Діти, достойні своїх батьків-фронтовиків: міліцейська династія Сазонових

Полковник міліції у відставці, інваліда Великої Вітчизняної війни ІІ групи Сазонов Іван Ігнатович  17-річним парубком у жовтні 1943 році пішов добровольцем  на фронт  та був
направлений до 1038-го стрілкового полку 28-ї армії 3-го Українського фронту.  З 30 квітня 1944 року по 01 серпня 1945 року проходив службу на посаді командира відділення 1038-го стрілкового полку 5-ї армії 1-го Білоруського фронту. З 01.08.1945 – 13.03.1950 рр. проходив службу на посадах наводчика, курсанта, водія військової частини 91014 м. Астрахань. З грудня 1952 року – листопад 1975 року працював старшим інспектором дорожнього надзору окремого взводу дорожнього надзору міліції м. Запоріжжя.

 За зразкове виконання бойових завдань командування на фронтах Великої Вітчизняної війни неодноразово нагороджувався державними нагородами: орденом «Червоної зірки», медаллю „За відвагу”, медаллю „За взяття Берліну”, медаллю „За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, медаллю «За визволення Варшави». Також, під час служби в органах внутрішніх справ неодноразово заохочувався керівництвом УВС, МВС УРСР та МВС СРСР.

            Естафету служби в міліції батька прийняв його син Валерій, який у 1975 році прийшов на службу в органи внутрішніх справ на посаду інспектора дорожнього надзору і після 27 років бездоганної служби   звільнився на пенсію  з посади начальника Запорізького училища професійної підготовки ГУМВС України в Запорізькій області у званні підполковника міліції. За період служби неодноразово заохочувався керівництвом УМВС, МВС України. В теперішній час працює в Запорізькій обласній державній  адміністрації. Понад 20 років є активним учасником Народного ансамблю запорізької міліції «Пернач».