Літопис запорізької полiцiї

Україна понад усе!

пятница, 17 января 2020 г.

Запорізька міліція радянського періоду у фотографіях

Похорони дільничного інспектора Мелітопольського МВВС старшого лейтенанта міліції  Олександра Олексійовича Патлахи, що загинув при виконанні службових обов’язків 16.11.1988 р. 






Вони захищали Україну від фашистської навали. Закінчення




Облецов Михайло Афанасійович

12.10.1923 року народження.  Учасник бойових дій Другої світової війни. Відзначений державними нагородами.  З  лютого 1948 р. по березня 1970 р. проходив службу замполітом Токмацького МВВС.

Із спогадів Облецов М.А.

После излечения в феврале 1943 года ме­ня направили курсантом в Ленинградское арт. техническое училище зенитной артиллерии в г. Томск, где я служил до ноября 1943 г. В ноябре 1943 г. весь наш набор направили в другие военные училища в г. Омск (зенитно-промсекторное училище), где я и служил до июля 1944 г. Не закончив и этого училища, в июле 1944 г. меня направили в город Новосибирск - в школу контрразведки ГУКР НКО «Смерш» ( В то время оно именовалось 85 средней школой г.Новосибирска). Здесь я закончив ускоренный курс учебы и 30 апреля 1945 г. в числе других курсантов (успешно занимавшихся) был направлен в г. Москву для отправки на фронт по ликвидации Берлинской группировки. Однако, пока я добирался поездом до Москвы около 10 суток (ибо поезда хо­дили медленно, дорога была забита эшелонами), приехал в г. Москву  лишь только 9 мая 1945 года - в день Победы. Какое это было вели­чайшее торжество, ликование нашего народа, нельзя передать, надо только самому увидеть и оценить огромную радость Великой Победы. Здесь меня обмундировали, присвоили звание мл.лейтенанта госбезопас­ности и самолетом 13 мая 1945 г. направили в числе других моих то­варищей в командировку в город Берлин для выполнения спецзадания, где я и находился до 1952 года. Здесь, на территории ГДР, я рабо­тал в органах контрразведки в воинских частях и в территориальных органах МГБ. в качестве оперуполномоченного до июня 1952 г. во мно­гих населенных пунктах и городах ГДР. В июне 1952 г., наконец, получил замену и был направлен на работу в органы МГБ в Советский Союз. В Киеве в МГБ УССР получил направление в УМГБ Запорожской области, а из Запорожья был направлен непосредственно работать в качестве оперуполномоченного в Токмакский райотдел МГБ. Здесь я и работал до апреля 1954 г. (имел в/звание Ст. лейтенант госбезопасности). В апреле 1954 года попал под сокращение и был уволен из органов МГБ. С июля 1954 г. по декабрь 1955 г. работал в должности райуполномоченного оргнабора и переселения по Токмакскому району от Запорожско­го облисполкома. После чего с этой работы ушел, а в феврале 1956 г. был направлен, как коммунист, для работы в токмакскую милицию на должность замполита. Здесь я и проработал до августа 1956 г., когда замполиты в милиции были упразднены и меня здесь же перевели на должность заместителя начальника токмакской милиции, где я и работал до 1965 г. Заместитель в то время я был один по всем вопросам. Летом 1965 года должность замполитов в милиции была снова восстановлена и меня по состоянию здоровья здесь же перевели замполитом, где я и работал до I марта 1970 г. В марте 1970 г. по болезни и выслуге лет я вынужден был выйти на пенсию…
…Хорошо помню, когда в 1961-1962 г.г. в районе было совершено ряд убийств и покушений на убийство и преступников не удалось изобли­чить и найти. Обстановка была сложная, оперсостава в отделе было мало, но в этой сложной обстановке с помощью оперданных, помощи общественности и с помощью последнего потерпевшего - Гнилюка И. Г. нам удалось напасть на след преступника, который убивал в квартирах или на улице жертву, нанося удары ломом по голове, забирал деньги, ценные вещи и скрывался с места происшествия. Оперативную группу по раскрытию этих тяжких преступлений возглавлял я сам. Активное учас­тие в сборе данных и изобличение преступника  Денисова-Абадулова принимали ст.оперуполномоченный УР к-н милиции Сивко А.П. (умер в 1974 г), оперработники: к-ны милиции  Марченко И.И., Замрий П.Т., милиционеры Линник И.Т., Лукаш М.В., Совот А.В. и другие.

Із історії запорізької поліції. Рік 2020.

Деякі факти  діяльності запорізької поліції у 2020 році за матеріалами сайту ГУНП в Запорізькій області  та інших джерел

Із історії запорізької міліції/поліції    Рік 2013      Рік 2014     Рік 2015      Рік 2016     Рік 2017  Рік 2018 1 півріччя   Рік 2018  2 півріччя   Рік 2019
У Запоріжжі поліцейські вилучили з незаконного обігу майже 45 тисяч пляшок необлікованої алкогольної продукції
 16.01.2020
Загальна вартість вилучено сягає двох мільйонів гривень.
Правоохоронці продовжують відпрацювання території всієї країни. Зокрема виявляють місця незаконного виготовлення, зберігання та реалізації алкогольної продукції. Встановлено, що офіційні виробники, аби не сплачувати обов’язкові платежі до бюджету у вигляді акцизного податку, використовують на своїй необлікованій продукції підроблені марки акцизного податку. 

Так, у Запоріжжі оперативники обласного управління стратегічних розслідувань та слідчі поліції Запорізькій області, під процесуальним керівництвом прокуратури області, встановили місця зберігання великої партії даної продукції. За місцем зберігання необлікованої горілчаної продукції було проведено санкціоновані обшуки та вилучено 44 595 пляшок горілки, на яких були наліплені марки акцизного податку з ознаками підробки.
Заходи тривають.
На Запоріжжі поліцейські затримали зловмисника, який намагався дати хабар заступнику начальника слідчого відділу
16.01.2020
Працівники Слідчого управління ГУНП в Запорізькій області та Департаменту внутрішньої безпеки, під процесуальним керівництвом прокуратури області, задокументували факт неправомірної вигоди поліцейському за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження. Зловмисника затримали в порядку ст.208 КПК України.
17 грудня 2019 року  до Гуляйпільського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що в лісосмузі, яка знаходиться  між селом Верхня Терса та селом Копані невідомі особи здійснюють незаконну порубку дерев. На місце події виїжджали т.в.о. заступника начальника Гуляйпільского відділення поліції та наряд сектору реагування патрульної поліції.

Поліцейські виявили автомобіль «ВАЗ 2101» з причепом, в якому знаходились стовбури дерев білої акації. В цей же час із лісосмуги до них вийшов чоловік, який жодних дозвільних документів на порубку дерев не надав. Правоохоронці вилучили речові докази. Слідчим було відкрито кримінальне провадження за ознаками ст.246 (Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу) Кримінального кодексу України.

среда, 15 января 2020 г.

Спогади ветерана ОВС Андрія Павловича Мінаєва


«…6 ноября 1970 г. в Токмаке в зарослях бурьяна на берегу реки Молочная был обнаружен труп женщины в возрасте 17-18 лет с признаками насильственной смерти.
Для раскрытия убийства была создана оперативно-следственная группа из числа опытных работников УМВД и горотдела милиции. В состав группы вошли начальник уголовного розыска майор милиции Малышев, заместитель начальника отдела УР УМВД майор Певзнер И.А., начальник отделения УР УМВД майор милиции Дьяченко И.И., оперативные работники УР и следователи Токмакского РОВД из областной прокуратуры следователь по особо важным делам Предиус Н.Р. оперативно-следственную группу возглавил заместитель начальника УМВД Запорожской обл. полковник милиции  Тоцкий А.Н.
На месте происшествия оперативно-следственная группа ужаснулась, увидев страшную картину: в зарослях бурьяна лежал обнаженный труп женщины, грудь и нос были отрезаны и валялись возле трупа, сухожилия на ногах были отрезаны, живот распорот ножом, половой орган вырезан.
Принятыми оперативно-розыскными мерами была установлена личность жертвы – Чаваташвили, 17 лет, проходила практику на токаря на заводе им. Кирова. В ночь на 6 ноября 1970 г. она возвращалась домой после ночной смены.

вторник, 14 января 2020 г.

Спогади ветерана ОВС Сергія Филимоновича Павлова про перші дні війни



«…Когда началась Великая Отечественная война  рано утром на рассвете на город Глиняны (место службы ветерана-Летописец) посыпались немецкие бомбы. Продолжалось это подряд несколько суток. По распоряжению начальника милиции Корчевного Сергея Филимоновича  Павлов был направлен на связь к секретарю райкома партии Грицаю.
По указанию свыше все работники районных организаций: рай­ком, райисполком, военкомат, милиция, госбанк и другие ушли за город в лес. Секретарь райкома и связной милиции Павлов остались вдвоем, закрыли на замок дверь райкома и пошли на квартиру се­кретаря райкома  партии, что бы убедиться, что его семья эвакуировалась. В квартире было пусто. Было уже темно, когда возвращались обратно в райком.  Когда стали подходить к мосту, им со стороны парка была брошена под ноги граната, кем неизвестно. Граната перекатилась через дорогу и взорвалась внизу за  насыпью.
Как только Грицай и Павлов зашли в райком партии, вскоре раздался звонок по телефону.  Звонила из госбанка уборщица по имени Галя и просила помощи, потому что все ушли, а ее оставили одну охранять госбанк. Секретарь райкома распорядился и направил

четверг, 9 января 2020 г.

Ода чесного мента



Лихі 90-ті роки минулого століття. Матеріально-технічне забезпечення запорізької міліції, як і всієї української міліції вкрай незадовільне. Затримка виплати  грошового забезпечення стає нормою. В ті часи ми отримували місячну зарплатню із затримкою, часто розділену невеликими сумами. Інколи 5-6 разів на місяць. І при цьому запорізька міліція гідно перенесла ці випробування, не дала злочинності взяти верх на запорізькій землі. Серед криміналу у ті часи Запоріжжя вважалось ментовським містом. І я пишаюсь, що служив у ті буремні часи. Серед особового складу по кабінетам блукала листівка із віршем «Ода чесного мента», який передає атмосферу того часу. Нажаль, автор його нам невідомий. Також у ті роки ходила карикатура на начальника фінансового відділу Миколу Іванович Зубача, на якій він   через віконце каси замість зарплатні пожимає руку співробітникам міліції, які вистроїлися у чергу. Розміщуємо листівку з віршем на нашому сайті.  Літописець

Ода честного мента

Я согласен и впредь - не платите,                                                                                                           Пусть шатает меня на ходу,
Не давайте жилья, не кормите,                                                                                                           Все равно я на службу приду.