Про викриття злочинної діяльності районного партійного керівника

Спогади А.Г.Пянтковського про свою службу в управлінні БРСВ УВС Запорізького облвиконкому

            У 1978 році я перебував  на посаді начальника відділення управління БРСВ УВС Запорізької області і одержав оперативну інформацію про те, що у м.Вільнянську у господарчому магазині Вільнянської райспоживспілки утворилась недостача матеріальних цінностей на суму біля 80 тис. карбованців. Товарознавець бази     облспоживспілки, маючи в складах бази надлишки добрива та інших господарських товарів намагалася за рахунок цієї групи товарів перекрити недостачу.

            Магазин мм закрили на інвентаризацію, недостача підтвердилась. Згодом провели інвентаризацію на складах облспоживспілки і виявили надлишки різного товару, а також вилучили документи, які були підготовлені для перекриття недостачі у госпмазі в

м.Вільнянськ.

            Одержали зізнання товарознавця та завмага Болобченко про те, що вони розкрадали гроші та дефіцитні    товари протягом декількох років. Різниця перекривалась надлишками, які створювались на складах облспоживспілки. У підозрюваних були вилучені крадені товари більш чім на 40 тисяч карбованців та вилучені значні суми готівки.

            При інвентаризації у госпмазі були вилучені чорнові записи, де вівся облік автозапчастин та автошин на легкові авто. Крім того в магазині було знайдено 10 скатів та автозапчастини, які не проходили по обліках.

            За нашими матеріалами було порушено кримінальну справу за ст.86-прим КК УРСР (розкрадання майна в особливо великих розмірах).

            В ході розслідування було встановлено, що перший секретар Вільнянського райкому партії Семенко через свої зв’язки у «Сільгосптехніці» виписував на колгоспи району автозапчастини та автошини для легковиків. У колгоспах їх списували, а в дійсності все реалізовувалось через госпмаг. Гроші від реалізації забирав Семенко. За грішми їздив його водій, який завжди розписувався у «чорному» зошиті завмага Болобченко. 

            Було доказано розкрадання на 17 тисяч карбованців. Я доповів матеріал начальнику управління БРСВ УВС області Подколзіну Д.Ф., а той у свою чергу – начальнику УВС генерал-майору міліції Титаренко Ю.Л.

            Враховуючи те, що до розкрадання причетний перший секретар райкому партії, усі покази записувались на магнітофон у присутності понятих і робились дублікати протоколів допиту.    

            Через декілька днів мене викликали для доповіді до начальника УВС. Я доповів подробиці справи а також проінформував, що про розкрадання Семенко знають деякі керівники райкому та райвиконкому Вільнянська.

            Я довідався від начальника УВС про те, що Семенко представлений до присвоєння звання Героя соціалістичної праці за збір високого врожаю соняшника, і притягувати його до кримінальної відповідальності не можна.

            Матеріали по Семенко залишились у начальника.

            Я використав можливості зв’язків з пресою колишнього заступника начальника Вільнянського РВВС Пустовіта І.П., який в той момент уже був звільнений із займаної посади не без допомоги Семенко, і через декілька днів у газеті з’явилась публікація  про розкрадання у госпмазі і причетність до нього першого секретаря райкому партії Семенко.

            По місту невідомо ким були розклеєні листівки наступного змісту «Вільнянський райком партії запрошує на роботу чесного першого секретаря, так як теперішній Семенко – злодій».

            Навколо цієї справи піднявся шум та розбірки у обкомі партії та УВС області. Було виявлено, що листівки друкувались на одній із друкарських машинок райкому. Через декілька днів мені повернули матеріали на Семенко і дали добро на притягнення його до кримінальної відповідальності.   

            Прокурор області дав санкцію на його арешт. Семенко арештували та осудили до 4 років позбавлення волі.

            Справа розслідувалась з листопада 1978 року до серпня 1979 року. Слідство по справі вів тоді старший слідчий Вільнянського РВВС Олександр Володимирович Поляк (нажаль нині покійний), який  дослужився до генерал-майора міліції і був обраний запоріжцями міським головою.

            Мене у серпні 1979 по закінченню цієї гучної справи перевели до Комунарського РВВС м.Запоріжжя на посаду начальника цього органу.

            У практиці БРСВ УВС Запорізької області це був перший і останній випадок, коли партійного керівника такого рангу притягнули до кримінальної відповідальності з реальним відбуванням строку покарання.