Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

среда, 11 сентября 2019 г.

Запорізький районний відділ міліції













 Руденко Олексій Васильович







Начальники відділу
















ІСТОРІЯ МІЛІЦІЇ
Запорізького району Запорізької області

         По всім статтям він, цей район – нащадок організованого ще до Великої Вітчизняної Війни – Верхньохортицького району. Цю назву він отримав від села Верхня Хортиця, яке в після військовий час зросталось з обласним центром          м. Запоріжжя, увійшовши до його території. Але центр району залишився там, де був перед початком війни, тобто на одній із запорізьких околиць.

         У теперішній час, як і тоді, територія району об’єднує населенні пункти по обидва береги Дніпра та розташована, переважно на північному заході Запорізької області, межує з Вільнянським, Василівським та Оріхівським районами Запорізької області та з трьома районами Дніпропетровської області і складає 1462 квадратних кілометри. Як і тоді, економіка району визначається тим, що його землі охоплюють більшу частину обласного центру. Більша частина 65-тисячного населення району зайнята у сільському господарстві. До війни,                                    6 верхньохортицьких радгоспів і 76 колгоспів вирощували зерно, технічні культури, овочі і фрукти, і вже на той час, досягали відносно високих врожаїв. Успішно розвивалось тваринництво.

         В самому райцентрі – селі Верхня Хортиця, ще до його об’єднання із Запоріжжям діяли відносно великі на той час промислові підприємства: заводи плавильного чавуну, імені Енгельса, вапняний, 4 цементних, видавництво, хлібоприймальний пункт, млин, інкубаторська станція, кузня, цехи промислової кооперації. Дійсно, у після військовий час, підприємства зростали, реконструювались. Значна частина обновлених підприємств діє і у теперішній час.

Зараз в економіці району також провідне місце належить сільськогосподарському виробництву. В галузевій структурі сільського господарства рослинництво становить 70 %, тваринництво – 29 %.

         Треба відмітити, що у передвійськовий час життєвий рівень працюючих, культура села неминуче виростали у всіх 60 населених пунктах. Діяли 46 середніх, семирічних і початкових шкіл, педагогічне училище, 28 бібліотек, клуби з кіноустановками майже у всіх населених пунктах, три лікарні, 4 амбулаторії, 16 медичних пунктів, в яких працювали викладачі з вищою і середньою спеціальною освітою.
         Звістка про віроломний напад фашистської Германії на нашу Батьківщину в повній мірі була зустрінута з деякою розгубленістю. Однак у всього населення ворожа агресія визвала односторонню кривду і гнів. Звідусіль відбулись масові мітинги і збори в трудових колективах. Одразу почалось створення підрозділів народного ополчення, до якого першими вступали кращі працівники, демонструючи особистим прикладом та готовністю груддю захищати Батьківщину.

         Запорізький район, як окрема територіальна одиниця існує 40 років. Офіційною датою створення Запорізького району вважається 14 січня 1965 року після від’єднання від Червоноармійського району (нині Вільнянський район), з яким він був об’єднаний два роки.

До заснування Запорізького районного відділу, начальником Верхньо-Хортицького районного відділення міліції МВС Запорізької області 07 січня 1954 року був призначений підполковник міліції Орлянський Дмитро Миколайович, 12 листопада 1918 року народження, уродженець с. Еремєєвка Градизького району Полтавської області, по національності – українець, освіта – середня спеціальна, у 1935 році закінчив 2 курс комунального технікуму м. Кременчук Полтавської області. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 15 листопада 1939 року рядовим 234 конвойного полку військ НКВС СРСР м. Новосибірськ. 12 жовтня 1944 року призначений на посаду паспортиста Пологівського РВ НКВС Запорізької області. 01 березня 1945 року призначений начальником паспортного столу Пологівського РВ НКВС Запорізької області. З 13 березня 1951 року по 07 січня 1954 року перебував на посадах начальника паспортного столу та заступника начальника по оперативній частині 4 відділення міліції МГБ               м. Запоріжжя. 07 січня 1954 року наказом МВС УРСР № 19 був призначений на посаду начальника, на якій Орлянський Д.М. перебував до 01 лютого 1963 року, після чого був призначений начальником відділу міліції виконкому Червоноармійської райради депутатів трудящих Запорізької області, який у червні 1969 року перейменований у відділ внутрішніх справ Вільнянського райвиконкому Запорізької області. Наказом начальника УВС області № 317 о/с від 29 грудня 1971 року Орлянський Д.М. звільнений у відставку на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: медаллю „За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 р.р.”, медаллю „За бойові заслуги”, медалями „За бездоганну службу” 1 та 2 ступеню, медаллю „За відмінну службу по охороні громадського порядку”, медаллю „20 років Перемоги у Великій Вітчизняній Війні”, ювілейною медаллю „50 років Радянській Міліції”, ювілейною медаллю „За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна”, за довголітню те бездоганну службу в ОВС та звільненням на пенсію іменними наручними годинниками та грамотою МООП УРСР. 

Першим начальником Запорізького районного відділу 19 квітня 1965 року був призначений полковник міліції Куньов Дем’ян Дмитрович, 10 жовтня 1935 року народження, уродженець с. Федорівка Приазовського району Запорізької області, по національності – болгарин, освіта – вища юридична, у 1964 році закінчив Вищу школу МВС УРСР. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 01 жовтня 1959 року, де перебував на посадах в оперативних підрозділах служби боротьби із крадіжками соціалістичної власності УООП Запорізької області. 08 січня 1965 року він був призначений виконуючим обов’язки начальника районного відділу, який на той час мав офіційну назву – відділ міліції виконкому Запорізької райради депутатів трудящих Запорізької області, а 19 квітня 1965 року наказом начальника УООП Запорізької області був призначений на вказану посаду.
Спочатку адміністративна будівля відділу складалася з одного приміщення, яке було побудоване ще у довоєнні роки та до теперішнього часу розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Істоміна буд. 3. На подвір’ї була розташована будівля, в якій тримали коней з одного боку та кімната для затриманих з другого, також біля неї знаходився сарай з сіном для коней, які слугували для пересування співробітників на обслуговуємій території.
На посаді начальника відділу Куньов Д.Д. перебував до 22 червня 1977 року, після чого він був призначений начальником 5-го відділу (відділ виконавчо-виправних установ) УВС Запорізького облвиконкому, а з 14 липня 1986 року наказом начальника УВС області № 168 о/с від 11 липня 1986 року був звільнений за ст. 67 п. „б” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: медалями „За бездоганну службу” 1,2 та 3 ступенів, нагрудним знаком „За відмінну службу в МВС”, ювілейною медаллю „50 років Радянській Міліції”, медаллю „За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження        В.І. Леніна” та 3 грамотами МВС. 

         Другим начальником районного відділу 23 червня 1977 року був призначений підполковник міліції Московка Олексій Захарович, 26 вересня 1937 року народження, уродженець хутору Гордеїв Трухінської сільської ради Обливського району Ростовської області Росії, по національності – українець, освіта – вища юридична, у 1963 році закінчив юридичний факультет Одеського державного університету. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 01 вересня 1954 року, при зарахуванні курсантом Ташкентської школи міліції МВС СРСР, яку він закінчив 09 жовтня 1956 року. Після закінчення учбового закладу був направлений для проходження служби в Запорізьку область та призначений на посаду оперуповноваженого карного розшуку міськвідділу міліції                    м. Запоріжжя, після чого перебував на різних посадах в службах дільничних інспекторів, слідчих та на керівних посадах у Чернігівському РВМ та Токмакському РВМ Запорізької області. 01 лютого 1965 року був призначений старшим слідчим Запорізького райвідділу міліції Запорізької області. Як перспективний співробітник просувався по службі і 25 листопада 1971 року був призначений начальником слідчого відділення райвідділу. 23 червня 1977 року наказом № 149 начальника УВС Запорізької області призначений начальником районного відділу, який на той час мав офіційну назву – відділ внутрішніх справ Запорізького райвиконкому Запорізької області.
За час перебування в посаді під його керівництвом була добудована адміністративна будівля для служб дільничних інспекторів міліції та боротьби із крадіжками соціалістичної власності. На той час у районному відділі проходило службу 55 співробітників, з них основні: 8 дільничних інспекторів міліції, 4 співробітника карного розшуку, 2 слідчих, 4 оперуповноважених служби боротьби із крадіжками соціалістичної власності та інші служби. За період часу з 1980 року по 1984 роки під його керівництвом була добудована адміністративна будівля з одного напрямку для служб паспортного столу та відділення кадрів та з другого напрямку для слідчого відділення і чергової частини, де розмістились слідчі, а також приміщення для розміщення затриманих і заарештованих осіб.
На посаді начальника відділу Московка О.З. перебував до 13 квітня 1988 року, після чого наказом начальника УВС області № 65 о/с був звільнений за ст. 67 п. „а” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений медалями „За бездоганну службу” 1,2 та 3 ступенів.

Третім начальником районного відділу 29 березня 1988 року був призначений полковник міліції Сінченко Анатолій Іванович, 09 листопада 1952 року народження, уродженець села Новоуспенівка Веселівського району Запорізької області, по національності – українець, освіта – вища юридична, у 1978 році закінчив повний курс Рязанської вищої школи МВС СРСР та у 1986 році Академію МВС СРСР. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 01 вересня 1974 року, при зарахуванні слухачем Рязанської вищої школи МВС СРСР, яку він закінчив 26 липня 1978 року. Після закінчення учбового закладу він був направлений для проходження служби в Запорізьку область та призначений на посаду інспектора карного розшуку ОВС Орджонікідзевського райвиконкому м. Запоріжжя, після чого перебував на посадах в слідчих підрозділах. З 01 серпня 1984 року по 06 серпня 1986 року перебував на посаді слухача Академії МВС СРСР. Після закінчення вищого навчального закладу був призначений старшим слідчим контрольно-методичного відділу слідчого управління УВС Запорізького облвиконкому. Як перспективний співробітник просувався по службі і наказом начальника УВС Запорізької області № 58 о/с від 31 березня 1988 року був призначений начальником районного відділу, який на той час мав офіційну назву – відділ внутрішніх справ Запорізького райвиконкому Запорізької області. На посаді начальника відділу Сінченко А.І. перебував до 26 травня 1994 року, після чого призначений заступником начальника управління – начальником міліції громадської безпеки УВС м. Запоріжжя, а 23 жовтня 1995 року призначений начальником управління карного розшуку УМВС України в Запорізькій області, після чого призначений на іншу керівну посаду. 05 січня 2000 року наказом начальника УМВС області № 1 о/с, Сінченко А.І. звільнений за ст. 64 п. „б” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: нагрудним знаком „Відмінник міліції”, пам’ятним знаком Академії МВС СРСР, Ювілейною медаллю „70 років Збройним силам СРСР”, 2 нагрудними медалями „За відзнаку в службі” та медалями „За бездоганну службу” 2 та 3 ступенів.

         Четвертим начальником районного відділу 10 червня 1994 року був призначений полковник міліції Заболотний Анатолій Миколайович, 10 травня 1954 року народження, уродженець хутору Терноватка Запорізького району Запорізької області, по національності – українець, освіта – вища юридична, у 1990 році закінчив Київську вищу школу МВС СРСР. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 18 грудня 1974 року з посади міліціонера 2 розряду відділу внутрішніх справ Запорізького райвиконкому Запорізької області. Після чого перебував на посадах в службах дільничних, чергової частини, дізнання та карного розшуку. Як перспективний співробітник просувався по службі і 28 травня 1993 року призначений заступником начальника відділу організації розкриття злочинів проти особи, розшуку злочинців управління карного розшуку УВС Запорізької області. 10 червня 1994 року наказом начальника УВС Запорізької області № 96 о/с, призначений начальником районного відділу, який на той час мав офіційну назву – відділ внутрішніх справ Запорізького району Запорізької області. На посаді начальника відділу Заболотний А.М. перебував до 01 червня 1996 року, після чого призначений в оперативний підрозділ УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. 01 жовтня 1998 року призначений заступником начальника управління – начальником розвідувально-зонального відділу УБОЗ УМВС України в Запорізькій області. 27 лютого 2001 року наказом начальника УМВС області № 57 о/с був звільнений за ст. 65 п. „а” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: нагрудним знаком „За відмінну службу в МВС” та 2 медалями „За бездоганну службу” 2 та 3 ступенів.

         П’ятим начальником районного відділу 15 липня 1996 року був призначений підполковник міліції Лось Павло Петрович, 24 січня 1963 року народження, уродженець м. Запоріжжя, по національності – українець, освіта – вища юридична, у 1996 році закінчив Українську Академію внутрішніх справ. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 01 жовтня 1985 року після зарахування курсантом Дніпропетровської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, яку закінчив 29 серпня 1987 року. Після закінчення навчального закладу 16 жовтня 1987 року був призначений на посаду дільничного інспектора міліції відділу внутрішніх справ Ленінського райвиконкому м. Запоріжжя.           25 липня 1989 року був зарахований слухачем Київської вищої школи МВС СРСР імені Ф.Е. Дзержинського, яка за час навчання була перейменована в Українську академію внутрішніх справ, яку він закінчив 31 липня 1992 року. Після закінчення вищого навчального закладу призначений на посаду слідчого відділу внутрішніх справ Запорізького району. Як перспективний співробітник просувався по службі і 25 січня 1994 року був призначений заступником начальника відділу – начальником слідчого відділення районного відділу. 22 липня 1996 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області № 119 о/с був призначений начальником районного відділу.
За час перебування в посаді під його керівництвом у серпні 1997 року основні службі райвідділу: чергова частина, штаб, слідче відділення, відділення карного розшуку, канцелярія та бухгалтерія, були переміщені до адміністративної будівлі колишнього Запорізького районного військового комісаріату, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шушенська, буд. 14. В адміністративній будівлі був зроблений капітальний ремонт, обладнана чергова частина з кімнатами для доставлених, а у старій адміністративній будівлі були розміщені служби: дільничних інспекторів, державної служби боротьби з економічною злочинністю, дізнання, кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Також на території відділу у приміщенні колишнього відділення ДАІ, після капітального ремонту була обладнана кімната для відпочинку, в якій була побудована лазня.
На посаді начальника відділу він перебував до 17 жовтня 2000 року, після чого він був призначений на посаду начальника Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. 09 жовтня 2003 року наказом начальника УМВС області № 280 о/с він був звільнений за ст. 65 п. „а” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату, а також нагороджений: нагрудним знаком „За відзнаку в службі” 2 ступеню та цінним подарунком.

Шостим начальником районного відділу 31 жовтня 2000 року був призначений полковник міліції Луньов Олександр Андрійович, 19 травня 1954 року народження, уродженець міста Костянтинівка Донецької області, по національності – росіянин, освіта – вища юридична, у 1986 році закінчив Одеський державний університет. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 07 липня 1976 року з посади дільничного інспектора міліції Костянтинівського міськрайвідділу внутрішніх справ УВС Донецької області. Після чого перебував на посадах в службах чергової частини та слідчого підрозділу лінійного відділення внутрішніх справ на ст. Мелітополь Придніпровського УВС на транспорті. Як перспективний співробітник просувався по службі і 13 вересня 1995 року призначений начальником відділу внутрішніх справ Якимівського району Запорізької області. 31 жовтня 2000 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області № 324 о/с, був призначений начальником Запорізького районного відділу УМВС України в Запорізькій області. На посаді начальника районного відділу він перебував до 27 лютого 2001 року, після чого він був призначений заступником начальника УАСМ УМВС України в Запорізькій області. 14 серпня 2001 року призначений заступником начальника відділу дізнання УМВС України в Запорізькій області. 04 квітня 2002 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області № 105 о/с він був звільнений за ст. 65 п. „а” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: 2 медалями „За бездоганну службу” 2 та 3 ступенів та почесною грамотою МВС України.

Сьомим начальником районного відділу 27 лютого 2001 року був призначений полковник міліції Савчук Володимир Анатолійович, 28 жовтня 1955 року народження, уродженець міста Запоріжжя, по національності – українець, освіта – вища юридична, у 1984 році закінчив Київську вищу школу МВС СРСР. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 01 жовтня 1977 року після зарахування курсантом Дніпропетровської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР, яку закінчив 01 липня 1979 року. Після закінчення навчального закладу був призначений на посаду дільничного інспектора міліції відділу внутрішніх справ Жовтневого райвиконкому м. Запоріжжя. З 01 серпня 1981 року по 30 серпня 1984 року перебував на посаді слухача Київської вищої школи МВС СРСР. Після чого перебував на посадах в оперативних підрозділах УВС Запорізького міськвиконкому та відділу внутрішніх справ Комунарського райвиконкому м. Запоріжжя. Як перспективний співробітник просувався по службі і 09 жовтня 1989 року був призначений начальником відділення профілактики відділу внутрішніх справ Комунарського райвиконкому                  м. Запоріжжя. На вказаній посаді він перебував до 05 листопада 1991 року після чого був призначений начальником відділення по керівництву дільничними інспекторами міліції відділу внутрішніх справ Комунарського райвиконкому       м. Запоріжжя. З 20 серпня 1992 року до 27 лютого 2001 року перебував на посаді заступника начальника відділу – начальника міліції громадської безпеки Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. 27 лютого 2001 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області № 65 о/с, був призначений начальником Запорізького районного відділу УМВС України в Запорізькій області. На посаді начальника районного відділу він перебував до 11 грудня 2002 року, після чого він був відкомандирований до Запорізького юридичного інституту МВС України, де у теперішній час перебуває на посаді начальника курсів післядипломної освіти. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: 2 медалями „За бездоганну службу” 2 та 3 ступенів.

Восьмим начальником районного відділу 15 квітня 2003 року був призначений майор міліції Лезінський Артур Анатолійович, 29 червня 1973 року народження, уродженець міста Запоріжжя, по національності – росіянин, освіта – вища юридична, у 1999 році закінчив Запорізький юридичний інститут та у 2000 році закінчив Національну академію внутрішніх справ України. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 10 лютого 1994 року з посади молодшого інспектора карного розшуку оперативно-пошукової групи карного розшуку УВС                   м. Запоріжжя. Після чого перебував на посадах оперативного співробітника відділу БНОН Запорізького міського управління. Як перспективний співробітник просувався по службі і 15 грудня 1998 року був призначений начальником відділення по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Шевченківського районного відділу ЗМУ. З 15 лютого 2000 року по 26 жовтня 2000 року перебував на посаді слухача Національної академії внутрішніх справ України. З 26 жовтня 2000 року по 15 квітня 2003 року перебував на посадах першого заступника начальника відділу – начальника кримінальної міліції Комунарського та Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. 15 квітня 2003 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області № 103 о/с призначений начальником Запорізького районного відділу УМВС України в Запорізькій області.
За час перебування в посаді під його керівництвом процент розкриття навмисних вбивств та тяжких тілесних ушкоджень склав 100%. Також значно була укріплена матеріально-технічна база районного відділу. Так було отримано 5 нових службових автомобілів, з яких 3 автомобілі придбано за спонсорські кошти, а 2 автомобілі отримано від УМВС України в Запорізькій області. За спонсорські кошти для потреб слідчого відділення, відділення дізнання та штабу було придбано 7 комп’ютерів та 5 принтерів. Зроблений євроремонт приміщення чергової частини та фойє адмінбудівлі районного відділу. Встановлені 2 нових опалювальні котли для двох адмінбудівель. У 2004 році в с. Біленькому Запорізького району було виділене та відремонтоване приміщення колишньої сільської ради під будинок дільничного інспектора міліції, в якому з того часу з родиною проживає дільничний інспектор міліції старший лейтенант міліції Шмалій Олександр Іванович.
На посаді начальника районного відділу Лезінський А.А. перебував до 08 серпня 2005 року. Після чого  був призначений заступником начальника відділу карного розшуку Запорізького міського управління УМВС України в Запорізькій області, а 04 жовтня 2005 року призначений начальником відділу боротьби зі злочинами пов’язаними з торгівлею людьми, де він проходить службу у теперішній час. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та міністерства, а також нагороджений: медаллю „За сумлінну службу” 3 ступеню, нагрудним знаком „За відзнаку в службі” 2 ступеню та пам’ятним знаком НАВСУ.

Дев’ятим начальником районного відділу 08 серпня 2005 року був призначений підполковник міліції Ломейко Володимир Іванович, 03 серпня 1961 року народження, уродженець села Орлянка Василівського району Запорізької області, по національності – українець, освіта – вища юридична, у 1995 році закінчив Українську академію внутрішніх справ. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 28 січня 1982 року з посади міліціонера 5 взводу ОБППСМ УВС Запорізького міськвиконкому. Після чого перебував на посадах в службах чергової частини та слідчого підрозділу. Як перспективний співробітник просувався по службі і 01 вересня 1998 року був призначений начальником Новомиколаївського районного відділу УМВС України в Запорізькій області. З 09 грудня 1999 року по 29 червня 2000 року перебував на посаді начальника відділення дозвільної системи відділу організації охорони громадського порядку Управління адміністративної служби міліції УМВС України в Запорізькій області. З 29 червня 2000 року по 04 квітня 2002 року перебував на посадах заступника начальника відділу – начальника міліції громадської безпеки Хортицького та Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. З 04 квітня 2002 року по 08 серпня 2005 року перебував на посадах оперативного співробітника в черговій частині та інспекції штабу УМВС України в Запорізькій області.             08 серпня 2005 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області     № 332 о/с призначений начальником Запорізького районного відділу УМВС України в Запорізькій області. На посаді начальника районного відділу він перебував до 31 грудня 2005 року, після чого наказом начальника УМВС України в Запорізькій області від 30 грудня 2005 року № 512 о/с він був звільнений за       ст. 65 п. „а” на пенсію. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату, а також нагороджений: медаллю „За сумлінну службу” 2 ступеню та 2 рази занесений на дошку пошани.

Десятим начальником районного відділу 07 лютого 2006 року був призначений підполковник міліції Гвай Максим Олександрович, 05 січня 1970 року народження, уродженець міста Севастополь, по національності – росіянин, освіта – вища, у 1991 році закінчив Вище політичне училище ім. 60 річчя ВЛКСМ ВВ МВС СРСР та вища юридична, у 1998 році закінчив Університет внутрішніх справ. Службу в органах внутрішніх справ розпочав 01 серпня 1987 року з посади курсанта Вищого політичного училища ім. 60 річчя ВЛКСМ ВВ МВС СРСР.  Після закінчення навчального закладу був призначений заступником командира 1 роти по військово-політичній роботі 1 батальйону 547 полку 95 дивізії ВВ МВС СРСР. Також займав різні посади в службах інспекції неповнолітніх та слідчого підрозділу Гагаринського та Ленінського районних відділів УМВС України в       м. Севастополі. Як перспективний співробітник просувався по службі і 15 травня 1998 року був призначений заступником начальника відділу – начальником слідчого відділення Ленінського РВ УМВС в м. Севастополі. 16 лютого 2004 року був переведений до м. Запоріжжя і призначений на посаду заступника начальника відділу – начальника слідчого відділення Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. З 09 червня 2005 року по 07 лютого 2006 року перебував на посаді начальника Новомиколаївського РВ УМВС України в Запорізькій області. 07 лютого 2006 року наказом начальника УМВС України в Запорізькій області № 39 о/с призначений начальником Запорізького районного відділу УМВС України в Запорізькій області, де перебуває на службі у теперішній час. За час проходження служби неодноразово заохочувався керівництвом обласного апарату та МВС України, а також нагороджений: медаллю „За сумлінну службу” 3 ступеню та нагрудним знаком „За відзнаку в службі” 2 ступеню.

1. Начальник РОВД Синченко А.И. (слева) с работниками
прокуратуры во время расследования убийства
Стрижилецкого. 26.05.1991 г.

 Начальник ГАИ Матвейко В.В.  во время проведение ТО в совхозе «Лисогорский».




5. Сотрудники Чалаплюк В.С., Пазынич И.И.,
Пильщик А.А., Марченко В.Е.

6.Начальник УИМ  майор милиции Гретченко Л.Л.


8. Начальник РОВД Синченко А.И. и его заместитель
Шмитько А.Г. на встрече с ветеранами

9. Оперуполномоченный УР Туйнов Николай Павлович


Личный состав с начальником отдела Заболотним А.Н.

12. День Победы. 2009 г.

13. День Победы. 2009 г.

16. Начальник ГАИ Матвейко В.В.  во время проведение
ТО в совхозе «Рассвет». Апрель 1981 г.

17. Полковник милиции Кунев Демьян Дмитриевич

18. Начальник ГАИ Матвейко Василий Владимирович 

19. Работники ГАИ во время проведение ТО в совхозе Ильича. Апрель 1966 г.


24. Начальник РОВД Московка А.З. в музее милиции. 1984г.

Личный состав отдела в музее милиции.1984 г.
Личный состав отдела в музее милиции.1984 г.

Личный состав отдела в музее милиции.1984 г.

26. Начальник РОВД Московка А.З. и УИМ Попов Г.И.
во время заседания Кушугумского поссовета


1985. Вручение грамот на День милиции.



35. Начальник РОВД Московка А.З. (справа) на стрельбах
личного состава РОВД. Лето 1984 г.

36.1968 г. Группа сотрудников запорожской милиции – фронтовиков награжденных  правительственными наградами согласно Указу ПВС СССР от 12.06.1968 г.

37. 90-е годы. Личный состав  во главе с начальником Синченко А.И.

38. Личный состав РОВД во время экскурсии на о.Хортица.



1978 г. Начальник Запорожского РО Московка А.З.
проводит политзанятия

1979 г. Строевой смотр

1985 г. Начальник Завпорожского РО Московка А.З.
выступает на заседании райисполкома





О работе в милиции Верхне-Хортицкого (Запорожского) района
(из воспоминаний Мальцева Ивана Петровича)


Учитывая отсутствие кадров милиции, 2-х годичная программа школы милиции была закончена в декабре 1946 года с отличием. В звании младшего лейтенанта милиции я прибыл в Запорожье, где начальником УНКВД был полковник Роговцев, а нач.милиции области  Казаков Сергей Михай­лович.
Руководством  я был назначен на должность начальник милиции Верхне-Хортицкого района  Запорожской области ( ныне Запо­рожского района). С января 1946 года по 1952 год работал в указанном районе в труднейшие годы послевоенного периода. В народе разруха, голод, нищета. Кадры милиции были малочислены и малограмотны, однако они вели борьбу исключительно добросовестно, не считаясь ни с личным временем, ни  с тем, что у них были семьи. Полуголодные, с утра до часов ночи, без всяких выходных и праздников, к тому ке зарплата была минимальная.
Начальник городской милиции в то время получал зарплату 90 рублей.
Были дерзкие грабежи с убийствами. Грабили и без того, маломощные колхозы, совхозы. Увозили скот, зерно. Убивали в колхозах за килограмм сухарей.

Пример: В поселке Яворницкого Николайпольского сельского совета, весной 1947 года, перед весенней посевной  компанией в колхоз привезли ссуду - посевной мате­риал (пшеницу, ячмень, подсолнух и три туши бара­нина на питание людей. Вечером все это было помеще­но в кладовую. На дверях повесили амбарный замок и поста­вили сторожа - мужчину с ружьем. На утро в этом колхозе произошел грабеж, сторожа у кладовой не обнаружили, на две­рях кладовой сорван замок и было вывезено весь посевной материал до З-х тонн. В то утро я и начальник НКВД Верхне-Хортицкого района  того времени подполковник СТУСЬ Павел Андреевич получили задание райкома партии - найти похищенное зе­рно и продукты питания, т.к. срывается весенне-посевная компания в колхозе.
Оперативно провели операцию по раскрытию указанного преступления (грабеж). По прибытию на место происшествия вскорости, в заброшенной глубокой яме, накрытой крышкой, а сверху положен дикий камень. Нашли связанного сто­рожа с кляпом во рту, еле живого, а через 10 часов все бы­ло найдено на территории правого берега г. Запорожья ж возвращено колхозу.
Арестовано было по данному преступлению более 10 человек бандитов во главе с бывшим председателем этого ко­лхоза Чернобылева.
В тот период в районе работал тов. Касиль Афанасий, лейтенант милиции, совсем малограмотный, оперуполномоченный ОБХСС, в возврасте до 50 лет, настолько добросовестно, с задором, искренне. Этот человек раскрывал массу преступ­лений: групповое хищение должностными лицами на заводе"Ковкий чугун”. Директорами, главными бухгалтерами присваивались сотни ты­сяч государственных средств.
В осеннее время I950 года из г. Ленинграда приехала семья (родители с ребенком, мальчик лет 7-8)  в гости к ро­дственникам в поселке В.Хортица. Перед вечером мальчик играл на улице, и когда ребенок понадобился родителям, стали его искать и вдруг увидели на дороге лежит труп их ребенка с отрезанной головой.
Когда стало известно нам, руководству милиции, были срочно приняты все меры оперативного действия по раскрытию данного, не только особенного, но и выходящего из ра­мок законодательства, преступления.
По прибытию да место происшествия, нам рассказам, что такое преступление могли совершить только цигане, табор ко­торых стоял в 2х километрах на лугу Хортицкого района, а спустя час тому назад убыл в сторону г. Днепропетровска.
Была организована оперативная группа из работников ББ (борьбы с бандитизмом) и уголовного розыска УВД 3апорожской области, на автомашине с розыскными собаками во главе с начальником уголовного розыска полковником Богантенко, нач. отдала ББ Усановичем и  другими. Догнали табор циган, окружили их и предложили барону выдать преступников, в случае отказа все мужчины будут задержаны.
От барона получили отказ. Тогда все подозреваемые в данном  преступление мужчины были задержаны (более 20 человек) и привезены в г. Запорожье. Были изоблечены два цигана в данном преступлении, которые сознались и пока­зали голову мальчику, зарытую в земле в 8 километрах от ме­ста совершенного преступления.
Эти два преступника были осуждены к высшей мере наказа­ния - расстрелу.
В І951 году в В-Хортицу приехала семья из г. Львова на постоянное место жительства, остановившись у родственников. После приезда на вторую ночь в этом доме бандиты взломали окна, проникли в дом, повязали людей, закрыв их глаза и рот забрали все ценное вещь, деньги, золото, упаковали в 4х чемоданах и скрылись.
В ночное время в темноте и в испуге, хозяева не могли запомнить приметы преступников, только по разговору могли определить, что было не менее четырех. Преступники не оста­вили после себя никаких следов. Занимался расследованием этого преступления отдел ББ и  уголов­ного розыска УВД, возглавляемые  Школьняк и Усанович. Никаких результатов. Меня в то время не было, я находился в отпуске и спустя 3 дня после этого случая я приступил к ра­боте, подключился к расследованию этого особо опасного преступления. Личный мой осмотр места происшествия и опрос граждан так же ничего не дал и тогда через "своих” лиц, мною было установлено, что одна женщина (назовем ее Иванова), жительница поселка В.Хортица рано утром в день ограбления ехала в г. Днепропетровск по своим делам попутной автомашиной, и когда она подошла на остановку дороги Запорожье - Днепропетровск, то увидела 4-х мужчин с большими чемоданами, ожидавших попутную автомашину.
Вскорости подошла автомашина и водитель забрал всех ожидавших. Когда происходила посадка в кузов машины, у одно­го мужчины из кармана выпал пистолет на землю, все это ви­дела женщина. Под Днепропетровском эти четверо вышли с маши­ны напротив городского кладбища.
Нашли эту женщину и она все подтвердила. Тогда было принято решение выехать в г. Днепропетровск. Оперативная группа во главе с нач. районным отделом НКВД Стусем П.А., вместе с этой женщиной выехала бортовой автомашиной, доехали до того места, где вставали неизвестные и поехали по грунтовой дороге в сторону кладбища. На тихой скорости, женщина сидела в кабине машины и вдруг увидела впереди идущих навстречу этих 4х мужчин, подозревавших в бандитизме, дала знать об этом оперативной группе. И когда автомашина поравнялась с неизвестными, оперативные работники с машины спрыгнули бан­дитам на плечи с такой скоростью, что те не успели опомнится, как были связаны и обезоружены. На кладбище нашли место, где они проводили время и так же было найдена часть награбленных вещей.
Эта четверка бандитов представляла собой особо опасных преступников, бежавших из мест заключения, неоднократно су­димых, разыскиваемых во всесоюзном розыске. Руководитель этой бандитской группы был некий Масленников.
В процессе расследования, было установлено, что эти ба­ндиты совершили ряд грабежей и убийств не только в Запорожс­кой области, но и в других городах УССР.
Полный текст воспоминаний Мальцева И.П. читайте здесь


Комментариев нет:

Отправить комментарий