркушів, складених ним у пору ведення слідства по розбазарюванню гумотехнічних виробів старшим групи РТІ «Облсільгосптехніки» Л. І. Фінарьовим, — «зброю» слідчого. На одних значаться графи: «версія», «докази», «примітки». В інших («робочих конспектах», як він їх назвав) коротко викладені показання підозрюваннх, свідків під час допитів у колгоспах і радгоспах області, куди за готові гроші реалізував вироби главарь групи. Червоним фломастером підкреслені і факти, шо заслуговують, на погляд Котькорла, першочергової уваги, - ті, що викликають сумнів, вимагають перевірки...
В управлінні УВС облвиконкому сформувалася про Анатолія Григоровича думка, як цро
слідчого принципового, оперативного, скрупульозного, здатного розібратися в складній ситуації.
В різних районах області було вчинено ряд крадіжок у магазинах. Злочинці
мали можливість швидко пересуватися і вчиняли
злочини в новому, зовсім несподіваному місці.
Орудували вони обережно, ночами. Потрібні були екстремальні заходи по затриманню
злочинців. У одному з опергруп увійшов і слідчий Котькорло.
Орудували вони обережно, ночами. Потрібні були екстремальні заходи по затриманню
злочинців. У одному з опергруп увійшов і слідчий Котькорло.
Не будемо в
деталях розкривати всіх «професійних секретів»
працівників міліції. Розповімо лише в загальному плані про те, як проходила ця складна операція.
В найвірогідніших
районах появи злочинців ночами чергували
пильні пости спостереження. Котькорло інструктував дільничних інспекторів, дружинників, говорив з працівниками
житлово - експлуатаційних контор. Ця велика
підтримка міліції населенням, громадськістю — важливий фактор у боротьбі
із злочинністю.
Важкий пошук давав певні результати. І хоч не вдалося затримати
злочинців, яких шукали, про них уже було відомо багато. Наприклад, що в
крадіжках магазинів беруть участь два-три
молодих хлопці. В розшукових документах зазначається
приблизний вік, колір волосся і т. п.
Хоч злочинці діяли
обережно але, як відомо, немає таких зл
зчинців, які б взагалі не залишали слідів.
Під час крадіжки в
магазині в одному із сіл Запорізького району після огляду опергрупи Анатолій Григорович ще раз обійшов магазин і помітив клаптик
паперу з написом «Р За 7». Що ж це значить?
В результаті
наполегливого пошуку слідчий встановив, шо наніс означає скорочений адресат, куди доставлялася газета, — вулиця Руставі,
будинок За, кв. 7. З'ясувалося, що і проживає за цією адресою робітник
Запорізького підприємства міських електричних мереж В. Редько. Зібрані дані злочинців відповідали Редьку. Довелося
зустрітися і розмовляти з десятками людьми, котрі знали його по роботі і за
місцем проживання. Слідчий встановив, що він дружить з електрозварником тролейбусного парку
№ 2
трамвайно -
тролейбусного управління В. Галієм, учнем ПТУ В. Зайцем. Злочинці були викриті. Майже все вкрадене — товарів
на 102 тисячі карбованців — вдалося
розшукати і вернути державі. Злочинців засуджено.
Все це легко
написати, ще легше говорити. Але в законі є термін: «встановлення істини». А
як буває важко встановлюват цю істину. Слідчий будує не одну і не дві версії одвочасно, і поки
перевіряє одну, може
втратити докази по інших - адже невідомо, яка правильна. Та не тільки це. Колегам Котькорла
насамперед імпонує безкомпромісність
Анатолія Григоровича, його пристрасне
прагнення своєю роботою очистити наше
життя, наше суспільство від бруду злочинності. Нещодавно він
призначеннй заступником
начальника Ленінського райвідділу міліції.
О. КОНОВАЛЕНКО. Кор. «Запорізької правди».
Запоріжжя. 28.01.1986 р.
Комментариев нет:
Отправка комментария