На
заре создания Украинского государства некоторые достойные и уважаемые
сотрудники запорожской милиции участвовали в выборах в Верховную Раду Украины в
качестве кандидатов в народные депутаты. Одним из них был полковник милиции
Павел Кузьмич Федотюк, пользовавшийся заслуженным авторитетом в запорожской
милиции. К сожалению, выборы 1994 года не увенчались успехом, и депутатский корпус лишился профессионала в
области уголовного и административного права, который бы очень много
сделал в строительстве законодательства
Украины, как это делал до этого наш коллега Виктор Михайлович Слесаренко.
Вашему вниманию предлагаются некоторые агитационные материалы предвыборной
кампании полковника милиции Федотюка П.К.
Федотюк Павел
Кузьмич
Павел Кузьмич Федотюк полностью разделяет программу реформ и преобразований
вывода страны из экономического кризиса, которую предлагает межрегиональный
фонд реформ, возглавляемый экс-премьер министром Леонидом Кучмой и бывшим зам.
председателем ВС Украины Гриневым.
Основные тезисы предвыборной программы П.К.Федотюка :
- независимое
государство Украина в едином экономическом союзе с Россией, Белоруссией и другими
государствами СНГ ;
- принятие
Конституции, отвечающей, в первую очередь, основным нормам правового
демократического государства ;
-равенство перед законом - от президента и члена
правительства до каждого гражданина.
Гарантии социальной
защиты населения:
-
обеспечение
трудозанятости;
-
индексация всех
видов вкладов;
-
равенство нации и
языков.
Отдайте свои голоса за Павла Кузьмича Федотюка ,
который будет бороться за соблюдение конституционных норм и законов в
Парламенте и в государстве.
КАНДИДАТ
В НАРОДНЫЕ ДЕПУТАТЫ УКРАИНЫ ПО ЛЕВАНЕВСКОМУ ИЗБИРАТЕЛЬНОМУ ОКРУГУ N 180
ФЕДОТЮК ПАВЕЛ КУЗЬМИЧ
Павел
Кузьмич Федотюк родился 1 сентября 1936 года в сельской семье на Житомирщине. В
1937 году его отец был репрессирован, в 1943-м освобожден и добровольцем ушел
на фронт, 28 мая 1945 года погиб под Берлином, в 1958 году реабилитирован
посмертно. Мать осталась одна с тремя детьми. Работала в колхозе.
В 1955 году П.К.Федотюк
с золотой медалью закончил среднюю школу, а в 1960 году - с отличием -
юридический факультет Львовского государственного университета и был направлен
на службу в органы внутренних дел Запорожской области.
Тридцать три года Павел
Кузьмич Федотюк отдал борьбе с преступностью. Он прошел трудный путь от рядового сотрудника до полковника - начальника
управления по исполнению наказаний УВД Запорожской области.
За безупречную службу награжден 8 медалями.
Главным в деятельности депутата, пришедшего в
Парламент из правоохранительных органов, П.К.Федотюк считает последовательное и
бескомпромиссное наступление на преступность, особенно организованную, в сфере
экономики.
ПАВЕЛ КУЗЬМИЧ ФЕДОТЮК - ЧЕЛОВЕК, ПОЛИТИК, ПРОФЕССИОНАЛ
Мнения о
кандидате
Владыка Василий, епископ
Запорожский и Мелитопольский:
- Есть ряд кандидатов в народные депутаты, на которых
православная церковь возлагает большие надежды. Один из них - Павел Кузьмич
Федотюк. Я уверен: такой человек может
решить многие светские проблемы.
А.Ф.Сагайдачный, председатель
правления областной организации партии Центра - «Гражданское согласие»:
- Знаю
П.К.Федотюка без малого 30 лет. Хороший семьянин. Высоко профессиональный
юрист. Житейская мудрость, уважение к людям, независимо от общественного
положения, - вот характерные черты этого человека. По моему глубокому убеждению
именно такие люди в состоянии вывести нашу
страну из кризиса, именно такие депутаты нужны в Парламенте.
А.Г.Пянтковский, начальник УВД
области, генерал-майор милиции:
- Павел
Кузьмич - опытнейший руководитель, организатор и воспитатель подчиненных. В
самых трудных, подчас экстремальных ситуациях он находит единственно правильное решение
вставшей перед ним задачи. Умение по - государственному мыслить, увидеть проблему как бы со
стороны, а значит свежим глазом, - все это, безусловно, понадобится в Парламенте.
Все это присуще Павлу Кузьмичу Федотюку. Побольше бы таких людей в нашей
системе, да и в будущем Парламенте.
ВІН ХОЧЕ
СПРАВЕДЛИВОСТІ
Нарис про
кандидата
Павло
Кузьмич Федотюк. Уперше з ним
познайомився років двадцять з лишком тому, коли писав нарис про міліцейські будні, а він,
працівник карного розшуку, відзначився при розкритті злодійської зграї,
що орудувала в Запоріжжі.
Пізніше сам Павло Кузьмич нерідко виступав в обласних газетах
як керівник різних підрозділів обласного управління внутрішніх справ,
йшлося в них про необхідність
тісного зв'язку з громадськістю,
профілактики правопорушень, про
увагу до молоді, зокрема до тих юнаків, які відбули покарання і через байдужість керівників
та громадських організацій до їх складної долі могли знову опинитися за ґратами. Але ж писав не про себе, і тому мало хто із запоріжців знав, що коли поспішно
знімали з посади другого секретаря
обкому партії, то це було
пов'язано з розкриттям групи
злочинців на фірмі «Меблі»: було доведено, що той секретар, брав
хабарі... імпортними гарнітурами і міг
сидіти на одній лаві зі злочинцями - торговельниками. Секретар
став доцентом у політехнічному вузі однієї з областей і читав студентам
лекції з радянської соціалістичної економіки. Така була тоді кадрова
політика... А Павло Федотюк у цей час слухав лекції в Московській міліцейській
академії, куди його поспішно теж відрядили,
щоб не «розкручував далі». Справу закінчували інші, які й довели її до
суду. Керівникам фірми дали різні строки
позбавлення волі.
Так уже склалося, що він брав
участь у розкритті злочинів торговельної мафії не один раз і, отже, не раз
ходив по лезу ноша: злочинці уміли ховати кінці у воду, тобто підмінювати одні накладні
іншими, обмінюватися безтоварними
накладними тощо. Це було і у «фруктовій»
справі, коли ділки радгоспу «Бахчисарайський» і одного з овочевих торгів Запоріжжя злигалися і
привласнили чималу суму грошей. Розкрили
цей злочин працівники Запорізької і Кримської міліції. Павло Кузьмич як про буденну справу говорить, що діяв разом із сином Валерієм, майором
міліції з Севастополя.
Згадується й інше. У березні 1990 року були вибори до обласної Ради народних депутатів. До
журналіста Валерія Сороки звернувся один з
робітників «Запоріжсталі» і
попрохав: «Напишіть про Павла
Кузьмича Федотюка. Завдяки йому я залишився людиною, не звалився в прірву,
хоч був від неї близько. Якби Павло
Кузьмич балотувався по нашому
округу, — їй-богу, обійшов би всіх і розказав, яка це людина». Йшлося про те, що полковних міліції Федотюк допоміг вирватися з
тенет злочинного світу юнакові, якого затягли туди «дружки». Допоміг відвертою
розмовою, щирою. батьківською порадою. Робітник той став порядною
людиною, добрим сім'янином. До речі, коли одружувався,
запросив Павла Кузьмича бути весільним
батьком. Газета «Запорізька правда» надрукувала ту розповідь під заголовком «Напишіть про Павла Кузьмича» 4 березня, тобто в день виборів, що вже
ніяк не могло вплинути на результати
голосування. Федотюка обрали депутатом. Я думаю, що той робітник був
радий не стільки публікації, скільки обранню П. К. Федотюка депутатом і,
мабуть, гордиться тим, що тепер Павло
Кузьмич балотується кандидатом у народні
депутати України по Леваневському виборчому округу № 180.
— Треба чітко визначитися, — переконливо говорить
кандидат, — яку державу ми будуємо. Найперший крок до цього — прийняття нової Конституції, правове
забезпечення соціально - економічних та
громадсько-політичних реформ.
Сучасним потребам мають відповідати
кримінальний,
кримінально-процесуальний, цивільний, виправно-трудовий і адміністративний кодекси.
— А хіба вони не відповідають? — запитую у Павла Кузьмича.
— Ні, не відповідають, — каже він. — До
Кримінального Кодексу 1922 року вносилися
поправки у 1929 і 1961 роках. Прийняті Верховною Радою закони не працюють. Чому зараз так буйно розквітла спекуляція і валютні махінації? Тому, що при Горбачову відмінили ряд статей, зокрема 154 і 80 про покарання за такі незаконні дії. А люди дорікають нам, працівникам правоохоронних органів.
поправки у 1929 і 1961 роках. Прийняті Верховною Радою закони не працюють. Чому зараз так буйно розквітла спекуляція і валютні махінації? Тому, що при Горбачову відмінили ряд статей, зокрема 154 і 80 про покарання за такі незаконні дії. А люди дорікають нам, працівникам правоохоронних органів.
Тож якщо мене оберуть депутатом, то
передусім добиватимусь прийняття законів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, корупцією, мафією. За роки роботи в міліції я знаю, яке це зло. Як іржа роз'їдає
залізо, так ця злочинність роз'їдає державу і суспільство...
Кандидат у депутати вважає, що Україна має бути миролюбною
державою, а її кордони з Росією і
Бєларуссю мають бути відкритими для чесного
економічного співробітництва. Відстоюючи відродження економічних
зв'язків, у всіх галузях з країнами СНД, передусім з Росією,
він ще раз підкреслює важливість посилення спільної боротьби зі злочинністю у
сфері економіки, торгівлі, комерційних структур. І мені згадується безкомпромісне
ставлення Павла Кузьмича
до корумпованих елементів. Як заступник голови комісії облради з питань
законності та правопорядку він принципово обстоював притягнення до кримінальної
відповідальності тих депутатів
обласної Ради, які сприяли
економічним злочинам чи й самі брали участь у них. В справі горезвісної фірми «АИС» (колишній
«М'ясомолторг»), як мені розповів Павло Кузьмич, в слідчому ізоляторі перебувають колишній голова
депутатської комісії по торгівлі В.
Турський, та його підзахисний —
керівники фірми «АЙС».
Злочинні нитки фірми «АЙС» тягнуться до
Києва: вже арештовані цілий ряд відповідальних працівників Міністерства торгівлі республіки. Та комісії із законності та правопорядку доводиться не тільки
займатися тими депутатами, які порушили закон і мають відповідати за це.
Чимало часу забирає й захист тих людей, чиї права ущемлені чиновниками. Є чимало
фактів не правильного звільнення з
роботи на алюмінієвому комбінаті, в об'єднанні
«Перетворювач» та інших
підприємствах, і комісії, зокрема самому Павлові Кузьмичу доводилося займатися поновленням прав цих незаслужено скривджених
людей.
А хіба не
ущемляє держава права селян — і тих, хто в колективних господарствах працює, і
хто став чи хоче стати фермером? Ось чому розділ програми кандидата в депутати про аграрну політику близький до вимог Селянської партії,
хоча сам Федотюк ні до якої партії не належить.
Що таке селянська праця, Павло Кузьмич знає не з розповідей і не з книг. Народився
в селі Літки на Житомирщині і з раннього
дитинства пізнав, як важко дістається
шматок хліба у сім'ї, що втратила основного годувальника. Батька він
втратив рівно через рік після свого народження.
1 вересня 1937 року Кузьму Андрійовича
Федотюка, як і інших три десятки чоловік,
за брехливим доносом репресували на 10 років, а матір на два роки
вислали з села як дружину «ворога народу». Щоправда,
батька у вересні 1943. року послали на
фронт, у пекло боїв: хай спокутує
свою незароблену вину власною кров'ю.
Кузьма Федотюк дожив до Дня Перемоги,
але додому не повернувся: він загинув 28 травня від гранати, кинутої недобитком-есесівцем. Реабілітований батько у
1958 році посмертно, коли Павло, закінчивши середню школу із золотою медаллю, вчився
на третьому курсі Львівського
університету. Зараз його рідне село Літки опинилося в зоні
Чорнобильської катастрофи. Там живуть дві старші сестри з сім'ями.
У своїй програмі
кандидат відстоює створення рівних можливостей для реалізації творчого
і професійного потенціалу кожної людини,
іншими словами, тим, хто може
працювати, держава має забезпечити
можливість належного заробітку в будь-якій
галузі. І водночас соціально допомагати та захищати ветеранів воєн і праці,
пенсіонерів, малозабезпечених сімей, чорнобильців,
«афганців», інвалідів, дітей-сиріт, одиноких матерів.
— Ну, хіба можна вважати нормальним, — обурюється Павло Кузьмич, — коли сьогодні вченому платять 270 тисяч карбованців? Або коли вчителі, лікарі
не одержують вчасно навіть мізерну свою зарплату? Хіба Верховна
Рада чи Президент не знають цього становища? А що вони зробили?.. Не знаю, чи
виявлять мені довір'я виборці, але твердо переконаний, що
ситуація в Україні потребує нових людей для
керівництва державою — людей чесних,
професійно підготовлених, не обтяжених
політичними амбіціями.
Ми довго ще говорили, про його бачення виходу з кризи,
про життя в Запоріжжі, яке увіходить
в десяток найбільш екологічно небезпечних не тільки, в Україні, а й території
колишнього СРСР. До речі, в програмі
кандидата займає значне місце розділ «Екологія», де, зокрема, передбачається створення економічних механізмів використання та охорони природних ресурсів і поступове впровадження у
виробництво екологічно чистих
технологій.
. — Чому ви пішли вчитися на юриста, а ставши ним, обрали міліцію? — поцікавився я. — Адже мені здається, що ваше загострене почуття справедливості пасувало
б більше адвокатській діяльності?..
Павло Кузьмич розповів. Навчаючись у школі, він товаришував з Валерієм Зарицьким, батько якого Олександр Іванович був начальником
райвідділу міліції — дуже шанованою людиною
— за чесність, порядність, справедливість.
— Валерій
поїхав вчитися до Ленінграда, а в мене грошей вистачило тільки на дорогу до Львова, — розповідає він. — За 34 роки роботи в міліції, думаю, що приніс народові не менше користі, ніж хтось з кваліфікованих адвокатів. Але я шаную й цю професію: моя невістка, дружина Валерія, що в Севастополі, працює адвокатом. Донька Вікторія — студентка юридичного факультету Запорізького університету — мріє стати слідчим, а її
чоловік Артур працює помічником оперуповноваженого.
Отже, як бачите, в сім'ї всі юристи, крім
дружини. Вона — провізор, Раїса Кирилівна працює в аптеці.
Про що розмовляють вони всі, коли збираються разом, я не знаю, але відчуваю, що до слова батька вони прислухаються, його
поради засновані на простому
правилі: «Якщо ти не знаєш, як діяти, роби згідно із законом, по
справедливості».
Так діє він сам, хоч він не почув
жодного слова від свого батька. Ні, все ж таки почув, коли уже полковником міліції приїхав до Житомира і попрохав начальника управління СБУ познайомити з документами репресованого батька, аби хоч побачити його фото. Фотографії не виявилося, і йому
принесли протокол допиту. На кожній
з 17 сторінок стоїть підпис
простого поліського селянина, який з
жодним обвинуваченням слідчого НКВС
не погоджується, не обмовляє ні
себе, ні своїх! одно сельчан у контрреволюційних діях, яких, звісно, не
було. Кузьма Федотюк по-своєму боровся за справедливість, вірив, що вона восторжествує. Звичайно, не мав, і гадки, що
син його, Павлусь, саме так зустрінеться з ним і як пам'ять берегтиме
батьків підпис нерівними літерами — Федотюк.
Отак
познайомившись з Павлом Кузьмичем, я пошкодував, що не в
моєму окрузі він балотується
кандидатом у народні депутати
України. Адже його багатющий досвід
і життєвий, і юриста-практика знадобився б і парламенту, і виборцям округу, які хотіли б бачити в особі свого
обранця не багато обіцяльника, а борця за справедливість. Між іншим,
слова «юстиція, юрист» у давньому Римі означали
те поняття, що українською мовою
«справедливість, правознавець»...
І. НАУМЕНКО, член Спілки
журналістів України.
Газета «Дніпровські вогні» № 19 від 12 березня 1994 року
Комментариев нет:
Отправка комментария