Служба дізнання

Дізнання та досудове слідство було регламентовано ще у Статуті великого Князівства Литовського, норми якого залишалися чинними на території України до 1842 року в усіх своїх трьох редакціях (1529, 1566 та 1588 рр.) і „возний”, про якого йдеться у цьому Статуті, фактично відігравав роль особи, яка проводила дізнання.

            Також за правом Запорізької Січі дізнання покладалося на військового осавула. Розподіл досудового розслідування та досудове слідство набуває докладної регламентації з прийняттям в 1864 році Статуту кримінального судочинства Російської імперії, за якою дізнання являло собою: етап розкриття злочинів, який включав заходи негласного розшуку; спосіб перевірки заяв і повідомлень про злочини; форму попереднього розслідування.  

            На принципово інших засадах почала будуватися діяльність органів дізнання після Жовтневої революції 1917 року. Вона носила вже процесуальний характер і складені під час її здіснення документи мали доказове значення в кримінальному процесі. Варто відзначити, що дореволюційне законодавство з питання співвідношення дізнання та попереднього слідства вплинуло на зміст першої Інструкції про організацію радянської міліції, прийняту у жовтні 1918 року. Інструкція виходила з того, що міліція, як правило, не повинна самостійно проводити слідчі дії. Передбачалося, що остання або виконує лише другорядні обов’язки по обслуговуванню органів правосуддя, або діє за їх дорученням.

            До кінця 20-х років ХХ- го століття межі дізнання та досудового слідства почали стиратися, оскільки слідчі і прокурори почали широко користуватися наданим їх правом передавати органам дізнання розслідування кримінальних справ, у яких вимагалося провадження попереднього слідства.

            Процесуальне розмежування дізнання та досудового слідства було поновлено з прийняттям КПК УРСР 1960 року, який із змінами та доповненнями діє й зараз. І за останні роки у кримінально-процесуальному законодавстві чітко простежується тенденція розширення сфери досудового слідства та одночасного звуження сфери дізнання. У соціалістичний період існування інституту дізнання, як форми попереднього розслідування, що мала два види – у справах, у яких було обов’язковим провадженням попереднього слідства, і в яких воно не було обов’язковим, - мало місце порушення закону про підслідність. Велика кількість справ, у яких повинно було проводитись попереднє слідство, фактично розслідувалися органами дізнання у повному обсязі. Це привело до того, що вказані в законі права учасників процесу суттєво обмежувалися. Тенденція переростання дізнання у слідство потягнула за собою порушення прав учасників процесу, порушувалися норми, які встановлювали десятиденний строк провадження дізнання, перелік невідкладених слідчих дій та інші.

            Виникла необхідність організації нової служби, функції якої співпали б з роботою слідчого підрозділу.

            6 лютого 1991 року в системі МВС України створено службу штатного дізнання.

            Завданням штатних підрозділів дізнання  є:

-          взаємодія з працівниками інших галузевих служб з оперативного реагування на заяви та повідомлення про вчинені злочини, вжиття ефективних заходів для встановлення осіб, які їх вчинили, збирання і закріплення доказів їх вини;

-          всебічне, повне й об’єктивне розслідування кримінальних справ та складання протокольної форми досудової підготовки матеріалів;

-          виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів і вжиття через відповідні органи заходів до їх усунення;

-          забезпечення відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, які зазнали їх від злочинів.

З прийняттям Верховною Радою України Законів „Про внесення в деякі законодавчі акти України змін та доповнень щодо удосконалення попереднього розслідування” від 30 червня 1993 року та „Про внесення змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України від 16 грудня 1994 року значно розширене правове поле процесуальної діяльності для штатних підрозділів дізнання.

                        В грудні 1995 року наказом МВС України № 880 була впорядкована структура штатних підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України.

                        До складу штатних підрозділів дізнання ГУМВС України в Запорізькій області входять: відділи дізнання ГУМВС області та Запорізького міського управління; 24 сектора в міськрайвідділах ЗМУ та ГУМВС; 4 групи у райвідділах ГУМВС області.

                        Робота підрозділів дізнання оцінюється за такими показниками, як кількість розкритих дізнавачами злочинів та переданих до слідчих підрозділів кримінальних справ після встановлення осіб, які вчинили злочини; якість та строки дізнання; дотримання законності та службової дисципліни, забезпечення відшкодування матеріальної шкоди громадянам, установам, організаціям, які потерпіли від злочину.

                         

Начальники служби дізнання ГУМВС України в Запорізькій області

Стіцин Олександр Миколайович, підполковник міліції, начальник відділу дізнання УМВС з 11.07.1991 р. по 16.03.1993 р.

Павленко Володимир Іванович, полковник міліції, начальник відділу дізнання УМВС з 21.05.1993 р. по 10.03.2002 р.

Тур Микола Іванович, підполковник міліції, начальник відділу дізнання УМВС з 19.03.2002 р. по 21.01.2005 р.

Рипська Тетяна Миколаївна, підполковник міліції, начальник відділу дізнання ГУМВС з 30.03.2005 р. по теперішній час (06.02.2011 р.)