Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

четверг, 26 января 2012 г.

Резонансні розкриті злочини


Осінь 1986 року відзначилася для запорізької міліції розкриттям крадіжки, яка буквально прогриміла по всьому Радянському Союзу. Та й не дивно, адже йшлося про викрадення
майже 800 тисяч карбованців, призначених для виплати заробітної платні на одному з індустріальних гігантів міста – автомобільному заводі “Комунар”.
Гроші привезли з банку надвечір, а видавати робітникам планували наступного дня. Спосіб видачі залишався традиційним: частину коштів представники управлінської ланки отримували в центральній касі
підприємства. Левову ж частку грошей старший касир розклала у спеціальні пакунки, які на ранок повинні були забрати представники цехів і вже на місці видати робітникам. Пакунків вийшло чимало – підприємство велике, самостійних підрозділів на ньому кілька десятків, та й кількість працюючих наближалася до п’ятнадцяти тисяч чоловік. Згортки з грошима навіть не вмістилися на полицях старезного, але не працюючого сейфа, який з давніх давен стояв в приміщенні каси. Касирка закінчила з грошима, закрила касу і ввімкнула сигналізацію. А зранку, прийшовши на роботу, жінка мало не зомліла від жаху – за зламаними внутрішніми дверима каси грошей майже не залишилося...
... Посилену слідчо-оперативну групу, яка негайно прибула місце пригоди, очолив особисто начальник обласного УМВС Микола Валер’янович Тищенко. Під його безпосереднім керівництвом тут же, на території заводу, працювали начальник Запорізького міського управління Олександр Володимирович Поляк, керівники слідчих підрозділів області та міста Василь Єфимович Прудиус і Микола Васильович Путій, кращі оперативники карного розшуку й найбільш досвідчені слідчі області. Тог ж дня до Запоріжжя прилетів Міністр внутрішніх справ України Іван Дмитрович Гладуш, який взяв розкриття справи під особистий контроль. Втім, вищі керівники не намагалися нав’язувати свої ідеї місцевим оперативникам, або перебирати на себе безпосереднє керівництво – розуміли, що потрібно довіряти досвіду, знанням та інтуїції тих, хто постійно живе й працює в Запоріжжі.
З першої ж хвилини роботи по справі правоохоронці розглядали дві основні версії: перша – злодій чи злодії проникли на територію підприємства ззовні, друга – злочин скоїв хтось зі “своїх”, з працівників автозаводу. Для цього у оперативників були підстави. Будівля каси мала два входи – з вулиці та з території заводу, і явні сліди злому були саме на вуличних дверях. Однак ще малися дві дірки в огорожі будівлі. Сищики припустили, і пізніше під час розслідування це припущення підтвердилося, що через одну з дірок злодій заходив до каси, а через іншу витягував мішки з грошима. Що гроші були запаковані саме в мішки, допомогла встановити експертиза мікрочасток, знайдених на паркані. Були знайдені й інші сліди, на яких слідчі та оперативники базували свої версії. Все чіткіше вимальовувалася постать вірогідного злодія. Паралельно з тим проводилося ретельне прочісування території підприємства особовим складом гарнізону міліції. Адже вже після першої доби напруженої праці стало зрозумілим, що залишається великий шанс, що гроші усе ще на підприємстві...
Наполеглива, копітка праця десятків професіоналів не могла не дати позитивних результатів. Причому “вистрілили” одразу обидва напрямки пошуків. Не встигли комунарівці втретє після “крадіжки століття” вийти на зміну, як працівники міліції встановили особу злодія. Ним виявився командир відділення воєнізованої охорони П.. Саме він під час нічного чергування на кілька годин покинув свій пост, інсценував злом, вимкнув сигналізацію на пульті чергового і вкрав пакунки з грошима. Чоловіка підвела надзвичайна жадоба, згадують правоохоронці. Справа в тому, що старший касир завжди робила кілька пакунків, в яких знаходились тільки великі купюри по 100 карбованців. І в ніч крадіжки в таких пакунках були розкладені не менше 100 тисяч – гроші на той час просто неймовірні, особливо для приватної особи. Але зловмисник не втримався і став хапати всі гроші, які тільки зміг унести. Пізніше працівники міліції дізнаються від дружини затриманого, що частку купюр він сховав навіть за пазуху, щоб потім заховати їх окремо, на горищі будинку.  Кілька купюр прилипли злочинцю до грудей; він так і прийшов з ними додому, і жінка бачила, як її чоловік потай спалював ці невідомо звідки принесені гроші...
І 800 тисяч також знайшли. Тут на “відмінно” спрацювала  слідчо-оперативна група. Саме в акумуляторній будівлі було знайдено колодязь теплотраси.  Після виснажливої мандрівки крізь гарячу пару було знайдено два величезні мішки з грошима.
Ось так запорізькі міліціонери повернули працівникам автомобільного заводу їх зарплатню. Люди отримали гроші із затримкою всього лиш у кілька днів. А злочинець невдовзі постав перед судом. Виїзна сесія Верховного Суду засудила його до вищої міри покарання – розстрілу. Але пізніше це покарання було змінене на позбавлення волі терміном на 18 років. До кримінальної відповідальності також притягувалися старший касир та начальник фінансового відділу заводу, які також були засуджені до різних строків позбавлення волі.
А дільничному інспектору міліції Анатолію Руденку за наполегливість, відданість своєму обов’язку і професіоналізм, проявлені під час роботи над розкриттям крадіжки на “Комунарі”, вже наступного після знайдення грошей дня особистим наказом Міністра внутрішніх справ УРСР Гладуша було присвоєне позачергове спеціальне звання капітан міліції.

На початку 1996 року в м. Енергодарі та Василівському районі Запорізькій області поблизу шосе Бердянськ - К-Дніпровка було скоєно 7 вбивств з використанням вогнепальної зброї. Завдяки грамотно організованим діям керівництва МВС України та першого заступника начальника кримінальної міліції УМВС України в Запорізькій області Поляка О.В., працівниками міліції регіону проведені оперативно – розшукові заходи з відпрацюванням усіх прилеглих районів Запорізької області. Проводились заслуховування керівників ОВС інших регіонів держави з даного приводу. Українська міліція працювала у посиленому режимі.   В ході проведення огляду місця скоєння злочину, було вилучено гільзу. Надалі була проведена балістична експертиза гільз, в результаті якої встановлено власника зброї та особу злочинця.  Вбивцею був Анатолій Онупрієнко, відомий сьогодні усьому світу. За роки скитання по Україні він вбив більше 50 людей. У зв’язку із введенням на Україні мораторію на смертну кару, вища міра покарання у відношенні Онупрієнка так і не була виконана. 

За спогадами ветеранів карного розшуку області, у 1987 році великий резонанс мали вбивства в м.Запоріжжя, скоєні Сергєєвим. Протягом 1987 року ним було скоєно 5 вбивств. В загалі, жертвами вбивці були  люди похилого віку, яким він входив у довіру, а потім  шляхом удушення вбивав. За короткий термін працівниками карного розшуку цей злочин було розкрито.

У 2004 році працівниками управління карного розшуку було викрито банду Шестюка С.В. у складі 5 осіб, яка на протязі 2001-2004 років вчинила 23 крадіжки з автотранспорту,  3 розбійних напади та вбивство приватного підприємця  Фанкєєва А.І. скоєного у 2002 році. У злочинців було вилучено два пістолети травматичної зброї, патрони, знаряддя злочину для скоєння крадіжок з автотранспорту, речі потерпілих. Були встановлені постійні місця збуту викраденого. Активну участь у викритті цієї банди приймали ветерани МВС: колишній начальник управління карного розшуку Малихін Борис Геннадійович, заступник начальника відділу розкриття злочинів проти особистості УКР Захарчук Микола Григорович.

У період 2003-2005 років на території Пологівського району Запорізької області було зареєстровано ряд умисних вбивств та зґвалтувань, скоєних відносно жінок. У серпні 2005 року працівниками відділу боротьбі зі злочинами проти особи УКР УМВС був затриманий  місцевий мешканець Ткач С.Ф., який скоїв ці злочини на території Запорізької області та ряд аналогічних злочинів на території Дніпропетровської, Харківської і АР Крим.

У серпні 2007 року розкрите резонансне вбивство Хіжняка С.В. яке було скоєне з використанням вогнепальної зброї у листопаді 2006 року. У результаті проведених слідчо-оперативних заходів, співробітниками ДКР МВС та УКР УМВС була доведена причетність до скоєння цього злочину Бабошка О.О., арештованого  раніше за скоєння вбивства неповнолітньої Опанасенко І.Ю. з 63 колото-різаними пораненнями, труп якої було виявлено у К-Дніпровському районі. Також в подальшому було затримано замовника вбивства Хіжняка С.В. громадянина Слотіна Є.В. Хотілось би відмітить працівників, які внесли вагомий внесок для розкриття вказаного злочину, це начальник відділу майнових злочинів УКР майор міліції Прудченко С.В.,  старший оперуповноважений в ОВС УКР УМВС майор міліції Галілеєв С.В. 



Комментариев нет:

Отправить комментарий