Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

понедельник, 14 ноября 2016 г.

Куйбишевський РВ










Увічнили подвиг чорнобильців


 «Гіркий чорнобильський полин» – таку назву мав захід, приурочений відкриттю пам’ятного знаку ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Його встановили у Парку захисників, який знаходиться біля Меморіалу Слави Куйбишевого на Запоріжжі. Саме у день тридцятих роковин від дня аварії жителі нашого району прийшли на відкриття знаку, щоб вшанувати пам’ять полеглих ліквідаторів та віддати данину поваги і вдячності землякам-чорнобильцям. Лунає справжня пожежна сирена, потім розносяться голоси тривожних дзвонів...


Захід розпочинають ведучі Ірина Садковкіна та Віктор Марочко. Першому було надано слово одному із ініціаторів та організаторів встановлення пам’ятного знаку, селищному голові Павлові Івановичу Буднику. Він побажав ліквідаторам міцного здоров’я, мирного неба, щоб більше подібне горе не спіткало нікого. Павло Іванович вручив пам’ятну відзнаку – нагрудний хрест «30 років пам’яті ЧАЕС» Віктору  Миколайовичу Марочку, Віктору  Івановичу Ниценку, Петру Дмитровичу Никитенку, Сергію Олександровичу Коробову, Віктору Федоровичу Бутенку.

Голова районної ради Юлія Іванівна Симоненко сердечно подякувала чорнобильцям за їх мужність, хоробрість, справжній подвиг, завдяки якому ми маємо майбутнє. Вона побажала ліквідаторам усіх гараздів, згадала про полеглих приборкувачів «мирного» атома, вона також вручила Подяки голови районної ради.

Звернувся до ліквідаторів голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Артем Вікторович Попов та нагородив їх Почесними грамотами. Зачитав теплі побажання чорнобильцям району від імені народного депутата України Олександра Сергійовича Пономарьова його помічник, депутат обласної ради Олександр Олександрович Бабанін. Він вручив Подяки народного депутата України і кожному чорнобильцю - квіти.
 Тимчасово виконуючий обов’язки військового комісара Куйбишевського і Розівського районів, підполковник Олександр Олександрович Маляревич вручив чорнобильцям військові квитки із відповідними записами про присвоєння чергових військових звань, а разом із ними книги «Герої серед нас» Віктора Марочка. Слова вдячності ліквідаторам висловив від імені правоохоронців району начальник Куйбишевського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції, підполковник поліції Олексій Сергійович Надобних. Він вручив вітальні листівки про присвоєння чергових спеціальних звань двом пенсіонерам МВС України (підполковник міліції у запасі), а п’ятьом пенсіонерам (капітан міліції у запасі). Відзнаки Асоціації ветеранів МВС України «30 років аварії на ЧАЕС» отримали вісім пенсіонерів. Почесну грамоту Української асоціації «Чорнобиль» органів та військ МВС отримав Віктор Федорович Бутенко. Виступив голова районної спілки ветеранів-прикордонників Сергій Панасович Куватов, який вручивив Подяки двом чорнобильцям-прикордонникам.

Крім офіційних виступів звучала пісня «Дзвони пам’яті», яку подарував самодіяльний поет і композитор Віктор Підсадній (аранжування Віктора Куриленка), вірші про чорнобильську трагедію розповіли старшокласниці, учениці Куйбишевської ЗОШ.
Право відкрити пам’ятний знак надали єдиному чоловікові у нашому районі, який брав участь у бойових діях в Афганістані та у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, імениннику ( він народився 26 квітня) Віктору Івановичу Ниценку та єдиному чоловікові у районі, який двічі добровільно перебував у чорнобильській зоні відчуження Володимиру Миколайовичу Хрещику. Вони перерізали червону стрічку і зняли біле полотнище. Пам’ятний знак освятив настоятель  храму Святого Духа  Української Православної Церкви , благочинний Куйбишевського округу архімандрит Димитрій (Михешкін).
Всіх загиблих ліквідаторів району згадали поіменно і вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання. Голова ради районної громадської організації Асоціації ветеранів війни та інвалідів Чорнобиля Запорізької області Віктор Миколайович Марочко від імені чорнобильців району висловив щиру подяку всім, хто допоміг у реалізації ідеї встановлення пам’ятного знаку. Особлива вдячність народному депутатові України Олександру Сергійовичу Пономарьову, який профінансував виготовлення меморіальної плити. Зробили свій внесок у відкриття знаку працівники апарату районної ради на чолі з головою Юлією Іванівною Симоненко, працівники апарату та голова райдержадміністрації, депутат обласної ради Артем Вікторович Попов, селищний голова Павло Іванович Будник і його заступник Микола Андрійович Саїнський. Допомогли також директор Трудівського кар’єроуправління Ігор Генріхович Касенко, головний інженер підприємства Геннадій Володимирович Пивовар, колектив районного військкомату, відділення поліції, пожежно-рятувальної служби, директор ПП «Бізон» Анатолій Володимирович Лось, небайдужий житель райцентру Вячеслав Вікторович Біловицький, працівники  підприємця Андрія Вікторовича Щербаня, архімандрит Димитрій (Михешкін) та працівники районного будинку культури.
Після завершення офіційної частини  поклали живі квіти до пам’ятного знаку. Після чого чорнобильці району віддали шану своїм побратимам, відвідали на центральному кладовищі райцентру могили Ревкова Сергія Івановича та Коновки Віталія Олександровича.
Вікторія РОВНА.
Фото автора.

Нова книга  «Герої серед нас»

У Куйбишевській центральній районній бібліотеці на Запоріжжі гостей зустрічає книжкова виставка «Німа печаль на вустах України. Чорнобиль ─ зона біди нашої». Запрошені зайняли свої місця. Звучить «Реквієм» Вольфґанґа Амадеуса Моцарта. Ведуча, завідуюча відділом обслуговування книгозбірні Валентина Сіляєва привітала усіх, хто прийшов на презентацію книги Віктора Марочка про чорнобильців-земляків. Назва фоліанту ─ «Герої серед нас».
 Валентина Миколаївна зробила вступ до презентації, коротко розповіла про саму трагедію на атомній станції. Її слова супроводжувалися фотослайдами. Присутні переглянули також відеофрагмент про чорнобильську зону відчуження. На екрані з’явилися фотозніки перших ліквідаторів. Їх пам’ять вшанували  хвилиною мовчання.
Слово надали автору книги «Герої серед нас», голові ради районної громадської організації Асоціації ветеранів війни та інвалідів Чорнобиля Запорізької області Віктору Марочку. Він зазначив, що ідею написати про ліквідаторів, жителів району, він виношував давно, але лише до тридцятої роковини книга побачила світ. Друковане видання містить у собі інформацію про кожного чорнобильця із фотознімками, є список ліквідаторів, які відійшли у Вічність. У книзі знайшли своє місце нарис про односельця Віктора Лавріненка краєзнавця Миколи Саїнського, а також вірші, більшість із яких написані нашими земляками. Тираж віддрукований у Куйбишевській районній друкарні, обкладинка ─ в одній із поліграфічних фірм міста Києва.
Надали слово гостям-ліквідаторам. Кожен скромно, коротко розповів про себе, та своє перебування у чорнобильській зоні. Віктор Іванович Ниценко добровільно поїхав на подолання наслідків катастрофи і перебував там чотири місяці, замість встановлених законом тридцяти днів. Водій Петро Дмитрович Никитенко доставляв у зону біди дозиметристів чотирнацять днів, замість встановлених п’яти. Віктор Пилипович Лавріненко перебував у чорнобильській зоні шістдесят два дні, від дозволених чотирнадцяти. Микола Миколайович Самойленко був направлений від автоколони у тридцятикілометрову зону на місяць.
Виступив також краєзнавець Микола Андрійович Саїнський. Він коротко розповів про свій нарис, побажав чорнобильцям  і їх сім’ям міцного здоров’я та подякував за спасіння нашої країни.
На екрані з’явилися фотознімки героїв, які розміщені у книзі «Герої серед нас». Ведуча розповіла історію створення ікони «Чорнобильський Спас». Про це, до речі, також є докладна інформація у роботі Віктора Марочка.
Звучали поетичні рядки, які знайшли своє місце у цій книзі. Валентина Сіляєва прочитала вірш, присвячений працівникам санітарно-епідеміологічної станції від колег-запоріжців. Мали слово самодіяльні поети. Білоруска за походженням Світлана Причиненко поділилася своїми споминами про день катастрофи на атомній, адже хмара радіації накрила і її Батьківщину. Світлана Михайлівна прочитала свій вірш російською мовою. Власні поетичні доробки продекламували Тетяна Григорівна Сиченко, племінниця автора книги, школярка Валерія Рекотова. Присутні прослухали авторську пісню Віктора Івановича Підсаднього  «Дзвони пам’яті». Валентина Сіляєва зачитала вірш на цю ж тему Віктора Миколайовича Спахі.
Автор книги «Герої серед нас» Віктор Миколайович Марочко подякував усім за увагу та співпрацю у написанні книги. Від імені працівників бібліотеки та присутніх на презентації Валентина Миколаївна вручила авторові сувенір.
Після завершення заходу ─ колективне фото на згадку.

Вікторія РОВНА.
Фото автора.                  
Куйбишевський район
Запорізька область.












Начальники Куйбишевського РВ 








Куйбишевський РВ УМВС України в Запорізькій області
Декретом Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету від ЗО липня 1920 року була створена Олександрівська губернія ( з 23 березня 1921 року - Запорізька ). В 1920 році було створено Управління Олександрівської губернської робітничо-селянської радянської міліції. На екстреному засіданні Олександрівської губернської наради 31 грудня 1920 року було вирішено: ( в целях наиболее рациональной борьбы с бандитизмом, укреплением Советской власти и наиболее целесообразного распределения всех сил разбить Александровскую губернию на 19 районов). Одним з цих районів був Царекостянтинівський. Документи держархіву Запорізької області не дають підстав говорити про якусь роботу Царекостянтинівської райміліції у 1920 році. Перші документи про діяльність Царекостянтинівської райміліції датуються 1921 роком і пов'язані з діяльністю Гуляйпільської повітової міліції. Справа в том, що територія нашого району з 1920 року ввійшла до Гуляйпільського повіту, а Попівська волость ( села Попівка, Водяне, Вершина-2) ввійшла до Бердянського повіту. В Гуляйполі була створена повітова робітничо-селянська радянська міліція до складу якої входило 5 районів:
1.      Великомихайлівський;
2.      Покровський;
3.      Успенівський;
4.      Царекостянтинівський;
5.      Пологівський.
До повітової міліції входила також міська міліція м. Гуляйполе, резервна рота, винищувальний загін, взвод зв'язку і господарська команда.
Таким чином, особливістю є той факт, що райміліція була створена раніше району, як адміністративно-територіальної одиниці.
Із справи ( дело о состоянии и деятельности Гуляйпольськой уездной милиции ( первая половина ноября 1921 года), яка знаходиться в держархіві Запорізької області (фонд Р-641, ОП-1, справа 398) витікають наступні факти.
Царекостянтинівській райміліції налічувалось:
-     комсостав - 3 чоловіка;
             -    кінних - чоловіка;
-         канцелярських працівників - 4 чоловіка;
-         гвинтівок - 90;
-         револьверів - 7;
-         шабль- 10;
-         обмундированих-10;
-         необмундировуаних - 106;
-         неотримавших жалованіє в строк - 112;
-         коней приватних - 3;
-         коней державних-3;
-         служивших в поліції та в білих - 28;
-         о/онадійних-112;
             -   місцевих - 15;
-   кількість населення на 1 міліціонера - 622;
-   кількість постів- 10.

Розкритих злочинів:                                                                                                                             збройних грабежів - 5;                                                                                                          самогоноваріння – 20                                                                                                                           Загальна кількість справ:                                                                                                         спекуляція - 20;                                                                                                                               бандитизм - 20.
На підставі документів Запорізького держархіву ( фонд Р-641, опис - 1, справа 400) можна стверджувати, що першим начальником Царекостянтинівського району міліції, прізвище якого нам відомо з документів, був Дмитро Пінчук - уродженець м. Гуляйполя, член РКП(б). Після нього на цю посаду був призначений наказом № 23994 від 02.10.1922 року Калінбет Степан Никифорович, а Дмитро Пінчук був переведений начальником міліції 2 (Покровського району).
Короткий послужний список другого начальника міліції Царекостянтинівського району Калінбета Степана Никифоровича: уродженець Царекостянтинівки, 1903 року народження, в 1922 році був діловодом (делопроизводителем) Цапекостянтинівського району. З 18.07.1922 року був призначений помічником начальника цього ж району, а з 02.10.1922 року був призначений начальником райміліції.
Список перших співробітників Царекостянтинівської районної міліції литий 1922 року:
1.      Пінчук Дмитро - начальник міліції району, 1897 р. н.;
2.      Юрченко Савва - помічник начальника міліції, 1898 р.н.;
3.      Кадькало Степан - діловод ( делопроизводитель), 1898 р.н.;
4.      Крутій Яків – переписувач, 1900 р.н.;
5.      Усик Єлісей – візничий, 1898 р.н.;
6.      Савчук Григорій - молодший міліціонер, 1896 р.н.;
7.      Довгань Никифор - молодший міліціонер,  1898 р.н.;
8.      Чех Василь - молодший міліціонер, 1900 р.н.;
9.      Білан Лука - молодший міліціонер, 1898 р.н.;                          10. Жуков Савва - молодший міліціонер, 1898 р.н.;
11.Безпалько Никифор - молодший міліціонер, 1899 р.н.;            12.Потоцький Прокіп - молодший міліціонер, 1898 р.н.;                                 І3.Білозуб Прокіп - старший міліціонер, 1899 р.н.;                           14.Батечко Антон - молодший міліціонер, 1898 р.н.;                             15.Тищенко Василь - молодший міліціонер, 1899 р.н.;                              І6.Артюх Ілля - молодший міліціонер 1899 р.н.;                                                  17.Чех Антон - молодший міліціонер 1899 р.н.;                                         18.Пихно Петро - молодший міліціонер 1898 р.н.;
19.Кузьменко Сергій - молодший міліціонер 1900 р.н.;                            20.Сокол Михайло - молодший міліціонер 1898 р.н.;                               21.Галюк Кіндрат - молодший міліціонер 1898 р.н.;                        22.Марущенко Степан - молодший міліціонер 1898 р.н.;                      23.Сластін Пилип - старший міліціонер 1898 р.н.;                              24.Павленко Кирило - молодший міліціонер 1898 р.н.;                             25.Писанець Василь - молодший міліціонер 1900 р.н.;                       26.Дяченко Василь - молодший міліціонер 1899 р.н.;                                27.Гудіна Митрофан - молодший міліціонер 1899 р.н.;                        28.Терещенко Степан - молодший міліціонер 1897 р.н.;                          29.Лисенко Олексій - молодший міліціонер 1898 р.н.;                         30.Мойсєев Леонід - молодший міліціонер 1901 р.н.;                                        31 .Кашченко Мойсей - старший міліціонер 1898 р.н.;                              32.Калач Іван - молодший міліціонер 1899 р.н.;                                          33.Равной Григорій - молодший міліціонер 1900 р.н.;                          34.Кротенко Тимофій - старший міліціонер 1902 р.н.;                             35.Яковлєв Дмитро - молодший міліціонер 1899 р.н.;                         З6.Губрієнко Олексій - молодший міліціонер 1900 р.н.;                         37.Роговий Михайло - старший міліціонер 1899 р.н.;                              38.Рибалка Семен - молодший міліціонер 1901 р.н.;                             39.Романцов Петро - молодший міліціонер 1900 р.н.;                         40.Фоменко Григорій - молодший міліціонер 1898 р.н.;                              41.Бойко Єфим - молодший міліціонер 1896 р.н.;                                                 42.Голінько Арсеній - молодший міліціонер 1897 р.н.;                     43.Гожинський Максим - молодший міліціонер 1898 р.н.;                 44.Науменко Дмитро - молодший міліціонер 1898 р.н.;
З вищевказаних документів випливає, що діловодом (делопроизводителем) Царекостянтинівської райміліції в 1922 році був Федько Козьма, 1901 р.н., родом з Білоцерківки.
Постановою ВУЦВК від 26 жовтня 1922 року Запорізька губернія була ліквідована, а її територія ввійшла до складу Катеринославської губернії.
Постановою від 07 березня 1923 року адміністративно-територіальний поділ на повіти та волості був ліквідований.
На території бувшої Запорізької губернії було створено 3 округи: Бердянський, Запорізький та Мелітопольський. Територія нашого району (окрім Попівської сільради та Білоцерківської) ввійшла до новоутвореного Царекостянтинівського району Бердянського округу.
В держархіві Запорізької області є тільки фонд Р-4020 (Бердянська повітова і міська міліція). В цьому фонді є тільки 22 особові справи міліціонерів повіту, а документів окружної міліції, в тому числі Царекостянтинівського райвідділу міліції не має.
Треба зауважити, що в цьому архіві дуже багато документів по Запорізькій окружній міліції ( фонд Р-611 ) за 1923-1930 роки - тому повезло
нашим сусідам - тим районам, які входили до цього округу ( Оріхівський, Василевський, Запорізький, Новомиколаївський, Гуляйпільський та інші).
Постановою ВУЦВК від 03 липня 1925 року губернії були ліквідовані, Бердянський округ був ліквідований і наш район ввійшов до Маріупольського округу.
В складі цього округу наш район існував до ліквідації округів. Округи були ліквідовані постановою ВУЦВК від 02 вересня 1930 року.
Таким чином є надія, що документи по історії райміліції за 1925-1930 роки є в фондах державного архіву Донецької області.
2006 рік



10 листопада на центральному кладовищі смт. Куйбишеве відбувся захід, присвячений 90-річчю з дня народження колишнього начальника Куйбишевського районного відділу внутрішніх справ (із 1950 по 1973 рік)  підполковника міліції М.С. Пожидаєва. Микола Семенович перебував на посаді начальника найбільше  часу з його колег і запам’ятався всім підлеглим та жителям району ініціативним, з добрими організаторськими здібностями керівником.

Пам’ятник на могилі ветерана від часу та погодних умов прийшов у занепад і було прийняте рішення про його заміну. Під час відкриття нового пам’ятника присутні вшанували його світлу пам'ять хвилиною мовчання та пролунали залпи військового салюту. Перед присутніми працівниками міліції, членами Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України, його друзями та жителями району виступили начальник районного відділу Головного управління МВС України в Запорізькій області підполковник міліції Олексій Сергійович Надобних, голова районної ради Юрій Васильович Савчук, секретар ради районної громадської організації пенсіонерів МВС України Олександр Вікторович Зуб. У своїх виступах вони згадували Миколу Семеновича як добру, справедливу, мужню людину - людину з великої літери.
До ювілею М.С. Пожидаєва вийшла книга по його життєвий шлях «Через три війни». Члени ради організації пенсіонерів МВС України висловили щиру вдячність за всебічну підтримку та допомогу у придбанні та встановленні пам’ятника і виданні книги депутатам Запорізької обласної ради Миколі Івановичу Нікуліну, Геннадію Володимировичу Леусу, Інні Михайлівні Золотаревській, голові районної ради Юрію Васильовичу Савчуку, керівництву районного відділу, друзям Миколи Семеновича. По завершенню заходу до могил Миколи Семеновича Пожидаєва, його дружини Антоніни Леонтіївни та доньки Людмили присутні поклали квіти.
        Потім в залі засідань Куйбишевської селищної ради  відбулися чергові загальні збори членів районної громадської організації пенсіонерів МВС України.
        Членів організації привітав з Днем вшанування пенсіонерів та ветеранів органів внутрішніх справ України та з зайнятим 1 місцем в огляді-конкурсі «Найкраща первинна ветеранська організація органів внутрішніх справ Запорізької області 2014 року» начальник районного відділу О.С. Надобних і вручив відповідний Диплом, голові ради організації Любові Василівні Абліцовій та її заступнику Віктору  Миколайовичу Марочку вручив відзнаки Асоціації ветеранів МВС України – медалі «Честь і доблесть». Члену організації пенсіонерів, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, ветерану праці Валентину Петровичу Сахну, була вручена Подяка голови ради Запорізької обласної організації ветеранів України, а членам організації Петру Петровичу Вонярхі,  Андрію Івановичу Котовенку, Андрію Валерійовичу Полторацькому  оголошена Подяка голови Запорізької обласної ветеранської  організації Асоціації ветеранів МВС України. Грамотою цієї організації нагороджені Олег Анатолійович Рябовол та Володимир Олександрович Слабишев. Почесну грамоту Асоціації ветеранів МВС України отримав учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії Геннадій Миколайович Єрьоменко.
        Голова районної ради Юрій Васильович Савчук у своєму виступі акцентував увагу присутніх на необхідність виховання молодих працівників міліції на кращих традиціях старшого покоління правоохоронців та вручив Подяки голови Запорізької обласної ради учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, ветерану органів внутрішніх справ, ветерану праці Віктору Ярославовичу Романюку та пенсіонеру МВС України Віктору Івановичу Костенку.
        Голова Куйбишевської районної державної адміністрації Павло Іванович Будник  приєднався до вже озвучених  привітань  і побажань, запевнив, що місцева влада і надалі буде всіляко підтримувати працівників нашого районного відділу та місцевих пенсіонерів  МВС України та вручив Подяки голови Запорізької обласної державної адміністрації учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, ветерану праці Віктору Федоровичу Бутенку, пенсіонеру МВС України Олександру Андрійовичу Люлюку та ветерану органів внутрішніх справ, ветерану праці Віктору Федоровичу Щербаню. Всі нагороджені отримали відзнаки за багаторічну сумлінну службу, вірність Присязі та активну громадську і благодійну діяльність.
     Заступник голови ради громадської організації пенсіонерів МВС України Віктор Миколайович Марочко за сумлінну службу, вірність Присязі, вагомий внесок по соціальному захисту пенсіонерів МВС України Подяку голови ради Запорізької обласної організації ветеранів  України вручив інспектору сектору кадрового забезпечення районного відділу лейтенанту міліції Валентині Володимирівні Рижинській, а також  оголосив Подяку колективу редакції газети «Рідний край» за активну допомогу в зборі матеріалів по історії Куйбишевської міліції та висвітленню на своїх сторінках роботи громадської організації пенсіонерів МВС України.
      У зв’язку з відзначенням 70-річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників, членам організації, що мають статус дітей війни – Віктору Лук’яновичу Мирошниченку, Петру Петровичу Познякову, Івану Федоровичу Котовенку та Василю Васильовичу Усику пам’ятні фото колажі, витяг із діючого законодавства про пільги  цій категорії, муарові стрічки ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, що згідно із Всеукраїнською акцією «Стрічка пам’яті» символізує перемогу радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Такі ж стрічки, витяг із діючого законодавства, але інший фотоколаж отримали ті члени громадської організації, які мають статус ветеранів органів внутрішніх справ – Віктор Володимирович Вернигор, Віктор Степанович Жартовський, Андрій Іванович Котовенко, Іван Федорович Котовенко, Віктор Іванович Лисенко, Віктор Миколайович Марочко, Віктор Лук’янович Мирошниченко, Петро Петрович Позняков, Віктор Ярославович Романюк, Валентин Миколайович Сидоренко, Василь Іванович Скрибець, Василь Васильович Усик, Віктор Федорович Щербань.
       Потім присутні на зборах члени громадської організації  жваво обговорили деякі законопроекти, пов’язані з реформуванням системи  Міністерства внутрішніх справ України і після дискусії підготовили листа з цього приводу голові робочої групи з питань підготовки пропозицій щодо розроблення Концепції реформування правоохоронних органів, з надією, що пропоновані  ними зауваження будуть враховані при  підготовці кінцевого варіанту проекту.
Микола Костянтинович Дмитрюк та Марія Олексіївна Дахно сердечно подякували всім членам організації за надану безкорисливу матеріальну допомогу на лікування.
       Наприкінці загальних зборів члени ради організації відповіли на численні запитання, що хвилювали присутніх.


голова ради Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України.

      




Жваві обговорення на зборах
Чергові збори членів Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України розпочалися із приємного. Голова ради організації Любов Василівна Абліцова привітала присутніх і відразу передала слово голові районної ради Юрію Васильовичу Савчуку. Юрій Васильович зазначив, що радий зустрічі із правоохоронцями, бо вони були і залишаються честю і совістю нашого району. Коли ці люди перебували у бойовому строю, вони боролися зі злочинністю ефективно і свої обов’язки виконували сумлінно. Ю.В. Савчук також зауважив, що останнім часом до нинішніх працівників міліції ставлення людей дещо змінилося. Правоохоронці зараз не мають такого авторитету. Тому виступаючий попрохав присутніх приділяти увагу молодим кадрам, співробітничати із районним відділом міліції, ділитися своїм досвідом.
– Головне, щоб були щасливі ви та ваші родини, – такими словами закінчив свій виступ Ю.В. Савчук перед врученням нагород.
Юрій Васильович оголосив Подяку Олегу Яковичу Смоляному та Леоніду Леонідовичу Мишку. Почесну Грамоту Запорізької обласної ради ветеранів МВС України отримали Олександр Петрович Ільїн і Віктор Іванович Лисенко. Під оплески колег нагрудний знак «Почесний ветеран України» та посвідчення до нього Юрій Васильович урочисто вручив Любові Василівні Абліцовій. Нагрудні знаки Асоціації ветеранів МВС України отримали Петро Петрович Вонярха, Сергій Вікторович Калашников, Роман Володимирович Карпій, Віктор Іванович Костенко, Михайло Мусійович Никитюк, Віктор Ярославович Романюк, Віталій Анатолійович Рябовол, Олег Анатолійович Рябовол, Олександр Миколайович Фурса. Так, як 15 квітня відзначали 95-річницю створення підрозділів карного розшуку МВС України, деякі з присутніх отримали і пам’ятні фотоколажі, що були виготовлені на замовлення організації. На них зображені портрети начальників відділення карного розшуку та оперативних уповноважених відділення, членів районної громадської організації Миколи Івановича Горпинича, Віктора Івановича Лисенка, Олександра Петровича Ільїна, Леоніда Леонідовича Мишка та Олега Яковича Смоляного.
Любов Василівна Абліцова зачитала звіт про роботу обласної ради громадської організації, зупинившись на пунктах, що стосувалися нашої організації. До громадської організації Запорізької області входить 3034 колишні правоохоронці. Щодо районної, то Л.В. Абліцова дала їй детальну характеристику. Вона озвучила скільки організація налічує членів сьогодні, які мають спеціальні звання ці люди, вислугу років, освіту, вік та інше. Приміром, найстаршому члену організації 77 років, наймолодшому – 36. Говорила й про тих, хто має статус учасника бойових дій, ветерана, чорнобильця та інше. Громадська організація пенсіонерів молода, про це свідчить і той факт, що 19 її членів мають 28 неповнолітніх дітей, а 31 колишній правоохоронець працює.
Заступник голови ради організації Віктор Миколайович Марочко запропонував проголосувати за кандидатуру делегата, який має поїхати на обласну конференцію. Присутні одностайно підняли руки за кандидатуру Л.В. Абліцової. Далі Віктор Миколайович порушив питання, що турбують кожного члена організації. Він говорив про зміни у законодавстві, що стосуються пільг на електроенергію, тверде і рідке паливо та інше. Мова йшла про військову службу, військовозобов’язаних і їх вік, про скорочення працівників правоохоронних органів, оздоровлення пенсіонерів, членські внески. У залі відбулося жваве обговорення.
Вікторія РОВНА.


4 листопада Миколі Семеновичу Пожидаєву  виповнилося б  90 років


4 листопада 2014 року – 90 років з дня народження підполковника міліції у запасі Миколи Семеновича Пожидаєва, протягом 24 років начальник Куйбишевського РВВС УВС Запорізького обласного виконавчого комітету. До цієї дати вийшла книга «Через три війни» про життєвий шлях Миколи Семеновича.



Золота дата оптиміста

Чудово, коли маєш дружну сім'ю, велику рідню, яка завжди готова прийти на допомогу, розрадити в скрутну годину, та й просто щиро порадіти за тебе. А ще ліпше, коли серед дорогих тобі людей опиняються не лише рідні, а й просто добрі, безкорисливі друзі. Таким справжнім товаришем став для мене Віктор Миколайович Марочко, який днями відзначає свій золотий ювілей. Тому не можу не згадати про цього оптиміста в осінні дні.
Народився чоловік у Смирновому, тут закінчив школу. Починав трудову діяльність у місцевому радгоспі «40 років Жовтня». Потім служив у Забайкальському військовому окрузі, був навідником тактичної ракетної установки. У Куйбишевському районному відділі внутрішніх справ В.М. Марочко починав свою кар’єру з посади міліціонера. Згодом закінчив факультет підготовки дільничних інспекторів міліції Донецької спеціалізованої середньої школи міліції МВС СРСР. Віктор Миколайович курсантом брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після землетрусу у Вірменії правоохоронець служив у місті Кіровокані, забезпечував правопорядок. Наш земляк закінчив також Українську академію внутрішніх справ,після чого знову повернувся до рідного
райвідділу міліції, вже на посаду слідчого. Заступником начальника райвідділу – начальником слідчого відділення, майор міліції служив до виходу на заслужений відпочинок. Але слово «пенсія» не асоціюється із цією людиною. Віктор Миколайович займає активну життєву позицію. Він очолює раду Куйбишевської районної громадської організації Асоціації ветеранів війни та інвалідів Чорнобиля, є заступником голови ради найкращої в області районної громадської організації пенсіонерів МВС України.
Знаю я Віктора Миколайовича вісім років, але щоразу не перестаю дивуватися його оптимізму та готовності приходити на допомогу людям. В.М. Марочко був і залишається частим гостем редакції.
Завдячую я цій людині ще й становленням у професії. Адже саме В.М. Марочко з перших днів моєї роботи довіряв недосвідченій молодій журналістці. Знайомив мене із цікавими людьми. Під час співпраці з громадськими організаціями, які очолює колишній правоохоронець, я крок за кроком вчилася брати та готувати інтерв’ю до друку. На організованих Віктором Миколайовичем заходах відточувала майстерність фотокореспондента.
Завжди усміхненого, привітного чоловіка знають в усіх організаціях та установах нашого району. Його професійну та громадську діяльність не раз висвітлювали журналісти регіональних та обласних видань. А скільки відзнак має Віктор Миколайович – важко й полічити. Тож, користуючись нагодою, хочеться просто побажати цьому вічному оптимісту здоров’я та родинного тепла.
Вікторія РОВНА.  








Командир загону «Подвиг»

Не було тоді такого свята – День захисника Вітчизни. Але чи не кожен чоловік великої могутньої держави, ім’я якої Радянський Союз, щохвилини ризикував своїм життям захищаючи Батьківщину. Скільки бійців Червоної армії полягло під час Великої Вітчизняної війни? Мільйони… Чимало українців не дожили до свого свята. Долею солдат, останки яких і досі покояться на колишніх полях битви нашого району, переймається житель Олексіївки Сергій Вікторович Калашников. Він – командир Куйбишевського пошукового загону «Подвиг», що входить до Асоціації пошукових загонів Запорізької області. Сергій Вікторович разом зі своїми однодумцями за декілька років знайшов і перепоховав 363 радянських воїна. На цьому пошуковці не спиняються, адже за межами населених пунктів району ще багато останків солдат.

Спілкуючись із Сергієм Вікторовичем розумієш, людина серйозно переймається долею загиблих, з великим ентузіазмом і завзятістю береться за цю громадську роботу, він нею живе. Але, звичайно, так було не завжди, адже до виходу на пенсію за вислугою років С.В. Калашников працював у різних сферах діяльності. Юнак виріс у родині сільських трударів. Тато працював у місцевому радгоспі «Олексіївський», мама – в кооперативному магазині. Після школи пішов до радгоспу й Сергій. Згодом, закінчивши курси водія, юнак відправився аж до Іркутська, де служив два роки у лавах Радянської армії. 12 управління стратегічного призначення розташовувалося поблизу тайги. Взимку – сорок градусів морозу, а влітку – стільки ж тепла – не лякали запоріжця. Там, таких як Сергій Вікторович, жителів нашої області, служило близько шістдесяти чоловік. У рідну Олексіївку С.В. Калашников повернувся у 1991 році. На нього вже чекала його суджена, тож закохані незабаром одружилися. У Сергія Вікторовича із Тетяною Іванівною двоє дітей. Максим – школяр, навчається у дев’ятому класі Олексіївської ЗОШ, відмінник, гордість батьків. У цій же школі вже багато років викладає історію Тетяна Іванівна, вона – заступник директора з виховної роботи. Дочка Наталя – студентка 3 курсу НУ «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Вона обрала на майбутнє дуже незвичну для дівчини професію – «слідчий-криміналіст». Уже на практиці у нашому районному відділі міліції зарекомендувала себе добре, а головне, не розчарувалася у виборі. Мабуть, у долі Наталі відіграли роль і татові гени, адже Серій Вікторович служив помічником дільничного, а потім оперуповноваженим карного розшуку Куйбишевського райвідділу ГУ МВС України. Він закінчив Бердянський інститут підприємництва, Запорізьку школу міліції. На посаді оперуповноваженого герою нашої розповіді зовсім ніколи було нудьгувати. Розслідувалися різні справи, від крадіжок до вбивств. Коли чоловікові набридло життя на колесах, бо треба було щодня із Олексіївки добиратися у Куйбишеве, та й по району увесь час їздити, він вирішив спробувати свої сили у керівництві громадою. У 2002 році, коли обирали Смирновського сільського голову, Сергій Вікторович опинився серед шести претендентів. Тоді його обрали на чотири роки, а потім ще на чотири. Колектив сільради був і залишається невеличким, але все одно треба вміти налагодити стабільну роботу. За час головування С.В. Калашникова заасфальтували центр Смирнового, сільська громада гучно відсвяткувала 200-річчя Смирнового, засяяло вуличне освітлення. У планах сільського голови було проведення газопроводу із Андріївки, але, на жаль, щоб ця мрія стала реальністю вкласти кошти у газогін повинні були погодитися не менше 80 відсотків населення. Втретє смирновці не віддали свої голоси за С.В. Калашникова, тож він своє хобі, розкопки та перепоховання загиблих воїнів,  перетворив майже у професію. Вперше за участю Сергія Вікторовича, у 2005 році відбулося перепоховання 70 воїнів у селі Титове, у 2008-му – останки 239 солдат 9-ї та 18-ї армії спочили у Зеленому Гаю. У цьому ж році 30 воїнів поховали на території Олексіївки, 2009-го – у Смирновому було поховано із почестями 15 червоноармійців, двоє у 2012-му, та ще семеро зовсім недавно – в Олексіївці. Пошуки тривають. У Запорізькій області функціонують 16 загонів, які налічують 210 чоловік. За час існування Асоціації було знайдено та перепоховано 4490 солдат. До куйбишевського загону «Пошук» крім С.В. Калашникова входять й інші ентузіасти. Це – брат героя нашої розповіді Ігор Вікторович Калашников, Сергій Іванович та Іван Григорович Білобабченки, Володимир Володимирович Сердюк, Андрій Вікторович Бабенко, Роман Миколайович Єрмолаш. Звичайно, усі ці люди мають постійну роботу, тому займаються розкопками у вільний час. Інколи, на допомогу куйбишевським пошуковцям приходять члени загонів із Бердянська, Поліг, Токмака, Чернігівки. На разі пошуковий загін «Подвиг» чекає на спеціальний дозвіл на проведення робіт від Міністерства культури і туризму України. Вже узгоджений план-графік, зібрані усі необхідні документи, тож навесні почнуться роботи поблизу Олексіївки. За історичними довідками, чутками, словами старожилів – очевидців воєнних подій та спеціальних пристроїв, таких як металошукачі, встановлено, що саме неподалік Олесіївки, ще не дослідженими залишаються чотири величезні захоронення. Сергій Вікторович вдячний за фінансову підтримку загону «Подвиг» народному депутатові України Олександру Сергійовичу Пономарьову, керівникам ТОВ «Агрофірма «40 років Жовтня» Володимиру Миколайовичу Шульзі та СВК «Сузір’я» Сергію Анатолійовичу Михайліченку, фермерам Наталі Іванівні Кривик, Людмилі Миколаївні Хамуляк, Тетяні Василівні Карпенко, Івану Васильовичу Сіміньку, Володимиру Дмитровичу Демченку, Ігорю Федоровичу Попіжуку. Завдяки цим небайдужим людям пошуковці ведуть свої роботи впевнено.
Не єдиними розкопками та перепохованнями живе Сергій Вікторович. Він – постійний учасник різних заходів, які пов’язані із патріотичним вихованням. Остання його поїздка до Керчі у червні 2013 року, де проходила Міжнародна вахта пам’яті. Зараз С.В. Калашникову теж не сидиться вдома, він увійшов до числа трьох представників Асоціації пошукових загонів Запорізької області, які під патронатом народного депутата України Артема Вікторовича Пшонки проводять уроки військово-патріотичного виховання у школах Приморського, Якимівського та Веселівського районів. У куйбишевському краю такі уроки організовували минулого року, але цієї весни пошуковці також планують завітати у деякі загальноосвітні заклади району. С.В. Калашников бере активну участь й у житті районної громадської організації пенсіонерів МВС України, членом якої є.
Не пізніше, ніж у квітні почнуться пошукові роботи в Олексіївці, які за традицією очолить Сергій Вікторович Калашников. І, ми гадаємо, вже через декілька місяців жителі села зберуться біля Меморіалу Слави, щоб вшанувати пам’ять радянських воїнів. А в День Перемоги, 9 травня, командир пошукового загону «Подвиг» постане перед односільчанами у військовій формі зразка 1943 року. І хто тоді спробує заперечити, що С.В. Калашников, статний чоловік, який має за плечима службу у збройних силах, правоохоронних органах та займається священною справою, яка безпосередньо стосується полеглих у боях захисників Батьківщини, сам має право називатися захисником Вітчизни.
Вікторія РОВНА.     



Служив у Прибалтиці

Різна національність та менталітет не можуть стати на заваді спілкуванню між хорошими людьми. У цьому пересвідчився наш земляк, уродженець Ланцевого Андрій Миклайович Чернявський.  Адже відразу після закінчення десятирічки юнака призвали на строкову службу. Із 1986 року Андрій Чернявський служив у внутрішніх військах МВС СРСР у Латвії. Його військова частина підпорядковувалася управлінню внутрішніх військ Північно-західного округу. Наш земляк ніс службу два роки. І встиг познайомитися і подружитися із людьми різної національності великого Радянського Союзу.
Служив Андрій Чернявський в окремій конвойній роті, що знаходилася на кордоні із Білорусією. У найбільшій латвійській колонії він охороняв та конвоював засуджених. Периметр цієї колонії становив три кілометри, відбували покарання у ній 1800 чоловік. Щоб панував спокій та порядок на території діяло два пости контрольно-пропускних пунктів, куди заїжджав транспорт, а також по периметру знаходилися вишки із шістьма постами. На тих вишках чергував і Андрій Миколайович. Три години мав бути на посту, а шість – давали на відпочинок. У такому ритмі А.М. Чернявський прослужив рік.
У Ризі українець закінчив двомісячні курси і здобув спеціальність вартовий оператора технічних засобів охорони. Продовжив службу у караулі, чергуючи по дві години, випробовував свої знання на практиці.
Відслуживши, довго не роздумуючи А.М. Чернявський залишився на понадстрокову. Вдома жив батько із п’ятьма дітьми, тому Андрій вирішив служити і допомагати фінансово своїй сім’ї. Приїжджав також у відпустку до рідного Ланцевого.
У цій самій колонії у Латвії став контролером з нагляду. В його обов’язки входило виводити ув’язнених на роботу, прогулянки, влаштовувати планові перевірки. У 1989 році герой нашої розповіді півроку навчався і проходив практику у школі прапорщиків в Республіці Комі.
– Якось нам довелося розшукувати втікачів із колонії суворого режиму, – пригадав випадок зі служби співрозмовник, – четверо чоловіків із брусків дерева виготовили пліт і попливли рікою. Трьом не пощастило далеко втекти, а ще одного знайшли пізніше аж біля Москви.
Спливло три роки. У 1991-му персонал колонії сповістили про наказ начальника внутрішніх військ Північно-Західного округу про те, що у зв’язку із розпадом Радянського Союзу, кожен має право за бажанням повернутися на Батьківщину.
Приїхавши додому Андрій Миколайович подався до правоохоронних органів. Служив молодшим інспектором-кінологом карного розшуку. Потім був старшиною райвідділу.
А.М. Чернявський звик працювати сам, чергувати по змінах, а тут, у міліції, у чоловіка з’явився «напарник». Розумна, сильна вівчарка Фред, на шість років стала другом і помічником.
– Систематично ми із Фредом їздили у запорізький племрозсадник службово-розшукових собак Міністерства внутрішніх справ України «Ревучі пороги», – розповідає колишній міліціонер, – відшліфовували свою майстерність.
У сорок один рік за вислугою Андрій Миколайович Чернявський вийшов на пенсію. Вступив до районної громадської  організації пенсіонерів МВС України. Проживає чоловік із сім’єю у Вершині. Займається домашнім господарством. Дружина Тетяна Василівна трудиться педагогом. Має родина двох доньок. Старша Вікторія навчається у будівельному коледжі у Маріуполі на третьому курсі, молодша Альона – школярка-восьмикласниця.
Вікторія РОВНА.
На фото А.М. ЧЕРНЯВСЬКИЙ (посередині), зліва уродженець Литви, справа – туркмен.     
49710  



7 грудня виповнилося 25 років із дня Спітакського землетрусу у Вірменії. Серед багатьох учасників ліквідації наслідків цього стихійного лиха, були і жителі району – теперішні члени Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України – полковники міліції у запасі Геннадій Миколайович Єрьоменко, Віктор Миколайович Марочко та старший лейтенант міліції у відставці Анатолій Іванович Дем’яненко. Четвертий їх побратим Володимир Володимирович Байбара, майор міліції у відставці, мешкає у Розівському районі Запорізької області. Свого часу вони надали посильну допомогу братньому вірменському народу у біді. Правоохоронці несли службу в Зведеному загоні МВС УРСР в місті Кіровакан (теперішня назва Ванадзор).



Додому покликало чисте повітря

Микола Валентинович Срібник віддав службі у правоохоронних органах нашого району понад двадцять років. А шлях до відділу міліції проліг через роботу на заводі та службу в армії.
Після закінчення школи довго не роздумуючи Микола Срібник вступив до Пологівського
профтехучилища №13, де здобув спеціальність помічника машиніста тепловоза. Через півроку роботи на заводі «Запоріжсталь», юнака призвали до лав Радянської армії. Миколу Валентиновича відразу відправили аж до Німецької Демократичної Руспубліки. У цій країні він проходив навчання, тут і служив. Військова частина дислокувалася біля невеличкого містечка Розенкруг, що неподалік Магдебурга. Це був 1975 рік. Наш земляк спочатку був навідником, а потім – командиром танка. Микола Валентинович очолював екіпаж бойової машини Т-62. Чоловік розповідає, що у 1976 році вже з‘явилася нова модель танка – Т-80. Вона була більш досконала, та й керували такою машиною лише три бійця. Служили радянські воїни як слід, і у стрільбах регулярно брали участь, і марш-кидок не раз достойно витримували.
Від служби в армії у М.В. Срібника залишилися лише хороші спогади. Особливо згадує наш земляк природу Німеччини: хвойні ліси, багаті на гриби, піщані ґрунти, на яких колосився щедрий урожай пшениці, величезні клумби троянд у місті Розенкруг. Але як би добре не було на чужині, вдома – краще. Тому коли Миколі Валентиновичу пропонували залишитися і служити прапорщиком, він навідріз відмовився.
Повернувшись в Україну наш герой відразу поїхав до Запоріжжя, продовжити свою роботу на заводі.
– Пам‘ятаю, під’їжджаю до району міста, де розташований завод і вдивляюся у густий, чорний дим, що валуває із його труб, – розповідає М.В. Срібник, – цей в‘їдливий запах… я подумав, що не зможу все життя цим дихати, адже народився серед чистого повітря, у Широкому, а це біля лісу.
Не відпочивши й місяця після армії, Микола Валентинович твердо вирішив: він стане правоохоронцем. Бездоганна служба за плечима, тож двері районного відділку відразу розчинилися перед М.В. Срібником. На службу вчорашнього солдата прийняв начальник відділу Анатолій Федорович Каращук. Згодом, молодий міліціонер закінчив спеціальну школу міліції у Запоріжжі. П‘ятнадцять років Микола Валентинович був помічником чергового райвідділу. Правоохоронцям доводилося і з пияцтвом боротися, і з самогоноварінням, і з хуліганством. Розв‘язувати побутові сварки громадян району міліціонери виїжджали чи не щодня. За словами нашого співрозмовника, нудьгувати на посаді помічника чергового не доводилося. Не стало спокійніше правоохоронцю, коли його призначили начальником ізолятора тимчасового тримання під вартою. Адже від такого контингенту громадян можна чекати будь-чого.
Вже п‘ятнадцять років М.В. Срібник перебуває на заслуженому відпочинку. Чоловік нам зізнався, що саме на пенсії став спати спокійно. Але разом із тим Микола Валентинович розуміє, що не дарма двадцять три роки охороняв спокій своїх земляків. Зараз він разом із дружиною Валентиною вирощує розсаду. У подружжя в теплицях дозрівають екологічно чисті плоди томатів, перцю та баклажанів. Господарі всю душу вкладають у це захоплення.
Вікторія РОВНА.


Важливі питання та вітання у свято
У приміщенні Куйбишевської селищної ради відбулося урочисте засідання районної громадської організації пенсіонерів МВС України присвячене Дню вшанування ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ. Розпочали захід із приємного – нагородження. Голова ради громадської організації Любов Василівна Абліцова вручила Почесну грамоту за всебічну підтримку та допомогу організації пенсіонерів МВС та її окремими членам начальнику сектору кадрового забезпечення нашого районного відділу, підполковнику міліції Віктору Олексійовичу Довгополику, а також пенсійне посвідчення Павлу Васильовичу Сидоренку.  Щиросердно привітав колег начальник районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області, підполковник міліції Андрій Геннадійович Акіменко із днем радянської міліції, адже цього дня відзначали правоохоронці таке свято, та й більшість із пенсіонерів МВС несли службу у міліції СРСР. Андрій Геннадійович із задоволенням вручив Любові Василівні Диплом, у якому
зазначається, що Куйбишевська районна громадська організація пенсіонерів МВС посіла у ІІІ категорії перше місце за результатами обласного конкурсу. Почесну грамоту Асоціації ветеранів МВС України за активну громадську діяльність, бездоганну службу в органах внутрішніх справ отримав Олег Анатолійович Рябовол. Андрій Геннадійович вручив також Грамоти Запорізької обласної ветеранської організації Асоціації ветеранів МВС України. Їх отримали Микола Костянтинович Дмитрюк та Олександр Андрійович Люлюк. Посвідчення і нагрудні знаки Асоціації ветеранів МВС із символікою 10-річчя від дня утворення цієї асоціації отримали Марія Олексіївна Дахно, Микола Миколайович Дахно, Анатолій Федорович Демченко, Микола Костянтинович Дмитрюк, Віталій Григорович Зікій, Іван Федорович Котовенко, Віктор Іванович Лисенко, Олександр Андрійович Люлюк, Петро Петрович Позняков, Сергій Миколайович Сидоренко, Василь Іванович Скрибець, Василь Васильович Усик, Микола Єфремович Шатан, Віктор Федорович Щербань. Перший секретар районного комітету Комуністичної партії України, депутат районної ради Микола Іванович Лебідь привітав правоохоронців зі святом та вручив Любові Василівні Абліцовій нагрудний знак «40 років в КПУ» та посвідчення до нього.  
Голова ради організації Любов Василівна Абліцова оголосила перелік питань винесених на загальні збори. Запропонувала хвилиною мовчання вшанувати пам’ять колеги, колишнього члена громадської організації, який нещодавно пішов за межу Вічності Івана Миколайовича Гальченка. Потім надала слово своєму заступнику. Віктор Миколайович Марочко передав привітання від членів обласної громадської організації, колег, які не змогли прийти на засідання, подякував керівництву районного відділу міліції за постійну підтримку та увагу. Віктор Миколайович коротко розповів як пройшли урочистості з нагоди 10-річчя утворення Асоціації у Запоріжжі. Там про досягнення нашої громадської організації Любов Василівна розповіла журналістам місцевих телеканалів ТБ-5, «Алекс» та МТМ. Виступаючий роз’яснив колегам деякі нові законопроекти Верховної Ради, говорив про можливу зміну грошового утримання правоохоронців, і яким чином це вплине на пенсіонерів МВС, соціальний паспорт ветерана, автобіографії, які повинен написати кожен із членів організації. Мова йшла також про збільшення пенсії деяким категоріям правоохоронців та інші пенсійні питання. Присутні обговорили законопроекти щодо збільшення адміністративних штрафів, реорганізації міліції в поліцію. На зборах виступили Микола Єфремович Шатан, Марія Олексіївна Дахно, Володимир Олександрович Слабишев, Василь Іванович Скрибець та інші. Подякував членам організації за фінансову допомогу на лікування Олександр Олександрович Польний. Попрохав допомогти зібрати кошти на операцію Олександр Андрійович Люлюк. На його прохання колеги відреагували миттєво.
Після засідання залишилися лише члени громадської організації, які мають статус ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Для них Віктор Миколайович Марочко оголосив важливу інформацію.
Члени організації відвідали та поклали квіти на могили колег Миколи Семеновича Пожидаєва та Василя Івановича Гапонова, рідні яких не проживають у нашому районі. Завітало керівництво громадської організації до члена організації Валентина Миколайовича Сидоренка. Привітали його з народженням першого онука.
Бажаючі члени громадської організації продовжили спілкування у кафе «Абсолют».
Вікторія РОВНА.
Фото автора.         
    


На зборах ветеранів ОВС

У свої лави на чергових зборах районна громадська організація пенсіонерів МВС України прийняла Павла Васильовича Сидоренка. Згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» нагрудні знаки вручили старшині міліції в запасі Івану Миколайовичу Гальченку, старшині міліції в запасі Віктору Степановичу Жартовському, майору міліції в запасі Віктору Івановичу Лисенку, капітану міліції в запасі Віктору Лук’яновичу Мирошниченку, підполковнику міліції у відставці Василю Івановичу Скрибцю.

Колишні правоохоронці обговорили звернення ветеранів органів внутрішніх справ України до працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та подібне звернення голови Запорізької обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України В.В. Нестеренка та голови Запорізької обласної ветеранської організації Асоціації ветеранів МВС України Н.С. Граматунової до мешканців Запорізької області щодо авторитету української міліції. Мова йшла також про відкритий лист членів Охтирської міської організації ветеранів Президенту України В.Ф. Януковичу, Голові Верховної Ради України В.В. Рибаку, Прем’єр-міністру України М.Я. Азарову із проханням про недопущення перейменування міліції в поліцію.
Заступник голови ради районної громадської організації пенсіонерів МВС України Віктор Миколайович Марочко довів до відома колег зміст та цілі Меморандуму про співпрацю між Міністерством внутрішніх справ України та громадськими організаціями, які діють при МВС, подібного Меморандуму про співпрацю між ГУМВС України в Запорізькій області та громадськими організаціями, які діють при ГУМВС.
Пенсіонери МВС України обговорили й інші питання, що їх стосуються.
Вікторія РОВНА.


Слідству - 50 років!

Голова Куйбишевської районної державної адміністрації
Володимир Омелянович Зайковський вручає Почесну
грамоту РДА колишньому слідчому, майору міліції у
відставці Олександру Андрійовичу Люлюку. Фото автора.
У  Куйбишевому пройшов офіційний захід, присвячений 50-річчю створення слідчих підрозділів Міністерства внутрішніх справ. До липня 1963 року кримінальні справи розслідували лише слідчі прокуратури та органів Комітету державної безпеки.
Представники нашої організації відвідали на кладовищах райцентру могили слідчих Миколи Івановича Кадькала та Михайла Пантелійовича Демченка і поклали квіти.
Серед запрошених на зустрічі були і колишні слідчі, які після виходу на пенсію мешкають в смт. Розівка та селі Республіка Володарського району сусідньої Донецької області.
Голова Куйбишевської районної державної адміністрації Володимир Омелянович Зайковський виступив з привітанням та вручив Почесні грамоти Запорізької обласної ради старшому слідчому слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області майору міліції Ірині Вікторівні Кондратенко, слідчому майору міліції Олегу Сергійовичу Мишковцю та пенсіонеру МВС України, колишньому старшому слідчому нашого районного відділу, капітану міліції в запасі Віталію Григоровичу Зікію. Грамоти Запорізької обласної державної адміністрації отримали слідчий
слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старший лейтенант міліції Вадим Іванович Таран та помічник слідчого старший прапорщик міліції Павло Васильович Сидоренко. Почесними грамотами Куйбишевської районної державної адміністрації нагороджені колишній начальник слідчого підрозділу, майор міліції в запасі Сергій Миколайович Сидоренко та колишній слідчий, майор міліції у відставці Олександр Андрійович Люлюк.
Начальник Куйбишевського районного відділу Головного управління МВС України в Запорізькій області підполковник міліції Андрій Геннадійович Акіменко вручив пам’ятну медаль «50 років слідчому апарату ОВС України» першому заступнику начальника – начальнику слідчого відділення майору міліції Руслану Вікторовичу Квітці, заступнику начальника слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старшому лейтенанту міліції Олександру Олександровичу Тлустову, старшому  слідчому слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області майору міліції  Ірині Вікторівні Кондратенко, слідчому слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області майору міліції Олегу Сергійовичу Мишковцю, слідчому слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старшому лейтенанту міліції Вадиму Івановичу Тарану, слідчому слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старшому лейтенанту міліції Вікторії Валеріївні Амуровій, помічнику слідчого слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старшому прапорщику міліції Павлу Васильовичу Сидоренку, помічнику слідчого слідчого відділення Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області сержанту міліції Анні Олександрівні Табалі.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» нагрудні знаки ветерана органів внутрішніх справ отримали Петро Петрович Позняков – підполковник міліції у відставці, ветеран праці, дитина війни, остання займана посада перед виходом на пенсію – старший слідчий у особливо важливих справах слідчого відділу та Микола Єфремович Шатан – підполковник міліції в запасі, ветеран праці, дитина війни, остання займана посада перед виходом на пенсію – заступник начальника відділу – начальник слідчого відділення. Всі присутні пенсіонери отримали на згадку про ювілей пам’ятні фотографії та диски з піснями про слідчих, а діючі працівники слідчого відділення від керівництва районного відділу –  мікрохвильову пічку, щоб вони під час цілодобового чергування змогли розігріти собі їжу.
Куйбишевський селищний голова Павло Іванович Будник привітав присутніх з ювілеєм служби, побажав всіляких гараздів, міцного здоров’я, успіхів у службі діючим слідчим, а слідчим пенсіонерам – членам нашої громадської організації – вручив керамічний подарунок.
В цей день лунали численні поздоровлення від керівників  різних служб районного відділу, які тісно співпрацюють з працівниками слідчого підрозділу.
За всебічну підтримку і допомогу в організації та проведенні заходу, присвяченому 50-річному ювілею служби, висловлюємо щиру вдячність керівництву нашого районного відділу та всім іншим, хто до цього був причетний.
Віктор МАРОЧКО,
заступник голови ради Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України.


«Круглий» ювілей правоохоронців
Днями відсвяткувала свій десятирічний ювілей одна з найчисленніших громадських організацій району. Десять років колишні правоохоронці йдуть пліч-о-пліч один з одним, десять років вони розділяють біди і радості кожного із членів організації, вирішують свої нагальні проблеми, допомагають іншим. Завдяки керівництву, голові ради районної організації пенсіонерів МВС України Л.В. Абліцовій та її заступнику В.М. Марочку – організація є прикладом для наслідування. Саме навколо цих активних, відповідальних людей гуртуються колеги.
Урочисті збори присвячені 10-річчю з дня
створення організації відкрила голова ради Любов Василівна Абліцова.
– Поштовхом для створення громадської організації послугував банальний випадок, – згадувала доповідачка, – нам якось на два тижні затримали пенсію. Це сталося з вини банку. І тоді ми вирішили: потрібно захищати свої права колективно.
Л.В. Абліцова згадала як відбулися установчі збори, як прийняли статут та обрали раду організації, скільки до громадської організації увійшло пенсіонерів МВС України.
Щороку організація поповнюється новими членами. Найбільше людей входило до неї у 2012 році, це – 71 колишній правоохоронець. Тих, десять чоловік, що померли протягом цього періоду, присутні пом’янули хвилиною мовчання.
Любов Василівна назвала основні напрямки діяльності організації: благодійність, всебічний захист інтересів членів організації. Вона докладніше розповіла про роботу організації за цими напрямками. Наголосила на матеріальній допомозі, яка була зроблена за рахунок добровільних внесків. Зазначила, що громадська організація старається щоб про її діяльність знали, а членів – поважали, тому публікації на дану тему періодично з’являються в районній газеті, обласних та всеукраїнських виданнях. Наприкінці минулого року організація відкрила свій сайт.
У 2009 році в обласному огляді-конкурсі «Краща первинна організація ветеранів правоохоронних органів» посіла перше місце, у 2011-му – також перше місце, а в 2012-му – друге.
Любов Василівна назвала підприємства, організації та установи з якими вони співпрацюють та висловила вдячність конкретним посадовим особам, що постійно допомагають. Деяким вручила медалі «За сприяння правоохоронним органам». Їх отримали голова районної ради Ю.В. Савчук, керуюча справами виконавчого апарату райради Н.М. Мавроді та Куйбишевський селищний голова П.І. Будник.
Виступ свій Л.В. Абліцова завершила такими словами:
– Сподіваємось, що всі ми будемо і надалі активними членами суспільства, надійними друзями, уважними до своїх товаришів. Адже не дарма девіз нашої організації: «Разом ми – сила!».
Щиро привітав із ювілеєм правоохоронців-пенсіонерів голова районної ради Юрій Васильович Савчук. Він зазначив, що мирним життя громадян буде лише тоді, коли такі люди як ці будуть стояти на сторожі законності. Старше покоління, що служило у правоохоронних органах за радянських часів користувалося неабиякою повагою в суспільстві. Той, хто був міліціонером вже у незалежній Україні, коли рівень злочинності зріс – вистояв і гідно ніс службу. На думку Юрія Васильовича колишніх правоохоронців не буває. Але коли ці люди залишаються на пенсії сам на сам зі своїми проблемами – це прикро. Тому утворення такої громадської організації це віддушина для кожного з присутніх.
– Щоб там не було, – сказав Ю.В. Савчук, – я вважаю, що наша районна громадська організації пенсіонерів МВС України найкраща в області, а може й в Україні, бо її очолюють ініціативні, відповідальні і поважні люди.
«Золотому фонду міліції», як висловився голова райради, він побажав усього найкращого. А на завершення виступу порекомендував пенсіонерам МВС та чинним правоохоронцям проводити виховні години із підростаючим поколінням, пропагувати професію міліціонера.
Ю.В. Савчук вручив Почесні грамоти обласної ради за багаторічну сумлінну службу, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу вирішення питань соціального захисту ветеранів і пенсіонерів капітану міліції, заступнику начальника районного відділу – начальнику кримінальної міліції нашого відділу С.Г. Гупалу, старшому лейтенанту міліції, старшому інспектору сектора кадрового забезпечення О.В. Коссе, та ветеранам органів внутрішніх справ В.М. Сидоренку та В.Я. Романюку. Почесними грамотами районної ради були нагороджені за багаторічну сумлінну службу, активну життєву позицію, значний особистий внесок у справу вирішення питань соціального захисту ветеранів та пенсіонерів МВС ветерану органів внутрішніх справ В.М. Марочку, за багаторічну всебічну допомогу райорганізації пенсіонерів МВС України О.В. Копчоновій та В.К. Ровній.
Представник депутата України Олександра Сергійовича Пономарьова у нашому районі Ірина Олексіївна Єрмак побажала винуватцям свята благополуччя, щастя, здоров’я та фінансової стабільності. Вона вручила солодкі подарунки членам організації В.Л. Мирошниченку, П.П. Познякову, М.І. Горпиничу, В.І. Лисенку, І.Ф. Котовенку. Депутат обласної ради Геннадій Володимирович Леус наголосив на тому, що згуртованій роботі організації її члени повинні бути вдячні трьом людям Л.В. Абліцовій, В.М. Марочку, О.В. Зубу. Геннадій Володимирович вручив подарунок організації – принтер. Побажала всіляких гараздів правоохоронцям-пенсіонерам і заступник голови райдержадміністрації Людмила Миколаївна Паук. Вона вручила Грамоти за багаторічну сумлінну службу, активну життєву позицію та значний внесок у вирішення проблем пенсіонерів МВС начальнику районного відділу міліції А.Г. Акіменку та начальнику сектора кадрового забезпечення В.О. Довгополику.
Начальник районного відділу ГУМВС України в Запорізькій області, підполковник міліції Андрій Геннадійович Акіменко від себе та від імені особового складу привітав із круглою датою членів громадської організації та вручив Грамоти за багаторічну сумлінну службу, вірність Присязі, виховання молодих працівників міліції на кращих традиціях старшого покоління, активну участь в роботі ветеранської організації О.Я. Смоляному, Л.Л. Мишку, В.С. Жартовському, В.І. Костенку, С.С. Лисенку, О.І. Сачку, М.Я. Смоляному. Матеріальну допомогу від обласної ветеранської організації Асоціації ветеранів МВС України отримали О.А. Люлюк, М.К. Дмитрюк, І.М. Гальченко.
Андрій Геннадійович зачитав вітання надіслані начальником ГУМВС України в Запорізькій області, генерал-майором міліції В.І. Сербою та головою ради Асоціації ветеранів МВС України Н.С. Граматуновою.
Почесними грамотами голови ради Асоціації ветеранів МВС України нагороджені В.В. Вернигор, С.М. Голояд, О.О. Польний, Р.Д. Ярошенко. Подяка начальника ГУМВС України в Запорізькій області висловлена Г.М. Єрьоменку.
Вручили Почесні грамоти голови ради Запорізької організації ветеранів України В.В. Усику, В.Ф. Щербаню, В.І. Скрибцю, А.Ф. Демченку та В.Ф. Кушнірчуку.
Голова районної організації Товариства Червоного Хреста України С.В. Кунєвич вручила продуктові набори І.М. Гальченку та В.Л. Мирошниченку. 
Потім ветерани внутрішніх справ вирішили деякі організаційні питання, зробили чергові членські внески. Після колективного фотознімку, попрямували відзначати ювілей до кафе-бару «Абсолют».
Вікторія РОВНА,
На фото автора депутат Запорізької обласної ради Геннадій Володимирович Леус вручає принтер голові ради організації Любові Василівні Абліцовій; члени організації.





Фото из ветеранского сайта куйбышевской милиции
http://vovd.zp.ua/index/istorija_u_fotografijakh/0-9











Неспокій правоохоронця

           Сергій Миколайович Голояд працював на посаді начальника Куйбишевського райвідділу УМВС вісім років і в 2000-му пішов на заслужений відпочинок. Ще довго після того до вчорашнього правоохоронця зверталися зане­покоєні громадяни, навіть телефонували додому. Він коректно пояснював, що вже не працює, і більшість чомусь дивувалася. А й справді, чоловік ще молодий, по­вен сил та енергії, вислуга вислу­гою, а на пенсії сидіти не годиться. Нині Сергій Миколайович - началь­ник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у Куйбишевському,  Розівському районах.
Починав кар'єру майбутній пра­воохоронець водієм бензовоза у рідній Благовіщенці. Після призову до війська Сергій Голояд пройшов навчання у Миколаєві, а потім ле­жала дорога до Німеччини. Служив наш земляк заступником командира взводу. Після армії Сергій прагнув продовжити навчання, здобути вищу освіту, реалізувати свій потенціал. Та й правоохоронець Іван Іванович Рибко все агітував юнака у міліцію. Сергій Миколайович вступив до Хар­ківського юридичного інституту (нині Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого). Навчався він на стаціонарі, тому можна було лише дивуватися терпінню і розу­мінню його дружини, Лідії Петрівни.
Почалася кар'єра правоохо­ронця у Куйбишевському
райвід­ділі міліції. Він тут виріс від слідчо­го до начальника райвідділу. Обі­ймав посади старшого слідчого, заступника начальника, після де­сяти років роботи прийняв еста­фету від попереднього керівника, Миколи Андрійовича Задесенца. Бути начальником великого ко­лективу - це непросто, зараз під керівництвом С.М. Голояда лише 5 працівників, а тоді було 112 під­леглих, в основному чоловіки.
- Ви знаєте, на новому робо­чому місці я зрозумів, що жінки старанніше ставляться до роботи, відразу виконують вказівки керів­ника, - поділився думками Сергій Миколайович.
Так ось, великий колектив, райвідділ, який працював у вели­кому районі. У розпорядженні пра­воохоронців лише три машини.
- Коли я розпочинав працю­вати слідчим, також не розкішно було із фінансуванням, але нам із бензином добре допомагали колгоспи, радгоспи, райспоживтовариство.
Яких тільки ситуацій не було за роки роботи С.М. Голояда у рай­відділі. Ні дня, ні ночі не проходило без пригод. Відразу дово­дилося вести по двадцять-тридцять справ. Злочини розкривали на вісімдесят від­сотків. Часто їздили до Доне­цької області.
- Добре мені запам'яталися два випадки, - згадує Сер­гій Миколайо­вич, - коли я ра­зом із Миколою Яковичем Смоляним поїхав у До­нецьку область, нам вдалося за­тримати крадіїв, які пограбували аптеку у Білоцерківці. Ризикували ми тоді... Молоді, гарячі. Якось із Василем Івановичем Скрибцем розбиралися із розівськими цига­нами, які викрали свиней в одному із колгоспів.
Є що згадати Сергію Микола­йовичу, кожен знає - у міліції ро­бота неспокійна. Вже спливло де­сять років, а Сергію Миколайовичу не забуваються безсонні ночі. Але якби можна було повернути час на­зад, він би без вагань знову обрав професію правоохоронця. Зараз у підполковника відносно спокій­не, розмірене життя. Діти дорослі, дочка Ольга закінчила універси­тет, факультет іноземних мов, а Ірина обрала юридичну професію, вона - адвокат.
Вікторія ПРИЧИНЕНКО, фото автора





Дві справи для одного

Зазвичай, кожен із нас обирає одну професію і старається виконувати свою роботу добросовісно. Головне, щоб вона приносила задоволення і гідно оплачувалася. Проте, чимало людей, які мають хист не лише до однієї справи, здатні спробувати у своєму житті декілька професій.
Олег Анатолійович Рябовол родом із Новокам’янки, але більшість свого життя провів у Куйбишевому. Тут він трудився, тут створив сім’ю і виростив дітей, уже навіть онука має. Дружина, Лариса Леонідівна, зараз працює у відділі архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства райдержадміністрації. Подружжя виховало трьох доньок Оксану, Юлію та молодшу Анну. Оксана подарувала батькам онука Микиту, яким дуже пишається Олег Анатолійович. Він зростає спортивним хлопчиком, як і дідусь у молодості займається дзюдо.

А починав трудову кар’єру О.А. Рябовол із Куйбишевської міжколгоспної будівельної організації учнем столяра. Виготовлення вікон, дверей було тоді заняттям для юного Олега. А в Куйбишевській міжколгоспній пересувній механізованій колоні райагробуду Олег Анатолійович трудився і майстром, і виконробом, і начальником будівельної дільниці. Робота тоді кипіла не лише у райцентрі. Сміле, Червоноселівка, Новоукраїнка – ось населенні пункти, де споруджувалися корівники у місцевих колгоспах. Брав участь О.А. Рябовол у зведенні консервного цеху у Куйбишевому, майстерні у селі Гусарка, житлових будинків у Зеленому Гаю. У райцентрі доклав руку до будівництва школи, багатоповерхівок, чотирикімнатну квартиру в одній із яких згодом і сам отримав. Найбільша гордість будівничого – приміщення поліклініки у Куйбишевому.
О.А. Рябовол обіймав і посаду головного інженера дирекції будівництва Куйбишевського цегельного заводу, який за своєю унікальність був один в усій Україні. Працював Олег Анатолійович і в структурному підрозділі Запорізького алюмінієвого виробничого комбінату.
Роки перебудови негативно позначилися на будівництві. Державне фінансування на цю галузь економіки припинилося. Роботи не стало, а в родині будівельника підростало троє дітей, яких треба було ставити на ноги.
У 1994 році Олегу Анатолійовичу запропонували працювати у правоохоронних органах. Тут він і знайшов своє друге покликання, бути стражем порядку та охороняти спокій жителів району. Коли довелося пройти курси початкової підготовки у Запорізькій школі міліції, за плечима Олега Анатолійовича була здобута вища освіта в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті. Тому така солідна біографія колишнього будівельника відкрила дорогу до служби в «органах». Помічник начальника райвідділу з тилового забезпечення, заступник начальника відділу по роботі з особовим складом, помічник начальника райвідділу – оперативний черговий чергової частини штабу, начальник відділу громадської безпеки Куйбишевського РВ УМВС – ось перелік посад Олега Анатолійовича Рябовола. Понад десять років віддав герой нашої розповіді службі у нашому райвідділі міліції. Обіймаючи керівні посади, колишній міліціонер зізнається, що почував себе не так комфортно, тому на пенсію пішов із посади чергового. Через деякий час Олег Анатолійович зрозумів, що сидіти вдома на пенсії – це не для нього. Тому став працювати начальником служби охорони у ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод».
О.А. Рябовол активний член Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України. За багаторічну сумлінну службу та активну громадську діяльність Олег Анатолійович нагороджений медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня, почесними грамотами, неодноразово йому видавалася грошова винагороду, оголошувалися подяки.
Ось так людина змогла реалізувати себе у двох професіях, корисних не лише для себе, а й для жителів нашого району.
Вікторія ПРИЧИНЕНКО,
фото автора.
40008-9






Погляд через роки

Перед вами фото, на них  ті ж самі люди – Микола Максимович Марочко і його син віктор. Відстань у часі між цими двома знімками – майже три з половиною десятиріччя. Ветеран війни і праці М.М. Марочко – людина шанована у Смирновому. Мешкає він по провулку Флотському, який саме за пропозицією колишнього мічмана і його однодумців перейменували (попередня назва провулок Камінний). Миколі Максимовичу було чотирнадцять років коли розпочалась Велика Вітчизняна. Наприкінці ж війни він зі зброєю в руках гнав ворога із нашої землі. Служив на території Прибалтики, спочатку був червоноармійцем, затим червонофлотцем. Тільки в 1954 році мічман Микола Максимович повернувся у рідне Смирнове.
М.М. Марочко спочатку навчився професії токаря, деякий час навіть працював за спеціальністю. А коли повернувся у Смирнове, Микола Максимовичу запропонували очолити місцевий клуб. Та більшість свого життя ветеран віддав пропаганді книги, більше двох десятків років завідував Олексіївською сільською бібліотекою.
Інший герой фотознімку – син М.М. Марочка Віктор. У 1981 році він закінчив Олексіївську середню школу. Після служби в армії вирішив працювати у міліції. Після кількох місяців роботи міліціонером у Куйбишевському райвідділі вступив на стаціонарне відділення факультету підготовки дільничних інспекторів міліції Донецької середньої спеціальної школи міліції МВС СРСР. Віктор Миколайович після закінчення першого курсу брав участь у охороні громадського порядку під час проведення Ігор Доброї Волі у Москві. А навчаючись на другому курсу – обрав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після навчання працював інспектором міліції.
Наприкінці восьмидесятих років Віктор Миколайович Марочко брав участь у ліквідації наслідків землетрусу у місті Кіровакан (Вірменська РСР). Того ж року вступив на перший факультет підготовки оперативно-начальницького складу Української академії внутрішніх справ. Після закінчення повернувся в Куйбишевський райвідділ міліції. Спочатку був слідчим, затим до виходу на пенсію у 2000 році, займав посаду заступника начальника райвідділу – начальника слідчого відділення.
Та й на заслуженому відпочинку Віктор миколайович Марочко такий же непосидючий, активний у громадському житті Куйбишевого. Зараз він – голова ради Куйбишевської районної громадської організації Асоціації ветеранів війни та інвалідів Чорнобиля  Запорізької області, заступник голови ради районної організації пенсіонерів МВС України. В.М. Марочко має медалі «Захиснику Вітчизни», «За сумлінну службу» ІІ і ІІІ ступенів, а також багато відомчих
медалей та нагрудних знаків.
Другий знімок – Миколи Максимовича і його сина Віктора Миколайовича Марочків зроблено наприкінці березня нинішнього року коли Микола Максимович відзначав свій 85-річний ювілей. Того дня зібралася дружна родина марочків, щоб вітати ювіляра. Капітан другого рангу запасу зустрічав гостей при повному параді – у військовій формі, при нагородах. Тоді й зафіксував батька і сина Марочків, щоб зрівняти фото, між якими – майже три з половиною десятки років.
Василь ПРОХОРОВИЧ,
фото автора.





Обговорили питання


На загальних зборах членів Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України виступила головний спеціаліст головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області Л.А. Бурякова. Вона проінформувала присутніх про пенсійне забезпечення пенсіонерів МВС України. Гостя відповіла на запитання щодо особливостей та порядку обчислення пенсії згідно із вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року. Про санаторно-курортне забезпечення говорив заступник голови ради Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України В.М. Марочко. Інші злободенні питання із членами організації обговорювали голова ради громадської організації Л.В. Абліцова, її заступник В.М. Марочко та секретар О.В. Зуб.
Вікторія РОВНА.



Обговорили на зборах
У загальних зборах Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України із 71-го члена, взяло участь 59 чоловік. Першим мав слово заступник голови ради організації В.М. Марочко. Він розповів про ситуацію, що склалася з наданням пільг за спожиту електроенергію пенсіонерами МВС України. Виступ Віктора Миколайовича доповнив провідний інженер Куйбишевського РЕМу В.О. Кльованик та член громадської організації В.Г. Зікій. З  приводу цієї проблеми виступили члени організації пенсіонерів В.І. Скрибець, С.М. Голояд та В.Г. Отрішко. Вони запропонували з приводу питання щодо пільг направити листа народному депутатові, голові Комітету з питань бюджету Верховної Ради України В.О. Баранову.
Далі В.М. Марочко оприлюднив інформацію про попередні підсумки виконання державою соціальних ініціатив Президента України В.Ф. Януковича. З приводу інших питань мали можливість висловитися голова ради організації Л.В. Абліцова та секретар ради О.В. Зуб.


Приємне і корисне
У залі засідань районної державної адміністрації відбулися чергові загальні збори членів нашої організації. На початку зборів заступник начальника районного відділу з кадрового забезпечення підполковник міліції Віктор Олексійович Довгополик вручив пам’ятну медаль «Відмінник прикордонних військ» Олексію Васильовичу Фоменку. А також ювілейні пам’ятні медалі «20 років слідчому апарату МВС України» Віталію Григоровичу Зікію, Петру Петровичу Познякову, Сергію Миколайовичу Сидоренку та автору цих рядків. Потім В.О. Довгополик розповів про стан справ у Розівському районному відділі та про працевлаштування його співробітників, які були скорочені у зв’язку з реорганізацією. Заступник начальника відповів на запитання присутніх щодо реформи правоохоронних органів в Україні.
Наступні проблеми, що піднімалися, були присвячені  підсумкам роботи VІ з’їзду ветеранів України та соціальним ініціативам Президента України В.Ф. Януковича. Детально обговорили пенсійне санаторно-курортне забезпечення, соціальний захист пенсіонерів МВС України, надання їм та членам їх сімей пільг і компенсацій, передбачених діючим законодавством.
Віктор МАРОЧКО,
заступник голови ради Куйбишевської районної громадської організації пенсіонерів МВС України.      




1982 г. Заместитель начальника Куйбышевского РО 
Белоцерковец В.И. проводит учение "Гром"




Подяка ветеранів Куйбишевського РВ


З різними проблемами  звертаються жителі району до депутата обласної ради, генерального директора КП «Облводоканал» Миколи Івановича Нікуліна. Допомагає він і Куйбишевській районній громадській організації пенсіонерів МВС України у вирішенні соціальних проблем.
На знімку Василя ПРОХОРОВИЧА: голова ради районної організації  пенсіонерів МВС України Л.В. АБЛІЦОВА і її заступник В.М. МАРОЧКО  дякують депутату обласної ради М.І. НІКУЛІНУ за допомогу і вручають Грамоту.

Комментариев нет:

Отправить комментарий