Цю справу аж ніяк не можна було назвати простою або рядовою. Банда, члени якої з 1997 по 1999 роки діяли на території південно-східного регіону країни, залишила по собі довгий шлейф злочинів і шість трупів. Довелося чимало попрацювати над її знешкодженням, але під кінець доля посміхнулася оперативникам. На одній із спільних нарад підрозділів управління карного розшуку УМВС України в Запорізькій області з'ясувалося, що членами цього угрупування, з різних, правда, причин, зацікавилися одразу
два відділи. Спільними зусиллями їх працівникам вдалося швидко встановити ті нечисленні деталі, яких досі не вистачало для успішного завершення справи.
...Сергій Воробйов (імена та прізвища змінені) знайшов
спосіб, як швидко і ефективно усунути
від справ колишнього партнера по "бізнесу".
Вони не поділили прибутки, які отримували, забезпечуючи "дах" підприємцю, що працював на
такому прибутковому напрямку, як
енергоринок. Партнерство закінчилося,
а претензії залишилися. Колишній партнер не просто "кинув" братву заради високих баришів; по кримінальних колах пішли чутки, що спокійно жити Воробйову і його новому "колезі" Олексію
Грачову залишилося недовго. Ситуація перейшла в категорію неприпустимих, і
Сергій вирішив ударити першим. Що ж, в бізнесі завжди перемагає той, хто діє швидше, подумає не дуже
вимогливий читач. Так, якщо мова йде про операції з товаром. Однак цього разу йшлося про маніпулювання
людськими долями. З того часу, як Воробйов знайшов рішення своєї проблеми,
шансів залишитися живим у "охороняємої
особи" практично не залишилося.
Як і у всякій
порядній банді у Воробйова був свій виконавець - спеціаліст по брудній роботі. Саме йому, 29-річному, двічі засудженому уродженцю Донецька
Миколі Чудакову, він зателефонував, тільки-но визначився щодо характеру покарання колишнього спільника. Події
розгорталися по всіх законах
детективного жанру. Чудакову показали
майбутніх жертв, їх автомобіль, помешкання. З планом дій він визначився досить
швидко. Діяти вирішив, тільки-но Воробйов
і Грачов передали йому зброю.
З протоколу огляду місця пригоди:. «На місці розстрілу в автомобілі "Ягуар"
двох чоловіків 26 травня 1998
року знайдені двадцять шість стріляних гільз калібру 7,62мм для АКМ». Трохи
пізніше судовий медик констатує у
одного із убитих дев'ятнадцять, а у другого сорок (!) вогнепальних
поранень.
Той факт, що новоявлений кілер
зробив свою справу професійно, порядком ускладнило
процес збирання доказів причетності до розстрілу
"Ягуару" Воробйова та його
подільників. Тим не менше, незважаючи на негативні нюанси розслідування, працівники запорізького карного розшуку не випускали своїх
"підшефних" з поля зору. Оперативники розповідають, що група
відзначалася винятковою мобільністю, злочинці
мали широкі міжрегіональні зв'язки в
кримінальному середовищі, а всі
свої злочини здійснювали з особливою зухвалістю.
Саме так можна охарактеризувати
скоєний членами банди злочин, який пізніше
звинувачення кваліфікувало як
шахрайство. Завдяки нахабності і прекрасній режисурі свого ідейного вдохновителя злочинці заволоділи престижною іномаркою дніпропетровського підприємця, а потім легалізували її і продали у Запоріжжі.
Оскільки потерпілий так і не звернувся в
міліцію, розкриття цього злочину
можна вважати подарунком запорізьких оперативників своїм дніпропетровським колегам. Останні не тільки порушили кримінальну справу, а й успішно передали
її до суду.
Отже, на момент скоєння свого
другого розстрілу діяльність
кримінальної трійці була непогано висвітлена в матеріалах оперативно-розшукової
справи. Те, що сталося влітку
минулого року в Маріуполі, дало в руки оперативникам
недостаючі козирі.
...Колишній "співробітник"
Воробйова, якому за дивним
збігом обставин постійно доручали найважчу роботу, уже деякий час був
незадоволений матеріальною оцінкою своєї
участі в "загальній справі". Він вирішив змінити шефа і вимагати справедливої компенсації А нові
"партнери" підказали, як задовольнити
свої матеріальні амбіції.
Коли жінка розповіла Сергію, як
просто біля під'їзду двоє незнайомців,
накинувши їй на шию зашморг, забрали
документи і ключі від автомобіля, Воробйов перегнав свою красуню
"Мазду" на іншу платну стоянку. Однак це не допомогло. Уже ввечері йому стало відомо, що машина зникла.
Втім, ненадовго.
Через кілька днів пошуків Чудаков відвіз Воробйова та Грачова в Маріуполь, по
вулицях якого роз'їжджали у "чесно
відібраній" "Мазді" троє ображчиків. За кілька днів бандити до
деталей з'ясували маршрут, яким
компанія на вкраденому автомобілі щовечора відправлялася до матері одного з чоловіків. Розробили план дій. В сусідньому Донецьку купили зброю.
Пізно ввечері, пропустивши
"Мазду" вперед, Чудаков передав кермо своєї іномарки Воробйову, взяв сумку з автоматом і став чекати поки приречений автомобіль повернеться до нього із-за закруглення шляху. Коли
метрах в двадцяти попереду спалахнули фари, Чудаков відкрив стрільбу. В "Мазді" знаходилися троє
чоловіків і дві молоді жінки...
З протоколу огляду місця пригоди: «На місці розстрілу автомобіля "Мазда" і його пасажирів знайдені 42 стріляні гільзи від автомату АКМ». Чоловік, який
сидів за кермом, отримав шістнадцять
вогнепальних поранень, троє інших
потерпілих - тринадцять. Єдиний вцілілий учасник кривавої розборки зобов'язаний своїм життям тому факту, що один з патронів заклинило...
Після здійснення злочину запоріжці
відправилися додому, але почувалися там уже не
дуже впевнено. Коли працівники управління карного розшуку прийняли рішення про затримання членів банди Воробйова, сліди
привели їх до сонячної Одеси. Свою роботу в південному місті четверо запорізьких сищиків почали... з прогулянки містом. Кілька днів пішли на те, щоб встановити,
де саме базуються підопічні.
А потім була операція в
напівзаселеному будинку, яку проводили
з допомогою працівників місцевого "Беркуту". Довге спостереження за об'єктами з даху сусіднього будинку
і розблокування кодового замка на під'їзді. Напружений момент прийняття
рішення про штурм квартири і спокійна
відповідь на традиційне "Хто там?" - "Запорізький
карний розшук".
Злочинці знали, хто саме чекає їх
за дверима. Як знали і те, що залишитися
безкарними у них немає жодних шансів.
Сьогодні матеріали кримінальних
справ, порушених за фактами скоєння злочинів
Воробйовим і його подільниками,
передано до суду. На жаль, маріупольського. Тому запорізькі сищики не мають детальної інформації про хід процесу. Але дуже сподіваються, що, попри
всі можливі ускладнення їхні колишні
"клієнти" отримають, як-то кажуть, по максимуму.
Чому? Причина дуже проста. Кожний з тих, кому довелося займатися цією непростою справою, глибоко переконаний:
люди, здатні без жодних вагань жертвувати людським життям задля задоволення власних амбіцій,
не мають права на будь які прояви милосердя з боку суспільства. Газета «На грані» від
20.12.2000 р
Комментариев нет:
Отправка комментария