Запорізький кінолог у «Голубих шоломах»

Старший сержант міліції Олек­сандр СТУПІН (кінологічний центр УМВС України в Запо­різькій області) разом зі своїм чотириногим помічником - аме­риканським кокер-спаніелем Блеком охороняють мир і спокій у Косово.

Ми вже повідомляли про визначні  досяг­нення кінологів з центру УМВС України в За­порізькій області (начальник - майор міліції, експерт-кінолог вищої категорії Євген Михайлов). Зокрема, про те, що Блек був наго­роджений

медаллю командування військ ООН. По системі Інтернет ми зв'язалися з Олександром Ступіним і попросили його розповісти, як проходить служба у "Голубих шоломах".

-  Олександре, які конкретні завдання виконує ваш підрозділ?

-  Спеціальний миротворчий кінологічний підрозділ МВС України - це перший в світі та на теперішній час єдиний підрозділ такого типу в системі поліції ООН. Він являє собою мобільний підрозділ, що складається з 40 співробітників Міністерства внутрішніх справ України.

Задачею підрозділу є використання спе­ціально тренованих собак для виконання ми­ротворчих операцій, підтримки миру та без­пеки на території згідно з Меморандумом між Організацією Об'єднаних Націй та Уря­дом України.

10 грудня 2001року я прибув у Косово для виконання миротворчих завдань.

За своєю організаційною структурою це один з десяти спецпідрозділів поліції ООН в Косово. Двадцять п'ять кінологів із службовими со­баками складають основу підрозділу

Кінологи поділені на відділення в залеж­ності від напрямку підготовки собак: по по­шуку вибухівки, зброї - 5 собак; по пошуку наркотиків -10 собак; патрульне відділення -10 собак.

За породами ми маємо 17 німецьких вівча­рок, 1 добермана, 6 кокер-спаніелів та 1 ризеншнауцера.

Вся робота підрозділу готується і ведеться під наглядом офісу спеціального радника комісара поліції ООН в Косово, з яким ми ча­сто маємо можливість для спілкування при обговоренні поставлених задач.

-  Як оцінюється професійний рівень підготовки наших спеціалістів на міжна­родному рівні?

24 березня 2002 року проведений Ме­дальний парад Українського миротворчого поліцейського персоналу. В урочистих захо­дах приймала участь делегація Міністерства внутрішніх справ України на чолі з міністром генерал-полковником міліції Ю.О.Смирновим, а також керівний склад департаменту поліції Тимчасової адміністрації ООН в Косо­во. Співробітники нашого підрозділу отрима­ли медалі ООН, українські урядові та відомчі нагороди. Медалями ООН також було нагороджено службових собак підрозділу, що ще раз показує яка увага та повага існує до ук­раїнського кінологічного підрозділу.

 -У яких побутових умовах мешкають українські миротворці? Як організоване ваше дозвілля?

- Весь особовий склад підрозділу мешкає в жилих блоках, які обслуговуються персона­лом ООН: зранку прибиральниця прибирає в кімнатах, два рази на тиждень проводиться прання одягу. В блоці розташовано по десять кімнат, в яких проживають по три-чотири офіцери в кожній. Всі мої колеги були приємно вражені харчовим раціоном нашої їдальні. Всі продукти харчування постача­ються з Греції, Іспанії та Голландії. Вільний час проводиться в постійних тренуваннях со­бак, іграх з настільного тенісу, більярду, фут­болу, роботі в Інтернеті.

- Які іспити довелося витримати вам із Блеком, щоб потрапити до складу "Голу­бих шоломів"?

- Для участі в миротворчій місії кожному з працівників підрозділу довелось скласти не­простий та виснажливий як для кінолога, так і для службової собаки іспит. В основному, він включав в себе перевірку взаєморозуміння між працівником та службовою собакою. Блек дуже тонко відчував мої внутрішні хви­лювання і тому підтримував мене кожну мить,  вів себе  впевнено  і  безпомилково знайшов всі види наркотичних речовин, які використовувались для проведення іспиту.

- Яку конкретно роботу ви виконуєте у цій гарячій точці планети?

- Під час даної місії я з Блеком виконував різноманітні обов'язки по всій території Ко­сово. Наших кінологів можна було побачити у всіх п'яти регіонах провінції. Звичайними завданнями для мене є перевірка на наявність наркотичних речовин автотранспор­ту, що перетинає кордон Косово та багажу літаків в міжнародному аеропорту "Приштіна". Я вже встиг попрацювати на всіх при­кордонних переходах провінції.

- Як ваші рідні віднеслися до такого відповідального призначення?

- Мені дуже важко передати глибину їх хви­лювань. Коли я згадую про свого сина, дру­жину й батьків, мені часом стає сумно, бо скучив за ними, але при усвідомленні мети, заради якої я перебуваю в кінологічному ми­ротворчому підрозділі, знаходяться сили для подолання душевних перешкод і тримання себе в стані готовності весь час.

Інтерв'ю підготувала

Наталя ЗВОРИГІНА,

"Запорізька правда"

Четвер, 11 липня 2002 року