Запорізька міліція радянського періоду у фото. Частина 2

 

Також 

Запорізька міліція радянського періоду у фото. Частина 1.

Запорізька міліція незалежної України у фото

Запорізька поліція незалежної України у фото

Виступає очільник запорізької міліції Пацуля В.І. 1963 р.

Із історії запорізького краю

Історія запорізької міліції/поліції невід’ємно пов’язана із історією запорізького краю, тому ми започатковуємо  нову рубрику, у якій будемо викладати цікаві, на наш погляд, факти нашої історії. Літописець

Із історії запорізької поліції. Рік 2021

 Деякі факти  діяльності запорізької поліції у 2020 році за матеріалами сайту ГУНП в Запорізькій області  та інших джерел

Із історії запорізької міліції/поліції    Рік 2013      Рік 2014     Рік 2015      Рік 2016     Рік 2017  Рік 2018 1 півріччя   Рік 2018  2 півріччя   Рік 2019  Рік 2020 1 півріччя   Рік 2020 2 півріччя

На Запоріжжі слідчі повідомили посадовцю про підозру у розтраті 260 тисяч бюджетних коштів

 13.01.2021

Колишньому голові однієї з сільських рад Пологівського району загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Тривають слідчі дії. 

Слідчим Пологівського районного відділу поліції під процесуальним керівництвом місцевої прокуратури колишньому голові однієї з сільських рад Пологівського району повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах) та ч. 1 ст. 366 (Службове підроблення) Кримінального кодексу України.   

В ході досудового розслідування встановлено, що у листопаді 2017 року сільський голова, з метою одержання неправомірної вигоди, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підроблення офіційних документів та внесення неправдивих відомостей до актів приймання виконаних будівельних робіт, розтратив бюджетні кошти, які призначалися для капітального ремонту дошкільного навчального закладу. 

В результаті злочинних дій,  бюджету завдано шкоду у розмірі понад 260 тисяч гривень. Найсуворіша санкція за інкримінованими підозрюваному статтями, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Триває досудове розслідування.

Відділ комунікації поліції Запорізької області

 © Офіційний сайт Національної поліції: https://zp.npu.gov.ua/news/novini/na-zaporizhzhi-slidchi-povidomili-posadovczyu-pro-pidozru-u-roztrati-260-tisyach-byudzhetnix-koshtiv/

Із історії міліції/поліції України

Кто убил Кравченко?

Із історії запорізької поліції. Рік 2020. 2-е півріччя

Зі святом, шановні пенсіонери та ветерани ОВС України!

Сорок лет среди грабителей и убийц. Пути́лин И.Д.

 

Пути́лин Ива́н Дми́триевич - первый начальник сыскной полиции Санкт-Петербурга. Провёл тысячи расследований. Действительный статский советник. Тайный советник.  Незадолго до смерти закончил биографическую книгу «Сорок лет среди грабителей и убийц»

 

40 лет среди грабителей и убийц

Вещий сон под Рождество

   События, о которых я хочу рассказать, происходили давно и как раз под Рождество. На льду речушки у Средней Рогатки полиция нашла убитого и ограбленного, в одном белье, мужчину. Голова у него была проломлена, на шее затянута веревка, к концу ее привязан черенок от деревянной ложки.

   Я подъехал в одно время с властями. Осмотрев труп, я подумал, что убивали в другом месте, а сюда его приволокли, для того и черенок пристроили -- легче тащить. А следов нет, снегом запорошило.

   Вначале никто из местных не мог опознать убитого, только вдруг бежит женщина, красивая, лет сорока пяти, беременная. Подбежала, увидела труп, всплеснула руками и заголосила:

   -- Сын мой, сыночек! Колюшка мой родной!

   Я к ней.

   -- Позвольте узнать, кто вы будете?

   -- Я Анна Степанова, а это сын мой Николай.

   Говорит так бойко, ясно, а сама трясется.

   -- А кто вы такая?

   Она объяснила, что живет в получасе ходьбы от этого места и имеет маленькую сапожную мастерскую.

   -- Пойдем, -- говорю, -- к вам, пока его уберут да доктор осмотрит.

   Пошли. Она плачет, убивается, а я ее утешаю. Приходим. Домик такой чистенький, две комнатки и большая мастерская, а при ней кухня. Вошли мы в комнату, я снял шубу, сел и повел с ней беседу.

   -- Как звать вас? -- спрашиваю.

   -- Анна Тимофеевна.

   -- Что же, Анна Тимофеевна, любили вы сына вашего?

   Она опять залилась слезами.

   -- Господи, -- говорит, -- как же не любить-то! Один он у меня. Покойник умирал, только о нем думал...

   -- Так вы вдова? -- спрашиваю и на ее фигуру смотрю.

   Она смутилась.

   -- Вдова. Восьмой год.

   Я сделал вид, что ничего не заметил, и дальше про сына спрашиваю, любил ли он ее, путался ли с кем, пил ли.

   -- Смирный был, непьющий, почтительный. На Путиловском заводе работал и жил там, комнатку имел. По субботам прямо ко мне, и все воскресенье у меня. А в понедельник поднимется в пять часов -- и на завод. И теперь шел, голубчик, да не дошел!.. -- и снова плачет.

   -- А получал много?

   -- Какое! Восемь гривен в день.

   -- Как же так? Сына любите, достаток у вас, видимо, есть, а он за восемьдесят копеек работал?

   -- А вот подите! Такой почтительный. Покойник мне заведение оставил и деньгами двадцать тысяч. Я говорю ему: "Куплю тебе домик, землю, женись и мать утешай". Нет! "Не хочу вам в тягость быть". Так и уперся.

   Рассказала, во что сын был одет. Пальто с воротником, шапка, сапоги, брюки, жилет, часы и пиджак теплый, нанковый. Сама ему шила. В этом пиджаке она по его указанию внутренний карман с левой стороны на правую перешила, да за неделю до его смерти новую пуговицу пришила. Таких-то уже не было, так она большую приспособила.

   Все расспросил я, а под конец говорю ей прямо:

   -- А теперь назовите и покажите мне вашего любовника!

   Она так и зарделась. Молчит.

   -- Вы, -- говорю, -- мне уж все по совести, как на духу.

   -- Василий Калистратов, у меня в подмастерьях.

   -- А повидать его можно?

   -- Можно. Он дома, надо полагать. Вася! Василий! -- позвала она в дверь.

   -- Сейчас, Анна Тимофеевна, -- голос такой приятный, откровенный.

   Через минуту вошел. Рослый, красивый, лицо открытое. Я поглядел на него, и он мне сразу понравился. Заметил только, что он очень бледен. Поговорили по пустякам, и я уехал.

   Дело мне показалось неважным, и я поручил его своему помощнику.

   -- Знаете, -- говорит он, -- Иван Дмитриевич, убийца -- Калистратов! Все укладывается так. Он любовник, у нее деньги и прочее, сын -- наследник, да еще она его любит. Убрать сына, и этот Васька -- хозяин. Надо разузнать, где он был в эти часы.

   Я и сам думал так же, только сердце не соглашалось. Так-то так, а не похож он на убийцу.

   Я велел собрать сведения об убитом.

   Ушел Николай Степанов с завода двадцать четвертого декабря в шесть часов. Ходу ему до дому не больше часа, а до этой речонки -- с полчаса. Значит, убийство совершилось между шестью и семью часами.

   Стал узнавать, где этот Василий был.

   Ходил в Шереметьевку, и именно в эти часы. Путь его лежал именно через это место. Когда он вернулся, хозяйка очень беспокоилась о сыне, а он спокойно так сказал:

   -- Ничего ему не сделается, придет!

   Все складывалось против Калистратова, но я велел Теплову вида не подавать и только следить за подозреваемым.