15 лютого 2012 року
минає 23 роки відтоді, як були виведені радянські війська з Афганістану, які, за
версією тодішнього керівництва Союзу, надавали інтернаціональну допомогу афганському
народу в боротьбі з міжнародним імперіалізмом
Багато наших
солдатів, прапорщиків і офіцерів загинули, були поранені, контужені, а
ті, які пройшли через це пекло і залишились живими, згадують зі сльозами на очах
цю війну, своїх бойових товаришів, з якими щодня ризикували життям.
Випускника Вільнянської школи №1 Олександра Неделька (на
фото справа) призвали в армію у 1979 році, направивши в окремий автобатальйон
по доставці пального для бойової техніки в Афганістані, де він прослужив два роки.
Щодня Олександр разом з іншими солдатами, ризикуючи
життям, віз бензин та інші види пального до місць розташування техніки біля Кандагару,
Герату, Шиндану. їдучи за кермом бензовозів, хлопці
почували себе, як на
порохових діжках, що у будь-який момент могли вибухнути під час обстрілів.
Одного разу, коли автоколона знову потрапила під обстріл і зав'язався бій, вибухнув
КАМАЗ з пальним, що був поряд з машиною Олександра Неделька. Солдат одержав контузію,
але продовжував захищати техніку до прибуття підмоги. Після лікування в госпіталі
продовжував служити в своєму автобатальйоні до демобілізації у 1981 році.
Повернувшись у Вільнянськ, працював електромонтером у РЕМІ, енергетиком у ВК 310/20, а
у 1994 році прийшов у райвідділ міліції на посаду дільничного інспектора, де теж
служив чесно і сумлінно. Має нагороди і «афганські», і міліцейські.
Того ж 1979 року призвали в лави Радянської Армії і Анатолія
Спицю, випускника Безименської школи. Згодом вертолітний полк, в якому він
служив, направили в Афганістан для обслуговування бойових вертольотів. Брав
участь у бойових вильотах, під обстрілом противника допомагав товаришам ремонтувати
гвинтокрили, вивозити поранених.
- Коли противник обстрілює кулеметними чергами вертоліт і кулі рикошетять по
його днищу, відчуття не з приємних. Думаєш про те, швидше ухилитись від
пострілів і доставити на базу поранених товаришів, - каже воїн-інтернаціоналіст.
З 2010 року колишній дільничний інспектор, майор
міліції Анатолій Спиця перебуває на пенсії, продовжуючи працювати в
Дружелюбівській ЗОШ, має нагороди за виконання військового обов'язку та бездоганну
службу в правоохоронних органах.
Ці мужні чоловіки - офіцери є взірцем для молодих
працівників райвідділу міліції: вони ніколи не підведуть, добропорядні і скромні
в побуті, житті. Недарма заслуговують поваги і пошани. Впевнений, якщо знадобиться - вони завжди стануть на захист
рідної землі, України.
В. ЕЙСМОНТ, голова
Вільнянської районної ветеранської
організації асоціації ветеранів
МВС України
Газета
«Дніпровські вогні» № 12 від 15.02. 2012 р.
Комментариев нет:
Отправка комментария