Дізнання та досудове слідство було регламентовано ще у Статуті великого
Князівства Литовського, норми якого залишалися чинними на території України до
1842 року в усіх своїх трьох редакціях (1529, 1566 та 1588 рр.) і „возний”, про
якого йдеться у цьому Статуті, фактично відігравав роль особи, яка проводила
дізнання.
Також за правом Запорізької Січі
дізнання покладалося на військового осавула. Розподіл досудового розслідування
та досудове слідство набуває докладної регламентації з прийняттям в 1864 році
Статуту кримінального судочинства Російської імперії, за якою дізнання являло
собою: етап розкриття злочинів, який включав заходи негласного розшуку; спосіб
перевірки заяв і повідомлень про злочини; форму попереднього розслідування.
На принципово інших засадах почала
будуватися діяльність органів дізнання після Жовтневої революції 1917 року.
Вона носила вже процесуальний характер і складені під час її здіснення
документи мали доказове значення в кримінальному процесі. Варто відзначити, що
дореволюційне законодавство з питання співвідношення дізнання та попереднього
слідства вплинуло на зміст першої Інструкції про організацію радянської
міліції, прийняту у жовтні 1918 року. Інструкція виходила з того, що міліція,
як правило, не повинна самостійно проводити слідчі дії. Передбачалося, що
остання або виконує лише другорядні обов’язки по обслуговуванню органів
правосуддя, або діє за їх дорученням.
До кінця 20-х років ХХ- го століття
межі дізнання та досудового слідства почали стиратися, оскільки слідчі і
прокурори почали широко користуватися наданим їх правом передавати органам
дізнання розслідування кримінальних справ, у яких вимагалося провадження
попереднього слідства.
Процесуальне розмежування дізнання
та досудового слідства було поновлено з прийняттям КПК УРСР 1960 року, який із
змінами та доповненнями діє й зараз. І за останні роки у кримінально-процесуальному
законодавстві чітко простежується тенденція розширення сфери досудового
слідства та одночасного звуження сфери дізнання. У соціалістичний період
існування інституту дізнання, як форми попереднього розслідування, що мала два
види – у справах, у яких було обов’язковим провадженням попереднього слідства,
і в яких воно не було обов’язковим, - мало місце порушення закону про
підслідність. Велика кількість справ, у яких повинно було проводитись попереднє
слідство, фактично розслідувалися органами дізнання у повному обсязі. Це
привело до того, що вказані в законі права учасників процесу суттєво
обмежувалися. Тенденція переростання дізнання у слідство потягнула за собою
порушення прав учасників процесу, порушувалися норми, які встановлювали
десятиденний строк провадження дізнання, перелік невідкладених слідчих дій та
інші.
Виникла необхідність організації
нової служби, функції якої співпали б з роботою слідчого підрозділу.
6 лютого 1991 року в системі МВС
України створено службу штатного дізнання.
Завданням штатних підрозділів
дізнання є:
-
взаємодія
з працівниками інших галузевих служб з оперативного реагування на заяви та
повідомлення про вчинені злочини, вжиття ефективних заходів для встановлення
осіб, які їх вчинили, збирання і закріплення доказів їх вини;
-
всебічне,
повне й об’єктивне розслідування кримінальних справ та складання протокольної
форми досудової підготовки матеріалів;
-
виявлення
причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів і вжиття через відповідні органи
заходів до їх усунення;
-
забезпечення
відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, які зазнали їх від
злочинів.
З прийняттям Верховною Радою України Законів „Про внесення в деякі
законодавчі акти України змін та доповнень щодо удосконалення попереднього
розслідування” від 30 червня 1993 року та „Про внесення змін та доповнень до
Кримінально-процесуального кодексу України від 16 грудня 1994 року значно
розширене правове поле процесуальної діяльності для штатних підрозділів
дізнання.
В грудні 1995
року наказом МВС України № 880 була впорядкована структура штатних підрозділів
дізнання органів внутрішніх справ України.
До складу
штатних підрозділів дізнання ГУМВС України в Запорізькій області входять:
відділи дізнання ГУМВС області та Запорізького міського управління; 24 сектора
в міськрайвідділах ЗМУ та ГУМВС; 4 групи у райвідділах ГУМВС області.
Робота підрозділів дізнання оцінюється за такими
показниками, як кількість розкритих дізнавачами злочинів та переданих до
слідчих підрозділів кримінальних справ після встановлення осіб, які вчинили
злочини; якість та строки дізнання; дотримання законності та службової дисципліни,
забезпечення відшкодування матеріальної шкоди громадянам, установам,
організаціям, які потерпіли від злочину.
Начальники служби дізнання
ГУМВС України в Запорізькій області
Стіцин Олександр Миколайович, підполковник міліції, начальник відділу дізнання
УМВС з 11.07.1991 р. по 16.03.1993 р.
Павленко Володимир Іванович, полковник міліції, начальник відділу дізнання УМВС
з 21.05.1993 р. по 10.03.2002 р.
Тур Микола Іванович, підполковник міліції, начальник відділу дізнання УМВС
з 19.03.2002 р. по 21.01.2005 р.
Рипська Тетяна Миколаївна, підполковник міліції, начальник відділу дізнання
ГУМВС з 30.03.2005 р. по теперішній час (06.02.2011 р.)
Комментариев нет:
Отправка комментария