Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

суббота, 7 января 2012 г.

Із історії запорізької міліції

27 лютого 1917 року в Петрограді перемогла буржуазна революція, за нею жовтневий більшовицький переворот, розпочалася кривава та розтяжна громадянська війна у її пеклі народжувалась запорізька міліція.
В цей час Олександрівський уїзд
входив у склад Катиринославської губернії, де 11 січня 1918 року була прийнята Постанова президії Катиринославської Ради робітничих і солдатських депутатів “Про організацію Радянської міліції”.
В 18-20 роках становище на півдні України склалось дуже важким. Тільки на території Олександрівського, Бердянського, Мелітопольського уїздів влада переходила із рук в руки більше 20-ти разів. Контрреволюційні сили німецько-гайдамацьких частин, деникінські і врангелівські війська заважали встановленню правопорядку та законності на території.
Хронологія подій мала такий характер :
• листопад 1917 рік - встановлена Радянська влада в місті Мелітополь;
• 23 грудня 1917 року - Радянська влада встановлена в м. Бердянську;
• 15 січня 1918 р. - Радянська влада встановлена в м. Олександровську;
• 18-24 квітня 1918 р. - контрреволюційний заколот в м. Бердянську;
• квітень 1918 р. - німецько-гайдамацькі частини зайняли м. Олександрівськ;
• травень 1918 р. - окупація м. Мелітополь німецько-гайдамацькими частинами;
• вересень 1918р. - Червона армія визволила м. Мелітополь;
• кінець грудня 1918 р. - Червона армія визволила м. Олександрівськ;
• 8 червня 1919 р. м. Бердянськ захоплений деникіневськими військами;
• липень 1919 р. - м. Олександрівськ і м. Мелітополь захоплені деникіневськими військами;
• 6 січня 1920 р. - Червона армія визволила м. Олександрівськ;
• 8 січня 1920 р. - Червона армія визволила м. Бердянськ;
• 11 січня 1920 р. - Червона армія визволила м. Мелітополь;
• 25 червня 1920 р. - м. Бердянськ залишено Червоною армією під натиском наступаючих частин врангелівських військ;
• червень 1920 р. - м. Мелітополь захоплено Врангелем;
• липень 1920 р. - м. Оріхів захоплено врангелівцями;
• початок серпня 1920 р. - м. Олександрівськ захоплено врангелівцями;
• 6 серпня 1920 р. - м. Олександрівськ визволене Червоною армією;
• 7 серпня 1920 р. - м. Оріхів визволене Червоною армією;
• 17 вересня 1920 р. - м. Олександрівськ зайнято врангелівськими військами;
• 20 вересня 1920 р. - м. Оріхів зайнято врангелівськими військами;
• 23 жовтня 1920 р. - м. Оріхів визволене Червоною армією;
• 24 жовтня 1920 р. - м. Олександрівськ визволене Червоною армією;
• 27 жовтня 1920 р. - станція Пологи і селище Кінські раздори визволені Червоною армією;
• 29 жовтня 1920 р. - м. Бердянськ і м. Мелітополь визволені Червоною армією.

“З історії Запорізької міліції” 1917-1921рр.,
стор. 6 УОГП Запорізького обвиконкому, 1967р.
Збірник за владу Рад Запорізький облвидавн. 1957р.

З остаточним розгромленням білогвардійських військ в кінці 20-го року в Олександрівській губернії створюються органи радянської влади, в тому числі і міліції. Але внутрішнє положення залишається складним. На території губернії розташовується багаточисельні та добре озброєні банди.
В бюлетні Олександрівських губернських надзвичайних зборів в жовтні 1920 р. повідомлялось: “Одною із самих бандитських губерній, якщо не самою бандитською, являється Олександрівська губернія”.
Управління Олександрівськоі міської міліції разом з повітовою міліцією почало формуватися 27 жовтня 1920 року.
2 листопада 1920 р. в листі Олександрівської повітової Радянської робітничо-селянської міліції за №146 начальник управління міліції доповідав у відділ управління губревкому: ” Управление уездной милиции уведомляет, что Александровская уездная Советская Р/К милиция организована 4-го сего ноября. Во главе её стоит начальник уездной милиции т. Ямпольцев Трофим Николаевич.
Вся территория уезда в административном отношении разделена на восемь районов милиции:
Во главе районов стоят:
во главе 1-го района - начальник района т. Подольский Василий; 2-го района - Андрущенко Александр;3-го - Романов Иван; 4-го т. Литвин; 5-го т. Таранин Александр; 6-го т. Колесников; 7-го района т. Бат Георгий; 8-го района - Капранов Василий.
При уездной милиции имеется конный резерв, во главе которого стоит командир конного резерва т. Зуев Петр”
Обл. госархив Ф641 дело 180.

Тяжкий період боротьби з чисельними бандитськими формуваннями на Запорізькій землі випав на долю першого начальника міліції Олександрівської губернії Гурзи, його заступника Кованька, начальника губрозшуку Заксен-Трайтера, начальника Запорізької повітової міліції Тоцького, начальника Мелітопольської повітової міліції Химіча, начальників Бердянської повітової міліції Денісова і Божко, начальників В.Токмакської повітової міліції Огаркіна і Ісенко.
Події 20-21 рр. яскраво відображені в доповідях начальника НГМ у відділ масових досліджень:
“Бандитизм преимущественно развит в сельской местности среди богатых кулацких элементов, враждебно относящихся к Советской власти. В этом отношении наиболее неблагоприятными являются уезды Мелитопольский (Акимовский, Кирилловский, Гореловский, Больше -Знаменский районы милиции), Александровский (Михайлово-Лукашевский район милиции) и Гуляй-Польский с некоторыми пунктами. Элемент бандитских шаек состоит из местных жителей. С 1 января убито в разных пунктах во время стычек с шайками 4 человека комсостава и 48 милиционеров. За это же время убито в перестрелках 24 видных бандита и задержано 30…Бандитизм, наблюдаемый с начала формирования милиции, развивается с особенно большой силой в марте-мае 1921 года. Большинство банд возглавляет Махно. Банды поддерживают между собой связь, производят перегруппировки, соединяются в сильные отряды и распыляются. В большинстве случаев шайки состоят из всадников и тачанок с пулемётами. Вооружение банды хорошее: тяжелые и легкие пулемёты. Пополнение черпается из местного кулацкого элемента. Существенный дефект в борьбе с бандитизмом - неимение конных частей”. (Обл. госархив. Ф.Р-641. Дело 214).
“В 1920 году по очищению губернии от белых войск организованная милиция, при минимальном количестве работников, приступила с первых дней своего существования к борьбе с бандитизмом … Вначале слабые, плохо вооруженные отряды милиции выезжающие в пределы ”бандитских республик“, уничтожались бандитами. Хорошо вооруженные банды численностью от 100 до 1000 и более штыков и сабель, придерживающиеся военного строя, производили налеты на города (пример: налет банды в 6000 бойцов с двумя орудиями на г. Бердянск 12 декабря 1920 г.). Шайки же в 5-50 человек составляли редкое исключение. При постепенном усилении боеспособности милиции, пополнением людьми и взятым с поля боя оружием обслуживаемая территория расширялась и УЖЕ В ЯНВАРЕ 1921 ГОДА МИЛИЦИЯ СУЩЕСТВОВАЛА ВО ВСЕХ УЕЗДАХ И МНОГИХ РАЙОНАХ. Из вожаков бандитских шаек наиболее известны: батько Махно, Щусь, Чалий, Правда, Майборода. Налеты, руководимые лично этими вожаками, отмечаются грандиозными размерами и крайней жестокостью. Позже стали появляться другие, второстепенные главари малочисленных шаек: поручик Кондратых, поручик Иванов, Грузев, Низеев и другие. С распылением милиции по более мелкой сети на территории губернии наблюдалось и распыление многих шаек бандитов на более мелкие, концентрирующиеся лишь в исключительных случаях (например, при попытке Махно прорваться в Крым 2 февраля 1921 года), и вместе с тем исчезновение пеших бандитских частей с целью большей подвижности. Шайки при столкновении с милицией принимают бой лишь при численном преимуществе, ограничиваясь в противном случае перестрелкой. Производимые ими налеты отмечаются внезапностью … Обращает внимание то, что ОРУЖИЕ И ЛОШАДИ, КОИМИ СНАБЖЕНА МИЛИЦИЯ, ДОБЫТЫ ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО В БОРЬБЕ С БАНДИТИЗМОМ” (Обл. госархив.Ф.Р-641. Дело 214)

В період з 1919 р. по 1921 р. у боротьбі з бандитизмом в Запорізькій області загинуло 356 співробітників міліції, більшість імен яких невідомі.
15 березня 1921 року Олександрівська губернія була перейменована в Запорізьку, а 23 березня 1921 р. Управління Олександрійської губернської Радянської робітничо-селянської міліції перейменоване в Запорізьке.

* * *

П Р И К А З №19

ЗАПОРОЖСКОГО ГУБЕРНСКОГО ИСПОЛНИТЕЛЬСКОГО КОМИТЕТА

г. Запорожье 15 марта 1921 года

На основании пост. Губсъезда Советов, утвержденного НКВД 3/3-21г. Александровская губерния с сего числа переименовывается в Запорожскую, а г. Александровск в г. Запорожье.

В состав Запорожской губернии входят следующие уезды:

- Запорожский (б.Александровский) в составе следующих волостей:
Вознесенской, Андреевской, Петрово-Свистуновской, Ново-Гупаловской, Мыхайло-Лукашевской, Натальевской, Преображенской, Жеребецкой, Камышивахской Н/К, Балабино-Петровской, Павловской, Белецкой, Ореховской, Васильевской, Веселянской, Царицино-Кутской, Янчикракской, Хортицкой, с городами Запорожье (б.Александровск) и Орехов.
-Бердянский в составе волостей:
Ольгинской, Софиевской, Н.Васильевской 2-ой, Николаевской, Н.Троицкой, Троицкой, Андреевской, Успенской, Берестовецкой, Поповской, Салтычевской, Троянской, Дмитриевской, Долинской, Н.Павловской, Романовской, Юрьевской, Елисеевской, Зеленовской, Андровской, Ванновской, Н.Алексеевской, Преславской, Инзовской, Орловской, Царево-Даровской, Патровской, Красношагайской, Воскресенской, с ородами Бердянск и ногайск.
- Мелитопольский в составе волостей:
Акимовской, Агайманской, Веселовской, Давыдовской, Граф.Киселевской, Ефремовской, Ивановской, Кивиярской, Михайловской, Тимашевской, Н.Даниловской, Н.Черниговкой, Покровской, Терпеньевской,из Бердянского уезда н.Васильевской (1-ой) (за исключением сел Задунаевки и Феодоровки, которые входят в Бердянский уезд), Покровской (за исключением Альшинского агрономического центра, который входит в Бердянский уезд), Н.Константиновской, Александровской, Гирсевской, Вознесенской, Астраханской, Балковской, Б.Белозерской, Б.Лепетихской, Вышне-Белозерской, М.Лепитихской, Вышне-Рогачинской, Рубановкой, В.Знаменской, Днепровской, Каменской, Водинской, Ушкальской, Юскуйской, Н.Григорьевско, Павловской, Петровской, с городами Мелитополь и Геническ.
- Гуляй-Польский в составе волостей:
Григорьевской Кр.Р., Заливянской, В.Михайловской, Гавриловской, М.Михайловской, Ивановской, Покровской, Екатиринской, Н.Николаевской, Рождественской, Гуляй-Польской, Туркеновской, Успеновской, Н.Златопольской, Приютинской, Белгорьевской, Пологовской, Феодоровской, Воскресенской, Консоко-Валдерской, Царе-Константиновской, Белоцерковской, Благовещенской, Семеновской и Бессанской.
- Больше-Токмакский в составе волостей:
Молочанской, Н.Мыхайловской. Б.Токмакской, Сладкобалковской, Вербовской, Петропавловской, М.Токмакской, Копанской, Богдановской, Черниговской, Нижне-Григорьевской и Пришибской.

* * *

1 грудня 1922 року Запорізька губернія була ліквідована, а її територія увійшла до складу Катеринославської губернії. Катеринославська міліція була організована за окружним принципом. Вона забезпечувала порядок на великій території від Азовського моря до Кривого Рогу. Всього в губернії налічувалось шість округів.
На території колишньої Запорізької губернії було три округи: Запорізький, Бердянський, Мелітопольський.
Запорізька міліція у 1922 році була в кількості:
1. Управління округу міліції;
2. Управління 1-го району;
3. Кінний резерв;
4. Гуляйпільський район;
5. Оріхівський міськрайон;
6. Покровський;
7. Ново-Миколаївський;
8. Михайло-Лукашевський;
9. Жеребецький район;
10. Василівський район;
11. Хортицький район;
12. Вознесеновський район;
13. Томаківський район;
14. Балковький район;
15. Кам’янський район.
ДЕРЖАРХІВ Р.611.

Мелітопольська міліція мала 15 районів:

Мелітопольський округ - Мелітопольського, Генічеського і частини Великотокмакського повітів, до складу якого увійшли райони:

1.Великобілозерський 9.Кизиярський
2.Верхньорогачицький 10.Михайлівський
3.Веселівський 11.Новотроїцький
4.Вознесенський 12.Нижньосірогозький
5.Великолепетихський 13.Покровський
6.Великотокмацький 14.Пришибський
7.Генічеський 15.Якимівський
8.Іванівський.

* * *

Період 1922 - 1925 року роботи міліції Запорізького краю характеризувався такими подіями:
- Остаточний разгром на півдні України контрреволюційних сил;
- Міліція поступово переходить до охоплення всіх покладених на неї обов’язків. Поява великої кількості дрібних банд і груп грабіжників примусила органи міліції та розшуку перейти від тактики переслідування бандитських угрупувань міліцейськими загонами до тактики тривалого вивчення та нагляду і послідовного їх знищення;
- Ведеться боротьба з розкраданням державної власності, спекуляцією, самогоноварінням;
- Важливу роль в оздоровленні та упорядоченні міліції зіграла воєнізація, яка була закінчена в 1922 році так:
1. Особовий склад міліції був переведений на фронтовий пайок (наказ нач. продснаба №514; наказ по міліції Республіки №53);
2. Проведена кадрова реорганізація;
3. Здійснені заходи по налагодженню зв’язку з управлінням міліції на містах;
4. Прийняті єдині штати всіх видів, що привело до створення єдиної структури міліції;
5. Для прискорення політичного та службового розвитку міліціонерів в Харкові, Полтаві, Києві, Одесі та Єкатиринославі були відкриті курси по підготовці міліціонерів, зокрема в Харкові - курси по підготовці командного складу міліції;
6. В цей період міліція укомплектовувалася за рахунок досвідчених дисциплінованих бійців Червоної Армії. Зокрема в Запорізьку губернію було направлено 902 бійця. З початком воєнізації міліція вийшла з тяжкого положення, зайняла належне їй місце в Радянському державному апараті, на неї звернула увагу Верховна влада Республіки і вже одним цим фактом вона піднялася в очах населення;

- У 1923 році відповідно до наказу Народного комісаріату внутрішніх справ, головного управління міліції Республіки, губернських управлінь міліції проводилася чергова чистка лав Радянської міліції;
- Обов’язки міліції значно розширились: надавання сприяння всім органам влади в проведенні ними своїх заходів, вимагали від міліції відомчих розпоряджень;
- Введено єдину форму одягу для міліції, що давало можливість керівництву краще слідкувати за поведінкою міліціонерів і контролювати їх дії.

Архіви діяльності запорізької міліції за період з 1930 по 1941 роки не зберіглися, тому цей період історії можна відновити лише по деяким розрізненим документам та спогадам учасників.
У зв’язку з загостренням міжнародного становища на прикінці 20-х - початку 30-х років виникла об’єктивна необхідність у різкому прискоренні темпів соціально-економічного розвитку, перетворенні нашої країни на індустриальну державу з потужним воєннопромисловим комплексом і паралельно потрібно було проводити прискорену суспільну колективізацію.
Якщо до 1928 року колгоспи створювались, в основному, на добровільних засадах, то зцього року добровільність лише припускалась, а насправді колективізація здійснювалась силою, примусовими заходами.
Подією великого значення в житті Радянської міліції , в тому числі Української, було прийнято 25 травня 1932 року РНК СРСР загальносоюзного положення про робітничо-селянську міліцію.
Нове положення регламентувало усі напрямки життєдіяльності міліції: організаційну побудову; обов’язки і права її, порядок проходження служби; забезпечення та пільги для робітників міліції та їхніх родин.
Згідно положення міліція поділялася на загальну і відомчу. Різко посилилась кримінальна злочинність в містах куди ринув потік селян, що підлягали розкуркуленню. В зв’язку з цим в грудні 1932 року було введено паспортну систему. За положеннями 1932 року у сільській місцевості паспорти не вводилися, а жити в місті без паспорта і прописки було неможливо.
Всі ці події знайшли своє історичне відображення і продовження на Запорізькій землі.
Перед Запорізькою міліцією ставилися особливо відповідальні задачі. В недавньому минулому, переважно сільськогосподарчий край, стає одним із значних індустріальних центрів. По державним планам будується Дніпрогес, ростуть будівлі промислового комплексу “Запоріжсталь”, “Дніпроспецсталь” та інші об’єкти. Вся країна бере участь в Запорізькому будівництві. Тому вкрай напружена робота Запорізької міліції по всім напрямкам, можливими в державі на той час:
- Участь у ліквідації на Запоріжжі куркульства як класу;
- Боротьба з бандитизмом, грабунками, кримінальним хуліганством, крадіжками;
- Боротьба зі спекуляцією, розтратами і розкраденнями, скоєними на будівництві і ліквідація безпритульності.
Які здійснював злочинний антигромадський паразитичний елемент, притік якого посилився з впровадженням паспортної системи у великих містах Союзу.
В Запоріжжі у 1932 році паспортна система ще введена не була. В цьому відношенні характерна доповідь секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У в ДПУ СРСР від 28 лютого 1933 року.
В місті приділяється велика увага охороні об’єктів державного стратегічного значення.
З цією метою було створено 157-й полк військ НКВС у 1932 р. Головною його функцією була охорона Дніпрогесу ім. Леніна та промислових об’єктів.

* * *
Д О В І Д К А
У 1932 році командиром 157 полку НКВС був Кузнецов. Полк розташовувався на правому березі річки Дніпро в м. Запоріжжі по вул. Вінтера.
З 15 липня 1934 року по 15 квітня 1936 року командиром дивізіону був Галкін Олександр Григорович, котрий згодом став комісаром міліції.
“Комісари міліції України”, том 1 стор. 9.
Проаналізувавши роботу і здобутки, яких в цьому періоді досягла міліція Запоріжжя у двобої з антидержавним, антисоціальним та кримінальним злом, можна з впевненістю сказати - свої задачі вона виконала.

* * *

ПРИКАЗ МИЛИЦИИ и УГОЛОВНОМУ РОЗЫСКУ РЕСПУБЛИКИ.

1-го МАРТА 1925г. №4О гор. ХАРЬКОВ

В районах Мелитопольского и Бердянского Округов, Екатиринославской губернии за период июль-ноябрь месяцы 1924 года было совершено ряд дерзких вооруженных налетов и ограбление пассажирских поездов и т.п.
В результате умело проведенной операции в декабре 1924 года была задержана уголовная шайка, в числе 9-ти человек, совершавшая налеты и ограбления в указанных округах. Одновременно в городе Екатиринославе задержана крупная шайка налетчиков, в числе 6-ти человек, с главарем ее С в ы н у х и н ы м, совершившая целый ряд ограблений банков, артельщиков, госучреждений и проч. ОТМЕЧАЯ успешную работу Милиции и Розыска Екатиринославской губернии в деле ликвидации уголовного бандитизма, объявляю б л а г о д а р н о с т ь, с занесением в послужной список нижепоименованным товарищам:
1.Начальнику Молочанской Раймилиции Округа Г Р А В Е.
2. Агенту Розыска Б.-Токмакского района ПУХАЛЬСКОМУ активно и непосредственно принимавшим участие в деле поимки уголовной шайки, оперировавшей в Мелитопольском и Бердянском Округах.
3.Пом. Нач. Бердянского Окрмилрозыска АНДРЕЕВУ-ЛАВРЕНТЬЕВУ и
4. Инспектору того же Окрмилрозыска тов. Иванову способствовавшим в деле поимки названной шайки.
5. Начальнику Екатиринославского Горрозыска тов. ВОЛЬФСОНУ и
6. Его Помощнику БАРСКОМУ за проявленную инициативу и хорошо проведенную операцию по поимке шайки налетчиков С в и н у х и н о й. Умелое руководство операцией по поимке уголовной шайки, оперировавшей в Мелитопольском и Бердянском Округах.

п/п Начальник милиции и Розыска Республики /И.Якимович/
За начальника Под”отдела Милиции /В. ИВАНОВ/

п/п Начгубмилиции и УССР
Екатиринославщины /ПУШКО/

Губинспектор Милиции /Матвеев/

Госархив Р 611. 130 лист 25

* * *

А в 1940 році Запорізькій міліції було присуджене 1-ше місце за високі показники в соціалістичному змаганні серед міліцейських колективів України.

22 червня 1941 року віроломно, без оголошення війни 190 дивізій гітлеровських військ перейшли західний кордон СРСР від Балтійського до Чорного морів.
Почалася Велика Вітчизняна війна. З перших днів війни керівництво області і міста приймає рішення про створення обласного штабу оборони, який очолюють секретар міському партії Комаров П.Н., голова міськвиконкому партії В.В. Скрябін та начальник УНКВС В.І. Монов.
Створюються загони народного ополчення, винищувальні батальони, іде спішна евакуація обладнення заводів та населення. Перед органами міліції поставлені нові завдання, пов’язані безпосередньо з охороною міста, зміцненням тилу і сприянням фронту.
Воєнна обстановка вимагала реорганізувати і перебудувати частини і підрозділи міліції, зробивши їх більш рухомими і боєздатними.. особовий склад стройових частин переводився на казармене становище. Основні функції органів міліції доповнилися такими серйозними обов’язками як боротьба з дезертирством та особами, що ухиляються від призову до військової служби, активний розшук дезертирів, боротьби з мародерством, шахрайством, панікерами, розповсюджувачами провокаційних чуток, очищення режимних міст та охоронно-господарчих пунктів від сумнівних і підозрілих елементів, боротьба з розкраденням евакуційних та воєнних вантажів, виявлення серед пасажирів на транспорті ворожих елементів та інших підозрілих осіб, контроль за дотриманням обов’язкових постанов воєнної влади.
В місті Запоріжжі була розгорнута робота по забезпеченню безпеки за умов протиповітряної оборони, яка полягала у розсередженні населення і транспорту, рятуванні людей та майна, ліквідації наслідків повітряних нападів та посиленні спостереження за станом світломаскування.

* * *

ПОСТАНОВЛЕНИЕ БЮРО ЗАПОРЖСКОГО ОБКОМА КП(б)У
О СОСТОЯНИИ РАЗВЕРТЫВАНИЯ МПВО ГОР. ЗАПОРОЖЬЯ

22 июня 1941 г.

Считать, что развертывание МПВО гор. Запорожья проходит нормально.
Недостатками первого дня развертывания являются: неполная явка приписного контенгента на сборные пункты участковых команд ПВО, недостаточная борьба с нарушителями светомаскировки, медленный разворот работ по оборудыванию примитивных убежищ для населения.
Бюро обкома КП(б)У постановляет:
1. Обязать тт. Скрябина и Комарова:
a) 23 июня 1941 года обеспечить 100-процентную явку приписников на сборные пункты МПВО и полностью укомплектовать команды;
b) с 23 июня 1941 года форсировать работы по оборудыванию примитивных убежищ массового пользования.
2. Предложить начальнику УНКВД по Запорожской области принять решительные меры борьбы с нарушителями светомаскировки, привлекая виновных к строгой ответственности.
3. Обязать управляющего “Днепроэнерго”и директора ДГЭС им. Ленина к 24 июня 1941 года представить обкому КП(б)У окончательное решение вопроса верхней защиты открытой подстанции.
4. Партархив Запорожского обкома КП Украины, Ф.102 д.430, л.2

* * *

18 серпня 1941 року фашистські війська упритул підійшли до міста Запоріжжя. Починається оборона міста, в якій приймають участь 157 полк військ НКВС та три загона міліції. Очолювали загони Г.Ф. Котов, П.А. Фокін, С.Г. Камеристий. Положення в місті стало дуже тяжким та тривожним. В ціх умовах міліцейські загони діяли чітко та організовано. Так загін, створений з працівників 2-го міського відділення міліції, під керівництвом Григорія Федоровича Котова, на території станції Запоріжжя-1, заводів “Комунар”, “Ударник” тьа в селищах ім. Кірова, Першотравневому, Південному рішуче припиняли найменше порушення світломаскування, надавали допомогу воєнкоматам, виявляли та затримували коректувальників, надававших світлові сигнали ворожим літакам. Так само діяли два других загона співробітників міліції.
Стійко та мужньо утримували оборону міста 18-21 серпня бійці 157 полку НКВС, загони народного оплчення, винищувальні батальони, загони чекістів та міліції. Смертю героїв полягли в цих боях політпрацівники 157 полку НКВС І.Е. Гудименко Н.П. Чубарев.
На групу старшого політрука І.Е. Гудименка було покладено завдання провести розвідку та розладити готувавшийся фашистський кидок. Використовуючи як прикриття залізничний насип, сміливці непомітно наблизились та напали на артелирійську батарею. Їм вдалося розгромити її. Під час бою старший політрук Гудименко неодноразово підіймав четверту роту другого батальйону в контратаку. В одній з цих сутичок з ворогом , було смертельно поранено Івана Євгеновича Гудименка. За здійснений подвиг його удостоєно звання Героя Радянського Союзу.
46 днів тривала оборона міста Запоріжжя. Увечорі 3-го жовтня 1941 року наші підрозділи були змушені залишити місто. Останніми покидали місто загони міліції та підрозділи полку НКВС.
Під час окупації на території Запорізької області діяв партизанський загін, котрий створив в серпні 1941 року Копьонкін Іван Йосипович по дорученню Запорізького обкому партії.
Основу загону склали працівники НКВС та працівники заводу “Запоріжсталь”. До складу загону повністю увійшов взвод НКВС по охороні Держбанку м. Запоріжжя.
За відвагу та мужність , проявлені в боях з німецько-фашистським загарбниками 18 травня 1942 року наказом Президії Верховної Ради СРСР командиру партизанського загону І.Й. Копьонкіну присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В цьому ж році Іван Йосипович Копьонкін геройськи загинув у боротьбі з ворогом на Харківській землі.
В Оріхівському районі в період з жовтня 1941 р. до січня 1942 р. діяв партизанський загін, який було сформовано органами НКВС у серпні 1941 року. Про його діяльність свідчить постанова Бюро Запорізького обкому від 27 жовтня 1957 р.

* * *

ИЗ ПОСТАНОВЛЕНИЯ БЮРО ЗАПОРОЖСКОГО
ОБКОМА КП УКРАИНЫ ОТ 27 ОКТЯБРЯ 1957 г.
О ПАРТИЗАНСКОМ ОТРЯДЕ ОРЕХОВСКОГО РАЙОНА

Октябрь 1941 - январь 1942 гг.

Рассмотрев материалы о результатах проверки деятельности партизанского отряда Ореховского района, бюро обкома КП Украины констатирует, что с целью дезорганизации тылы противника, разрушения железных дорог, мостов, линий связи, уничтожения баз горючего, исстребления провокаторов и других действий органами НКВД в сентябре 1941 года в Ореховском районе Запорожской области, был создан партизанский отряд в количестве 76 человек. Район действий отряда - Ореховский район.
Ко дню оккупации немцами Запорожской области для нужд отряда было заложено шесть складов оружия и четыре продовольственных.
Часть оставшихся в тылу противника - Сверликов, Белан Фома, Белан Федот, Геригей, Митяев, Молчалын, Калныш, Коряк, Коваленко Василий, Коваленко Карп, Лобач, Андрющенко, Фарафонов и Калашник - вскоре после оккупации Запорожской области были арестованы и расстреляны немцами, не успев провести каких-либо боевых действий, за исключением устной агитации.
Геройски погиб в неравном бою начальник штаба отряда Проскура В.Г., заброшенный с Советского тыла в июне 1942 года.
Вследствие тяжелого избиения немцами, умер заместитель командира Комышевахской группы партизан Сизоненко Ф.Ф.; погиб, угнанный в Германию в 1942 году, Пенченко Н.Г. Судьба 15 человек - Кучеренко, Пасько, Марченко, Гальчука, Важко, Крайнике, Качана, Николаева, Лысенко, Рудченко, Ляпары, Ткаченко, Скрипки, Погребной и Онуфриенко - установлена …

Бюро обкома КП Украины постановляет:
1. Считать установленным, что в конце 1941 года и начале 1942 года часть товарищей , оставленных для партизанской борьбы с немецкими захватчиками в Ореховском районе, пытались наладить связи между собой и организовать борьбу с оккупантами, некоторые из них: Сверликов, Лысенко, Белан, Калашников и другие проводили устную агитацию. Однако вскорости были арестованы немцами, а впоследствии расстреляны.
2. Признать погибшими за принадлежность к Ореховскому партизанскому отряду следующих лиц:
1) Сверликова Степана Ивановича;
2) Белана Федота Алексеевича;
3) Геригея Леонтия Ивановича;
4) Митяева Ивана Карповича;
5) Белана Фому Алексеевича;
6) Молчалина Ивана Ивановича;
7) Калныша Зота Акимовича;
Коряка Владимира Григорьевича;
9) Коваленко Василия Семеновича.

Партархив Запорожского обкома КП Украины Ф.102 Д.44 лл.1-2

* * *

Нелегкими видались декілька років окупації. Лише тільки восени 1943 року на Запорізьку землю прийшло довгоочикуване звільнення. Нічним штурмом 14 жовтня 1943 року війська Південно-Західного фронту оволоділи містом Запоріжжя.
При визволенні міста фашистам не вдалося підірвати Дніпрогес. В операції по врятуванню греблі приймали участь і співробітники міліції: колишній заступник начальника управління міліції А.С. Райченко та начальник 3-го МВМ А.Г. Пономаренко. За успішне виконання цієї операції їх було нагороджено бойовими орденами.
Разом з Червоною Армією в місто увійшли співробітники знов сформованої міліції Запоріжжя. Начальником УМВС було призначено полковника С.Н. Роговцева, а начальником управління міліції - С.М. Казакова.
Перед міліцією стояли невідкладні завдання по встановленню правопорядку, боротьбі з посібниками окупантів, кримінальними елементами, диверсантами та мародерами. За роки окупації фашисти знищіли в місті близько 35 тисяч мешканців та військовополонених, 58 тисяч насильно відправили до Німеччини, зруйновано 80 промислових підприємств, 100%житлового фонду, підірвано машинній зал Дніпрогеса.
Починалось героїчне відродження Запорізького краю. Співробітники міліції разом зі всьома мешканцями вихордять на воскресники, у вільний від служби час приймають участь у відродженні рідного міста.

За безпосередню участь в відродженні промисловості м. Запоріжжя С.М. Роговцев, А.І. Лукин та інші співробітники НКВС нагороджені орденами та медалями. Роки окупації сприяли тому, що відродився кримінальний бандитизм, збільшились грабежі та розбої , нерідко супроводжені вбивствами. Злочинний світ використовував трофейну вогнепальну зброю.
Формування органів міліції області та міста відбувалось ще до визволення обласного центру. Згідно наказів №1-7 Начальника УМВС в Запорізькій області полковника держбезпеки Роговцева С.Н., которі були підписані в місті Пологи в період з 1-го вересня по 12 жовтня 1943 року. Ціми наказами, функціонувавші в м. Запоріжжі ще до війни 5 міських відділків міліції були знову поновлені та укомплектовані:
-Перше відділення міліції розташовувалось по вул. Жовтневій, а потім по вул. Дзержинського. Начальником було призначено Махоніна Григорія Митрофановича;
-Друге відділення міліції розташовувалось на Південному селищі по вул. Культурній. Начальником було призначено Кармазина Афанасія Никіфоровича;
- Третє відділенняміліції розташовувалось на шостому селищі в одному з бараків по вул. Б. Хмельницького. Начальникомбуло призначено Пономаренко Архипа Григоровича;
- Четверте відділення міліції розташовувалось на тринадцятому селищі по вул. Брянській, а потім на Запоріжжі-Лівому;
- П’яте відділення міліції розташовувалось на Правому березі по вул. Бородинській, а потім на провулці Короткому. Начальником було призначено Катаристого Степана Григоровича.
На території області в містах Мелітополь та Осипенко були створені міські відділення міліції, в тому числі в шістьох районах Херсонської області, які прейшли до складу Запорізької області в липні 1944 року.
1 грудня 1944 року РадНарКом УРСР приймає постановлення “Про посилення боротьби з спекуляцією та розкраданням товарно-матеріальних коштовностей”
Запорізька міліція починає активно боротися з цими видами злочинів.
Одночасно проводиться робота по виявленню та вилученню у злочинних елементів зброї, попередження дитячої безпритульності.
У зв’язку з цим був створений відділ по боротьбі з бандитизмом, який очолював А.П. Федоренко, карний розшук області С.І. Баженов.
Однією з головних труднощів того часу була нехватка кадрів. По рішенню ЦК ВКП(б) в звільнені районі з інших областейнаправлялися на службу в міліцію демобілізовані воіни.
Серед тих, хто з фронтів Великої Вітчизняної війни прийшов на фронт боротьби з злочинністю, були кавалери орденів Слави І.Я. Потоцький, С.Д. Фокін, учасник визволення Праги Є.Д. Урсол, учасник танкової битви під Прохорівкою В.Г. Гудимов, сапер І.М. Оводкін та багато інших.
18 березня 1946 року був прийнятий закон про перетворення Ради Народних Комісарів на Раду Міністрів. Відповідно НКВС був перетворений на МВС.
У жовтні 1949 р. міліція була передана із МВС у Міністерство державної безпеки СРСР.
У повоєнні роки, коли потрібно було не лише відбудовувати зруйноване загарбниками народне господарство, а й створення умов для подальшого його зростання, розкрадання державної власності завдавало особливо відчутної шкоди.
Боротьба з розкраданням державної власності була найважливішою справою усієї міліції, усіх без винятку служб, кожного співробітника зокрема. Але основний тягар цієї боротьби несли відділи БРСВ.
У 1948 і 1949 рр. в органах міліції України були створені слідчі відділи і відділення, в обов’язок яких входило розслідування кримінальних справ, порушених оперативними співробітниками міліції, і сприяння посиленню боротьби з злочинністю.

В наступний період до січня 1958 року на території міста були створені ще сім відділень:
- Шосте відділення міліції, яке розташовувалося по вул. Брюлова;
- Сьоме відділення міліції, яке розташовувалось на Павло-Кічкасі;
- Восьме відділення міліції , яке розташовувалось на Лікарняному селищі по вул. 8-го марта;
- Десяте відділення міліції, яке розташовувалось на селищі Вознєсєновка по ву. Лермонтова;
- Одинадцяте відділення міліції, яке розташовувалось на Дмитровському селищі;
- Дванадцяте відділення, яке розташовувалось в районі ПК ім. Дроб’язка в адмінкорпусі заводу ЗЕРЗ на першому поверсі.

В січні 1959 року на базі 12-ти відділків були створені районні відділи міліції:
- Жовтневий райвідділ міліції було створено на базі 1,2,6,9 та 11-го відділеннь;
- Ленінський райвідділ міліції було створено на базі 3 та 5 відділення;
- Орджоникідзевський райвідділ міліції було створено на базі 4,7,8, та 10 відділення.

В наступні роки в зв’язку з ростом економічного потенціалу міста та зростанням чисельності населення були створені нові адміністративні райони та райвідділи:
- У грудні 1962 року - Шевченківський район;
- У травні 1969 року - Заводський район;
- У квітні 1977 року - Комунарський район;
- У січні 1995 року - Хортицький район.

За останні роки в органах Запорізької міліції зроблено чимало. Вцілому по області рівень злочинності зменшився, значно виріс показник розкриття злочинів. Керівництво УМВС приділяє богато уваги для поліпшення соціального положення працівників ОВС та благодійницькій діяльнності. Так за останні роки понад 100 працівників отримали власне житло, а сьогодні за допомогою держадміністрації ведеться будівництво багатоповерхового житлового будинку для працівників. Будується новий корпус відділу охорони здоров’я, який буде відповідати вимогам сьогодення. На базі старого будинку планується створити соціально-реабілітаційний центр для пенсіонерів та ветеранів ОВС. Підтримується тісний зв’язок з обласною Радою ветеранів ОВС, який дозволяє своєчасно реагувати на проблеми, що виникають та надавати адресну допомогу колишнім працівникам.
В області реалізується комплекс заходів державної підтримки сімей з неповнолітніми дітьми працівників міліції, загиблих на бойовом посту. Створений банк даних цих сімей – зведення про матеріальне положення, здоров’я, житлові умови. Щорічно діти сімей загиблих працівників відправляються безкоштовно в оздоровчі табори, вони користуються пільгами при вступі у ВУЗи системи МВС, багато родин отримують адресну допомогу. З метою увічнення пам’яті загиблих при виконанні службових обов’язків у сквері, напроти будівлі УМВС побудовано меморіальний комплекс, а в фойє УМВС споруджена стелла.
Рішенням УМВС України в Запорізькій області галузеві служби управління і міськрайвідділи внутрішніх справ області взяли шефство над Матвіївською загальноосвітньою школою – інтернатом для дітей сіріт, та дітей позбавлених батьківського піклування, в якій виховується понад 300 таких дітей.
Більш десяти років в області, по всій Україні та за кордоном виступає з концертами тв пропогандує українське національне мистецтво Народний ансамбль Запорізької міліції “Пернач”.

* * *
Начальники УМВС

Комаров Віталій Михайлович- комісар міліції 3-го рангу , начальник УРСРМ в Запорізькій області з 1939 по 1940 рр.

Леонов Валентин Іванович - полковник міліції, начальник НКВС в Запорізькій області з 1941 по 1942 рр.

Роговцев Стефан Іванович - полковник міліції, Начальник УМВС в Запорізькій області з 1943 по 1950 рр.

Сабуров Олександр Миколайович - генерал-майор міліції, герой Радянського Союзу, начальник УМВС в Запорізькій області з 1951 по 1953 рр.

Казаков Сергій Михайлович - комісар міліці 3-го рангу, начальник УМВС виконкому Запорізької областної Ради депутатів трудящихся з 1954 по 1961 рр.

Бондаренко Іван Данилович - генерал-лейтенант міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 1961 по 1962 рр.

Пацуля Василій Іванович - генерал-майор міліції, начальник УВС в Запорізькій області з 1962 оп 1973 рр.

Шевченко Сергій Андрійович - генерал-майор міліції, начальник УВС в Запорізькій області з 1973 по 1976 рр.

Титаренко Юрій Леонтійович - генерал-лейтенант міліції, начальник УВС в Запорізькій області з 1976 по 1980 рр.

Руснак Пилип Гаврилович - генерал-майор міліції, начальник УВС в Запорізькій області з 1980 по 1985 рр.

Тищенко Микола Валер’янович - генерал-майор міліції, начальник УВС в Запорізькій області з 1985 по 1992 рр.

Пянтковський Анатолій Георгійович - генерал-лейтенант міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 1992 по 1995 рр.

Мельников Володимир Григорович - генерал-полковник міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 1995 по 1996 рр.

Карабан Дмитро Юхимович - генерал-майор міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 1996 по 1998 рр.

Варенко Валерій Іванович - генерал-лейтенант міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 1998 по 2001 рр.

Алфьоров Сергій Миколайович - генерал-майор міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 2001 по 2002 рр.

Петренко Сергій Леонідович - генерал-майор міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 2002 по 2003 рр.

Іллічов Микола Олександрович - генерал-лейтенант міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 2003 по 2005 рр.

Бондар Віктор Спиридонович - генерал-майор міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 03.03.2005 по 21.10.2005 рр.

Ольховський Віктор Іванович – генерал-майор міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 2005 по 2006 рр.

Шмітько Олександр Григорович – генерал-майор міліції, начальник УМВС в Запорізькій області з 2007 по 2008 рр.

Ольховський Віктор Іванович – генерал-майор міліції, начальник ГУМВС в Запорізькій області з 2008 року по 22.03.2010

Серба Володимир Іванович - генерал-майор міліції, начальник ГУМВС України в Запорізькій області з 22.03.2010 по теперішній час.

* * *
Начальники ЗМУ

- Терезюк Олександр Корнійович, 1914 р.н. - полковник міліції з 15.06.57. по 25.12.61 р. нач. ЗМУ;
- Канцедал Володимир Федотович, 1923 р.н. - полковник міліції, з 28.12.61 по 01.02.63 рр. нач ЗМУ;
- Ковтарь Микола Олексіович, 1922 р.н. - генерал-майор міліції, з 01.02.63. по 27.09.66 рр.;
- Вершина Іван Гаврилович, 1919 р.н. -полковник міліції, з 27.09.67 по 22.10.69 рр.;
- Говоров Василій Омельянович, 1928 р.н. - підполковник міліції, з 22.10.69 по 19.04.73 рр.;
- Потапенко Анатолій Миколайович, 1935 р.н. - генерал-майор міліції, з 06.04.77 по 07.03.80 рр.;
- Путій Олексій Василійович, 1938 р.н. - генерал-майор міліції, з 06.04.77 по 07.03.80 рр.;
- Тищенко Микола Валеріанович, 1936 р.н. - генерал-майор міліції, з 07.03.80 по 28.10.81 рр.;
- Корсуненко Володимир Іванович, 1937 р.н. - полковник міліції, призначено з 10.11.81 по 08.10.84 рр.;
- Харьов Юрій Захарович, 1944 р.н. - полковник міліції, по19.07.85 рр.;
- Поляк Олександр Володимирович, 1948 р.н. - генерал-майор міліції, з 06.10.85 по 04.04.92 рр.;
- Карабань Валентин Василійович, 1948 р.н. - полковник міліції, з 15.06.92 по 20.05.94 рр.;
- Мусієнко Володимир Андрійович, 1949 р.н. - полковник міліції, по 16.01.99 рр.;
- Іщенко Олександр Аврамович, 1958 р.н., полковник міліції, в посаді з 02.02.99 р. по 30.07.2001 р.
- Курпаков Микола Миколайович, 1957 р.н., полковник міліції, в посаді з 30.07.2001 р. по 18.03.2003 р.
- Калашник Віктор Іванович, 1961 р.н., полковник міліції, в посаді з 15.05.2003 р. по 17.05.2005 р.
- Діденко Віктор Іванович, 1961 р.н., полковник міліції, в посаді з 17.05.2005 р. по 03.03.2006 р.
- Курочкін Олег Віталійович, полковник міліції, в посаді з 04.03.2006 р. по 30.04.2007 р.
- Калашник Віктор Іванович, 1961 р.н., полковник міліції, в посаді з 23.05.2007 р. по теперішній час






Комментариев нет:

Отправить комментарий