Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

пятница, 9 декабря 2016 г.

Наші в Чорнобилі

Із особистого фотоархіву учасника ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Богдана Миколи Миколайовича



Микола Богдан: "Найстрашніше, що радіаційне опромінення - ворог невидимий і ти відчуваєш лише наслідки, а вони - фатальні" 
14 грудня вже традиційно відзначається День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Активну участь в локалізації її наслідків, які б могли бути набагато більшими і трагічними, взяли понад 700 запорізьких міліціонерів.
Одним з правоохоронців, які вирушили за покликом серця та обов’язку в зону віджучення,  був Микола Богдан – тоді 36-річний молодший лейтенант міліції, старший інспектор ДПС ДАІ УВС в Запорізькій області. Микола Миколайович потрапив туди в серпні 1987 року та пробув там 99 днів.

«Мене призначили старшим групи. В групі було 10 чоловік, всі працівники ДАІ. Поселили нас у селі Термахівка Іванківського району. Ми чергували на постах навколо 30-кілометрової зони, в Чорнобилі та Прип’яті», - згадує полковник міліції у відставці.
Микола Богдан розповідає, що коли потрапив у зону ураження, то одразу відчув дзвін у вухах та постійно дерло у горлі.
«Із засобів захисту нам нічого не видавали. Була у нас «польовка», яку спочатку міняли кожного дня, але потім, мабуть через матеріальний бік питання, перестали давати на зміну так часто».
Також Микола Миколайович згадує, що дозиметричний апарат із вимірювання рівня радіації знаходився навіть у їдальні.  
Незважаючи на те, що по периметру 15-кілометрової зони від Чорнобиля був колючий дріт, це не спиняло людей у пошуках легкої наживи. Злодії крали майно, яке залишили місцеві мешканці, навіть викопували картоплю, збирали інший врожай, а потім намагались вивезти за межі зони катастрофи та продати. На постах крадіїв затримували правоохоронці та вилучали речі, одяг, взуття, продукти тощо.
«Багато-хто просто не усвідомлював тієї небезпеки, яку вони могли спричинити. Адже найстрашніше, що радіаційне опромінення – ворог невидимий і ти відчуваєш лише наслідки, а вони – фатальні». 
Так був випадок, що трапився з одним із службових автомобілів. Справа в тому, що тоді молодший лейтенант помітив, що під час керування у нього «викручує» ноги. Під час перевірки дозиметр тривалий час не визначав, що машина має великий рівень радіації. Так правоохоронець проїздив в автівці близько трьох місяців.
За словами Миколи Богдана, незважаючи на небезпечні умови служби, вони все ж намагались не падати духом та вечорами грали на гармоні і співали пісні.
Також Микола Миколайович влаштував перегляд фільмів у дві зміни. Окрім того, правоохоронці прибирали на братських могилах учасників Другої світової війни.
Микола Миколайович із сльозами на очах згадує момент, коли він повернувся у Запоріжжя та побачив на вокзалі дітей і жінку. Він не міг повірити, що нарешті вдома. А наступного дня чоловік потрапив у лікарню…
Сьогодні Микола Богдан має інвалідність другої групи. Але не зважаючи на це, він ні про що не жалкує. Це була необхідність. Адже він мав виконати обов’язок кожного громадянина – захистити свій народ.
А ми сьогодні маємо за обов’язок пам’ятати подвиг таких людей, які пожертвували своїм здоров’ям та життям заради нашого майбутнього.



На озері Балатон


Догляд за могилами воїнів, визволивших України від фашистської чуми




















Із особистого фотоархіву учасника ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Резніченка Георгія Олександровича

11.06.1986 р. Перший зведений загін транспортної міліції у Чорнобилі.
Шостим праворуч стоїть Олександр Сахно, який помер від променевої хвороби
невдовзі  після аварії 


Георгій Резніков (ліворуч)  з побратимом Миколою Вінником


Товариші по службі з інших областей 



Запорізькі поліцейські вшанували колег - "чорнобильців"
  
Понад сімсот працівників органів і підрозділів внутрішніх справ Запорізької області свого часу взяли участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У тридцяті роковини трагічної для всього людства події запорізькі поліцейські вшанували своїх колег, котрі ціною свого здоров’я, а іноді й життя, зупинили страшну загрозу.



Час та хвороби безжальні навіть до героїв. З понад семисот запорізьких правоохоронців, які брали участь у приборканні атомної стихії, багатьох вже немає у живих. Але, кажуть, людина живе доти, доки жива пам'ять про неї. Тож пам’ятати про покладені на олтар людства життя – обов’язок кожного українця.




22 квітня 2016 року в ГУНП Запорізької області відбувся мітинг-реквієм, присвячений 30-м роковинам Чорнобильської катастрофи. У заході взяли участь пенсіонери ОВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. А семеро «чорнобильців» й досі продовжують працювати у лавах правоохоронців.


Заступник начальника ГУНП в Запорізькій області полковник поліції Андрій Долинний щиро подякував ліквідаторам за їх, без перебільшення, подвиг в ім’я людства, побажав якомога міцнішого здоров’я та вручив пам’ятні відзнаки, почесні грамоти й цінні подарунки від керівництва ГУНП, ветеранської організації Асоціації ветеранів МВС України та Української Асоціації «Чорнобиль». Всього було заохочено понад сто п’ятдесят осіб.





Надалі відбувся поминальний молебень за загиблими у результаті трагедії. По завершенню заходів усім бажаючим було запропоновано переглянути документальний фільм «Чорнобиль-наш довічний біль».

ВК ГУНП в Запорізькій області


Будовський О.В. в музеї поліції. 22.04.2016 
22.04.2016 р. Тичкіна В.О. (у формі) серед колег-ліквідаторів 
наслідків аварії на ЧАЕС  


24.04.2015 р. Чорнобильці з керівництвом ГУМВС  
біля меморіалу загиблим співробітникам міліції


Из личного архива Кочеткова Александра Владимировича


















Юмор помогал нести службу даже в таких сложных условиях

Из личного архива Тычкиной Валентины Александровны












Із особистого фотоархіву Юрія Мусієнка

В Однокласниках ветеран запорізької міліції Юрій Мусієнко заснував групу «5-взвод ОБППСМ г.Запорожья». Ось звідти деякі фото. Бажаючі приєднатися заходьте на силку  http://ok.ru/group/53083536425033












Слухач КВШ МВС СРСР Ходирьов Віктор Анатолійович (другий лыворуч)






Слухач КВШ МВС СРСР Сажко Леонід Олексійович





Из личного архива Назаренко А.А.







Из личного архива Манчука С.А.






Из личного архива Панкеева О.О.






Из личного архива Хлопко В.О.



Из личного архива Никитенко В.И.




Из личного архива Шантурова Ю.М.





Из личного архива Александра Буршталя










Из личного архива Валерия Поздняка 



Из личного архива Валерия Пономарева







Из личного архива Лилии Рыженковой










Из личного архива Валентины Николаевой




Николаева Валентина Ивановна









Из личного архива Зои Мудрик















Талоны на питание, которые выдавались ликвидаторам



Из личного архива Михаила Прохорова














Из личного архива Г.Шария











Из личного архива Ю.Бочковского













Из личного архива Геннадия Дона







Із особистого архіву Геннадія Дона

















Из личного архива Александра Будовского







Из личного архива Сергея Алтухова


Із архіву Сергія Алтухова (ліворуч)


Із архіву Сергія Алтухова (ліворуч)




Березень 1987 р. Курсанти Донецької ССШМ МВС СРСР
Марочко В.М. та Грищенко С.В. під час патрулювання в с.Ясені 
Хойникського району Гомельської області Білоруської РСР.


Лютий 1987 р.  С.Зелений Мис. Командир взводу
Мартиненко О.К. зі своїм товаришем
Бондарчуком В.А. (УВС Вінницької області)


«Обстановка на маршруті № 6 по вул. Богдана Хмельницького нормальна!» 

- доповідають міліціонери Рудоман А.П. та Черкашин І.С. 


Інструктаж по вул.Радянській проводить командир взводу лейтенант міліції Лука М.Д.

Перепускний режим забезпечують міліціонери 1-го маршруту 
старшини міліції Велієв О.Г. та Сова В.В.

«Звернули ми увагу ось на що…» - доповідають 
сержанти міліції Заболотний А.В. та Дьомочкін В.В.


Липень 1986  року. Чорнобиль. Старший інженер з організації руху ВДАІ 
УВС Запорізької області капітан міліції Прохоров М.Ф. (перший зліва) серед товаришів.



Липень 1989 року. Працівник Ленінського РВ м.Запоріжжя 
Будовський О.В. біля Чорнобильської АЕС




Міліціонери Коломоєць В.О. і Павленко В.М. під час патрулювання


Чітко несуть службу на вул. Київській міліціонери 
Божко О.В. та Горпинич Б.Б.




Дозиметричну розвідку веде замполіт Чорнобильського РВ 
старший лейтенант міліції Копиловець І.Н.



Червень 1987 р. Чорнобиль. Міністр внутрішніх справ Української РСР 
Гладуш І.Д. (другий справа) серед працівників міліції. Третій зліва
 - міліціонер управління охорони УВС Запорізької області Скрипник О.Ф.














Комментариев нет:

Отправить комментарий